Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Читач і друг

І як знайшов я друга в поколінні,
То читача знайду в потомстві я.
Є. Баратинський

Узявсь до хвальної він речі —
Живитись розумом людським.
О. Пушкін

Читання книги ― це своєрідний спосіб спілкування. Як в інтернет-просторі можуть спілкуватися двоє людей, і повітряне середовище їм заміняє глобальна мережа, так і простір книги ― це місце зустрічі двох людей: автора й читача. Біблія, наприклад, ― це своєрідний чудовий виноградник, у густому листі якого кличуть і шукають одне одного двоє закоханих ― Бог і душа. Серце тріпоче, і в горлі перехоплює подих. Не бачиш жодного образу, але голос чуєш, і душа твоя в тобі перевертається. Так, як у Пісні пісень, буває з кожним боголюбцем. Якщо ж автор книги не Господь, а людина, то читання може перетворитися на суперечку, боротьбу, бійку. А може ― навпаки, на захват відкриття, солодку знемогу, кінець-кінцем, на дружбу.

 

Багато сказано про вплив книг на читача. Набагато менше ― про вплив читачів на автора. Адже, якщо в Бога всі живі, якщо справи наші живуть і після нашої смерті, а книга ― це і є одна з таких справ, які живуть після смерті автора, то, може статися, душа покійного поета чи прозаїка може знайти собі друга серед живих через багато поколінь після свого відходу зі світу. Та ще й такого, про якого не могла й мріяти за життя. Розвиваючи цю думку, можна дійти до таких висновків, що підходити до книжкової полиці почнеш зі страхом і трепетом. Кожна книга стане своєрідним пиріжком з казки, що просить: «з’їж мене», тобто голос автора: «відкрий мене, послухай», «давай поспілкуємося, посперечаємося» ― стане виразним. Читаючи книги, випрацьовуючи літературний смак або набуваючи книжкових вподобань, ми розширюємо коло знайомих і здобуваємо друзів. Повторюся: читання ― це спілкування, а не накопичення інформації. І наскільки милість возвеличується над судом, настільки ж спілкуватися ― важливіше, ніж отримувати інформацію.

Набагато краще було б не читати Ахматову, а попити з нею чаю. Краще було б посидіти біля каміна з Діккенсом, ніж «ковтати» його книжки. Але немає такої можливості, і лишаються книги ― як руки, що протягнуті крізь вічність для рукостискання. Ці слова не про кожну книгу, а лише про ті, що написані перед обличчям одвічних питань. Такі книги, за визначенням Пастернака, є «шматком совісті, що димить». Із кілограмового оберемка цілющих трав можна зробити одну пігулку. Із 50-60 років несення життєвого хреста, роздумів, молитов, помилок може вийти 150 сторінок тексту. Цей концентрований досвід людини, що прожила своє життя, робить нас розумнішими рівно на одне життя. А сам письменник радістю радіє, бачачи звідти, що прожив не дарма, що його досвід став комусь у пригоді. Адже навіть якщо той, хто сидить у болоті, волає людям, що проходять повз: «не йдіть сюди, тут багно!», то й за цю справу любові може бути помилуваний. Це не я, це Ліствічнік говорить...

Думки літають у повітрі, але літають за законами. Як літаки. Нам здається, що в небі багато місця, немає міліціонерів, світлофорів і дорожніх знаків. Але люди обізнані пояснять, що там теж є дороги й коридори, в який дуже легко зіткнутися. От і думкам не так вже й просторо в повітрі. Вони прагнуть втілитися й сконцентруватися, краще за все ― у вигляді літер на папері. Можна навіть сказати, що книга ― це Колобок, випечений з борошна, якого не було, поки не «нашкребли його по засіках». Подумаєш, думки! Думки бувають різні. Але зібрані докупи, як промені в лінзі, думки можуть пропалити будь-яку броню, перевернути світ, змінити звичаї. Лінзою буде книга (журнал, газета), і за кожною з них крізь тьмяне скло буде вгадуватися обличчя автора, або світле, як образ, або скривлене реготом, як маска Мефістофеля.

Необхідно все життя вчитися вибирати друзів. Це справедливо і щодо книг. Адже не тільки ви читаєте їх. Вони теж можуть «читати» вас. Звісно, зберігається ілюзія свободи. Існують закладки у вигляді зірваної кульбабки або трамвайного квитка. Можна сказати: «Ну, Вєнічка, ти загнув. Ще одне подібне слово ― і я перестану тебе поважати»*. Або: «Який же ти бельбас, Микола Гаврилович!»**. Тобто, можна не погодитися, відкласти книгу набік, «скласти власну думку». Але справу зроблено ― прочитане посіяне, як насіння, і буде проростати крізь вас якимсь іноді моторошним, іноді чудовим способом, як проростає крізь асфальт слабенька травинка.

* Мова йде про Венедикта Єрофеєва, автора книги «Москва-Пєтушки».

** Автор має на увазі М.Г. Чернишевського (1828-1889) ― російського філософа, літературного критика, письменника і публіциста.

Час нашого життя обмежений, і це вимагає вибірковості й у звичках, і в знайомствах, і в заняттях. Варто читати й перечитувати тих авторів, яких ви хочете обійняти на Страшному Суді, як братів. Тих, книги яких були або криком болю, або голосом застережливого досвіду, або ще чимось таким подібним, що зробило вас уважнішими, милосерднішими, мужнішими. До речі, і молитися не забувайте про тих, чиї імена відтиснені на титульних сторінках улюблених книжок. Вже за що за що, а за це ті, які колись були «величними і премудрими», і, які зараз стали смиренними й тріпотливими, в день воскресіння уклоняться вам низько в ноги й подякують.

 

Одного разу до Антонія Великого прийшли філософи. Вони розмовляли з преподобним, і слова цього пустельника були для них як чиста латинь для варвара, що тільки-тільки розпочав своє навчання. Звідки твоя мудрість? ― запитали вони Великого. ― Адже ти не читаєш книжок. ― А що раніше, ― запитав преподобний, ― розум від книг, чи книги від розуму? ― Звісно, книги від розуму, ― сказали філософи. ― Адже все написане, хтось спочатку зрозумів, відкрив або вигадав. ― Значить, ― сказав Антоній, ― тому, хто очистив розум, книги не потрібні.

Я не буквально процитував із Древнього Патерика або з житія, написаного Афанасієм Великим, цю історію. Я навів її по пам’яті, але гадаю, що не погрішив проти суті. Світ не зійшовся клином на книгах. Є люди, які мало читали й багато думали, але які не дурніші за тих, хто розжирів як п’явка, напившись чужих думок. Є мудрість, яка народжується й без книг ― від молитви, від скорботи, від життєвого досвіду. Та й будь-якому книголюбу відомий той стан, коли хочеться, на кшталт Онєгіну,

... і їх [книг] запилені ряди Закрить тафтою назавжди .

Якщо вже ми одного разу покинемо світ і нічого в руках з нього не винесемо, то доведеться розпрощатися і з книгами. Але мудрість якщо є, то залишиться. І про неї треба думати більше ніж про накопичення інформації. "Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря. А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!«[Еккл. 12, 11-12].

Мудрість живе не в безмежній кількості прочитаних книжок, але й не в повній відмові від книжкової мудрості й від чужого досвіду. Священна й «солодша від меду» премудрість живе, як завжди, між крайнощами, у золотій середині.

Запитайте себе: дружбою зі скількома людьми, які вже прописалися у вічності, ви можете похвалитися? Хто з них допомагає вам у години непорозуміння? Про кого з них ви не забуваєте молитися? Гадаю, що ці питання, як лакмусовий папірець, виявляють, правильно ви ставитеся до читання чи ні.

Опублiковано: № 2 (21) Дата публiкацiї на сайтi: 09 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв

Читач і друг

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
Запитайте себе: дружбою зі скількома людьми, які вже прописалися у вічності, ви можете похвалитися? Хто з них допомагає вам у години непорозуміння? Про кого з них ви не забуваєте молитися? Гадаю, що ці питання, як лакмусовий папірець, виявляють, правильно ви ставитеся до читання чи ні.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
08:36 08.09.2010 | Наташа
Собиралась почитать "Mein Kampf", что бы иметь более четкое представление и знать не понаслышке, но после этой статьи передумала - не хочу всевать в свою душу его семена и уж точно не хотелось бы после смерти с Гитлером обниматься, как с братом ((

Спаси вас Господи за такую интересную статью.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: