Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Ангельська пісня

Люди недовгочасні. Покоління змінюють одне одного, наче хвилі, що раз по раз набігають на берег. Якщо Бог скаже щось важливе одному поколінню, друге покоління, яке прийде слідом, може це забути. А третє скаже: «Я нічого не знаю. Мені ніхто не сказав». Тому найважливіше Господь говорить перед лицем неба і землі. Це надійні свідки. Від дня творення і до дня вогненного Суду вони не зміняться. Між ними живе людина, по землі ходячи і до неба спрямовуючи погляд. Вони нагадають, якщо потрібно, забудькуватій людині те, що колись почули.

«Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!», — це голос Мойсея, який передбачав кари за відхід від Бога (Повт. 32, 1). «Послухайте ви, небеса, і ти, земле, почуй, бо говорить Господь», — це голос Ісаї, який гірко бідкався, що передбачення Мойсея про відхід справджуються на його очах (Іс. 1, 2). А от і третя пісня, проте вже не викривальна, а радісна, вона поєднала небо і землю у ту єдину ніч, що ніколи не повториться й ніколи не забудеться. У ній теж ідеться про землю і про небо. «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!»

Ангели з неба заспівали про те, що на землю приходить мир. Мир прийшов у вигляді маленького Дитяти, яке народилось у печері. Ангели співали про довершений факт. Мир — це Христос. Він народився. Він уже на землі.

 

Ангели знають більше, ніж людина, проте й вони не знають усього. Майбутнє приховано від них, і таємниці Божі вражають їх разом із людиною. Вони, певно, думали, ці світлі та радісні служителі Втілення, що тепер, коли Владика оселився серед людей, люди припинять злопам’ятствувати й гордитися, брехати і красти, займатися розпустою і ворожінням. Вони мали всі підстави думати, що людей вразить Божественна милість так, як вона вразила їх самих. «Вони зрадіють і одночасно затремтять, — гадали небесні співці, — вони навчаться любити і змінять життя так, як змінюють старий одяг на новий».

Їм довелося здивуватися. Вкотре люди повелися непередбачувано.

Спершу вони захотіли вбити Христа. Ще у повітрі бринів відгомін ангельської пісні, а по віфлеємських околицях уже розляглися несамовиті крики. Це воїни на очах у матерів убивали грудних малюків. І Христос, ледь народившись, став біженцем. Ангели, які звикли затуляти обличчя при погляді на Славу Божу, затуляли обличчя, дивлячись на побиття дітей та проводжаючи вдалину поглядом Йосипа та Марію з Дитям.

«Мир уже на землі, — думали чисті духи, — та багато часу мине, доки люди впустять цей мир у своє серце». Вони ясно розуміли тепер, що історія людства буде настільки ж важкою, наскільки важкою і страшною була досі, а можливо, й страшнішою. Ті, хто по-справжньому полюбить Христа, можливо, будуть такими ж нечисленними, як нечисленні ці кілька пастухів, яким вони співали, порівняно з усіма жителями Віфлеєма. Їхній далекосяжний ангельський розум уже передбачав майбутнє зіткнення святості, яку принесло із Собою Дитя, з багатоголовим гріхом, що грізно шипітиме й не бажатиме помирати.

— Їм буде дуже важко, — сказав один із Ангелів іншому.

— Подумай, як важко буде Владиці жити серед них і носити на Собі їхні немочі, — відповів другий.

— Їм потрібна віра, — додав третій. — Добре, якщо вони не забудуть слова нашої пісні. Давайте заспіваємо її ще раз. Адже вона така хороша!

Вони заспівали її ще раз, проте вже не для людей, а для себе. Адже це була нова пісня, яку ще ніхто й ніколи не співав не тільки на землі, а й навіть на небі.

 

Вони не помилилися, ці світлі служителі Різдва. Наше життя не стало легким, однак у ньому з’явилася ціль. Для того, аби на землі утвердився міцний і непорушний мир, кожному з нас необхідно — впустити Христа у своє серце. І кожен, хто робив спроби цього досягнути, знає, наскільки важка ця праця.

Ми трудимось. Тихе світло з віфлеємської печери освітлює нам шлях. Коли ми падаємо від гріха чи втоми, Ангели поспішають із небес до нас на поміч. А ми повторюємо їхню пісню щоразу перед читанням шестипсалмія.

Опублiковано: № 1 (37) Дата публiкацiї на сайтi: 05 January 2009

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 4 з 4
12:21 08.01.2009 | Eлена
Спасибо вам за важные и муждрые наставления!С Рождеством Христовым!
20:06 07.01.2009 | Анатолий
С рождеством Христовым! Да прибудит Господь с вами.
Ангельское смирение не за горами)
13:05 06.01.2009 | Елена
С Рождеством Христовым! Да хранит Вас, Господь...
Мудрые и такие нужные нам слова. Дай, Бог, нам сберечь этот трепет Рождественской ночи и эту радость и мир, о котором поет ангельская песнь... "Христос рождается славите,Христос с небес срящите!..."
08:34 06.01.2009 | Galina
Хорошо! С наступающим Рождеством Христовым!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: