Ефект Данте
10.06.2013
Перший урок, який отримуєш, читаючи Данте, у тому, що з тебе злітає самовпевнено-поблажливе ставлення до людини середньовіччя. Усі ми тією чи іншою мірою отруєні ідеєю прогресу, навіть якщо розумом її не приймаємо. І ось відкриваєш Данте й думаєш, що ти відрізняєшся від нього, як джип від воза, а виявляєш, що насправді відрізняєшся... але, імовірніше, як пластикова пляшка від дорогоцінної чаші з коштовним камінням.
Перемогти. Навіщо?
01.04.2013
Я стикалася дуже часто зі здивуванням старшокласників з приводу фіналу роману. Ось уже читач знайшов ідеал, ось уже примірив на себе подвиги й злет Мартіна Ідена, а ці подвиги й злет виявилися не дорогою до щастя, а дорогою до самогубства. Чому? Стільки здійсненої рішучості — і раптом що за дивний кінець?
Карнавал у кровi
11.03.2013
Блазні, які повертають нам ось це саме «карнавальне начало», прищеплюють нас від респектабельності житейської та від респектабельності людини воцерковленої, бо респектабельність саме для християнина — річ небезпечна: так і дивись зісковзнеш до фарисейства або зовнішнього псевдоблагочестя.
Час життя
02.08.2012
Мистецтво легко може зазирнути за межі людського знання, досвіду; вивідати у життя його загадки. Не дивно, що творча людина робила чимало кроків назустріч хвилюючій таємниці часу. На відміну від музики, літератури, кіно й театру, образотворчому мистецтву підвладна лише зупинена мить. Проте у будь-якому з мистецтв ми зустрічаємо спроби осмислити категорію часу, і деякі з них видаються нам особливо цікавими та прикметними...
Дивовижна привабливiсть Обломова
29.03.2012
Кого з вас, любі читачі, називали словом «обломов»? А може, не вас, а когось у вашій присутності? А можливо, ви самі користувалися цим загальним іменем, аби висловити своє невдоволення? А чи не дивився цей «обломов» на вас із дзеркала? На мене, наприклад, дивився.
Високе значення Вінні-Пуха
17.01.2012
Повернутися у світ дитинства, знову пережити зустріч із казкою може й доросла людина. Ця подорож здійснюється завдяки літературі. Книги, ті найкращі у світі книги з малюнками, що їх читали нам уголос батьки, тепер змусять згадати найпотаємніше. Вечорами, коли на місто спускається темно-синє полотно ночі, настає час заново читати казки.
Трагічний тенор епохи
01.12.2011
Блоку хотілося сподіватися, він хотів, аби сенс був у житті, він, повторюся, не смакував морок, бо його морок весь просякнутий очікуванням. Цей світ муки і жертви в ім’я небувалого світла і небувалої радості, такий бажаний для Блока, був поруч. Але Блок його не побачив.
Диво Лєскова
28.10.2011
Лєскова доповнюють читачі, котрі його, хочеться сказати, правильно читають. І миряни, і священики сприймають його як голос совісті. «В Христа ми хрестимося, та в Христа не зодягаємося», — говорить отець Киріак. Ті ж слова говорить протоієрей Савелій у «Соборянах», те саме завдає йому болю. Тільки в оповіданні «На краю світу» ця думка висловлена у вкрай шокуючій формі, вона шокує, б’є в серце.
Міфи про міфологію
25.08.2011
Грецька скульптура оспівує красу й досконалість людського тіла. Це саме краса без вульгарності. Мармурові боги греків одягнені у величний спокій. Навіть античні сюжети прерафаелітів, у яких майже немає оголеної натури, менш цнотливі: у них є якесь сибаритство, млосність, манірність, початок декадансу. Я маю на увазі картини Уотерхауса, Альма-Тадеми, Лейтона, Пойтнера. Усе це художники кінця дев’ятнадцятого — початку двадцятого століття. А ось у Ботічеллі в п’ятнадцятому столітті вийшло відтворити гармонійну спокійну красу античності. Не випадково настільки люблять його «Весну» й «Народження Венери».
«Цивілізація соснової голки»
21.07.2011
По-різному люблять природу житель міста і той, хто виріс у селі. Зовсім протилежні почуття здатна будити краса природи у людей Сходу й Заходу. Для японця кружляння пелюсток пронизане естетикою смерті. Для християнина в дзюрчанні струмка та цвітінні дерев — утіха й нагадування про втрачений рай.
Ліки від утопії
30.05.2011
Немає нічого поганого в тому, щоб бажати справедливості й порядку. Погано лише, якщо мрія про ідеально складений соціальний пазл займає забагато місця в нашому серці й відволікає від головної задачі — боротьби зі злом у самому собі, відволікає від того, що людина стоїть перед Богом, і волосся все на голові пораховано.
Без стерна і без вітрил
04.03.2011
Сучасний світ намагається істину відмінити. Відмінити безодні й вершини і перетворити своє моральне життя на деяку неозору рівнину, вистелену ватою, щоб падати було «комфортно». Що б ти не вибрав — тобі тепло і м’яко. І всю нереалізовану здатність вибору можна спрямувати на пошуки кращої кавоварки, кращого пилососа, кращого сиру, меблів, телефона, навчального закладу і так далі, щоб усе це забезпечило «гідне» життя.
Маленькі герої великої літератури
09.12.2010
«Лузер» — невдаха, який винен у своїх невдачах, той, кого можна зневажати, той, ким стати соромно. Приблизно так можна зрозуміти це слово з контексту його вживання. Чи є в російській літературі «лузери»? Ні. Навіть у «Смерті чиновника», оповіданні безумовно сатиричному, Чехов докоряє своєму героєві не за те, що той не рвонув у перегонах за першість, а за те, що він не відчуває своєї безперечної гідності на своєму скромному місці.
Віра для Буратіно
04.11.2010
Коли людина хоче бути віруючою або жити життям духу, не втрачаючи, а знаходячи при цьому певний «духовний» комфорт, вона натикається на такого ось Шмітта, який дуже спритно пакує свій ходовий товар. До Шмітта потрапляють ті, кого не упіймав з тією ж ціллю Коельо. Тут не якийсь окультизм чи розмита містика. Тут набагато респектабельніше, тут можна наблизитися до світових релігій.
Довга дорога до хепі-енду
21.10.2010
З усіх картин Босха мене найбільше лякають не ті, на яких снують чудовиська, а «Віз сіна» і «Корабель дурнів». Певно, тому, що саме їх я приміряю на себе. Їде віз сіна, що символізує життєве благополуччя, і кожен намагається висмикнути собі жмут побільше. А вгорі щасливці, які, мабуть, вважають увесь віз своїм.
Старий і хлопчик
06.09.2010
В «Старому й морі» Хемінгуей піднявся набагато вище свого стоїцизму. Це далеко не єдиний випадок, коли твір більший і значиміший, ніж автор. Пригадується «нобелівська» лекція Бродського. Те, що він говорить про поезію, можна розширити на хорошу літературу взагалі: «Це колосальний прискорювач свідомості, мислення, світовідчуття». Думається, що повість ця про любов і про ту таємничу властивість, яка зветься смиренням.
Часи не обирають
29.07.2010
Для того, щоб любити розлогі описи, потрібна в житті тривала тиша, голод за словом, за враженнями, щоб день за днем тільки хвилі, або тільки вітер у верхівках дерев, і щоб «золотистого мёда струя из бутылки текла тягуче и долго...». Подібного голоду в нашому житті немає і не буде. І не будуть «Четьї Мінеї» єдиним домашнім читанням, красні дівиці не будуть вишивати шовками в теремах, потупивши очі. І, попри все, ми живемо в хороший час, чудовий час, тому що Господь любить людей не менше, ніж у минулі часи.
Життя на межі
21.06.2010
Окрім вісімнадцяти томів зібрання творів, таких творів, заради яких іноземці іноді вчать російську мову, Чехов залишив створену ним у рідному місті Таганрозі публічну бібліотеку, три школи, побудовані на власні кошти, десять тисяч власноруч заповнених карток перепису населення на острові Сахалін — острові каторжан, куди він поїхав сам, без примусу, з власного бажання, і вічно розквітлий сад біля свого останнього місця проживання в Ялті.
Новий погляд на роман «Євгеній Онєгін»
03.06.2010
І Онєгін пише до неї листа. Лист цей — повна протилежність листу Тетяни. Лист Тетяни весь про нього — лист Онєгіна весь про себе. Тетяна бачить все найкраще в Онєгіні — Онєгін підозрює в ній усе найгірше: «Какому злобному веселью, быть может, повод подаю». Тетяна чекала, що їхні стосунки закінчаться, як у її романах, весіллям. Онєгін самими своїми зізнаннями штовхає її на зраду чоловікові.
«Вернее труд и постоянство»
04.03.2010
Людина молода, талановита й щира часто буває зухвалою та нетерплячою. Вона радше зірве готовий плід із лісового дерева, ніж роками вирощуватиме й удобрюватиме власний сад. Про те, як важливо в нашому житті бути неквапливим і терплячим, ми дізнаємося на прикладі історії, про яку тепер згадують усе рідше.
«Про Шиллера, про славу, про кохання…»
10.12.2009
Люди, які займаються марнославством, начебто кладуть вам камені й у сумку, і в кишеню, і за пазуху. Хочеться кинути все й утекти, а ви з ввічливості притискаєте ліктями до живота відомості про незнайомих вам людей і непотрібні факти. Коли ж доходить до переказування серіалів, ввічливість зберегти вже неможливо. Це одна з найбільш витончених тортур, відомих мені.
Космос мови
23.11.2009
Урбанізація об’їдає нашу мову. На перших сторінках «Тихого Дону» Шолохова я знайшла безліч слів і словосполучень, які я не вживаю, бо, на жаль, не маю випадку вживати. І це не діалектизми або слова, пов’язані з особливим козацьким побутом, це слова, яких шкода: червонолози, полинова просідь, рогозяна непролазь, росяне срібло, часті гребенясті хвилі, сонце в півдуба (це про висоту сонця над горизонтом вранці).
Гра в будь-що: виклик постмодернізму
17.09.2009
Я понимаю, что люди, постмодерном живущие, — люди, страдающие в пустоте без идеалов, что это живые души, и их ирония порой увлекательна и остроумна. Но я настаиваю на том, что постмодерн граничит с безумием. Это такой отказ от истины, за которым в затылок дышит именно оно.
Пелюстки з чарівного саду
06.07.2009
У пошуках щастя мої сучасники дуже часто йдуть туди, де «холодно-холодно»: до коханок, у косметичний салон, в кар’єру з усіма «відкладеними» й ненародженими дітьми. Світ, де гроші і речі стали фетишем, де фетишем людина робить власне молоде тіло, все більше схожий на крижану пустелю.
Відчай по-американськи
19.01.2009
У Фроста й Бредбері в «Канікулах» ніхто не кричить, не б’є себе в груди, не виголошує пафосних монологів. Так пристойно поводяться люди в морзі, не вимагаючи від небіжчиків, щоб вони ожили. Фрост і Бредбері описали глибокий і безвихідний жах замкненості, непроникності кожного серед абсолютної ситості й зовнішніх гараздів.
Шукачі пригод
30.09.2008
Як добре, що людина не виростає без Жюля Верна, і Стівенсона, і Гріна, і Дюма, і Скотта. Хотілося б поговорити не лише про пригодницький жанр, а й про книги, у яких наявні пригоди. Пригода — це незвичайна небезпечна ситуація чи небезпечна подорож, що дає можливість проявити і виховати відвагу, спритність, шляхетність, відповідальність.
Дарунок християнства
11.09.2008
Ймовірно, що ці слова читає закохана людина, бо люди найчастіше закохані від дитячого садочка до похилого віку. Скажіть, будь ласка, Ви погодитеся, щоб предмет вашої сердечної прихильності сидів поруч із вами, міцно прив’язаний до стільця? Ніколи. Ви хочете вільного взаємного почуття. І зникає саме собою запитання, чому Бог не створив нас нездатними до зла, хорошими та слухняними зомбі або біороботами.
Ціна натхнення
07.08.2008
Не можна не погодитися з Андрієм Кураєвим, котрий стверджує, що головна дійова особа роману — Воланд, а Майстер і Маргарита з’являються на сторінках у міру їхньої необхідності для Воланда. Але навіщо сатані Майстер? Біси позбавлені творчого дару, присутнього в людях за образом Божим. Воланд може навіяти, але не може без людини написати.
Бути чи мати?
28.04.2008
Дев’ятий вал реклами та нав’язування заможної респектабельності як кращого, що є у світі, вже ведуть пітьму народу «до Європи», а точніше, до міфу про неї, замазуючи серця розмаїттям сортів сиру. Безглуздо казати людині: «Не треба любити гроші, не треба любити зручності, які вони приносять». Це можливо тільки тоді, якщо є в житті те, що можна любити більше за гроші.
Казки для дорослих
07.04.2008
Колись двоє друзів, Толкін і Льюїс, полюбляючи наукову фантастику, захоплюючись Уеллсом, вирішили спробувати себе в цьому жанрі. Замість цього вони стали засновниками дуже популярного зараз жанру, який носить назву «фентезі». Це, безсумнівно, казки для дорослих, і лише небажання дорослих зізнаватися в тому, що вони люблять і читають казки, зумовило існування цього терміну.
Гойдання маятника
20.03.2008
Тим, хто цікавився історією культури і потрудився розібраться в послідовності стилів, напрямків, або задовільнявся висновками мистецтвознавців, або оцінював достоїнства тієї чи іншої культурної епохи, керуючись власним смаком, «Отрок.ua» пропонує здійснити черговий екскурс у світ мистецтва. Основний критерій оцінки мистецтва для нас — чи підносить воно нас ближче до Неба? Спробуємо розібратися разом.
«Щасливе дитинство людства»?
04.02.2008
Тим, хто вже міцно тримається за Христа вірою і молитвою, світська філософія нецікава як гірше порівняно з кращим. Тим, хто ще сперечається про віру з самим собою або займається місіонерством, філософія необхідна. Стежки, провулки, глухі кути людської думки треба знати тому, хто хоче допомогти знайти Шлях, Істину і Життя. Той, хто веде через ліс, має знати, де болото, де вітролом, де діброва. Той, кого вже, за висловом Льюїса, «наздогнала радість», про яку неможливо розповісти, може, принаймні, пояснити, чому не варто шукати радості ні в болоті, ні в ярі. Мабуть, таки варто почати легку розмову про історію людської думки, втім, не претендуючи на повноту картини.
З голови на ноги
21.01.2008
Лише в світі, який стоїть на голові, можна зовсім забути, що головна праця жінки — материнство. Якщо фінал «Лялькового дому» надуманий і малоймовірний, то найрізноманітніші форми обмеження материнства від усіх можливих способів не народжувати до нянь і дитячих садочків дуже поширені. Жінці здається, що вона вибирає те, що важче, відмовляючись від легкого сидіння вдома. Насправді все навпаки.
Втеча романтиків
13.12.2007
Щоразу, коли знімаємо з полиці книгу, ми на час відсторонюємося від накопиченої роботи, обідів, магазинів, дерев та неба за вікном. Подорожуючи у просторі й часі, розмотуючи клубки сюжету, блукаючи лабіринтами чиїхось літературних фантазій, чи не зникаємо ми зі свого власного життя? Чи справа у «пункті призначення», куди манять нас автори?
Життєвий шлях, чи біганина за призом?
15.11.2007
Іноді мені здається, що ненависні мені розпухлі на весь всесвіт «конкурс» і «рейтинг» стали тепер новою та єдиною формою існування. Яка педрада, які батьківські збори почують зараз слова Льюіса про те, що стимулювати успіхи в навчанні за допомогою роздмухування в дитині гордості та «самоповаги» приблизно те саме, що лікувати пропасницю, натомість викликаючи рак?
Навіщо нам вірші?
01.11.2007
Одне із призначень літератури, особливо поезії, — на доступному мистецтву рівні подолати нашу розламаність, розділеність розуму і почуття, повернути нам свіжість безпосереднього сприйняття. Головна справа співзвуччя поетичної мови в тому, що воно створює нові й несподівані поняття, у яких інших точок дотику нема.
Радіти Діккенсу
08.10.2007
В життєописанні отця Серафима (Роуза) є короткий вставний епізод — історія молодого послушника, який мріяв про подвиги в одному з афонських монастирів. Мудрий настоятель у відповідь на його гарячу готовність нести подвиги дістав з полиці «Життя Девіда Копперфілда» Діккенса і запропонував почитати. Почувши протести, що це, мовляв, роман, вікторіанська маячня, настоятель запропонував спершу навчитись дивитися на світ просто тепло та довірливо, як дитина, герой Діккенса.
«Біла гвардія» Михайла Булгакова
11.09.2007
Над Дніпром з грішної і закривавленої і сніжної землі підіймався в чорну похмуру височінь опівнічний хрест Володимира. Здалеку здавалося, що поперечна перекладина зникла — злилася з вертикаллю, і від цього хрест перетворився на загрозливий гострий меч.Але він не страшний. Усе мине. Страждання, муки, кров, голод і мор. Меч зникне.
Образ мужності
11.09.2007
Інше викривлення ідеалу чоловіка нав’язує сучасна реклама, газетки, лаковані журнали, телебачення не в найкращих своїх проявах. Сучасний світ пропонує в ідеали вже не вершника і навіть не вершника без голови, а жеребця зовсім без вершника, але з грошима, щоб забезпечив усіх дружин і коханок.
Непривабливий диявол
11.09.2007
Вся моя стаття — суперечка з романтизацією і поетизацією диявола, з романтизацією і поетизацією гріха. І те, що Воланд схвалює любов Майстра і Маргарити (двох перелюбників, між іншим) — велика брехня. В арсеналі бісів є хтивість, в арсеналі бісів є пристрасть, є мана, але любові в них просто немає.
Скельця
10.09.2007
Крім усім відомого дзеркала тролів із «Снігової королеви» та його уламків, у бісів є набагато досконаліша й тонша оптика. А точніше, не в складності оптичних приладів справа, а в тому, що нам вчасно приставляють до ока збільшувальне або, навпаки, зменшувальне скельце. Ніякої неправди нам не пропонують, справжню брехню ми б, напевно, легше розпізнали: просто те, що є, змінює свої справжні розміри.
Нічого страшного?
10.09.2007
В розплющений комфортний маленький світ не увійде не тільки глибоке страждання, але і щастя справжнє не увійде. Людина сама вибирає між життям та існуванням, почуттям і мілкою підробкою під нього, думкою і стереотипами. Не варто слухати підказки, навіть якщо тобі підказує увесь натовп або, як здається, весь світ.
Краса врятує світ
10.09.2007
Якщо ми завдамо собі праці замислитися над ужитком слова «красиво», ми побачимо, що слово це використовують для опису вчинків, коли людина щось відриває від себе, чимось жертвує, коли інші їй важливіші, ніж вона сама. «Красиво» дуже часто виявляється протилежністю «розсудливо» й «корисно».
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
Отрок.ua в: |