Авіамоделізм

У нашому місті — тридцять років тому — було кілька магазинів іграшок. Відділи іграшок, звичайно, були майже в усіх магазинах культтоварів і промтоварів, в універмагах, але таких чудових місць, де, крім іграшок, не було нічого іншого, навіть цукерок, було зовсім мало. Мабуть, по одному в кожному районі. А «Дитячий світ» — величезний магазин, в якому все було тільки для дітей: іграшки, взуття, одяг, книги — був лише один. Ця крамниця чудес стояла в самому центрі міста, за два кроки від «білого дому»; архітектор і будівельники, певно, добре розуміли значення такого магазину.

Вибір іграшок тоді був невеликий, найбажаніші іграшки треба було довго шукати або чекати, але це тільки доповнювало той ореол таємничості й чарівності, який оточував іграшки. Їх слід було здобувати, долаючи перешкоди й докладаючи зусиль, подібно до того, як казкові герої здобували різноманітні елементи свого казкового щастя — червоні квіточки, чарівне дзеркальце, молодильні яблука та жар-птиць. Теперішня доступність іграшок, їхня повсюдність — як доступність і повсюдність усього: хорошого й поганого, дозволеного й забороненого, корисного й шкідливого, чого завгодно і не завгодно, — позбавляє іграшки будь-яких ореолів, усіх відтінків святковості й відблисків чарівності. Усе змішалося, усі категорії сплутались, усе злилося в одну величезну, зростаючу купу сміття, що розповзається навсібіч. Тепер уже не запідозриш втручання дива в походження іграшок — поза всяким сумнівом, вони привезені з Китаю...

У «Дитячому світі» був відділ, в якому продавалися різноманітні матеріали, деталі й інструменти для конструювання та моделювання. Досі пам’ятаю бензиновий авіадвигун — розміром із дитячий кулак, проте справжній, здатний підняти в повітря невеликий літак.

Ще в цьому відділі зберігалися цілі стоси довгих вузьких дерев’яних коробок. Це були набори деталей для складання планерів. На фанерних покришках красувалися легкокрилі літачки, що ширяли у блакитному небі. Усередині лежали рейки, планки, пергамент, клей, — усе, що потрібно, аби зібрати й запустити свій власний літальний апарат. Коштували ці набори доволі дорого, купити самому таку річ мені було не до снаги. Але навіть тривале споглядання світлих продовгуватих коробок, що пахли сосною, було радісним, обіцяючим, обнадійливим.

І от одного разу дідусь подарував мені такий набір. Коробка виявилася несподівано важкою, а деталей усередині було непередбачувано багато. Інструкція скидалась на головоломку. Та це лише заохочувало гостре, нездоланне бажання скласти — зараз, негайно — мій планер.

Робота виявилася копіткою. Навіть надто копіткою. Усі дерев’яні деталі слід було відшліфувати, а фанерні та картонні спершу намалювати, а потім акуратно вирізати. Безліч деталей були абсолютно однакової форми, відрізнялись лише розміри — ледь-ледь, рівно настільки, аби їх було легко сплутати. Після довгих спроб я нарешті склав щось, що нагадувало скелет птаха з двометровим розмахом крил. Схоже було, ніби птах цей розбився, впавши з великої висоти. Між моїм планером і таємничою інструкцією було мало спільного, а на малюнок на покришці коробки — легкокрилий літак у блакитному емалевому небі — мій виріб і зовсім не був схожий.

Стиснувши зуби, я почав розбирати планер. Ця робота виявилася більш копіткою, ще складнішою, вимагала ще більших зусиль. Подекуди клей засохнув намертво, і розділити неправильно з’єднані деталі було вже неможливо. Мій планер розбився, так і не піднявшись у небо. Я відчував, як по обличчю течуть сердиті гарячі сльози. Я ненавидів непіддатливу деревину, неміцний папір, незрозумілу інструкцію, підлий клей, підступного конструктора, щедрого дідуся, «Дитячий світ», авіацію та небо. Це була пастка. Мене поманили мрією, мені її практично вдалося впіймати, схопити за хвіст, але в останню мить, коли радість і щастя вже почали вливатися в мою душу широким потоком, усе раптом розсипалося, перетворилося на мотлох, уламки, сміття. Мене обдурили, обвели навколо пальця — жорстоко, безжалісно, без усякої поблажливості до мого дитинства, без знижки на мою беззахисність і мрійливість...

Гаряча, червоного кольору хвиля налинула на мене — і наступної миті я вже трощив недобудований планер ногами, виливаючи в судомних рухах свою образу, своє розчарування. На шум збіг­лися дорослі. Дідусь дивився на мене так, ніби побачив уперше.

Він помилявся щодо мене. І я помилявся щодо себе. А Той, Хто знав правду, мовчав до певного часу.

А пізніше говорити щось уже не було жодної необхідності. Таких планерів було ще багато — усі вони, недобудовані, поламані й розтоптані, були кинуті мною десь позаду, оплакані, забуті, проміняні на якісь інші мрії, на котрі — це вже було зрозуміло — очікувала та сама доля.

...А там, у небі, вкритому перистими хмарками, такому схожому на рентгенівський знімок чистих, здорових легенів, уже ширяють чиїсь планери.

Опублiковано: № 6 (60) Дата публiкацiї на сайтi: 27 December 2012
Код для блогiв / сайтiв
Авіамоделізм

Авіамоделізм

Максим Федорченко
Журнал «Отрок.ua»
На фанерних покришках красувалися легкокрилі літачки, що ширяли у блакитному небі. Усередині лежали рейки, планки, пергамент, клей, — усе, що потрібно, аби зібрати й запустити свій власний літальний апарат. Коштували ці набори доволі дорого, купити самому таку річ мені було не до снаги. Але навіть тривале споглядання світлих продовгуватих коробок, що пахли сосною, було радісним, обіцяючим, обнадійливим.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 4 з 4
19:55 09.02.2014 | Анна
Объясните недалекой, в чем суть. Я примерно догадываюсь, но все ровно до конца понять не могу. Большое спасибо заранее.
12:08 01.01.2013 | АндрейК
Как Вы правы! Краска стыда заливает до самых ушей! Спасибо за статью!
07:51 28.12.2012 | Алексей
Замечательный рассказ! Тронуло.

Деда тоже хорош )) Мог бы и помочь собрать.
01:45 28.12.2012 | Ирина_Ч
Блестяще.
Действительно, если оглянуться, горка сломанных планеров впечатляет.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Отрок.ua в: