Біла Справа: схід
10.10.2011
Головною причиною поразки білого Східного фронту та інших волго-урало-сибірських антибільшовицьких сил — як і на Південному фронті — було дивне недбання про нормальну життєдіяльність втомлених від війни людей на зайнятих територіях. Недбання й про мирну економіку, і про культуру. А вже масові розстріли білими селян і міщан, які не хотіли мобілізовуватися, підірвали й ту мінімальну довіру, що була до нової влади. 
Хрест на скелі Іфігенії
22.08.2011
Від мальовничого шосе між Форосом і Сімеїзом взагалі не видно приморських поселень. Лише повороти-серпантини, що спускаються донизу крутим схилом, густо порослим південним лісом. Аж ось посеред цих зелених хвиль, що спадають до хвиль синіх, на кам’янистому мисі з’являється високий хрест. А неподалік з-над кипарисів виринає склепіння білосніжного храму. Це хрест на скелі Іфігенії і Казанська церква. Вони огортають, покривають Кастрополь — непомітний і невідомий курорт, що глибоко западає в серце кожного романтика.
Біла Справа: Південь
04.08.2011
За три дні листопада 1920 року із Севастополя та інших портів Криму вийшло в напрямку Туреччини більше ста кораблів, перевантажених пасажирами. Вони вивозили майже 90 тисяч осіб. Нарешті, 14 листопада організатор цієї унікальної за успішністю евакуації, правитель Криму і «білий» головнокомандувач Петро Врангель, останнім пройшов через колонаду севастопольської Графської пристані і піднявся на борт судна. Біла Справа в європейській частині Росії завершилася.
Мандрівник мимоволі
03.02.2011
Київ, Кам’янець, Одеса, Крим, військовий корабель у Чорному морі, Кавказ, Туреччина, Середня Азія... список, який нагадує звіт про діяльність активного туриста. А проте, владика Димитрій, у схимі Антоній, став мандрівником мимоволі, хоча в душі вважав себе домосідом. Або, за його словами, «мандрівником хіба що в духовному сенсі: життя тут... є мандрівкою до життя там».
Туга недостатності
28.10.2010
Одинадцятирічна донька пенсільванського мільйонера в Парижі побувала на щорічній паризькій виставці живопису, де побачила картини Енгра, Курбе, Делакруа. І дівчинка буквально захворіла живописом. Дізнавшись, що у Філадельфії, де вона живе, працює одна з найкращих в Америці Академій мистецтв, вона рішуче просить у батьків дозволу вступити до цього вишу — щоби стати художницею «і цим жити, у всіх значеннях такої сентенції».
Бульвари, яри, байраки
21.09.2009
У ярах під древніми валами проклали вулиці Мало-Володимирську (нині Гончара), Бульварно-Кудрявську (нині Воровського), Афанасіївську (нині Франка) та інші. Наповнилися багатоголосим гомоном Євбаз — Єврейський базар на площі Галицькій (нині Перемоги) — та Сінний ринок в районі нинішньої Львівської площі. Поряд із ринками задзвонили дзвони — Стрітенський храм біля Сінного і «Залізна церква» святителя Іоанна Златоуста біля Євбазу... У ті далекі роки цей тихий пагористий район називався гарним іменем «Бульварна частина» Києва. Пропонуємо вам вирушити в гості до старих її мешканців.
Посмішка крізь смуток
20.08.2009
Навіть дивно, як багато встигла зробити за відносно коротке (50 років) хворобливе життя ця трудолюбива іронічна людина. При цьому належність Пимоненка до Товариства передвижників сприяла феноменальній прижиттєвій популярності його робіт — значно більшій, ніж у наш час. Хоча, звичайно, популярність приносила й прикрощі, зазвичай курйозні. Наприклад, виробник алкоголю Шустов без дозволу використав репродукцію пимоненківського полотна «Додому» в рекламі, після чого художник подав до суду і виграв позов.
«ДИВЛЮСЬ НА КОЖЕН ДЕНЬ ЯК НА ОСТАННІЙ»
02.07.2009
Столипін писав: "Щоранку, коли я прокидаюся і творю молитву, я дивлюся на майбутній день як на останній і готуюся виконати всі свої обов’язки, спрямовуючи погляди у вічність. А ввечері, коли знову повертаюся до своєї кімнати, то дякую Богові за зайвий дарований мені в житті день. Це єдиний наслідок мого постійного усвідомлення близькості смерті як розплати за переконання.
Формула Карпат
04.09.2008
Схоже, Карпати нам колись далися для того, щоб ми усвідомили, наскільки ми самі по собі, без допомоги Згори слабкі. Тут усе сприяє втраті людської самовпевненості. Тут особливо зрозуміло, що сподіватися лише на свої сили — значить здатися на поталу природі. Адже вона у Карпатах п’янка, божевільна навіть у спокійному своєму диханні. Що вже казати, коли розгнівається.
Враження щастя
19.08.2008
Живопис Ренуара — це щирість і доброта. У музеях, втомившись від залів важкого темного академічного живопису, раптом переходиш до зали з його роботами — і неначе в закритому приміщенні розчиняється вікно. У серце вривається свіжість; помітно, що в інших відвідувачів теж зволожуються очі. А вже коли доведеться потрапити до полотен Ренуара після вивертів мистецтва ХХ ст., то яка ж це благословенна мить!
Паньківщина: дивовижний берег
23.06.2008
Через Паньківщину провели вулиці Тарасівську, Паньківську та Микільсько-Ботанічну, що об’єднувала їх. А через півстоліття виникла байка, наче вулиці отримали назву в студентському середовищі, від тих, хто симпатизував Кирило-Мефодіївському братству — мовляв, тут згадані «братчики» Тарас Шевченко, Панько (Пантелеймон) Куліш, Микола Костомаров.
Київський феномен
24.03.2008
Років із сім-вісім тому одне місто Київ змінилося на інше. Разом із двадцятим сторіччям скінчилось існування Києва затишного, зеленого, трамвайного, по-кошачому м’якого, провінційно-радянського, по-чиновничому сірого, подекуди заводського (ряд епітетів можна продовжувати). А на його місці виник жорсткуватий зубатий мегаполіс, сп’янілий від реклами, непомірно набряклий від людей та машин, він клекоче стовпотворінням та яскравим світлом.
И творчество, и чудотворство
04.02.2008
Передати словами атмосферу міста, його внутрішній дух. Дати відчути найтонший аромат міського життя. Це складне завдання неймовірно полегшується, якщо пишеш про Одесу. Про неї в цьому стилі пишуть безперервно. Жанр настроєвих нарисів міського побуту народився ледве не тут. І тепер у нашій свідомості юрмиться ціла серія образів Одеси. Ми їдемо сюди вперше і вже добре уявляємо, у яку міську атмосферу зануримося. Пишу ці рядки і посміхаюсь: адже Одеса — столиця жартів, сатири, іронічного всепереосмислення; батьківщина Ільфа з Петровим, Саші Чорного, Жванецького. Часом здається, що Одеса — батьківщина самого гумору.
Заболоцький старий і новий
12.11.2007
Коли берешся за збірку віршів цього поета, виникає дивне враження. Починає здаватися, що ранній модерністський Заболоцький мовби тужить... за собою, пізнім. Крізь яскравість, оригінальність, навіть крізь гумористичний запал його молодих віршів уже просвічує деяка мрія. Мрія велична і неймовірно проста. Це уповання, сподівання і просто очікування земної людської гармонії.
Швейк, Кобзар, Вертинський, Врубель…
12.09.2007
Вулиця Володимирська — немов намисто. Половина найвідоміших місць Києва нанизані на її нитку. Собор Софії Київської, Золоті ворота, Оперний театр, Університет — усі вони «прописані» на Володимирській. Дорога-скарбниця має гідну охорону: втілені у бронзі гетьман Хмельницький і професор Грушевський, поет Шевченко і композитор Лисенко.
З цієї вулиці починався древній Київ: «звідси пішла руська земля». Чи не половина подій, описаних у давньоруських літописах, відбувалася тут.
Ґрандплац Печерськ
12.09.2007
Печерські пагорби, якщо дивитись на них з Лівого Берегу, виглядають бортом судна, понад яким виринають біло-золоті «щогли» Лаври, сіруваті «рубки» окремих висотних споруд та освітлювачі стадіону «Динамо», схожі на військово-корабельні радарні установки. І корабель цей пливе істотно іншим курсом відносно загальнокиївських реалій.
Рідна наша печера
10.09.2007
Історія людства починалася в природних печерах. І головні події історії цього світу теж пов’язані з печерами. Спелеолог іде в печеру саме для того, щоб донести її дух до наземного світу. Щоб у своїй душі, у своїх наукових працях, у своїх розповідях і фотографіях передати хоча б часточку цього таємного світу, цього прекрасного зачарованого царства.
Нове дитинство
09.09.2007
Якось, коли мені виповнилось дванадцять, по телевізору показували передачу про Достоєвського. Серед інших сюжетів були сценічні постановки з його романів. В одній зі сценок дівчина схвильовано читала юнакові глави з Євангелія. Інтонація і зміст слів були вражаючими! Я схопив Новий Завіт, який уже давно стояв на полиці, і, захлинаючись, почав його читати.
Харків: історична мозаїка
08.09.2007
Харківська земля — історичне, генетичне порубіжжя. Споконвічно тут вирував кордон між Великим Степом та осідлими землеробами. Харків — наша недолуга Америка. З того часу, як зі степу вигнали татарів, у цей Новий Світ звідусіль переселяються активні й працьовиті люди. Це надзвичайно робоче місто, яке залишається таким і в ХХІ сторіччі.
Львів при світлі рампи і за лаштунками
08.09.2007
Львів — неможливе місто. Воно просякнуте різдвяною казковістю, вибуховістю й східною яскравістю. Але одночасно і сумом, осіннім жалем, гірким повивом зів’ялого листя. Воно пахне солодким шоколадом і гіркою кавою. Воно дзвенить трамвайним чи то плачем, чи то сміхом. Львів посміхається, але не простодушно, а «мудрствує лукаво».
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |