Барви Верони
06.11.2015
Центральні площі з їхнім вільним і святковим кружлянням лежать у кількох кварталах звідси, а п’яцца Дуомо, наймирніша з провінційних площ, занурена в дрімоту. Бабця з тераси погодує голубів; кучерява дівчина поллє герані на балконі; проїде студент на велосипеді; бармен з пастичерії вийде на перекур… За цією чарівливістю простого людського життя, що неквапливо тече на площі, уже ось майже тисячу років з висоти соборного порталу спостерігають святі й пророки.
Усередині калейдоскопа
05.01.2015
Подорож до Равенни може стати однією з найнезабутніших у житті. Маленькому сонному місту на півночі Італії випало зберегти так багато пам’яток християнського мистецтва, — від його перших образів до візантійського апофеозу, — як мало якій зі світових столиць. Недарма кажуть, що Равенна — місто більш візантійське, аніж сама Візантія. Навіть через п’ятнадцять століть під склепіннями базилік Равенни віє свіжістю, новизною та повною свободою.
«Їх розглядатимуть ангели»
13.11.2014
Від глядача, який захоплено розглядає творіння архітектора, часто-густо прихована прозаїчна «матчастина» — складна кухня різноманітних розрахунків і обчислень, тонкощі опору матеріалу й матеріалознавства, та алгебра, яка в архітектурі неминуче передує гармонії. Геній Гауді, здавалося, вирішував технічні завдання з фантастичною легкістю. «Природа, — любив повторювати він, — не геометр, а різьбяр». Тому й будівлі його — це, радше, скульптури, і вся архітектура його — різьблення.
Анатомія згоди
13.08.2014
Південний Тіроль називають яблуневим садом Європи. Це край виноробів, художників та альпіністів, де нероздільні добрі традиції, здоровий консерватизм — і відкритість до новизни, така незвична для горян технічна прогресивність. Тут цінують природне багатство, пишаються тим, що більше половини енергетичних затрат забезпечують із відновлюваних джерел… І ще тут уміють чути інших. Бо якщо різним народам доводиться жити на одній території, рано чи пізно вони розуміють: треба домовлятися.
Світло семи Церков: Дорогами святих апостолів
20.01.2014
Cвітло Христове не належить ніякому місцю, ні Єрусалиму, ні Візантії, ні Риму, воно освячує кожну людину, що приходить на світ. І апостоли не шукали забезпечення панування віри в якомусь конкретному місці, але всесвітнє братство християн або всесвітню Христову Церкву. Світло Христове перейшло з мармурових міст Азії до затьмарених невіглаством варварів, жителів степів, де виникли нові царства і міста під покровом хреста, що їх врятував".
Світло семи Церков
19.11.2013
Природа тут, як і раніше, зачаровує. Мальовничим фоном для цього кладовища мирської слави слугують два високі гірські хребти зі сніговими вершинами. Велику рівнину омиває золотоносна колись річка Пактол. Кажуть, і сьогодні на її берегах можна знайти сардонікс — камінь, що названий за іменем міста. І в центрі цієї природної розкоші — вічна поезія руїн.
Світло семи Церков: Дорогами святих апостолів
12.09.2013
І все ж таки загроза ззовні – не найважливіше в посланні. За справедливим зауваженням видатного біблеїста Р. Брауна, сучасний читач Одкровення часто виносить враження, що гоніння є єдиною небезпекою, заради якої і про яку написана ця книга, і часто тлумачать її у смислі зовнішніх загроз, наявних сьогодні. Насправді ж в Одкровенні досить багато говориться про теплохолодність і конформізм, які для сучасного християнства становлять загрозу більш актуальну. Ми не стоїмо перед проблемою вживання в їжу ідольських жертов, але хіба сьогодні християни не йдуть із легкістю на компроміси з духом часу, поступаючись своїми принципами?
Небо Італії
07.06.2013
«Я был в Риме. Был залит светом. Так, как только может мечтать обломок! На сетчатке моей — золотой пятак. Хватит на всю длину потемок». Слова російського поета могли б стати сумою всіх освідчень у коханні до Італії, зроблених великими людьми протягом більш ніж двадцяти століть. Адже всі дороги європейської історії, думки, мистецтва і сьогодні ведуть до Рима.
Світло семи Церков
20.05.2013
Усе, що залишилося від стародавньої Смірни, — це руїни агори, яку справедливо було б назвати форумом; будували його римляни. Схили стародавнього Пагуса — чудова місце для огляду краєвиду. Ще вгадується каміння цирку, де спраглий до видовищ натовп споглядав мучеництво святого Полікарпа, — з видом на море. А внизу, на березі, росте мегаполіс, з його новими драмами й комедіями.
Світло семи Церков
04.03.2013
Ми починаємо подорож дорогами Малої Азії — римської провінції, де в першому столітті по Різдві Христовому запалали світильники семи Церков, що згадуються апостолом Іоанном Богословом у книзі Одкровення. Сім християнських громад, до яких апостол Іоанн звертається, — це громади малоазійських міст Ефеса, Смирни, Пергама, Фіатір, Сардіса, Філадельфії та Лаодикії.
Париж гідний кращих слів
31.05.2012
Гіди й маршрути покликані спрямовувати інтерес мандрівника в роками намиті вузькі русла. Якщо довіритися їм, галочки будуть розставлені, а черево фотоапарата наповниться краєвидами визначних місцин. І тільки чарівний, справжній, незбагненний Париж лишиться за кадром. Ні, краще вже стати на слизький шлях «самотнього вовка». Переплутати день і ніч. Запам’ятати твердо лише розклад музеїв — на нього доведеться зважати. А гастрономію залишити на наступний раз.
«Про смерть чоловіка, про смерть усерйоз»
14.05.2012
ХХ століття розібрало на каміння все, що лише встигло. Руйнівна сила, здавалося, вивернула суглоби всього світу. Планету людей трусило й лихоманило, і розмови про ідеальне облаштування суспільства не були такими порожніми, як наші. Інтелігенція переживала спокусу численними «-ізмами». У подібних суперечках позиція Екзюпері зводилась до одного запитання: «Плювати я хотів на режим, важливо знати, який тип людини створюється цим ладом?»
«Розв’яжи мені язик...»
23.01.2012
Поки ми розпиваємо заморське шампанське новостворених понять, у нашому власному дворі поволі висихає питне джерело. У той час, коли в мову впроваджуються смислові химери й звучні ярлики, — базові слова випадають з мови, як дрібні гроші з кишені штанів. Нахилитися і підняти — не кожний себе змусить.
Він полетів, та обіцяв повернутися
19.05.2011
Щоб стати дитині другом, слід говорити з нею, як з другом — на рівних. Не загравати і не сюсюкати, спускаючись до її рівня. Може, герої Астрід Ліндґрен тому так до душі дорослим, що не стали зводити чари дитинства до рівня нашої «дорослості»? Вони знають головний дитячий секрет: диво — поруч. Просто простягни руку.
Перезавантаження Грузією
31.01.2011
Ділячись із подругами враженням про гостинність грузинів, я жартувала, що «блідолицій» дівчині в Тбілісі достатньо просто спитати дорогу — і все, вважай, ти вже заміжня. Й ось, не минуло й півроку, як подруга Катя, разом з якою ми борознили простори Сакартвело, повідомила мені, що виходить заміж. Причому за того самого хлопця, котрий у день нашого від’їзду показував їй дорогу.
Чорногорія: проекція ідеальної Європи
20.12.2010
Пори року змінюють одна одну й історія повільно рухається далі, продовжуючи випробовувати чорногорців на тривкість доброї волі. Те, що виявилося не під силу воїнам ісламу, німецьким та австрійським окупантам, комуністам — за те сьогодні взялися політтехнологи. Те, за що віками помирали серби й чорногорці, — хрест і свобода — сьогодні зважене, пораховане, оцінене.
Розмова в іншому вимірі
04.10.2010
Мало хто з чоловіків цікавиться улюбленими жіночими темами. Мода, шопінг, кулінарія — що тут може бути нового для вдумливої людини? Інша справа, якщо про все це розмірковує чоловік. До того ж — священик, до того ж — філософ. До редакції завітав протоієрей Миколай Доненко, автор низки історичних досліджень, настоятель храму в Нижній Ореанді.
Біблійні перехрестя Синаю
17.05.2010
Мало хто з тих, що зустріли світанок на горі Мойсея, встоїть перед спокусою розповісти, «як це було». Сотні тисяч людей щороку виконують цей шлях, але туристу рідко спадає на думку, що його досвід — не унікальний. Але хто в змозі змалювати схід сонця в цих горах так, щоб запам’яталося головне, а не побутові дрібниці? Справжніх поетів ніколи не було багато. А тому схід на Синаї краще побачити самому.
Світлі зірки пустелі
06.05.2010
Залишаючи облаштовані міста та приходив у пустельні місця, де царює смерть і диявол. Ці люди знали, що життя людське схоже на мандри в пустелі, мета яких — далеко за горизонтом. «Роздавши все» і слідуючи за Христом, Який переміг смерть, вони перемагали диявола. Вони постили, утримувалися, підкоряли свою волю наставникові — і їх слухалися дикі звірі пустелі...
«Бог зберігає все»
20.07.2009
Приятелька Ахматової пише: «Я не чула, щоб Анна Андріївна вела з кимось філософські, взагалі теоретичні розмови про релігію. Вона тільки наводила якусь відповідну до ситуації євангельську заповідь, завжди смиренно додаючи: «Але виконувати її дуже важко». Ці слова вона вимовляла, застосовуючи їх до самої себе. Оточуючих вона не повчала, не наставляла, не розпитувала.
Олег Собчук: Новий Завіт виграв
30.04.2009
Я вважаю, що людина повинна вірити. Кожна людина вірить, навіть якщо вона цього не визнає. Віра по-різному виявляється. Після туру «Хрещення Русі» я багато чого зрозумів. І під час туру безліч разів ми переконувалися, що правильно чинимо… І дотепер у цьому впевнені. Це почуття було грандіозним, точним і дуже світлим.
«Готовність повернутися до того, з чого починав»
05.06.2008
Олексію Омельяненку, молодому бізнесмену, члену спостережної ради «Укргазбанку», депутату Київради, батьку п’ятьох дітей і постійному парафіянину Іонінського монастиря, довелося давати інтерв’ю, як то кажуть, «за послух», та й тема дісталася не з приємних. Гроші, багатство, глянцевий світ великих капіталів — з одного боку, і євангельські цінності, категоричні слова Спасителя про багатіїв — з іншого...
Життя вповні
07.02.2008
Є люди, впевнені, що багатодітна родина — це виснажена жінка у старому халаті, вічно зайнятий роботою батько, замурзана і недоглянута малеча, зношені черевики, короткі рукави... Та й сусіди скоса поглядають: «Навіщо плодити убогість!» Але на цю родину не можна дивитися без захоплення.
Бог жартує на перших же сторінках Біблії
19.11.2007
З отцем Андрієм вдається за годину обговорити стільки, скільки не прочитаєш і за місяць. Мовби промінь ліхтарика з темряви, увага вихоплює з безодні «невідомого і цікавого» світлі плями готових відповідей та відкриттів. А бажання обкластися книгами тільки посилюється...
«Хрест — це розкриті обійми»
15.10.2007
Іноді ставити запитання «зірці» — це зайве. Сиди і слухай. А у випадку з Петром Мамоновим — ще й дивись. Мамонов щиро розповідає про те, у що вірить. І про те, що знає. В міру сил і досвіду він проповідує свого Христа. За кожним словом відчувається життя душі: страждання, радість, пошук. Не повірити складно. Розмовляти з Петром Миколайовичем нам довелось одразу після київської прем’єри «Острова». Фільм вразив, але розмова вразила не менше. Не тому, що «зірки» особливі. Просто ми не так часто щиро говоримо про те, у що віримо, — і про те, що знаємо. А може, просто одне одного не чуємо?..
«Молоді не бояться Бога, вони радіють Богу»
12.09.2007
Де ще зустрінеш справжнього професора богослов’я, як не на рок-концерті? Глядачі, гадаючи, хто ж із рок-зірок першим вийде на сцену, навряд чи думали, що концерт відкриє «поп-зірка» — частий супутник православних «рокерів» отець Андрій Кураєв. У проміжках між виступами Юрія Шевчука, «Братів Карамазових» і гурту «Воскресенье» у холі БК «Україна» мелькала знайома постать у рясі.
На правах антиреклами
09.09.2007
Головний девіз, яким живе й дихає рекламна пропаганда — «бери від життя все!» Мимоволі складається ідеальний образ «рекламожера», якому дбайливо адресуються продукти високої рекламної думки. Джерело його радості — його імідж. Джерело його проблем — його лупа. Він повільно, але впевнено «бере від життя все», прагне «жити граючи», «бути особливим» — при залізній упевненості «Я цього гідний!»
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
Отрок.ua в: |