Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Діва-апостол

Найбільш визначною подією в історії Грузії було навернення країни до християнства на початку IV століття проповіддю святої рівноапостольної Ніни. Світло Євангелія, принесене дівою Ніною до Грузії, як світильник, запалений від вогнів єрусалимського Храму, втілилося в чудові витвори християнської писемності й церковного мистецтва; у величні собори, схожі на статуї з цілісних брил граніту; у церкви — кам’яні квіти, що прикрасили всю країну, немов сад Пресвятої Богородиці; у каплиці, що вінчають вершини гір, так що самі скелі й кручі видаються підніжжями храмів. Це світло ллється зі стародавніх ікон і фресок надзвичайної духовної глибини. Це світло виблискує у священних піснеспівах. Ним осяяні сторінки житій святих і літописів Грузії, але найголовніше — світло, принесене святою Ніною, змінило й преобразило душу народу.

 Перша проповідь Євангелія прозвучала в Грузії з вуст самих апостолів.

Вона була схожа на перші промені вранішньої зорі, які, осяваючи вершини гір, немов би виривають їх з полону ночі й мороку. Вікові льоди й сніги спалахують сліпучим блиском, але в ущелинах іще клубочиться туман, наче чорний дим від багаття. Світ занурений у досвітню ніч і сон.

Вершинами, осяяними світлом, були перші християнські громади, засновані апостолами. Але народ іще залишався в полоні язичництва. Апостоли Андрій Первозванний, Симон Кананіт і Матфій кинули насіння євангельського вчення в землю Грузії, але минуло три століття, перш ніж ця земля покрилася дивовижно-прекрасними квітами. Подібно до того, як змінює свій напрямок русло Арагві на кордонах Мцхети з півдня на захід, так хрещення Грузії в Арагві повернуло весь хід її історії від Ірану до Візантії.

IV століття було часом навернення до християнства країн Кавказу — братів Грузії — Вірменії і Каспійської Албанії, і ця християнська господа стала неприступною фортецею для його ворогів.

Свята Ніна була, за давнім переказом, двоюрідною сестрою святого Георгія Побідоносця. Як багато спільного в образах витязя, який уражає дракона, і юної діви, котра підняла у своїй руці хрест як духовне сонце Грузії...

Грузія — жереб Пресвятої Богородиці. Діва Марія обирає апостолом Іверії діву — святу Ніну, майже дитину. І та перемагає в бою язичництво хрестом, як мечем, і осяває країну світлом Євангелія. Вона полонить серця людей вогнем любові, який Христос приніс із неба на землю. Вона навертає народи до Христа не мистецтвом слова, а силою благодаті. Обранство Ніни було відзначене даром чудес і зцілень. Але навернення країни через юну діву було найбільшим чудом. Існування світла неможливо довести, його треба бачити. Сама свята Ніна була яскравим світильником, і люди, які спілкувалися з нею, відчували своєю душею це світло, бачили вічну красу Євангелія. Вони сприймали проповідь Ніни немов нове, не відоме для них життя.

Свята Ніна з дитинства жила в єрусалимському Храмі у свого дядька патріарха Ювеналія. Цей храм розташовувався на схилі гори Сіон, де Дух Святий зійшов на апостолів (храм Воскресіння Христа Спасителя тоді ще не був побудований). Свята Ніна виросла під покровом храму, подібно до того, як Діва Марія десять років перебувала в старозавітному храмі, виконуючи обітницю своїх батьків. Діва Марія мала доступ у Святе Святих. Діва Ніна молилась у тому місці, де Дух Святий у вигляді низхідного полум’я заснував у Сіонській горниці новозавітну Церкву.

Єрусалим — кам’яна книга про Христа. Там повітря зберігає подих Його вуст, а земля — сліди Його ніг. Там ніби зупинився час і здається, що Христос перебуває поруч, як під час Його земного життя.

Свята Ніна жила біля храму, немов черниця в затворі. Храм — це концентрований духовний світ. Поза храмом цей світ стає розсіяним і тьмяним. У мовчанні храму вона чула голоси ангелів, у видіннях розмовляла з Христом Спасителем, як Павло з Ісусом обличчям до обличчя в Аравійській пустелі. Їй являлася Божа Матір, наче апостолам після Успіння. Духовними очима вона бачила початок і кінець світу. Молитва перетворила її. Юна діва видавалася втіленням духу стародавніх пророчиць або Ангелом, який прийняв людську подобу.

За волею Спасителя і благословенням Божої Матері вона прийшла з Палестини в столицю Грузії Мцхету, що стала другим Єрусалимом. День її приходу — 6 серпня — був новоліттям і святом божества зороастрійців Ормузда — головним святом вогнепоклонників. Свята Ніна, вступивши у двобій з Ормуздом, перемогла його, мов Георгій Побідоносець дракона. Силою молитви дракон був уражений, а ідол Ормузда впав і розбився в порох. Цей день став духовним новоліттям у житті грузинського народу.

Мцхета зустріла святу Ніну святковим гамором, урочистими процесіями й морем вогнів, запалених на честь божества Ормузда. У маздеїстів кожний перший день місяця був присвячений Ормузду, а з особливою урочистістю справляли це свято в перший день нового року. Навпроти Мцхети на правому березі Кури цар Парнаоз побудував фортецю і язичницький храм, званий Армазі. А на лівому березі на вершині гори стояли ідоли зороастрійських божеств, викуті з металу й прикрашені дорогоцінним камінням. Один із них тримав меч у витягнутій руці і стояв над Мцхетою як завойовник, оглядаючи місто з висоти цитаделі.

Свята Ніна, схилившись на коліна, стала молитися, щоб Господь Своєю силою зруйнував ідолів, як тоді, коли захиталися і звалилися ідоли Мемфіса, коли Діва Марія з Немовлям увійшла через міські ворота.

Сталося чудо. Здійнявся буревій. Горизонт затягнуло хмарами, ніби небо насупило свої брови. Хмари, немов чорні крижини, попливли над Мцхетою. Світло сонця змінилося сутінками, ніби час повернувся назад і знову настала ніч. Блискавки розірвали хмари. Від ударів грому здавалося, що захиталася вся земля. Вихор, подібний до смерчу, скинув Ормузда в ущелину, як у двобої витязь збиває свого суперника з коня. Ринула злива, змішана з градом, — ніби облогові машини метали каміння у фортецю. Вода в Арагві вкрилася піною, наче закипіла: хвилі здіймалися вгору, ніби бажаючи досягти вершин гір. Здавалося, що ріки накриють Мцхету і потоплять її у своїй безодні. Люди з жахом стали розбігатися по домівках. Місто спорожніло, наче цвинтар. Але гроза пройшла так само швидко, як і почалася. Знову засяяло сонце на небі, очищеному бурею й вимитому дощем. На вершині гори вже не було видно ідолів. У грозі й бурі, у сліпучих спалахах блискавок відкрилася нова сторінка християнського літопису Грузії, велична, як природа Кавказу.

Свята Ніна зупинилася в будинку царського садівника іудея Анастасія. Тут вона побудувала курінь з гілок, обмазаних глиною, на краю царського саду. Її ложем був шматок повсті, постелений замість килима на землю, на якому вона молилася більшу частину ночі й засинала перед світанком. На цьому місці збудований Самтаврський монастир на честь святої Ніни. У її пустельній келії був хрест із виноградної лози, який вручила їй Діва Марія. Цей хрест, великий скарб Грузії, зберігається у Тбілісі в Сіонському соборі.

У грецьких хроніках Ніна названа Ноною, тобто черницею й пустельницею. Для серця монаха пустеля — це місце зустрічі з Христом. Свята Ніна часто віддалялася в околиці Мцхети, особливо на гору (нині увінчану храмом Джварі), де гамір міста й плескіт річки не порушував тишу. У горах тиша схожа на непроникну, прозору стіну з кришталю. Там вона годинами молилася Богу, а коли з’являлися перші зірки на небі, як свічки, запалені невидимою рукою перед іконостасом, вона спускалася вниз у столичне місто, де вікна будинків світилися, немов зірочки, що впали на землю.

Проповідь святої Ніни супроводжувалася явленням сили Божої, особливо зціленням хворих. Через іудеїв, які оселилися на Кавказі, принаймні, з VII століття до Р. Х., народи Грузії познайомилися з біблійним вченням. Християнські громади, засновані апостолами ще в першому столітті, з окремих острівців поступово перетворилися на архіпелаг, розкинутий серед моря язичництва. До кінця III століття християнство було другою за чисельністю релігією після маздеїзму. Грузія вже стала перед вибором, якою їй бути надалі — язичницькою чи християнською; що обрати — Євангеліє чи Авесту, світло Хреста чи вогні Заратустри.

Цариця Нана, зцілена від смертоносної недуги дівою Ніною, стала християнкою. Царя Міріана, сина перського шаха, з дитинства вчили тому, що Іран — країна світла, а зі сходу й заходу його оточує царство темряви — Туран і Рим. Жерці Заратустри переконували царя, що християнство — це провісник бідувань, про які пророкував Заратустра; що це релігія жінок і рабів, не гідна арійця; що справжня віра загине через жінку, як писав про це індійський мудрець, за п’ять століть до Р. Х.; що Іран створили великі герої, які перемогли девів (велетнів) із Турана, а через християн загинула Іудея і настав занепад Риму.

Де істина? Куди він повинен вести свій народ? Будуть благословляти чи проклинати його ім’я нащадки? Терези історії в його руці коливалися. Але сумніви царя розв’язало чудо — він був врятований від смертельної небезпеки, коли звернувся до невідомого Бога святої Ніни. Цар Міріан став першим християнським царем Грузії. За грецькими хронографами, навернення Грузії сталося в 318 році після Різдва Христового, хрещення Грузії, за літописом «Картліс Цховреба» («Життя Грузії»), — у 326 році, а час ієрархічного устрою Грузинської Церкви — 337 рік.

Священики і єпископи, надіслані з Візантії, здійснили хрещення народів Грузії в Арагві. Місце, де хрестилися цар Міріан і князі, до цього дня називається «купіллю вельмож». Нижче за течією річки в її водах, немов у величезній купелі, був охрещений народ.

У водах Арагві згасли вогні Заратустри; у хвилях Арагві була змита кров людських жертвоприношень, що проливалася перед ідолами до царювання Рева Праведного (II століття до Р. Х.), і змито бруд язичницьких теургій і магій. До Арагві були скинуті, як трупи в загальну могилу, уламки розбитих ідолів. На води Арагві під час хрещення Грузії зійшов Дух Святий, як на води Йордану.

Свята Ніна обійшла з проповіддю всю Картлі й Кахеті. Вона піднімалася в гірські селища, які були схожі на орлині гнізда, звиті на прямовисній скелі над безоднею. Вона проповідувала у палацах вельмож і хатинах бідняків. День і ніч вона проводила в турботах про новохрещений народ.

Подвиг свого життя свята Ніна завершила в східній області Грузії Ереті, в селищі Бодбе. Наче надгробний пам’ятник, на її могилі стоїть храм святого Георгія Побідоносця. Тут рівноапостольна Ніна спочиває святим тілом, а душею — в кожному храмі, в кожному місті, в кожному селищі Грузії. Вона — в серці Грузії, і Грузія в її серці.

Опублiковано: № 5 (47) Дата публiкацiї на сайтi: 03 February 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 4 з 4
10:22 16.08.2013 | Валентина
у грузинского народа есть чему поучиться - например, слушать старших, окружать их вниманием и почетом в семье, за столом. а я вот никак папу не научусь слушать, все перебиваю когда он говорит... можно, не лететь поспехом в турпоездку в Грузию, а стать маленькой Ниной прямо сейчас и почувствовать Грузию у себя дома - "почитать Отца и Мать", Иисус Христос так делал и мы должны
21:44 30.06.2011 | marina
spasibo za takile glubinnyje povestvovanija i nazidanije molodiozhi da hranit vas g-spod i daj vam b-g dolgije gody prodolzhat prosveshat liudej i molodiozh eto tak neobhodimo v nashe vremia.budte blagoslovenny amin
23:07 03.03.2011 | Аделя
Спасибо большое, статья очень понравилась. И мне тоже захотелось в Грузию съездить. Жаль, что во времена СССР не довелось. Спаси вас, Бог.
18:23 21.02.2011 | Ann,20
странно что мой комментарий первый... Статья замечательная! очень красиво, аж в Грузию захотелось! в горы непременно!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: