Протоієрей Андрій Ткачов
Протоієрей Андрій Ткачов — настоятель храму прп. Агапіта Печерського (м. Київ).
Ведучий телепередач «На сон грядущим», «Сад божественнх песен» (КРТ), а також програми «Путівник з отцем Андрієм» (радіо Ера FM).
Одружений; батько чотирьох дітей. Член редколегії та постійний автор журналу «Отрок.ua».
e-mail: andrej_tkachev@mail.ru
Сайт: http://www.andreytkachev.com
Незабаром у Києві футбол...
10.05.2012
Євро-чемпіонат в Україні ще не розпочався, але вже встиг і налякати, і втомити. Устиг стати темою для політичних спекуляцій. Остап Бендер, пригадується, на голодний шлунок озвучив шахістам з Васюків мрію про перетворення їхнього містечка на столицю світу. За допомогою, звісно, шахового турніру. Щось подібне чули ми, і ще почуємо. 
Перший і Останній
14.04.2012
Його Народження сповіщене співом з небес і торжеством безп-лотних Сил. Його голос змушував кам’яну могилу віддавати викра-дене тіло Лазаря. Його стопи не розділяли море, як під час виходу з Єгипту, але змушували воду ставати твердою, щоб по ній можна було ходити, як по підлозі чи по землі.
Хто не впізнав у цих рисах Благословенного Сина Божого, Який прийшов у Тілі? Але сказане — лише краплина діянь Його, і якби «написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг» (Ін. 21, 25).
У світі тварин
05.04.2012
Якщо ім’я якоїсь тварини й може стати прозивним, як, приміром, упертий осел, хитрий лис або підла гадюка, то свиня завжди стане попереду цього ряду й очолить його. Вона, звісно, може бути названа для підсилення мовлення брудною, і смердючою, і невдячною, але можна обійтися й без цього, оскільки саме слово «свиня», звернене до людини, є без сумніву образливим.
Сутінки свідомості
26.03.2012
Віра необхідна. Вона розсуває межі життя, намагається осмислити минуле й передбачити майбутнє. Віра — така ж внутрішня визначальна антропологічна ознака, як прямоходіння; ознака видима. Але істинна віра важка, як життя Авраама. Тому людині властиво бігти від сліпучого світла віри справжньої та віри хресної у теплий присмерк магізму й марновірства.
Основа життя
08.03.2012
Сільський побут зламаний скрізь, за винятком рідкісних оазисів. Зламаний він де революцією, де еволюцією, але й там, і там — урбанізацією й індустріалізацією, що настали згодом. Тепер з’явилася ще й інформатизація, і не стук коліс заважає читати псалми, а засмічена голова не запам’ятовує Символ віри.
Не стріляйте в піаніста
20.02.2012
Ми дожили до тих часів, коли у православних християн з’явилась можливість спілкуватися, обмінюватися думками, обговорювати значущі явища і події світського та церковного життя. Ми отримали доступ до головної радості — до радості взаємного спілкування, причому спілкування з одновірцями. Але тут виявилося, що ми не вміємо слухати, не хочемо думати і здатні часто лише сваритися, вишукувати єретиків і вішати на опонентів цінники укупі з ярликами.
Новини з Давнього Рима
02.02.2012
Новини завжди схожі. Вони не ті самі, але вони схожі. На глибині, там, де відбувається абстрагування від деталей стилю і фактажу, а залишається гола суть, вони просто однакові. Настільки однакові, що той, хто відчув цю однаковість, зразу стає на кілька секунд Соломоном. «Усе суєта, — говорить черговий сумуючий мудрець і додає: — немає нічого нового під сонцем».
Маргарита
19.01.2012
«Була». Солодке слово. Коли вона зможе вимовити його, їй також видаватимуться раєм і це море з виводком рибальських човнів біля берега, і гори, що поросли кучерявим лісом, і лопаті вітряної електростанції, що обертаються. Сонне, ліниве царство, де серед дітей немає рахітів, бо сонця так багато, як води в морі.
Вона хотіла б бути туристкою. Вона хотіла б полетіти додому на першому ж літаку, аби показувати подругам сувеніри й говорити: «А ось це — будинок, де я мешкала».
Різдвяна пісня
05.01.2012
Довге мовчання змінилося на одкровення таємниць. Чотириста років мовчання старозавітної Церкви також скінчилися. Адже слово народжується у тиші, в мовчанні. Такий закон. Не можна сказати будь-що важливе, не помовчавши перед цим болісно і довго. Отож, Палестина заспівала знову.
Єдиний, неповторний...
26.12.2011
Ми всі живемо в одному й тому самому світі, який все більше набуває рис величезного будинку або навіть комуналки, що надмірно розрослася.
Водночас ми живемо в доволі відокремлених, закритих світах, від чого розмова двох землян часто-густо ризикує бути схожою на розмову лунатика з марсіанином.
Отець Василій
15.12.2011
А ми були надто нерозумні й надто «доброчесні», аби зрозуміти просту істину: елементарна людяність вимагає, щоб ми негайно пішли. Пішли й залишили людину наодинці з болем, зі стогонами, породженими болем, з думками про смерть, з напівчутними молитвами. Але ми тоді виконували заповідь: «хворий був і відвідали Мене», тому сидіти збиралися довго, хоча це й мучило священика.
Звідки приходить смуток?
05.12.2011
Смуток — де він? У крові в того, хто сумує, — або, як мікроб, у повітрі, і ним усі дихають? Коли людина рухається, сумувати важко. Значно легше сумується, лежачи на спині, вдивляючись у небо. Або, лежачи на животі й розглядаючи мурашок у траві. Рубаєш дрова — не сумується. Перестав рубати, сів, витер піт із чола — знову сумуєш.
Скарби старої Європи
17.11.2011
Данте, Гете й Сервантес повільно, але невпинно перетворюються на динозаврів. Надходить час, коли світ єгипетських мумій стає зрозуміліший і миліший допитливому європейцеві за світ власних великих предків. Які ще голоси здатний розчути читач ХХІ століття серед тих, котрі звертаються до нас з минулих століть?
Мудрець і проповідник
10.11.2011
Жив на світі один чоловік, який умів ставити віруючим такі мудровані запитання, що найбільш упевнені з них збентежувались і йшли, втягнувши голову в плечі. Був і ще один чоловік, який умів так гарно говорити про Господа, що найбільш зайняті люди полишали свої заняття, щоб його послухати. Смішливі при цьому переставали сміятись, а в сумних розгладжувалися зморшки й починали сяяти очі.
Фрейд для православних
03.11.2011
Розанов багато говорив і писав про секс. Те, що читалося тоді, як виклик, як зухвальство й епатаж, сьогодні читається, як ліки. Це давно вже, ще до народження нашого, наситилося повітря розмовами про справи таємничі, пітні та солоні. Тож жодний журнал не оминає рубрики «про це». Увесь світ, здається, зав’яз у цій темі, як автомобіль на бездоріжжі. І неможливо зробити вигляд, що це нікого не стосується. Неможливо заховатися в нетрях пуританства. Там, у цих нетрях, коїться, якщо чесно, те саме, що відбувається на пляжах Ямайки під місяцем від надлишку алкоголю. І треба говорити про «це», треба вносити світло думки й слова в ці сутінки солодких і убивчих тем.
Диваки
20.10.2011
Після таких історій, звісно, не дивуватимешся нічому. Тітка Женя, котра якимось чином залишилася живою, не могла пройти повз безхатніх котів. Її підірвана стражданнями, травмована душа прагла когось нагодувати, зігріти, захистити, притиснути до себе. Родини в неї не було. З усього стражденного світу живих істот вона зупинила свій жалісливий погляд на нявкаючих тваринах.
Уся справа в любові
26.09.2011
Таких людей не буває багато. Якби перший-ліпший середньостатистичний батюшка захотів успадкувати подібний спосіб життя, а вслід за ним — благодатний хист отця Алексія, запал його згас би і «бензин закінчився б» дуже швидко. Далі може початися «стукіт у моторі» й капітальний ремонт. Таємниця істинної святості подібна до таємниці справжньої геніальності.
Великий брат чи Всевидяче Око?
19.09.2011
Для людини не природно перебувати в полі чужого зору постійно. У даному ж випадку ми стикаємось із добровільною згодою людини залізти до «клітки» та оголити своє життя перед телекамерами без жодних виключень. Ми також маємо справу із бажанням величезної кількості глядачів спостерігати за людиною, геть позбавленою інтимності й таємниці.
Пил на солом’яних погонах
12.09.2011
Люди Заходу такі ж сприйнятливі до загальнолюдської дурості, як і люди решти світу. Вони крутять меблі згідно вчення фен-шуй, вони медитують під час обідньої перерви, вони здійснюють паломництва до індуїстських і буддійських монастирів сходу. Вони розчарувалися у власній цивілізації і шукають щастя в тих таємничих областях, де сходить сонце. Вони теж смішні, ці медитуючі клерки, ці бізнесмени, що бурмочуть мантри. Вони теж — служителі культу карго, тобто люди, що шукають просвітлення і щастя шляхом механічного повторення чужих обрядів, чужих форм культурного життя.
Камінь Церкви
29.08.2011
Петро — приклад людини, котра, подібно до Якова, відважується боротися з Ангелом, проте може злякатися собачого гавкання. Так тезко його — Петро Перший — здолав і Софію, і Карла, проте до смерті боявся тарганів. Ці «камені», — саме так перекладається ім’я Петро, — не боялися ударів молота, проте рівномірне падіння крапель води могло їх пробити наскрізь.
Православний джихад
24.06.2011
Щоб убити людину, потрібно сильно розгніватись і взяти в руку камінь. Щоб убити мільйони людей, слід спочатку придумати теорію. І хто б подумав, що з невинних дослідів по вимірюванню форми та об’єму черепа виростуть концентраційні табори. Хто б подумав, що через одну кабінетну помилку богослова можуть розгорітися релігійні війни...
Королівство кривих дзеркал
07.06.2011
Тобто хочеться мені мати інструмент для того, щоб бачити світ у його природному вигляді, таким, яким його Бог бачить. Так, щоб добрі справи помічались і оцінювалися, неприємності переносилися з терпінням і без істерик, чуже добро пам’яталося, а своє — забувалося. Без цього — відчуваю, що живу в королівстві кривих дзеркал. Не в адекваті живу, іншими словами.
Золото Церкви
09.05.2011
Є люди, про яких кажуть: «У нього золоті руки». Набагато менше людей (та все ж таки вони, слава Богу, є), про яких кажуть: «У нього (неї) золоте серце». І є лише одна людина, до якої випадково сказане у пориві захвату слово пристало навіки, і слово це було: «У нього золоті вуста». Це архієпископ Константинополя Іоанн Хризостом, або по-нашому — Златоуст.
Воскресіння Христове видівши…
23.04.2011
Щоб великоднє привітання, ці два великих слова, вирвалося з грудей, як птахи з клітки, а не зірвалось з позбавлених життя губ за звичкою, спочатку треба пережити Страс-ний тиждень. Такий порядок. Спочатку «Слава, Господи, Хресту Твоєму Чесному», а по-тім — «і Воскресінню».
Помри зі Спасителем, тоді й оживеш у Ньому. Принаймні, здригнись, почувши про Його страждання, і дай душі виплакатись у Велику П’ятницю, і потім радій на світанку Во-сьмого дня!
Небо і земля
22.04.2011
Хресний хід Великої П’ятниці супроводжують сльози. Вони скупі, і люди ховають їх, опускаючи обличчя і відвертаючись від чужих поглядів. Хресний хід великодньої ночі дає сльозам рясно литися, а людям не соромитися їх плину. Це — радісне життя душі, це солона волога, що очищує душу від усякого бруду. Той не знає радості, хто у Великдень не лив сліз, а в дні Страстей не стримував ридань.
Людина на ім’я Ісус
13.04.2011
Господь наш Ісус Христос є, без сумніву, сущий над усіма Бог. Його Божественна природа достатньо проявила Себе в ділах, які ніхто, крім Нього, не творив: воскресіння мертвих, вигнання бісів, влада над істотами сотвореного світу... Але ж і людиною Ісус теж був реально. Це не було ілюзією.
Свято світлого смутку
13.04.2011
І вже не лякає мене те, що Новий рік припадає на піст. Мені й без горілки і м’яса свято подобається. І неприродність життя, в якому Новий рік випереджає Різдво, мене вже не мучить. Я звик до мішанини двох календарів. Відкрию пляшку вина, обійму дружину, поцілую дітей.
Святитель Димитрий: портрет в стиле барокко
28.03.2011
«Житія святих» — це словесна ікона. Димитрій Ростовський писав свої ікони в бароковому стилі. Так він був вихований. Уся освіченість, яка розповсюджувалася по Русі з київських шкіл, була напівєретична. Це були ті пристрасні захоплення, що прийшли на Русь із Заходу. Пристрасність і захопленість увійшла в проповідь — відтоді вона криклива, безживна й штучна. Пристрасність увійшла в архітектуру, і храми стали зовні вишуканими, а всередині сповненими різьблення, від якого миготить в очах, дешевої позолоти й пузатих янголиків — копій античних амурів. Пристрасним став спів, багатоголосий, оперний, італійський. Не вистачало лише органу або скрипкового концерту посеред служби. І лики на іконах вкрилися рум’янцем чи то від сорому, чи то від відмінного здоров’я. Благословляючі персти стали пухкими, зворотна перспектива зникла, поступаючись місцем техніці портрету. Це було велике й непомітне (!) відпадіння від Православ’я. Непомітне тому, що Таїнства продовжували звершуватися, і Символ віри співали в храмах без єретичних додатків. Але західне полонення відбулося. Некритично увібравши в себе католицьку містику й естетику, народ через сто років почне некритично вбирати вольтеріанство. А потім — соціалістичні ідеї. А потім...
Над вавилонськими ріками
07.03.2011
Коли сумно нам, ми не повинні зі шкіри пнутись, щоб зобразити веселощі. Слід лягти на обличчя своє й насититися зітханнями. Нехай хтось недоречно процитує Писання й скаже: «Завжди радійте, невпинно моліться». Та ж ми знаємо, що ми грішники, і що «горе й утиск всякому, хто робить лихе». Ми не в раю, але все ще на шляху до нього.
Ковдра з клаптиків № 6 (48)
24.02.2011
Коли людина огорнена повітрям благодаті, коли вона потрапляє в атмосферу реального чуда, людина дивується. «Невже це я? — питає себе людина. — Невже все це відбувається зі мною?»
І коли людині совість нагадує про минулі помилки й беззаконня, падіння й неподобства, вона каже собі: «Невже це була я? Невже це відбулося зі мною?»
Дім твоєї душі
07.02.2011
Наш духовний дім будується так важко й так повільно, його стіни так часто завалюються, незакінчена будівля така негарна й завершенню робіт не видно кінця саме тому, що ми будуємо абияк і косо-криво. Будуємо за принципом «і так піде», ніби будуємо не для себе, а працюємо в стройбаті й споруджуємо казарму для чужого підрозділу.
Іоанн: руський святий Грецької землі
25.11.2010
Іоанн народився там, де мова українська найближче до себе самої, — на Полтавщині. Солдатом у війську царя Петра Іоанн брав участь у Російсько-турецькій війні й опинився в полоні. Наскільки солодко хрещеній людині в турецькій неволі, уявити неважко. Найгіршим народом з усіх, що сповідують іслам, святитель Миколай Сербський називав турків. І раніше були, і зараз є багато шляхетних, милостивих, великодушних мусульман. Але ті, в чиї руки потрапив Іоанн, були не такі.
Сучасний протестант
08.11.2010
Я цілком серйозно стверджую і не на жарт переконаний у тому, що скоро наші храми наповнять ті, хто сьогодні зараховує себе до протестантів. Їх не відстрахають ні буркотливі бабусі, ні дисциплінарна строгість, ні незвична мова.
Вони, наситившись текстами, почнуть жаждувати благодаті, яка породила тексти. Любителі Писання впізнають у Церкві смиренну Матір Писання і прийдуть покаятися в тому, що довго цього не помічали.
Всеправославний єпископ
28.10.2010
Архієпископ Іоанн створював притулки, щонеділі відвідував лікарні, влаштовував їдальні для бідноти, у шанхайських нетрях викуповував немовлят у батьків, котрі опустилися, щоб потім улаштувати їхнє виховання. Все, що пов’язано з милосердям, виникало з його трудів, як потужний і свіжий потік із джерела. Але це було саме чудотворне милосердя, народжене подвигом і нічною молитвою, а не сентиментальністю і бажанням похвали.
Сидіти спокійно
14.10.2010
Лихо тріумфує не тоді, коли добрі люди сидять тихо. Лихо тріумфує, коли моральні пігмеї уявили, що вони велетні. Коли ці удавані велетні закотили рукава й вирішили боротися зі злом, яке, як їм здається, зрозуміле й очевидне. Тоді лихо, тонке і вислизуще, хитре й невловиме, оволодіває цими сліпцями й перетворює їх на свою зброю.
Знаю – не знаю
07.10.2010
Я завжди знизував плечима, коли чув із вуст моряків чи альпіністів, що вони «підкорили» море чи вершину гори. Ти заліз високо й щасливо спустився донизу. Ти все ще живий, а вершина як стояла, так і стоїть. І немає жодних гарантій, що наступного разу тобі поталанить знову залізти на ту ж саму вершину. Звідки ж пафос підкорення?
П’ята заповідь
09.09.2010
Із усіх заповідей п’ята найбільш подобається батькам. Їм здається, що ці слова обслуговують їхні батьківські інтереси й стоять на сторожі їхніх прав і егоїзму. Насправді це не так. Хоча б тому, що правильне виконання цієї заповіді передбачає наочний приклад, а отже, спільне проживання декількох поколінь. Я, як батько, повинен на очах свого сина проявити синівське шанування до свого батька, тобто дідуся мого сина.
Старі рани Нового Світу
24.08.2010
Пропоную всім нам — і тим, хто любить Америку, і тим, хто її ненавидить (бо вона всього цього варта) — точку зору, ракурс на її історію. Я пропоную вивчати її історію як історію сект або численних протестантських деномінацій, як історію продовження релігійного життя Європи і стверджую, що поза контекстом розвитку протестантизму історію Америки зрозуміти не можна.
Що потім?
05.08.2010
Христос воскрес, і апостоли, у день Розп’яття схожі на розполоханих овець, що залишилися без Пастиря, стали схожими на левів. Царственим риком безстрашної проповіді вони сповнили Всесвіт.
Христос воскрес, і мученики тисячами й десятками тисяч почали зустрічати смерть з усмішкою. Згасли багаття в демонських капищах, а самі капища перетворилися на храми Божі, тому що Христос воскрес!
Завдання номер один
01.07.2010
Молитва дасть свободу. Наважуся сказати, що хто не молиться, той ніколи вільним не бував. Свобода пересувань — хіба справжня свобода, якщо, переміщуючись, людина грішить тими ж гріхами й мучиться тими ж докорами сумління? Свобода споживання — хіба справжня свобода, якщо бажання розпалюються й очі розбігаються, а радість придбання проходить швидко, як у дитини?
У присутності Бога
10.06.2010
За звуком камертона шикуються голоси співаків. Слухаючи Баха й Моцарта, можна зрозуміти, що таке музика. Зрозуміти, хто такий священик, можна, дивлячись на Іоанна Кронштадтського. За камертоном його літургійних вигуків варто настроювати різноголосицю велелюдного священицького хору.
У нього багато чому можна навчитися. Точніше, немає в священицькому житті такої грані, яка б у житті отця Іоанна не засяяла б наче діамант.
Наука бути щасливим
27.05.2010
Пережитий інфаркт змушує людину ходити повільно. Та не тільки повільно ходити. Він спонукає пропускати повз вуха та очі ту інформацію, без якої раніше життя здавалося неможливим. Помірно дихаючи та рухаючись без поспіху, людина, яка вижила після інфаркту, байдуже проходить мимо рекламних щитів та газетних кіосків, мимо барів та кас футбольного стадіону. Байдуже, бо нещодавно вона лежала геть роздягнена під простирадлом. Стіни довкола були кахлеві, і стеля — біла. У венах стирчали голки, а в роті була трубка. А тепер вона йде своїми ногами, втягує носом холодне повітря. Вона жива та щаслива. Більше нічого не треба.
Дві правди
05.04.2010
Діти вміють сміятися відразу же після сліз. Ще сльози котяться по щоках і блищать на віях, а дитина може вже дзвінко сміятися. Це теж образ переходу від посту до Пасхи, від суму до торжества. У цих двох режимах, сліз і радості, загартовується душа, немов вибігає з парної, щоб кинутися в крижану воду.
«Кращий захист віри – це життя за вірою»
17.01.2010
Розуміння того, що можна в Церкві, а чого — не можна, з’являється не одразу. Милість Божа, якщо вдається знайти спільну мову з батюшкою, з церковними однолітками — тоді з’являться відповіді на багато запитань. Адже, на жаль, не про все пишуть у духовних книгах. За традицією, для вирішення непростих питань молоді ми зустрілися з отцем Андрієм Ткачовим.
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |