Прокляття чи благодать?

«золотий вік» російської поезії (епоха Пушкіна) асоціювався з денним — яскравим та ясним — сонячним світлом, тоді як «срібний вік» викликав асоціації з магічним місячним мерехтінням, незбагненним чином чіпав і тривожив «нічний бік душі». Поняття «срібний вік» стало ажіотажним, і навіть відвертий демонізм деяких «посріблених» метрів або не помічався зовсім, або сприймався як одкровення, як особлива поетична сміливість.

Студентства «сон золотий»

Блаженна пора студентства. В той час здавалося, що головне — укомплектувати світогляд. Здавалося, що важливо не те, як ти живеш, а те, що ти думаєш про життя. Ми ще не знали тоді, що таємниця духовності — у ретельному самопримусі та відповідальності, в єдності розуму й волі, поглядів і вчинків, у щоденному сумлінному виконанні звичних людських обов’язків.