Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Апостол Марк

Про апостола Марка ми знаємо з Євангелій ще менше, ніж про Матфея. Про себе він не говорить взагалі нічого, але є в його Євангелії один епізод… У той момент, коли Ісуса схопили, залишивши Його, всі повтікали. Один юнак, загорнувшися в одне лиш покривало, йшов слідом за Ним; і вояки схопили його. Але Він, залишивши покривало, голий утік від них (14:50–52).

Більше ніхто з євангелістів про цей епізод не розповідає, та він і справді якийсь надто кумедний для такого трагічного моменту. Його варто було включати лише в тому випадку, якщо він був особливо важливий для автора, і найімовірніше, що Марк говорить тут про себе самого. Його не було серед дванадцяти апостолів, але він також ішов слідом за Ісусом, можливо, тоді ще через звичайну цікавість. На Таємній Вечері його не було, але він був десь неподалік, мабуть, уже спав. Почувши, що відбувається щось особливе, підхопився, замотався хутчіше покривалом, яке під руку потрапило, і побіг подивитися — а там таке! От і довелося тікати осоромленим.

Цей зовсім негероїчний епізод підкреслює, що майбутні великі апостоли спочатку були… та буквально якими завгодно. Якщо вони наважувались іти за Ісусом, їхнє життя могло змінитися в один момент, але самі вони так швидко не змінювалися, от і цей допитливий, але полохливий юнак далеко не одразу став тим мужнім і впевненим у собі проповідником Христа, якого шанує Церква в особі апостола Марка.

Що ж іще ми знаємо про нього? По крихтах можна зібрати деякі відомості з інших книг Нового Завіту. У Колоссянах 4:10 він згадується як племінник іншого апостола, Варнави, а Петро у своєму 1-му Посланні (5:13) називає його своїм сином. Очевидно, Марк був родичем Варнаві фізично, а Петру — духовно, так він називав свого найближчого на той момент учня.

А найцікавішу згадку ми зустрічаємо в Діяннях (12:12). Коли Петро звільнився з тюрми в Єрусалимі, він прийшов «у дім Марії, матері Іоанна, який звався Марком, де багато збиралось і молилося». Отже, цей юнак жив у будинку своєї матері в Єрусалимі, і цей будинок був із самого початку місцем зустрічі для перших християн. А можливо, у ніч напередодні розп’яття він саме з нього і вислизнув, загорнувшись у покривало…

Але чому в нього два імені? У той час це не було рідкістю: молодий фарисей на ім’я Савл (тобто Саул) теж назветься потім римським іменем Павло. Так само і єврейський юнак із поширеним ім’ям Іоанн узяв собі інше поширене ім’я, тільки римське — мабуть, так було легше спілкуватися з неєвреями. Приблизно так і давньоруські князі, окрім слов’янських імен, мали грецькі, під якими хрестилися — Ярослав Мудрий, наприклад, звався Георгієм.

Про цього ж Іоанна-Марка ми читаємо в книзі Діянь і далі. Він спочатку супроводжував Павла і свого дядька Варнаву в їхній місіонерській подорожі, але потім повернувся до Єрусалима. Згодом Варнава захотів знову взяти племінника з собою, але Павло не погоджувався іти разом з тим, хто вже якось залишив їх. Тож апостоли розділилися: Варнава з Марком пішли в один бік, а Павло з новим помічником, Силою,- в інший (13:37–41). Це одна з дуже небагатьох суперечок між апостолами, які ми знаходимо в Новому Завіті. Що це було: така ж хвилинна слабкість і непослідовність, як у епізоді з покривалом? Або якась серйозна, принципова розбіжність? Ми не знаємо напевно, але апостоли теж були людьми, у них були свої слабкі місця і розбіжності.

Зате ми знаємо, що Іоанн-Марк не залишив проповідування. Біблія про нього більше не згадує, але ось легенда розповідає, що основним місцем проповіді Марка була Африка. Він став єпископом в Александрії, головному місті тодішнього Єгипту, але не залишався лише в цьому місті, а мандрував навколишніми областями. Їздив Марк і до Риму, де не просто зустрічався з апостолом Петром, але став його першим помічником (звідси і слова Петра про нього як про сина).

Про ці зустрічі варто сказати окремо — з них, власне, і народилося Євангеліє від Марка, його в давнину багато хто вважав радше Євангелієм від Петра, яке Марк записав за своїм учителем і духовним батьком. Деталі нам у будь-якому випадку невідомі, але в загальних рисах історію походження цього тексту неважко собі уявити. У перші десятиліття свого існування Церква ще не мала письмового Євангелія і навіть не мала в ньому потреби: ще були живі свідки всіх євангельських подій, які могли особисто про них розповісти. Одним із них, причому найголовнішим, був апостол Петро. Безперечно, його розповіді користувалися особливою популярністю.

Проте з плином часу число громад стрімко зростало, а ось свідки, навпаки, поступово йшли з життя. Тепер потрібна була письмова фіксація переказів про життя, служіння, смерть і Воскресіння Ісуса. Цілком природно було взятися за це не головним апостолам (у них вистачало іншого клопоту), а тим, хто був молодший, хто сам міг і не знати про всі деталі й тому особливо потребував письмового тексту для проповідувань і повчання. Саме такою людиною і був апостол Марк.

Він не тільки мав римське ім’я, але й звертався у своєму Євангелії до римлян у широкому сенсі цього слова — до жителів усієї імперії, які мало що знали про ізраїльську священну історію, пророцтва й інші подробиці, на які звертав таку увагу апостол Матфей. Окрім того, Марк вочевидь звертався до простих людей, котрим було не до богословських тонкощів і не до літературної витонченості (а можливо, він і сам не отримав достатнього вишколу, аби до них вдаватися) — його текст наповнений подіями, які стрімко змінюють одна одну. «Відразу» — одне з улюблених слів цього євангеліста (лише в першому розділі сім разів новий епізод починається саме з нього!)

Шістнадцять розділів (це найкоротше Євангеліє з чотирьох) діляться на дві приблизно рівні частини. Перша розповідає про все земне життя Ісуса до того моменту, коли Петро визнав Його Христом, тобто Месією (8:29). Далі Марк розповідає про Преображення, коли достоїнства Христа були явлені обраним учням, і про Його вхід до Єрусалима, коли весь народ, що був у місті, зустрічав Його як Месію. Але Христос уже попередив Своїх учнів, що незабаром станеться Його мученицька смерть і Воскресіння, щоправда, учні тоді ще не розуміли всієї глибини цих слів.

У цьому Євангелії Христос Своїм слухачам, і особливо апостолам, постійно дорікає за нетямущість. Йдеться, звісно, не про те, що вони недостатньо кмітливі або розумні, а більше про шаблонність їхнього сприйняття, неготовність вслýхатися і здивуватися. Навіть коли Петро сприймає Ісуса як Христа, а інші учні мовчки погоджуються з ним, вони продовжують чекати, що Він буде діяти за їхньою програмою: встановить своє могутнє царство, зробить їх своїми міністрами, брати Яків та Іоанн навіть поспішають заздалегідь зайняти перші місця — Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хреститися хрещенням, яким Я хрещусь? (10:38) — відповідає їм Христос на їхнє прохання посадити їх праворуч і ліворуч від Нього. Іншими словами, якщо Ви так хочете зайняти місце поруч зі Мною, чи готові піти Моїм шляхом, прийняти ті ж страждання заради проповіді Євангелія?

Тоді вони ще були не готові… Марк розповідає докладно і про триразове зречення Петра, який так палко говорив про свою відданість Ісусу — але коли трапилася нагода виявити себе на ділі, тричі сказав, що навіть не знає Його. Ця людська слабкість апостолів підкреслює силу та велич Самого Христа, Котрому доводилося долати не лише відкритий опір ворогів, але й ненадійність найближчих друзів.

У кожного з євангелістів є свій символ, який бере початок у видінні чотирьох ангельських істот, котрих описує на початку своєї книги пророк Єзекиїл. Там вони супроводжували Господа в його урочистій ході — і тому їм уподібнені чотири апостоли, які склали письмове свідчення про земне життя Христа. Символом Марка був обраний лев, бо він зображує силу і міць Ісуса, і сам його текст, сповнений енергії і руху, подібний до стрибка лева. Символ євангеліста Матфея — ангел з людським обличчям, оскільки він багато говорить про людську природу Спасителя. Лука зображений як телець — жертовна тварина, а Іоанн з його високим богослов’ям — як орел.

Ще одна цікава особливість Євангелія від Марка полягає в тому, що в нього немає єдиного закінчення. Після 16:8 (ця фраза обірвана буквально на півслові) одні рукописи містять звичний нам варіант, інші — зовсім коротку кінцівку, а є й такі, котрі на цьому місці обриваються. Цілком можливо, що сам Марк не встиг закінчити свою книгу або що кінець його рукопису був втрачений, і згодом хтось із його учнів дописав цей текст самостійно. У будь-якому випадку, ця книга виникла в ранній Церкві та була нею прийнята як частина Святого Писання. Розповідь апостола Петра переклав на грецьку і записав апостол Марк, а можливо, і не один він — це вже деталі, які нічого не змінюють у нашому ставленні до цієї книги.



Апостолам, які колись розбігалися і зрікалися, ще треба було пройти слідами свого Вчителя. День пам’яті апостола Марка — 25 квітня, очевидно, це дата його смерті, і вона наступила в 60-і роки першого століття. За переказом, він був роздертий натовпом розлючених язичників, які хотіли зупинити проповідь нової віри — і як завжди буває у таких випадках, зупинити проповідь вони не були не в змозі.

Утім, мандри апостола не припинились і по смерті. Кілька століть його тіло покоїлося в Александрії, але після того, як Єгипет було завойовано мусульманами в середині VІІ століття, становище християн ускладнилося. Церкви скрізь перетворювали на мечеті, і можна було побоюватися, що така ж доля спіткає і храм, де лежало тіло апостола. На початку ІХ століття на допомогу прийшли купці з нікому тоді не відомого містечка на далекому адріатичному узбережжі, воно називалося Венеція. Вони перевезли мощі до себе, і з часом побудували розкішний храм, назвавши його Сан-Марко, Собор Святого Марка. Щоб обдурити єгипетську митницю, вони навіть сховали тіло святого серед свинячих туш — мусульмани погидували торкатися до них і не стали оглядати такий вантаж.

А можливо, вони обдурили не лише митників, але й єгипетських християн, просто вкравши ці мощі? Цілком можливо, адже і собор Сан-Марко згодом прикрасили багатства, які венеціанці вивезли з Візантії. І вже зовсім точно, що керувались купці не тільки благочестям, але й політичним розрахунком. Венеція на той час була італійською глушиною, але хотіла стати незалежною і сильною державою. Для цього, перш за все, слід було завести могутнього небесного покровителя. Якщо місто Рим пишалося, що в ньому була кафедра апостола Петра, то у Венеції спочивали віднині мощі іншого апостола, Марка! Із цього моменту венеціанці стали розповідати легенду про те, що колись апостол уже побував на цих островах (міста там тоді ще не було) і що йому явився ангел, котрий сповістив: «Мир тобі, Марку! Тут спочине тіло твоє». Саме тому у Венеції всюди можна побачити лева з розкритою книгою, і цей же лев опинився на гербі… не Італії, а Чорногорії, разом з візантійським двоголовим орлом, бо частина нинішнього чорногорського узбережжя належала колись Венеції.

Найімовірніше, що ця історія вигадана самими венеціанцями на виправдання своїх дій, але вона показує, як тісно переплелися в середньовічному християнстві факт і вигадка, релігійне благоговіння і політичний розрахунок. Прийде час, коли інша нова держава, яка буде називатися Руссю, так само обере собі одного з апостолів — Андрія, і стане розповідати, як він проповідував християнство на місці майбутнього Києва, як пророкував йому славне майбутнє, і навіть про те, як він парився в знаменитих руських банях. Подібні розповіді можуть не зовсім відповідати дійсності, але вони ясно показують, що віруючі в усі часи прагнули поріднитися з апостолами: не просто шанувати їхню пам’ять, але включити їх до свого родинного кола, піднести до них свій власний рід. Але не так уже й важливо, якими конкретно землями пройшов той чи інший апостол двадцять століть тому — значно важливіше, чи йдуть по вказаному ним шляху нинішні жителі цих земель.

Опублiковано: № 1 (55) Дата публiкацiї на сайтi: 09 February 2012

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Апостол Марк

Апостол Марк

Андрій Десницький
Журнал «Отрок.ua»

У кожного з євангелістів є свій символ, який бере початок у видінні чотирьох ангельських істот, котрих описує на початку своєї книги пророк Єзекиїл. Там вони супроводжували Господа в його урочистій ході — і тому їм уподібнені чотири апостоли, які склали письмове свідчення про земне життя Христа. Символом Марка був обраний лев, бо він зображує силу і міць Ісуса, і сам його текст, сповнений енергії і руху, подібний до стрибка лева.

Розмiстити анонс

Результати 1 - 3 з 3
20:50 25.02.2012 | Сергий
Слава Иисусу! Мне очень интересна эта тема, а еще интересней откуда берется информация для своего духовного развития. И у меня вопрос к автору статьи:Откуда информация про отсутствие Св.Марка на тайной вечере и про нагого юношу (Марка) завернутого в покрывало? Спасибо большое . Ангела- Хранителя.
18:22 10.02.2012 | Светлана
Спасибо, интересные статьи о пророках и апостолах:)
09:01 10.02.2012 | Галина
Когда мы были в соборе Сан Марко, нам рассказывали, что и там мощи ап. Марка содержались в секрете. Только два человека знали о их местонахождении. Когда же оба эти человека скончались, мощи пребывали в тайнике долгие столетия, пока по молитвам не стало известно, что они находятся в одной из колонн. Св.ап.Марк, моли Бога о нас!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: