Десять причин, через які я не вмиваюся

Чому священики їздять на дорогих машинах, чому деякі батюшки випивають, чому Церква все забороняє? Подібні питання й претензії доводиться часто чути будь-якому християнину, який живе серед невіруючих і не приховує своїх переконань. На всі докори тих, хто сумнівається, можна знайти відповіді. Але намагатися захищатися ― завжди програшний варіант. Церква свята й непорочна ― про це говорить і Писання, і Передання. Всі докори на її адресу походять не від того, що людина щось побачила, а від того, як вона подивилася.

Для того, щоб докоряти Церкві, треба спочатку розібратися, хто й навіщо докоряє. Переважна більшість людей, далеких від Церкви, вчиняють у своєму житті безліч гріхів, але не вважають себе людьми аморальними. Достатньо запитати ― чи дотримуєтеся ви заповідей? І з’ясується, що людина, звісно, заповідей дотримується, але пам’ятає тільки дві ― не вбий і не вкради. Інші заповіді вважаються необов’язковими, а нагадування про правило «не чини перелюбу» взагалі викликає нервовий сміх. Хоча саме в сімейному житті наше суспільство найбільш далеко відходить від євангельської моралі. Кожного дня в країні реєструється близько 90 шлюбів і близько 50 розлучень, тобто більше половини нових сімей дуже швидко розпадаються. Інший приклад: усі визнають, що пияцтво ― зло. Але визнають тільки теоретично. Кожного дня у країні від хвороб, викликаних алкоголем, помирає близько 47 осіб. Усе це офіційні дані Держкомстату.

Тому коли невіруючий докоряє християнам чи священнослужителям у тому, що в Церкві щось не так, це виглядає, немов хворий на СНІД став би сміятися над другом, який підхопив застуду. Так, у нас, у Церкві, є і праведники, і грішники. Але різниця ― у масштабі й глибині хвороби. Священик, який узяв гроші за проведення обряду, якійсь уразливій панночці здасться нелюдяним. А насправді може виявитися, що на совісті цієї дами ― вбитих дітей більше, ніж жертв у маніяка. При цьому самі вбивства для спокою сумління вона називатиме не абортами, а вакуумом.

Церква дає людині єдність із Богом. З Найсвятішою й Найнепорочнішою Істотою у світі. Тому, наближуючись до Нього, треба хоча б помити руки й очистити душу ― визнати свої помилки й гріхи. А після цього вже судити когось. Якщо вистачить зухвалості.

Листівка не для нервових

Проте докори все одно лунають. Один православний склав досить їдку листівку, де в гумористичній формі наводяться найпоширеніші відмовки, якими пересічні люди виправдовують своє прохолодне ставлення до Церкви.

У кожному пункті листівки ― викриття стереотипу про Православ’я. Автор підводить до думки ― якщо людина бачить негатив у Церкві, їй треба не вимагати змінити Церкву, а промити очі.

Кілька років тому автор цих рядків брав участь в акції з роздачі таких листівок. Для того, щоб не давати листівки абикому, ми з друзями вирішили роздавати їх саме тим, кого можна вважати «тими, хто сумнівається», — тим, хто приходить на Пасху. У самий день великого Свята ми й організували акцію з роздачі цих листівок. Виявилося, багато хто реагує вкрай хворобливо ― їм неприємно читати докори щодо власної ліні. Адже, приходячи до церкви, більшість людей вважають, що вони зробили якусь послугу ― гаразд, добре, визнаю, що Бог є, і спробую виконати декілька нескладних обрядів для заспокоєння свого сумління. До речі, саме з цього настрою народжуються історії про «злісних бабусь» у храмах, які поправляють прихожан, які неправильно перехрестилися. Якщо прийти до Церкви не в поганому гуморі, «гаразд, я таки прийду», а з проханням до Христа зробити мене нормальною людиною, то будь-які докори (як виявиться потім ― цілком справедливі) сприйматимуться інакше.

10 причин, через які я не вмиваюся

1. Мене примушували вмиватися в дитинстві.
2. Ті, хто вмивається, — лицеміри; думають, що вони чистіші за інших.
3. Не можу вирішити, яке мило краще.
4. Колись я вмивався, але потім мені це набридло.
5. Я вмиваюся тільки у великі свята ― на Різдво й Великдень.
6. Жоден з моїх друзів не вмивається.
7. Почну вмиватися, коли стану старим і брудним.
8. Я не маю часу на вмивання.
9. Узимку вода надто холодна, а влітку затепла.
10. Не хочу, щоб на мені заробляли виробники мила.

Комерційна організація

Побачивши «прейскурант» на церковні треби, частина людей приходить до простого висновку ― це не храм, а релігійний супермаркет. Тут усе продається й купується. Грамотніші згадають при цьому навіть епізод з Євангелія, коли Христос виганяє торговців із Храму.

Проте ці «цінники» мають два достатньо серйозних пояснення. Перше ― це просто змінення форми давньої традиції. Віруючі завжди жертвували храму ― хто десятину, а хто ― скільки міг. Але ще в XIX столітті натуральний обмін займав значну частку порівняно з грошовим обігом. Селянин і навіть городянин дореволюційних часів міг пожертвувати священику хліб, курку або будь-які інші продукти ― просто тому, що він сам вирощував хліб або розводив курей. Сучасний городянин може пожертвувати лише гроші ― в суспільстві, де натуральний обмін уже повністю заміщено грошима, навіть пожертвування буде виражатися в грошовій формі.

Крім того, «цінники» багатьом потрібні. Частина людей, які приходять до храму, просто вимагають, щоб їм чітко вказали ― «скільки коштує треба». Формулювання «пожертвуйте скільки можете» їх тільки дратує. Догодити всім неможливо. Якщо прибрати всі «цінники» ― докорятимуть за те, що незрозуміло, що скільки коштує. Якщо поставити ― скажуть, що тут усе продається.

Молитва менеджера

Інший поширений стереотип ― Церква засуджує славу, багатство й успіх. Саме так може здатися на перший погляд. Проте історія християнства доносить до нас дивні приклади. Багато хто зі святих були надзвичайно популярними в народі людьми, інші досягали високого суспільного положення, великих військових звань. Декотрі навіть розпоряджалися мільйонними статками. Але головний парадокс полягає в тому, що все це отримували ті, хто найменше до цього прагнув.

Житіє Філарета Милостивого зображує його спочатку як справжнього сучасного олігарха: «Мав він і численні стада й села, родючі ниви й достаток у всьому; скарбниці його були повні всіляких земних благ, і велика кількість рабів і рабинь служили при домі його». Проте все, що мав, святий витратив на доброчинність.

Святий Варсонофій Оптинський на момент свого вступу до монастиря (у 46 років) був полковником Оренбурзького козачого війська й старшим ад’ютантом штабу Казанського військового округу. Святий Євстафій Плакида займав у сучасній йому (ІІ століття) римській армії посаду, аналогічну до сучасного генерала, командира дивізією. В його житії сказано, що імператор Траян доручив йому командування всім римським військом. Святий Георгій Побідоносець не тільки отримав у римській армії звання коміта, але й встиг показати себе досвідченим воїном ― його дуже поважав сам імператор Діоклетіан.

Святий Филип, який тривалий час був настоятелем Соловецького монастиря, цілком підходить, за сучасною термінологією, під визначення талановитого менеджера чи директора великого виробництва. За рік до початку його управління монастир згорів, і святий відновлював його з руїн у буквальному сенсі слова. Кам’яні будівлі Соловків, дороги, побудовані під керівництвом святителя Филипа, дожили до наших днів. Крім того, він організував у монастирі виробництво цегли й систему каналів, яка сполучала 52 озера на острові з морем. Вітряки, побудовані на каналах, слугували як монастирю, так і місцевим селянам.

Притулок невдах

«Він потрапив до аварії й після цього кинувся до релігії», ― можна почути від пересічної невіруючої людини. Подібні випадки дійсно трапляються. Але частіше за все не горе робить людину християнином. Радше, навпаки, ― передчуття щастя. Щастя більшого, ніж може людина мати на землі. Саме тому Клайв Льюїс автобіографію про своє віднайдення віри назвав «Настигнутий радістю». А преподобний Силуан Афонський частіше, ніж про покаяння, пише про те, «як багато любить нас Господь».

У Церкві знаходиться місце для всіх ― і для бідних, і для мільйонерів. Це очевидно для багатьох парафіян, які зазвичай добре знають один одного, і здається неймовірним для людей, далеких від храму. Але якщо навіть довести, що певну парафію відвідують не якісь невдахи, а цілком успішні в житті люди, спрацює інший стереотип. Якщо до вас ходять мільйонери, значить, це бандити, які замолюють свої гріхи. Заперечувати стереотипи ― заняття нескінченне.

