На прощу до загубленого міста

Місто рожевого та червоного каменю, давнє, як сам час" — так назвав Петру один із представників західної цивілізації, який захоплювався її таємничою красою. У цьому році виповнюється двісті років з того часу, як місто, століттями сховане у близькосхідних пісках і скелях, було відкрите зовнішньому світу. Сьогодні Петра — найяскравіша перлина в короні Хашемітського Королівства Йорданія. З нагоди цього ювілею ми пропонуємо читачеві здійснити подорож в історію дивовижного міста, народженого природою та людським архітектурним генієм; міста, чия доля не менш цікава, ніж загадки єгипетських пірамід, південноамериканських міст, залишених давніми індіанцями, і мегалітів Стоунхенджу у Британії.

Найстрашніше число

З усього Нового Завіту Апокаліпсис, або книга Одкровення, святого апостола Іоанна Богослова, мабуть, є найбільш складною для розуміння нашого сучасника. Навряд чи можливо вирішити численні загадки Апокаліпсиса, проте варто спробувати спростувати хоча б деякі помилкові твердження, пов’язані з неправильним розумінням різних місць цієї містичної книги.

Хозарська Атлантида – колиска кримських караїмів?

Допитливий мандрівник, не байдужий до кримської історії, напевно натрапляв на півострові на сліди стародавнього і загадкового народу — караїмів. Давно спорожнілі вулиці мертвого міста Чуфут-Кале; порослі мохом могильні плити з давньоєврейськими написами, які зустрічають тих, хто піднімається на Мангуп; старовинні кенафи Євпаторії та Феодосії... Хто ж такі караїми? Яке їхнє походження, як вони потрапили до Криму? Чи існує досі цей народ з багатим минулим?

П’ятий прокуратор Іудеї

Пілат був, безперечно, жорсткою і верткою людиною, достатньо згадати, як він придушив протест мешканців Єрусалима, які звинуватили його в розкраданні храмової скарбниці. Припустити, що такий безпринципний правитель до кінця стоятиме за справедливість і законність у судовому розгляді, — дуже складно. І хоча в євангельській оповіді прокуратор Іудеї зображений як людина, що вагалася, це ніяк не свідчить про його невинність у смерті Ісуса.

У пошуках зниклого Ковчега Завіту: частина 2

Коли спорожніла гробниця Сина Божого, коли євангельська проповідь залунала у багатьох куточках Римської імперії, коли і сьогодні вона змінює життя людей, — необхідність у Ковчегові, у тій ролі, яку він грав у долі богообраного народу в ті далекі часи, справді втрачена. Можна навіть припустити, що матеріально Ковчег перестав існувати.

У пошуках зниклого Ковчега Завіту: частина 1

А чи існував взагалі Ковчег Завіту, чи це вигадка авторів книг Святого Письма? Як і коли він зник, якщо навіть існував? Чи може сучасна наука повідомити, де він зараз? На ці запитання поки що немає остаточної відповіді, хоча безліч гіпотез і теорій прагнуть відхилити завісу від цієї таємниці. Чимало з них за своїм жанром нагадують сказання і легенди...

Давня Вірменія

Що спільного між такими відомими людьми, як генералісимус Олександр Суворов, мариніст Іван Айвазовський, священик Павло Флоренський, письменник Василь Немирович-Данченко, поет Булат Окуджава? Сполучна ланка між усіма цими видатними людьми — той несподіваний для багатьох факт, що в жилах кожного з них текла вірменська кров.

Дволикий монарх Іудеї

Чудова якість каменю, багатство декоративних елементів свідчили про те, що гробниця належить саме Іроду Великому. Саркофаг витонченої роботи було розбито ударами молота й розкришено на десятки дрібних фрагментів. Це було зроблено невдовзі по смерті ненависного узурпатора. Краса, витонченість – й безмежна ненависть, як і за земного життя Ірода, виявилися сплетені тут, у місці спочинку дволикого монарха Іудеї.

Царство Небесне: спроба не схибити

Іконописна традиція представляє Царство Небесне у вигляді Вишнього Єрусалиму — Небесного Граду, обнесеного, як належить будь-якому стародавньому місту, фортечною стіною з бійницями й баштами, за якими видно численні дахи будинків-теремів надзвичайної краси. Дивлячись на ці укріплені стіни, варто згадати, що перше місто в історії людства побудував братовбивця Каїн. Частокіл, який він звів довкола, був необхідний для його безпеки, адже проти нього, за переданням, повстав увесь тваринний світ. Для чого ж у Вишньому Єрусалимі фортифікаційні укріплення? Від кого повинні захистити стіни Небесного Граду? Невже й за порогом Вічності, після Другого Пришестя Христового, християнським душам у Царстві Небесному щось загрожуватиме?