«Про смерть чоловіка, про смерть усерйоз»
14.05.2012
ХХ століття розібрало на каміння все, що лише встигло. Руйнівна сила, здавалося, вивернула суглоби всього світу. Планету людей трусило й лихоманило, і розмови про ідеальне облаштування суспільства не були такими порожніми, як наші. Інтелігенція переживала спокусу численними «-ізмами». У подібних суперечках позиція Екзюпері зводилась до одного запитання: «Плювати я хотів на режим, важливо знати, який тип людини створюється цим ладом?» 
«Розв’яжи мені язик...»
23.01.2012
Поки ми розпиваємо заморське шампанське новостворених понять, у нашому власному дворі поволі висихає питне джерело. У той час, коли в мову впроваджуються смислові химери й звучні ярлики, — базові слова випадають з мови, як дрібні гроші з кишені штанів. Нахилитися і підняти — не кожний себе змусить.
Він полетів, та обіцяв повернутися
19.05.2011
Щоб стати дитині другом, слід говорити з нею, як з другом — на рівних. Не загравати і не сюсюкати, спускаючись до її рівня. Може, герої Астрід Ліндґрен тому так до душі дорослим, що не стали зводити чари дитинства до рівня нашої «дорослості»? Вони знають головний дитячий секрет: диво — поруч. Просто простягни руку.
Перезавантаження Грузією
31.01.2011
Ділячись із подругами враженням про гостинність грузинів, я жартувала, що «блідолицій» дівчині в Тбілісі достатньо просто спитати дорогу — і все, вважай, ти вже заміжня. Й ось, не минуло й півроку, як подруга Катя, разом з якою ми борознили простори Сакартвело, повідомила мені, що виходить заміж. Причому за того самого хлопця, котрий у день нашого від’їзду показував їй дорогу.
Чорногорія: проекція ідеальної Європи
20.12.2010
Пори року змінюють одна одну й історія повільно рухається далі, продовжуючи випробовувати чорногорців на тривкість доброї волі. Те, що виявилося не під силу воїнам ісламу, німецьким та австрійським окупантам, комуністам — за те сьогодні взялися політтехнологи. Те, за що віками помирали серби й чорногорці, — хрест і свобода — сьогодні зважене, пораховане, оцінене.
Розмова в іншому вимірі
04.10.2010
Мало хто з чоловіків цікавиться улюбленими жіночими темами. Мода, шопінг, кулінарія — що тут може бути нового для вдумливої людини? Інша справа, якщо про все це розмірковує чоловік. До того ж — священик, до того ж — філософ. До редакції завітав протоієрей Миколай Доненко, автор низки історичних досліджень, настоятель храму в Нижній Ореанді.
Біблійні перехрестя Синаю
17.05.2010
Мало хто з тих, що зустріли світанок на горі Мойсея, встоїть перед спокусою розповісти, «як це було». Сотні тисяч людей щороку виконують цей шлях, але туристу рідко спадає на думку, що його досвід — не унікальний. Але хто в змозі змалювати схід сонця в цих горах так, щоб запам’яталося головне, а не побутові дрібниці? Справжніх поетів ніколи не було багато. А тому схід на Синаї краще побачити самому.
Світлі зірки пустелі
06.05.2010
Залишаючи облаштовані міста та приходив у пустельні місця, де царює смерть і диявол. Ці люди знали, що життя людське схоже на мандри в пустелі, мета яких — далеко за горизонтом. «Роздавши все» і слідуючи за Христом, Який переміг смерть, вони перемагали диявола. Вони постили, утримувалися, підкоряли свою волю наставникові — і їх слухалися дикі звірі пустелі...
«Бог зберігає все»
20.07.2009
Приятелька Ахматової пише: «Я не чула, щоб Анна Андріївна вела з кимось філософські, взагалі теоретичні розмови про релігію. Вона тільки наводила якусь відповідну до ситуації євангельську заповідь, завжди смиренно додаючи: «Але виконувати її дуже важко». Ці слова вона вимовляла, застосовуючи їх до самої себе. Оточуючих вона не повчала, не наставляла, не розпитувала.
Олег Собчук: Новий Завіт виграв
30.04.2009
Я вважаю, що людина повинна вірити. Кожна людина вірить, навіть якщо вона цього не визнає. Віра по-різному виявляється. Після туру «Хрещення Русі» я багато чого зрозумів. І під час туру безліч разів ми переконувалися, що правильно чинимо… І дотепер у цьому впевнені. Це почуття було грандіозним, точним і дуже світлим.
«Готовність повернутися до того, з чого починав»
05.06.2008
Олексію Омельяненку, молодому бізнесмену, члену спостережної ради «Укргазбанку», депутату Київради, батьку п’ятьох дітей і постійному парафіянину Іонінського монастиря, довелося давати інтерв’ю, як то кажуть, «за послух», та й тема дісталася не з приємних. Гроші, багатство, глянцевий світ великих капіталів — з одного боку, і євангельські цінності, категоричні слова Спасителя про багатіїв — з іншого...
Життя вповні
07.02.2008
Є люди, впевнені, що багатодітна родина — це виснажена жінка у старому халаті, вічно зайнятий роботою батько, замурзана і недоглянута малеча, зношені черевики, короткі рукави... Та й сусіди скоса поглядають: «Навіщо плодити убогість!» Але на цю родину не можна дивитися без захоплення.
Бог жартує на перших же сторінках Біблії
19.11.2007
З отцем Андрієм вдається за годину обговорити стільки, скільки не прочитаєш і за місяць. Мовби промінь ліхтарика з темряви, увага вихоплює з безодні «невідомого і цікавого» світлі плями готових відповідей та відкриттів. А бажання обкластися книгами тільки посилюється...
«Хрест — це розкриті обійми»
15.10.2007
Іноді ставити запитання «зірці» — це зайве. Сиди і слухай. А у випадку з Петром Мамоновим — ще й дивись. Мамонов щиро розповідає про те, у що вірить. І про те, що знає. В міру сил і досвіду він проповідує свого Христа. За кожним словом відчувається життя душі: страждання, радість, пошук. Не повірити складно. Розмовляти з Петром Миколайовичем нам довелось одразу після київської прем’єри «Острова». Фільм вразив, але розмова вразила не менше. Не тому, що «зірки» особливі. Просто ми не так часто щиро говоримо про те, у що віримо, — і про те, що знаємо. А може, просто одне одного не чуємо?..
Вiдчинити Йому дверi
13.09.2007
Головне свято християн — свято Великодня. Це свято воїнів, котрі перемогли у битві. А друге за значущістю свято — Різдво. Це свято дітей. Ці два свята взаємопов’язані, вони натягнуті між полюсами християнського життя, наче дзвінка струна. Вони утворюють стрижень, навколо якого обертається Всесвіт.
На правах антиреклами
09.09.2007
Головний девіз, яким живе й дихає рекламна пропаганда — «бери від життя все!» Мимоволі складається ідеальний образ «рекламожера», якому дбайливо адресуються продукти високої рекламної думки. Джерело його радості — його імідж. Джерело його проблем — його лупа. Він повільно, але впевнено «бере від життя все», прагне «жити граючи», «бути особливим» — при залізній упевненості «Я цього гідний!»
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |