Судити справедливо

В одній зі своїх викривальних промов до книжників і фарисеїв Господь говорить такі слова: Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу, й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру (Мф. 23, 23). Про християнські чесноти милосердя та віри сказано немало, а от слова Спасителя про покинутий суд часто лишаються поза нашою увагою.

Україна — не Руанда?

Наша історія зараз розвивається за тими ж законами, що й історія невеликої африканської країни — Руанди. Там усе скінчилося геноцидом, за 100 днів число вбитих склало 800 тис. чоловік (в основному тутсі), а це більше 10% населення країни. Якщо ми в Україні ще не дійшли до масового винищення, то лише тому, що взаємна ненависть поки не досягла потрібної точки кипіння. Але ж це ще не кінець.

Без наукових доказів

Немовля радіє, коли йому вдається видобути звук із брязкальця, тому що воно зрозуміло, як улаштований цей предмет, а батьки радіють, що дитина росте й розвивається. Іграшки дорослих тепер літають у космос, але наша радість від розглядання знімків далеких туманностей і галактик або від розуміння, що ж таке квазари, має ту ж природу, що й радість дитини від розкриття таємниці брязкальця.

Мистецтво дякувати

Ми отримали незліченні скарби від Бога: життя, здатність кохати, товаришувати, думати, дихати. Ми отримали в дарунок від Бога всю красу створеного світу — дерева, гори, небо, зорі. Але ми не сприймаємо це все як дарунок і тому не вміємо дякувати Богу — за наших рідних і близьких, за дитячий сміх, за гілки дерев, за подув вітру, за можливість молитися Богові.

Сон серця, або релігія без Бога

У людей завжди безліч запитань до священика. У цьому переконують збірники відповідей різних отців, що постійно видаються. Про це свідчить кількість православних сайтів з розділом «запитання до священика». Складно собі уявити, наприклад, розділ «запитання до пожежника» або «запитання до військового». Мабуть, популярність «запитання до священика» можна порівняти лише із «запитанням до лікаря». Здавалося б, потрібно радіти такому інтересу до слова священнослужителя. Однак коли мені довелося заглибитися в масу поставлених запитань, на мене очікувало розчарування й здивування.

День Господній

Реальність християнства є такою, що в кінці історії людство очікує Судний день. І хоча більшість людей у світі живе так, ніби цього ніколи не трапиться, — день цей настане, і для одних він буде днем трепету й жаху, а для інших — днем радості зустрічі з дорогим Господом. Що ми знаємо про останній суд? Чи правильно ми розуміємо ті поодинокі відомості, які дає нам про це Писання?

Коли Бог мовчить

У читача Євангелія може скластися враження, що для віруючого можливо все, чого б він не забажав. Потрібно пересунути гору — помолися з вірою — і гора посунеться. Потрібна робота — помолися, і вона неодмінно знайдеться. Хочеться позбавитися від набридлої хвороби — лише помолися... Однак гори чомусь переставляються дуже рідко — всього кілька прикладів є в житіях святих. І молитовні прохання Господь не завжди виконує... У чому справа? Невже Господь сказав неправду? Чи віра наша не така?

Всупереч логіці

За що людині посилаються нещастя? Як один Бог може бути в Трьох Особах? Чи не протирічить свобода волі людини всемогутності Бога? Людина, котра навертається до Церкви, може подумати, що там є однозначні відповіді на будь-які запитання, а сама Церква володіє універсальним ученням на всі випадки життя. Але такої логічно стрункої системи Церква не має. Чи потрібна вона?

Життєві радощі

Чи може віруюча людина бути щасливою? Адже, на відміну від невіруючої, в неї напружене життя: пам’ять про смерть, боротьба, зосередження. Задоволення від дорогих речей не для неї, вона боїться, що багато що може стати для неї спокусою, розслабити. Де ж щастя в цьому випадку? Чи потрібно всіма силами прагнути до піднесеної радості, яку дають молитва, духовне читання, а про радощі прості, земні не мріяти?

Земля, яка обрала Небо

Довгі роки я мріяв потрапити до Сербії. Вчив мову, як у музику, вслухався в дивовижні назви: Дечани, Студениця, Жича, Джурджеві ступові... Нарешті, завдяки молитвам святого Савви і гостинності наших сербських друзів, мрія здійснилась: я побував у Сербії, в самому її серці — Косово та Метохії.