Два розбійники
26.08.2010
Таким чином грізний боксер, хрещений батько моєї юності, перекваліфікувався в ідеаліста, який мріє врятувати світ.
Дивлячись на цього великого добродушного чоловіка, я дивуюся зміні, яка відбулась у ньому. Сила залишилась. Але вектор її застосування відкрив деяке джерело світла, яке проступало в його образі. Зосереджений погляд спортсмена став м’якшим і більше не дивився на співрозмовника з однією лише метою — спіймати момент, коли відкриється підборіддя.
Померти в чоботях
10.09.2009
Я збирався не перевести бабцю через вулицю і не кинути гривню в капелюх жебракові, не зробити яку-небудь іншу добру справу. А буквально — віддати ближньому частину своєї крові. Це була жертва, реальність якої неможливо заперечувати, як неможливо заперечувати посудину зі склянкою крові, щойно викачаної з твоєї вени.
Білок співчуття
13.07.2009
Коли я почав їздити до дитячого будинку, мені одразу сказали про емоційне вигорання. Я довго не розумів, що це таке. Допоки одного разу, ввійшовши до дитбудинківської ігрової кімнати, не відчув, що мені нема про що говорити з дітьми. Мені нічого їм сказати. Я нічого не відчуваю до цих дитбудинківців, які сидять в холодній ігровій на обшарпаних диванах. 




