Нові надходження
Нові надходження до електронного архіву
Маленькі солдатики
17.05.2012
Вони рухались по різні боки кордонів, сповнені тріумфу, немов лицарі, немов хрестоносці, — тільки згодом стало зрозуміло, що велична процесія стане хрестовим походом дітей, хрестовим походом бідних, і — як уже в 1915 році напише Максиміліан Волошин — «це покоління буде винищене, воно вже майже винищене європейською війною вщент». 
«Про смерть чоловіка, про смерть усерйоз»
14.05.2012
ХХ століття розібрало на каміння все, що лише встигло. Руйнівна сила, здавалося, вивернула суглоби всього світу. Планету людей трусило й лихоманило, і розмови про ідеальне облаштування суспільства не були такими порожніми, як наші. Інтелігенція переживала спокусу численними «-ізмами». У подібних суперечках позиція Екзюпері зводилась до одного запитання: «Плювати я хотів на режим, важливо знати, який тип людини створюється цим ладом?»
Бути людиною
14.05.2012
Ми дихаємо на повні груди лиш тоді, коли зв’язані з нашими побратимами і маємо спільну мету; і ми знаємо з досвіду: любити — це не значить дивитись одне на одного, любити — значить дивитись разом в одному напрямку. Товариші лиш ті, хто єдиною зв’язкою, як альпіністи, сходять на ту саму вершину, — так вони і знаходять одне одного.
Незабаром у Києві футбол...
10.05.2012
Євро-чемпіонат в Україні ще не розпочався, але вже встиг і налякати, і втомити. Устиг стати темою для політичних спекуляцій. Остап Бендер, пригадується, на голодний шлунок озвучив шахістам з Васюків мрію про перетворення їхнього містечка на столицю світу. За допомогою, звісно, шахового турніру. Щось подібне чули ми, і ще почуємо.
Що може королева Франції?
07.05.2012
Вийти заміж на чужоземця, та й на додаток за парижанина, а ще, зауважте, за короля! Сучасним шлюбним агентствам важко уявити вигіднішу партію для киянки. А от у середині ХІ століття переїзд із Києва до Парижа на ПМП можна було порівняти лише з переїздом до провінційного Житомира. Адже за розмірами й впливовістю Франція тих часів була більше схожа на герцогство, а її столиця розмахом у кілька разів поступалася Києву.
Як французький дипломат став православним дияконом
03.05.2012
Для мене пошук Бога і шлях у Православ’я були пошуком особисто прожитого досвіду життя у Христі, що стоїть вище за будь-які богословські дебати: свідчення з житій святих, але також життя наших сучасників, віруючих людей.
Треба сказати, що ці зустрічі викликали в мене бажання глибше пізнати Православну Церкву і її віру. Я прочитав автобіографію владики Каліста (Уера), в якій він розповідає про своє навернення з англіканства. Те, що він написав, для мене, лютеранина, було дуже суголосним, він точно висловив те, що мене приваблювало в Православ’ї. Для мене, як і для нього, читання житій святих подвижників, існування нетварного світла, аскетичних подвигів та ісихії, молитви й смирення стало справжнім відкриттям і перевернуло весь мій внутрішній світ.
Людина, яка стала собою
30.04.2012
Юрій Хіміч — свого роду загадка в історії українського образотворчого мистецтва. Будучи архітектором за освітою, він усе життя займався живописом. Працюючи переважно гуашшю, він володів нею настільки віртуозно, що вона здавалась «живописнішою» за масло і темперу. Абсолютно не вписуючись у формат радянської дійсності, спромігся мінімізувати конфлікт із системою, зосередившись на творчості. Усе життя малюючи храми — зі скромності ніколи не вбирався в тогу «духовного» художника, і в результаті його творчість відома сьогодні в церковному середовищі лише вузькому колу поціновувачів.
Міграції. Європа. Ми
23.04.2012
Перед лицем так званої «ісламської загрози» стає як ніколи очевидно: страх європейців перед «чужинцями» породжений, перш за все, відчуттям власної слабкості. Духовно розслабленій, інертній Європі більше нічого запропонувати своїм «гостям» — вони сильніші й цілісніші. Саме в цьому й полягає роздута ЗМІ «ісламська загроза». Ніякого протистояння «мусульманського Сходу християнському Заходу» не існує — Захід давно перестав бути християнським; є протистояння живого — відмираючому.
Квітень: неподалік від вічності
16.04.2012
Весна легко рухається крізь час, зближуючи нас із тими, якими ми були колись і бодай частково будемо завжди. В її цвітінні є потужна всепоглинаюча радість, котра, як кип’ятильник, занурюється в наш настрій, збаламучуючи його дивовижними бульбашками, нерозважливими, а від того ще більше необхідними вчинками.
Перший і Останній
14.04.2012
Його Народження сповіщене співом з небес і торжеством безп-лотних Сил. Його голос змушував кам’яну могилу віддавати викра-дене тіло Лазаря. Його стопи не розділяли море, як під час виходу з Єгипту, але змушували воду ставати твердою, щоб по ній можна було ходити, як по підлозі чи по землі.
Хто не впізнав у цих рисах Благословенного Сина Божого, Який прийшов у Тілі? Але сказане — лише краплина діянь Його, і якби «написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг» (Ін. 21, 25).
Світло Тайної Вечері
11.04.2012
Вихід Іуди — це межа і завершення того гріха, який початок свій має у раю і сутність якого — у відпадінні любові людської від Бога, у виборі цією любов’ю себе, а не Бога. Цим відпадінням починається, ним зсередини визначене все життя, вся історія світу, як світу падшого, як «світу цього», що у злі лежить, як царства князя світу цього.
В гаражах
09.04.2012
Весною трапляється ця коротка, тривалістю у кілька днів пора, коли все навкруги дихає обіцянням близького і певного щастя. Це обіцяння ніби урочисто дається усім — і людям, і тваринам, і рослинам. Достатньо завмерти, спокійно почекати трохи у тиші і спогляданні, і обіцяння неодмінно буде виконано. Таке от очікування — і саме по собі щастя.
У світі тварин
05.04.2012
Якщо ім’я якоїсь тварини й може стати прозивним, як, приміром, упертий осел, хитрий лис або підла гадюка, то свиня завжди стане попереду цього ряду й очолить його. Вона, звісно, може бути названа для підсилення мовлення брудною, і смердючою, і невдячною, але можна обійтися й без цього, оскільки саме слово «свиня», звернене до людини, є без сумніву образливим.
На прощу до загубленого міста
02.04.2012
Місто рожевого та червоного каменю, давнє, як сам час" — так назвав Петру один із представників західної цивілізації, який захоплювався її таємничою красою. У цьому році виповнюється двісті років з того часу, як місто, століттями сховане у близькосхідних пісках і скелях, було відкрите зовнішньому світу. Сьогодні Петра — найяскравіша перлина в короні Хашемітського Королівства Йорданія. З нагоди цього ювілею ми пропонуємо читачеві здійснити подорож в історію дивовижного міста, народженого природою та людським архітектурним генієм; міста, чия доля не менш цікава, ніж загадки єгипетських пірамід, південноамериканських міст, залишених давніми індіанцями, і мегалітів Стоунхенджу у Британії.
Дивовижна привабливiсть Обломова
29.03.2012
Кого з вас, любі читачі, називали словом «обломов»? А може, не вас, а когось у вашій присутності? А можливо, ви самі користувалися цим загальним іменем, аби висловити своє невдоволення? А чи не дивився цей «обломов» на вас із дзеркала? На мене, наприклад, дивився.
Сутінки свідомості
26.03.2012
Віра необхідна. Вона розсуває межі життя, намагається осмислити минуле й передбачити майбутнє. Віра — така ж внутрішня визначальна антропологічна ознака, як прямоходіння; ознака видима. Але істинна віра важка, як життя Авраама. Тому людині властиво бігти від сліпучого світла віри справжньої та віри хресної у теплий присмерк магізму й марновірства.
Все просто
22.03.2012
Утомившись борсатися в безглуздому павутинні складності, ми шукаємо простоту, де тільки можна. Хіба не з пошуку простоти народжується нелюбов до офіціозу, хіба не звідси всілякі «розслабся» й «будь простішим», що ними ми кидаємося жартома і невлад? А чи не звідси мода на простоту — в одязі, інтер’єрі, їжі й зовнішньому житті загалом?
Апостол Лука
19.03.2012
З усiх чотирьох вангелiстiв саме апостола Луку можна назвати iсториком у повному розумiннi цього слова. Його двочастинна праця — вангелi та Дiяння святих апостолiв — сумлiнна й чiтка оповiдь про подiї в їхнiй послiдовностi; вона виконана вiдповiдно до всiх вимог iсторичного жанру. Окрiм того, оповiдь Луки — чудовий лiтературний твiр, написаний гарною грецькою мовою.
Робота над душею
12.03.2012
Ці маленькі або великі особисті подвиги приносять радість — ну нарешті не просто небо копчу, а щось роблю хороше «не для себе» — таке життєдайне для душі почуття... Цілком можливо, що користь від цих перших добрих справ не така вже й велика, але благодатне відчуття радості дається тобі спочатку сповна, немов авансом, і, звісно, воно спонукає зробити щось «не для себе» знову й знову.
Але неминуче настає момент, коли це світло поступово тьмяніє і зникає. Ті вчинки, які ще недавно здавалися джерелом радості для всіх, уже цієї радості не дають.
Основа життя
08.03.2012
Сільський побут зламаний скрізь, за винятком рідкісних оазисів. Зламаний він де революцією, де еволюцією, але й там, і там — урбанізацією й індустріалізацією, що настали згодом. Тепер з’явилася ще й інформатизація, і не стук коліс заважає читати псалми, а засмічена голова не запам’ятовує Символ віри.
День Господній
01.03.2012
Реальність християнства є такою, що в кінці історії людство очікує Судний день. І хоча більшість людей у світі живе так, ніби цього ніколи не трапиться, — день цей настане, і для одних він буде днем трепету й жаху, а для інших — днем радості зустрічі з дорогим Господом. Що ми знаємо про останній суд? Чи правильно ми розуміємо ті поодинокі відомості, які дає нам про це Писання?
Тлумачення сновидінь
23.02.2012
Я блукав дивним будинком, з якого неможливо було вибратися, — ані через двері, ні через вікно.
Дім скрипів мостинами й дверима, стукав віконницями і ринвами, постогнував кроквами і завивав коминами, він весь розгойдувався на вітру, погрожуючи розвалитися, але тримався, стояв, не падав.
Мені було страшно і самотньо. Я гукав, кричав, гупав кулаками у двері, але мені ніхто не відповідав.
Не стріляйте в піаніста
20.02.2012
Ми дожили до тих часів, коли у православних християн з’явилась можливість спілкуватися, обмінюватися думками, обговорювати значущі явища і події світського та церковного життя. Ми отримали доступ до головної радості — до радості взаємного спілкування, причому спілкування з одновірцями. Але тут виявилося, що ми не вміємо слухати, не хочемо думати і здатні часто лише сваритися, вишукувати єретиків і вішати на опонентів цінники укупі з ярликами.
Театр
16.02.2012
Подвійне дно — це та горезвісна різниця між «бути» й «здаватись», про яку так часто чуєш і на якій так часто себе ловиш. Завжди хочеться здаватись кращим. Не уявляю, якого духовного рівня потрібно досягнути, щоб, за словом Іоанна Лествичника, «прагнути до безчестя». Набагато комфортніше бути гробом побіленим (Мф. 23, 27), виблискуючи зовні красивими словами та вчинками — хоч і задихаючись усередині від власного смороду. Так наказує его — диявольська пародія на особистість.
Комутатор
13.02.2012
Установки за умовчанням є не тільки в комп’ютерах, телефонах і пральних машинах. Їх цілком достатньо і в наших головах — величезний склад підігнаних думок на всі випадки життя. «Клац!Клац!Клац!» — з готовністю реагує цей склад на нових людей і нові події. Питання лише в тому, що «мовчить» у цьому випадку — розум, совість, серце? Чи відмовляємося ми думати, соромитися або любити?
Апостол Марк
09.02.2012
У кожного з євангелістів є свій символ, який бере початок у видінні чотирьох ангельських істот, котрих описує на початку своєї книги пророк Єзекиїл. Там вони супроводжували Господа в його урочистій ході — і тому їм уподібнені чотири апостоли, які склали письмове свідчення про земне життя Христа. Символом Марка був обраний лев, бо він зображує силу і міць Ісуса, і сам його текст, сповнений енергії і руху, подібний до стрибка лева.
Найстрашніше число
06.02.2012
З усього Нового Завіту Апокаліпсис, або книга Одкровення, святого апостола Іоанна Богослова, мабуть, є найбільш складною для розуміння нашого сучасника. Навряд чи можливо вирішити численні загадки Апокаліпсиса, проте варто спробувати спростувати хоча б деякі помилкові твердження, пов’язані з неправильним розумінням різних місць цієї містичної книги.
Новини з Давнього Рима
02.02.2012
Новини завжди схожі. Вони не ті самі, але вони схожі. На глибині, там, де відбувається абстрагування від деталей стилю і фактажу, а залишається гола суть, вони просто однакові. Настільки однакові, що той, хто відчув цю однаковість, зразу стає на кілька секунд Соломоном. «Усе суєта, — говорить черговий сумуючий мудрець і додає: — немає нічого нового під сонцем».
Мощі святителя Тихона
30.01.2012
Однією з найрадісніших подій року, що минув, на наш погляд, стала публікація спогадів архімандрита Тихона (Шевкунова) «Несвяті святі та інші оповідання». Ця дивовижна книга — понад шістсот сторінок концентрованої радості, що Бог — є.
Вихід книги — також привід нагадати читачам про дивовижний фільм «
З дозволу автора, «Отрок» публікує одне з оповідань.
Даль як відкриття
26.01.2012
Що таке для нас сьогодні словник? Нормування, правильність, зразок. А Даль, складаючи словник, був радше поетом, аніж лінгвістом. Словник Даля більше не про те, як правильно, — а про те, як можливо! У сучасну літературну мову своєї епохи Даль впустив нечесані хащі живої народної мови, з пишними галявинами діалектів і фразеологізмів.
«Розв’яжи мені язик...»
23.01.2012
Поки ми розпиваємо заморське шампанське новостворених понять, у нашому власному дворі поволі висихає питне джерело. У той час, коли в мову впроваджуються смислові химери й звучні ярлики, — базові слова випадають з мови, як дрібні гроші з кишені штанів. Нахилитися і підняти — не кожний себе змусить.
Маргарита
19.01.2012
«Була». Солодке слово. Коли вона зможе вимовити його, їй також видаватимуться раєм і це море з виводком рибальських човнів біля берега, і гори, що поросли кучерявим лісом, і лопаті вітряної електростанції, що обертаються. Сонне, ліниве царство, де серед дітей немає рахітів, бо сонця так багато, як води в морі.
Вона хотіла б бути туристкою. Вона хотіла б полетіти додому на першому ж літаку, аби показувати подругам сувеніри й говорити: «А ось це — будинок, де я мешкала».
Високе значення Вінні-Пуха
17.01.2012
Повернутися у світ дитинства, знову пережити зустріч із казкою може й доросла людина. Ця подорож здійснюється завдяки літературі. Книги, ті найкращі у світі книги з малюнками, що їх читали нам уголос батьки, тепер змусять згадати найпотаємніше. Вечорами, коли на місто спускається темно-синє полотно ночі, настає час заново читати казки.
Куїнджі: історія польоту
09.01.2012
Як з’являється на світі білому геніальність? Ким народжується? Хто більше причетний до чуда Пушкіна, Левітана, Ференца Ліста? Що відіграло найважливішу роль? Генетичні ланцюжки батьків — чи світ мови, національності, культури? Що відбувається в плавильному тиглі таланту з наказами ДНК, з програмуючою дією навколишнього середовища, з волевиявленнями імперій, з тенденціями мейнстрімів, з керівними ідеями та віяннями епохи?
Різдвяна пісня
05.01.2012
Довге мовчання змінилося на одкровення таємниць. Чотириста років мовчання старозавітної Церкви також скінчилися. Адже слово народжується у тиші, в мовчанні. Такий закон. Не можна сказати будь-що важливе, не помовчавши перед цим болісно і довго. Отож, Палестина заспівала знову.
Особливий покупець
03.01.2012
Покупці не змусили на себе чекати. Майже ніхто не готовий до Нового року на всі 100 процентів. 31 грудня ви обов’язково згадаєте про кількох людей, яким просто необхідно подарувати хоч крихітний, але обв’язаний стрічкою згорточок.
І от десь перед обідом до нас забрів представник найбільш неприємного для мене типу покупців.
Єдиний, неповторний...
26.12.2011
Ми всі живемо в одному й тому самому світі, який все більше набуває рис величезного будинку або навіть комуналки, що надмірно розрослася.
Водночас ми живемо в доволі відокремлених, закритих світах, від чого розмова двох землян часто-густо ризикує бути схожою на розмову лунатика з марсіанином.
Вічне кохання
22.12.2011
Я вже старий. Мабуть, мені вже недовго лишилось. У моєму житті було багато захоплень і навіть, гадаю, кохання. Та все минає, і все минуло, і життя моє добігає кінця. Одна, лише одна любов зосталася в мене.
Тепер, коли вона — єдина, її краса лише яскравіша. Кохання моє, ти засліплюєш своїм сяйвом у порожнечі, що нині оточує мене. Нікого немає в моєму житті, тільки ти.
Сказання про древній Острог
19.12.2011
Найвідоміші сьогодні заклади в Острозі — це психлікарня обласного значення і академія. Два своєрідних полюси людської думки, розташовані на одному боці однієї вулиці.
Взагалі, закладів психоневрологічного профілю тут аж три: є ще диспансер для жінок похилого віку і школа для дітей з вадами розвитку. Місцеві історики впевнені, що це не простий збіг, а продумана спроба радянської влади знищити народну пам’ять — стерти в масовій свідомості уявлення про місто як освітній і культурний центр.
Отець Василій
15.12.2011
А ми були надто нерозумні й надто «доброчесні», аби зрозуміти просту істину: елементарна людяність вимагає, щоб ми негайно пішли. Пішли й залишили людину наодинці з болем, зі стогонами, породженими болем, з думками про смерть, з напівчутними молитвами. Але ми тоді виконували заповідь: «хворий був і відвідали Мене», тому сидіти збиралися довго, хоча це й мучило священика.
Клятва Гіппократа
15.12.2011
Вони потрапили в оточення. Армія відходила, а в госпіталі було багато тяжкопоранених. Треба було вирішувати, що робити. Частина медперсоналу прийняла рішення відходити разом з армією. Дідусь вирішив залишитися з хворими. Цей лікар сказав тоді дідусеві: «Семене, треба йти, пропадемо, все одно німці прийдуть, поранених усіх перестріляють», — а дідусь відповів: «Навіть якщо перестріляють, то люди до останньої своєї хвилини не будуть покинутими. Я давав клятву Гіппократа. Залишаюсь. І будь, що буде».
Коли часу більше не буде
13.12.2011
Часом мене охоплює жахлива туга за часом минулим. І необов’язково за яскравими та приємними моментами. Часто за найпересічнішими. Просто було щось, якийсь унікальний, неповторний момент — і більше його немає, пішов у небуття. Адже це катастрофа: чогось більше немає, і немає назовсім... Але особливо часто така туга йде рука в руку зі спогадами про дитинство.
Перед Богом
12.12.2011
Зі ста шістдесяти восьми годин на тиждень одну лише єдину годину виділив Собі Бог: невже ти й ту витратиш на справи житейські, на сміх і розмови? З якою після цього зухвалістю візьмешся ти до Таїнств? З якою оскверненою совістю? Невже ти, з по´слідом у руках, наважився б доторкнутися до краю одягу земного царя?
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |