Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Бути сильною

Уночі снилася мама. А цілий ранок не вщухала злива. Дідусь завжди говорить: якщо уві сні побачиш покійника — це на дощ. Я питала її: «Нащо ти померла так рано?» — «Так треба...» — оце все, що вона відповіла. Я прокинулась і думала, скільки б віддала, щоб повернути маму. Раптом спіймала себе на думці, що я цього не хочу. Нехай все буде, як є. Чому? Так треба... За вікном небо продовжувало пла¬кати. А я не буду. Я вчитимуся бути сильною.

Смерть близької людини — це настільки корисна річ, що я, мабуть, кожному зичила б те пережити. Кожного дня, дивлячись телевізор, слухаючи радіо, ми чуємо про смерть. Про смерть міністра, відомого актора, або сотень безіменних жертв чергового землетрусу. Ми заїдаємо цю інформацію вівсянкою і поспішаємо на роботу. Але це зовсім інше. Смерть реально близької людини — ось правда! Це як відро холодної води на голову після тривалого сп’яніння. Адже більшість із нас живе саме в такому стані. Ми швидко «вичитуємо» правило, дякуємо Богу за нові джинси і підвищення стипендії і біжимо у справах. Ось я отримаю освіту — і візьмуся за спасіння душі. Або ні, я трохи покращу матеріальне становище, а тоді візьмуся за спасіння душі. Або ні, я виховаю дітей, а тоді вже точно...

Життя саме по собі п’янить. Пам’ять смертна витвережує. Але хто її має? Більше того, хто хоча б вірить в те, що помре? Ми всі це знаємо, але зовсім не віримо. «Смерть —это то, чтобывает с другими», - співає «Сплін». А моя? О, вона ще так далеко...

Є лише одна проблема: вона приходить без попередження. Вона не надсилає листа з повідомлен¬ням про візит і не дає часу зібрати речі. В один момент все перевертається, і нам залишається лише розвести руками. От тоді-то добре видно свою нікчемність перед лицем вічності.

Кажуть, що людям властиво читати інструкцію з експлуатації якоїсь речі тільки після того, як вона зламається. Добре, якщо це був китайський плеєр. А якщо це безсмертна душа? Господь зробив нам подарунок і дав інструкцію для використання - Євангеліє. І так прикро, коли ми, заби¬раючи подарунок, інструкцію ховаємо в коробочку і сунемо під шафу - нехай буде, раптом щось зламається...

Коли проводять близьку людину в далеку дорогу, родичі теж їдуть на вокзал і заходять до потяга. Так само і проводжаючи в путь вічну члена родини, всі якоюсь мірою доторкаються до потойбічного життя. Згадуєш всі ще вчора переконливі аргументи - чому ти не можеш дотримуватися всіх постів, не сва¬ритися з сусідкою і хоча б один серіал замінити читанням святих отців. І розумієш, що можеш, можеш, і не тільки це. Що всі «переконливі аргументи» — лише впертий самообман. А тут, на порозі вічності, хапатимеш цінні краплини того безцільно витраченого моря, того «вбитого» грою на мобільному часу, і ненавидітимеш себе за те, що не постригся в схиму.

Все життя мама віддавала нам. І смерть — це теж її самопожертва. Так вона нагадала нам про те, що ми маємо ще трошки часу. Зовсім трошки. Його може вистачити лиш на те, щоб дістати з-під шафи інструкцію і подивитися, що треба зробити, аби скласти вступний іспит. Але не до інституту. Вступний іспит на Небо. На Небо, яке любить нас настільки, що плаче навіть тоді, коли ми покидаємо його на хвилинку, щоб з’явитися до когось уві сні...

Опублiковано: № 5 (35) Дата публiкацiї на сайтi: 30 October 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 14 з 14
15:25 11.12.2008 | Елена
Дорогие,братья и сестры во Христе, а особенно - Мария и Светлана. Под впечатлением от статьи захотелось поделиться душевным теплом и материнской любовью:
Моя доченька,
кровиночка моя...
Улетают птицы
в теплые края,
Отлетают годы
в вечность бытия.
Мое солнышко ты,
зоренька моя.
Моя милая,
мой тихий лунный свет,
В стороне той отчужденья
снега нет,
Слез разлук и расставаний
горьких бед.
Нет времен и журавлей
ушедших лет.
Нет обид, которых деготь
портит мед.
Я уйду, когда Всевышний
призовет,
В небо глянешь -
солнце льется - свет лови!
О тебе молюсь, мой ангел,
и любви.
Эти строчки были написаны в трудные для моей дочери времена.
Спасибо за то, что помогли мне стать еще немножко сильнее, Светлана. Когда мы о ком-то молимся, сами укрепляемся духом. Пресвятая Богородице, спаси нас!
06:09 21.11.2008 | николай
Что свяжем на земле,то свяжем и на небе.Я часто бросаю молитву,уныние захватывает меня,а отрезвляет смерть близких,знакомых и простых людей.Говоря тем самым,что я смертен тоже.Приходит желание молиться,как хорошо ,если бы оно не покидало нас до самой смерти.Хорошая статья.
10:43 18.11.2008 | Прохожий
Очень хорошая статья. Спасибо автору. Память смертная необходима всегда.
15:53 17.11.2008 | Наталья
Дорогие коментаторы!Она ведь не смерти себе хотела!А показать что смерть близкого человека заставляет остановится и подумать о великих духовных ценностях отойти от мирской суеты,Поговорить с Богом(в молитве),исправить свою никчемную жизнь наконец ,ведь жизнь коротка.Только в скорби человек приходит к таким мыслям.Спаси Вас Боже!
15:20 06.11.2008 | Наталья
Дорогая Светлана! Для того, чтоб попасть в рай нужно хотеть не смерти, а жизни. Смерть физическая - это когда сношеную, старую кофточку - меняешь на новое, красивое платье. А когда хочешь умереть - это смерь души и ад.
12:57 04.11.2008 | Александр
...Продолжу Екатерину Т....
в царствии Небесном, которое есть ЛЮБОВЬ. А после Суда те, кто жил праведно, будут жить в Царствии Небесном, т. е. в любви.
Поэтому всем Вам желаю именно Любви!
12:37 03.11.2008 | Илона
Ничто так не пишется легко и понятно для читателя, чем пережитое самим...
12:22 03.11.2008 | Ирина
Мария, у Вас очень нестандартный подход к уже давно известному.Особенно мне понравился пример с инструкцией. Я никогда об этом не думала, а прочитала Ваш материал и задумалась.........Интересно и, по-моему, правильное сравненме
16:07 02.11.2008 | Олена
Светлана, дорогая!
Мне кажется я пережила что-то подобное тому, о чем Вы пишете. У меня был преиод, когда мне казалось, что я смертельно устала, что я ничего не хочу в этой жизни, лишь бы меня абсолютно никто не трогал. Тогда я часто закрывала глаза и "расслаблялась", мечтая о...
И тогда мне помогла исповедь. Батюшка, прочитав все мои грехи (!!!!!) приказал мне пообещать ему, чтобы я никогда ни о чем подобном никогда не думала!
Это самое сильное потрясение в моей духовной жизни.
Может Вам тоже просто стоит исповедаться?
Но я конечно не знаю Вашей ситуации, поэтому извините, если что не так.
12:49 01.11.2008 | Дарья
Спасибо большое за статью,я очень задумалась на эту тему...Вернее,я всегда думаю...Но тут как бы всё про меня!!!
13:55 31.10.2008 | Анна
Светлана, а мне вдруг пришло на ум, что в рай не возьмут-то, пока ЖИТЬ не научишься... там ведь люди ЖИВУТ

Вы действительно готовы предстать перед Богом?

Простите меня.
11:58 31.10.2008 | Катя
Прекрасная статья! Так легко написано на такую серьезную тему! Спасибо. А ещё Мария воплотила мою мечту, процитировав "Сплина" :)
23:12 30.10.2008 | светлана
А я хочу смерти... Не хочу больше жить, устала.Только страшно, а вдруг в рай не возьмут...Убивать себя грех.
Жить так тяжело, а умереть страшно ну и что делать?? ?????? ?????????????
22:07 30.10.2008 | Екатерина Т.
Да смерть существует. И как бы далеко мы этот факт не прятали, в самые глубины души, он всё же выйдет, и встанет пред нашим сознанием во всей своей неприглядности.Обыкновенный среднестатистический человек воспринимает смерть как нечто ужасное, не приносящее радости.
Но это только мысли наших грешных умов. Переход в жизнь вечную скрыт от нас густой пеленою,и возможность снять её весьма не велика.Тем кому удовалось это сделать были удостоены жизни вечной.Вечного блаженства в царствии Небесном.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: