Піст – до нормального життя міст
21.03.2013
Всі люди різні, і дорога в кожного своя, а тому піст ми проводимо по-різному і потребуємо кожен свого. Для мене, крім всього іншого, вся гострота посту, що завдає душевних страждань, полягає в відмові від вафель "Артек" і гри на гітарі. Я утримуюсь від цього не тому, що це щось погане, а тому, що є дещо краще.
Мистецтво пробачати
13.04.2011
Пробачити не означає забути, не означає просто змінити свою думку про ситуацію або намагатися загладити негативну емоцію більш позитивною. Пробачаючи, людина змінюється сама. Якраз щире покаяння виявляє себе зовні як справжнє прощення. Адже пробачити — це значить зцілити в собі те, що необхідно пробачити в іншій людині.
Дух часу
04.11.2010
Прагнення до матеріальних цінностей нічого аморального саме собою не несе. У постійному прагненні до кращого полягає сутність людини. Але зупинка на цьому шляху ― це вже падіння. Тому християнство ніколи не засуджувало прогрес, якщо він слугував моральним ідеям. Господь створив Церкву не на задвірках цивілізації, Він розчинив її як ліки у самому серці високорозвинутої, але хворої греко-римської культури. Християнство явилося у світ для того, щоб його зцілити.
Життя заради інших
22.07.2010
Неможливо людині зрозуміти себе й урятуватися від пристрастей, не полюбивши ближнього. А сенс християнської любові полягає в тому, щоб не шукати в спілкуванні одного лише комфорту, але поставитися до нього з усією відповідальністю. «Хто в любові своїй, — писав преподобний Єфрем Сирін, — байдужий до недоліків того, кого любить, той ненавидить, сам того не розуміючи».
Святі люди Святої Церкви
18.03.2010
Святі — це радість Творця, Який у людині являє світу всю велич Свого творіння. У святих виявляється вся краса людської природи, весь сенс нашого життя. Канонізація святих — це вибір Церкви, який здійснюється не для неба, а для землі. Церква ж показує нам людей, які оволоділи мистецтвом бути людиною, закликаючи наслідувати їх.
Апологія чуда
28.12.2009
Для того щоб побачити Бога і Його участь у нашому житті, потрібна праця, а не напружене очікування чогось незвичайного. Чудо — не сенсаційна звістка про якесь чергове «видіння» чи «знамення». Скоріш за все, це радість і дивування Промислу Божому, який влаштовує все на краще в кожну мить нашого життя всупереч нашим короткозорим прогнозам й очікуванням. У цьому сенсі чудо — це торжество віри в холодному світі розуму.
Про що мовчать апокрифи?
30.07.2009
Апокрифи залишені за бортом рятівного церковного ковчега. Проте слово «апокриф» звучить принадно і чарівно. За ним ввижається якесь «таємне знання», приховане від багатьох і доступне обраним. Але, як правило, лише до знайомства з текстом. Читача, котрий любить Письмо, творіння святих отців, таке читання лиш розчарує. Як давні книги, так і сучасний апокрифічний «фольклор» виглядають убого і жалюгідно у променях євангельської правди, і контраст аж надто очевидний. Проте апокрифи живуть століттями, і фантазія авторів не вичерпується. Хто ж їсть нікчемну юшку забобонів за дверима розкішного бенкету віри? Куди ведуть апокрифи? Чи розкривають вони таємниці церковної історії — а чи заводять у нетрі релігійних фантазій?
Свідки Церкви
06.11.2008
святі отці говорять про Христа мовами різних культур, різних епох і в різних обставинах, і тому їхні думки можуть видатися невідповідними одна одній. Та все ж вони виражають один Дух, Котрий однаково дихає в над¬рах Церкви як у І, так і у XXI столітті. І це і є те святе Передання, те диво єдності в розмаїтті епох, культур, особистостей.
Гаррі Поттер: вирок пом’якшити
25.08.2008
Не можна сказати, що людство до християнства не знало моралі і не жило по совісті так само, як сьогодні поза християнством. Древні філософи-естети очищали міфологічну культуру Греції і Риму від богів і окультизму, створюючи авторські концепції осмислення людини. Вони окультурювали міф, видозмінювали його в етику. І мислителі сьогодення, педагоги, включно із Толкієном і Ролінг говорять мовою міфології ХХІ століття, але про прості людські цінності.
Книга Церкви Христової
04.08.2008
Біблія — це не книга, а різноманіття книг, що написані Церквою для Церкви і про Церкву. І, певна річ, головною діючою особою цих книг є Глава Церкви — Христос. «Як у арфі з великої кількості струн добувають одну мелодію, так само у Біблії сила-силенна книг говорить про одного Христа», — казав Августин блаженний.
На що ти витратив себе?
19.05.2008
Успіх, гроші, суспільне становище, — це все супутні явища, як вихлопний дим з труби автомобіля. Проте не для диму працює мотор, а для того, щоб возити людей та вантажі. Не для успіху, не для того, щоб стати найкращою, працює людина, а для того, щоб просто бути щасливою у своєму покликанні. Адже будь-яка справа — це, по суті, шлях до Бога.
«Пустіть дітей приходити до Мене...»
21.02.2008
Христос із легкістю господаря, що знайшов свою любу заблукалу овечку, розпоряджається тим, що належить Йому особисто, — дітьми. Але не так легко із цим змиритися батькам. Адже часто вони просто забувають, що їхні діти створені за образом і подобою Божою, що вони покликані бути самобутніми, несхожими на них особистостями.
Таланти — в обіг
26.11.2007
Церква не має потреби ні в великих артистах, що жертвують свої таланти, ні в ефектних голосах. Їй потрібне серце людини: Милості хочу, а не жертви (Мф, 9, 13). Церква з радістю приймає всяку людину, обдаровану чи просту, але при цьому очікує, поки людина відчує потребу в Богові, а не в підходящому концертному майданчику для демонстрації своїх здібностей.
Бог жартує на перших же сторінках Біблії
19.11.2007
З отцем Андрієм вдається за годину обговорити стільки, скільки не прочитаєш і за місяць. Мовби промінь ліхтарика з темряви, увага вихоплює з безодні «невідомого і цікавого» світлі плями готових відповідей та відкриттів. А бажання обкластися книгами тільки посилюється...
Запрошення на Небо
12.11.2007
Господь Своїм Воскресінням вказав Шлях. Він запрошує ступити з Ним на дистанцію, але за людиною вибір — іти чи не йти. В цьому «офіційному» запрошенні на Небо, яке підносить особисто вам Сам Творець віків — увесь смисл великодньої радості. Про це говорить східнохристиянська ікона Воскресіння, на якій зображено, що Христос виходить із пекла і виводить за Собою Адама, Єву та інших героїв біблійної історії, які уособлюють людство. Про це говорить Господь у євангельській притчі про званих на шлюбний бенкет, яку Він розповів перед самим розп’яттям і Воскресінням. Про це говорить і весь чин великоднього богослужіння.
Між нами, женихами
11.09.2007
Вибір нареченої ― це своєрідний підсумок усього нашого попереднього життя й початок нового. Адже якщо ми вміли правильно приймати рішення в будь-якому іншому питанні, не жертвуючи при цьому моральними цінностями, то зможемо й у цьому ніби за звичкою зробити правильний вибір... чи неправильний, також за звичкою.
Спокуса втіхою
11.09.2007
Само по собі райське дерево з плодом, на думку більшості Святих отців, нічого особливого не являє. Так само й речовина, що сприймається як наркотик. Адже Бог нічого поганого не створив. Просто людина сама свідомо робить неправильний вибір, а все інше відбувається згідно природи речей, не керованих благодаттю.
«Вінчай їх, Господи, у плоть єдину»
06.09.2007
«Вірити у шлюб як у Таїнство дуже важливо, — писав святий патріарх Тихон, — бо спасіння від гріха полягає в тому, щоби триматися християнського ідеалу шлюбу як Таїнства, ідеалу, відхилення від якого веде до розпусти і злочинів». Над цим ідеалом і закликають задуматися молодих людей, які збираються одружитися, молитви, уміщені в чинопослідуванні Таїнства вінчання.
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
Отрок.ua в: |