Християнство ― войовнича релігія?

Люди, які більш-менше знають історію, люблять докоряти Церкві за хрестові походи. Частіше за все це два типи людей: журналісти, які бачили фільм англійської телекомпанії BBC про хрестові походи, і адепти секти «Свідки Єгови», які читали брошури, що розповідають про жахи Середньовіччя. Рівень грамотності таких докорів видно вже з того, що вони лунають на адресу Православної Церкви, яка постраждала від хрестових походів не менше за мусульман. Хрестоносці пограбували православний Константинополь, убили багатьох його мешканців. Тому православні тут не агресори, а постраждалі.

В історії Православ’я, на жаль, також є приклади жорстокості в ім’я світлих ідеалів. Так, у середньовічній Русі єретиків-зажидовілих теж спалювали на вогнищах. Але такі заходи частіше за все вживала не церковна, а державна влада. Просто тому, що цар вважав: віра має бути єдиною, тоді й країна буде сильною. Безліч різних вір відучить підданих підкорятися владі й послабить державу.

Убивство чи війна в ім’я всього святого ― це частина історії всіх країн і всіх світових релігій. І буддисти в Китаї вбивали один одного, і мусульмани вирізали невірних. Проте в деяких випадках релігійна війна освячена самою релігією ― таким, наприклад, є іслам. А в інших випадках війна ― явне викривлення заповідей Божих. Ми не заперечуємо того, що в історії православних країн були війни. Ми просто не пишаємося ними й не вважаємо їх прикладом для наслідування.

Праведність не займається піаром

Логіка стереотипів часто перетворюється на оману. У V столітті в Єгипті жив чернець Віталій. Проживши багато років у монастирі в суворих аскетичних умовах, він вирішив піти в Александрію й спробувати врятувати хоча б декількох грішників. Віталій обрав дуже незвичайний вид подвигу. За гроші, зароблені на продажу зроблених ним кошиків, він купував ніч із місцевою повією. І з вечора до ранку проводив із пропащими жінками, як сказали б тепер, виховні бесіди. А якщо ті не хотіли слухати його, просто молився про них. За кілька років йому вдалося відвернути від гріховного життя багатьох дівчат. Але, боячись почути похвали від людей, Віталій забороняв блудницям розповідати про те, хто переконав їх стати на праведний шлях. Це й стало причиною його безчестя. Один із місцевих дуже палких християн помітив, що Віталій часто відвідує дім розпусти, і став пристрасно викривати його за неналежну для ченця поведінку. Він розкаявся у своєму осудженні тільки після смерті святого, коли врятовані ним від гріховного життя дівчата пояснили, чому Віталій відвідував такі розпусні місця.

Попри всі наведені пояснення, докори будуть завжди. Їздить священик на машині ― значить, подарували бандити. Ходить священик пішки в залатаній рясі ― скажуть: «Що за злидар! Навіть нормально вдягтися не може!» Перекласти богослужіння на російську, співчуваючи скаргам на незрозумілість церковнослов’янської, ― скоро вимагатимуть скоротити пости й скасувати деякі заповіді, адже їх також важко виконувати. Так і трапляється в протестантських конфесіях. Але Православ’я тим і відрізняється від безлічі рукотворних релігій, що не ми його створили й не нам його переробляти. Нам треба до нього доростати.

Опублiковано: № 6 (36) Дата публiкацiї на сайтi: 18 December 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 39
19:40 10.05.2011 | Юлия
Машины, "новорусские " батюшки ..эх, люди, люди.. Знали бы вы какая это неимоверно тяжёлая работа, труд! Я не матушка, я прихожанка одного из храмом столицы. Когда я (посещая храм каждый день и не по разу) вижу своего батюшку, понимаю, что видимо его семья видит его гораздо реже чем прихожане. Служба 2 раза в день, плюс помимо службы отпевания,причастия умирающих (выезды на дом, в больницы) и т.д. На Пасху и на Светлой неделу у него круги под глазами серые уже были. НО, при всём при этом всегда подтянут, приветлив, службу ведёт красиво, чётко! Такие люди заслуживают пять крутых машин, квартир и прочего! Помогай им Господи!
12:16 05.02.2011 | Пётр
Спаси Господи! С разрешения редакции, добавлю статью к себе на страницу "Вконтакте"
14:18 10.09.2010 | ВВ
дуже гарна стаття
і не вмиваюся і невмитою бути не можу(
що робити???
і чому такі бурхливі дискусії... що мені чужий бруд коли й сам...
12:14 23.12.2009 | zvur
статья вызвала столько противоречий,потомучто она понятна только для вооцерковленных людей...
08:43 12.10.2009 | Георгий
Касательно облачений - служба должна совершаться с боголепием, и об этом много где сказано.

И надо понимать, что ипожертвования с треб идут именно на благоустройство храма, в т. ч. и облачение. Нормальный автомобиль имеет как правило только настоятель храма, но ему по статусу положено - он представитель храма, можно сказать директор.

А бедным храмы помогают очень много - патронажные службы, хосписы, соц. помощь - что-то из этого есть практически в каждом храме. Да и любая бабушка, если нет денег, в любом храме может и записочку подать, и свечечку попросить.

Как правильно сказано "В общем, опровергать стереотипы — занятие бесконечное. "
13:40 17.07.2009 | taras
Всё было бы хорошо, если бы не последние предложения гона на протестантов...
Рукотворная религия, придумання Владимиром, смешенная с язычеством, в которой за формами нет места живому Богу...
21:19 06.05.2009 | Ирина
На счет первого пункта.
Я имела ввиду вы в первую очередь приходите к Господу.
21:18 06.05.2009 | Ирина
Во-первых. Вы приходите В ЦЕРКОВЬ, а не к батюшке.
Во-вторых. Давайте не будем осуждать. Я думаю, что никто не вправе бросать камень, так как все мы не безгрешны.
В - третьих. Как говорил Серафим Саровский: "Спасайся сам и все вокруг тебя спасуться".
Кто захочет услышать - думаю услышит.
08:53 26.02.2009 | София
Tamarе.
Я живу в Ярославле и о таких ценах даже не слышала. Жаль, что Вы не написали в какую церковь Вы обращались.
За последние три года я схоронила бабушку и дедушку. На бабушкины похороны (вместе с гробом, отпеванием, местом на кладбище, ритуальным залом и т.д.) ушло около 15 тыс. руб. На дедушку меньше - он ветеран войны, помог военкомат.
19:35 01.02.2009 | А кто сказал, что всё пойдет на храм?..
Вот это да... Не ожидал, что представители православной церкви сведут упреки в очевидной роскоши и излишестве своих батюшек к тупому сравниванию, кто хуже. Разве вера верующего не должна быть абсолютной? Оказывается, теперь всё относительно! Взял ты меньше денег за обряд, чем буддист, убил меньше людей чем мусульманин - ты на пути к спасению? Г-н автор, не унижай свою религию.
Сам я стараюсь не нервничать по поводу того, что веру в Бога превратили в прибыльный БИЗНЕС. Раз ты, батюшка, радеешь за спасение старушки, дай ей на хлеб из того, что олигарх принес, иль хотя бы не бери у нее последнюю копейку. Или о душе заботишься? - быстрей вознесется, бедная... Видел бы Христос эти золоченые одежды современных первокнижников. Что ж не следуют они писанию, не раздадут все бедным, не возьмут в руки посох? Времена не те? Так что ж, мобильником скоро крестить будете? Освящать строительство казино и борделей?
Тяжел ваш бизнес, людей дурачить. Раньше легче было - астрономию с физикой не преподавали.
23:24 30.01.2009 | ЛИЛЯ
"""10 причин, по которым я не умываюсь""это про меня...СТЫДНО...
01:10 25.01.2009 | Константин
Немаленькие доходы ох как еще определить у кого они маленькие а у кого нет по внешнему виду? Как же держи карман шире лично одного священика знаю по одежде и внешнему виду особенно издали такой "новорусский" батюшка бородка аккуратная сам одет с иголочки ну точно деньги лопатой гребет и себе и на храм... Но это издали а те кто знает его поближе знают что и храм у него маленький и даже свечки внем безплатно и сам он все больше миссионерством занят то за свои деньги брошюры издает то еще чего а у него трое деток и матушка на хозяйстве так что можете представить короче концы с концами он сводит только чудом но вот так издали про все это и не скажешь так что давайте помнить про соломинку...
08:00 04.01.2009 | ОЛьга Александрова
Замечательная листовка! Спаси Господи!
01:13 04.01.2009 | Виктор
видео с вконтакта меня вооше ничем не удивило.. и как оно может делать то что описал автор ниже не пойму.
19:23 03.01.2009 | Кюхельбеккер
Есть вещи, против которых не попрешь. Зарегистрируйтесь на сайте vkontakte.ru и пройдите по ссылке: http://vkontakte.ru/video22736027_81977945.Снято во Львовской обл. прошлым летом.Поймете, что не пускает людей в церковь, что заставляет видеть плохое и игнорировать все то хорошее и великое, что делают наши святые отцы
11:47 31.12.2008 | фотиния
Спаси Господи!автора за статью.К недовольным просьба-спуститесь с небес на землю...
22:54 29.12.2008 | Николай
Да, Тамилочка, нецерковные люди все жуткие лентяи, а мы, православные крутые, трудоспособные и просто замечательные.
11:33 29.12.2008 | Тамила
А некоторые, нововоцерковленные люди, пропускают службу из-за элементарной лени или неумения организовать рабочую неделю так, чтобы в воскресенье ничего не беспокоило. Это наш крест и наша работа над собой на всю жизнь.С Божьей помощью, будем взбираться на эти духовные высоты, борясь со страстями и немощами.
00:11 29.12.2008 | Николай
К сожалению, абсолютно бесполезная статья, что автор и признает: "В сам день великого Праздника мы и организовали акцию по раздаче этих листовок. Оказалось, многие реагируют крайне болезненно — им неприятно читать упрёки в собственной лени."

Разве что православные почитают и подумают про себя "какие ж мы, блин, крутые, как яйца после десятиминутной термической обработки".
02:22 28.12.2008 | Tamara
Кроме того, «ценники» многим нужны. Часть людей, которые приходят в храм, просто требуют, чтоб им чётко указали — «сколько стоит треба». Формулировка «пожертвуйте сколько сможете» их только раздражает. Угодить всем невозможно. Если убрать все «ценники» — будут упрекать в том, что непонятно, что сколько стоит. Если поставить — скажут, что здесь всё продаётся
Ymerla moa mama. V Yaroslavle vsem etim zapravlaet Provoslavnaa cerkov.Za mesto na kladbishe potrebovali 75 000 ryb!!! Za slyzby - 25 000 ryb batyshke lichno v ryki! V tot den bilo 7 poxoron. Vi najivaetes na lydskom gore!!!
13:02 25.12.2008 | Степан
"Кто ты, осуждающий чужого раба? Перед своим Господом стоит он, или падает. И будет восставлен, ибо силен Бог восставить его!!!"
(Рим.14:4)
Вважаю, цей вірш варто пам'ятати всім нам...
Засудити - це не складно.
Тільки от Ісус Христос не засудив жодного.
Він прийшов спасти.
:0)
Мир вам від Господа!
18:35 24.12.2008 | Олег
Согласен с Таней.
Прошу у автора чтоб в следующей статье он не додумался сравнить церковь с Мойдодыром...
17:13 24.12.2008 | таня
Примитивно, товарищи! Еще раз убеждаюсь, что фанатизм живет и здравствует. Всех под одну гребенку! Быть ли верующим - вопрос философский. Материальная сторона любой религии зачастую неприглядна. И это нормально.
15:46 24.12.2008 | Олег
Довольно смешная ("смешаная") статья. Доводы до каламбурного не убедительны и до скучного опровержимы.... Все начиналось защитой Православия, а закончилось обвинением других конфессий не говоря уже про религии других народов. Скинули все: на мусульман, на крестоносцев и на политику "помазанника божия". При всем этом было забыто что церковь это не только здание но и люди. А люди они ведь .... тоже люди, а значит грешны (святые которых не удачно "разрекламировали" в этой статье - в счет не беру).
Просто нужно смерится что есть люди (те же батюшки)что со всей душой отданы своему делу, так же как и те кто пользуется своим положением в обществе. Я сейчас говорю не только про духовенство, но и про врачей, чиновников, преподавателей ВУЗов и прочих.
21:13 22.12.2008 | мит ра
Хорошая , вразумительная статья ! Спаси Господи !

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: