У тамбурі тхнуло сигаретним димом. Ненавиджу цей запах відтоді, як кинула курити. Терплю. У вагоні тісно і спекотно. Їхати лише кілька станцій.

Мимо пройшли місцеві барди, брязкаючи копійками у целофановому пакеті. Проповзла бабця з «Гуліверами» «три на гривню». Прошаруділи «Сканворди» та «Гороскопи». А потім з’явився він.

Це був чоловік невизначеного віку і, судячи з вигляду, без певного місця проживання. Та й усе в ньому було невизначеним — від розпухлої фізіономії до слів, котрі він бурмотів собі під ніс. Було зрозуміло, що це матюки, але смисл сказаного залишався неясним. Зате явно вчувався запах перегару. Бомж усівся на підлогу і нервово м’яв у руках порожню сигаретну пачку. При цьому він не припиняв брудно лаятися — чи то на адресу кривдників, котрі розквасили лице, чи то через відсутність курива. А може, одразу про все.

Я стояла навпроти. Ми були дуже різні — я та він. Мовби вийшли з різних світів і випадково опинилися поруч у цьому смердючому тамбурі брудної електрички. Я стояла в чистому одязі, з чистим, злегка підфарбованим обличчям. Він сидів поруч — у брудному лахмітті, із брудною, закривавленою фізією. Згадалася євангельська притча про доброго самарянина. Міркую про те, що бомж — мій ближній, а ближніх треба любити. Риюся в своєму серці в пошуках християнської любові до цього типа. Вишкребла двадцять грамів жалощів і півкіло відрази. Подумки знизую плечима: чим я можу йому допомогти? Їду далі. Швидше б моя станція.

Аж тут із вагона вийшов іще один чоловік. Звичайний, непоказний. Не старий. Одягнутий добре, хоча й небагато. Робітничий клас. Дістав пачку сигарет. Заздалегідь морщуся — передчуваю димову завісу.

Він присів поруч із бомжем. Поплескав по плечу. Зі словами «Тримай, брате!» — тицьнув йому в руки сигарету. Бомж припинив матюкатися. Вони дружно задиміли.

Я стояла і дивилася на них. Усередині щось дзвеніло — тонко, ледь чутно. В очах щипало — мабуть, від диму. Нарешті моя зупинка. Виходжу.

Перед очима стоїть картина. Чоловік із пачкою. Робітничий клас. Не схожий він був на віруючого... Якось все не вкладалося. Брудний тамбур... Сиза хмаринка... Євангельська притча про любов. Ніколи не думала, що у любові може бути такий дивний запах. Того вечора вона пахла сигаретним димом.