Для чого нам віра?

Те, що для наших дітей історія, для нас є минулим. Сьогодні діти, які пританцьовують на концерті зірок рок-музики, знають, що ще вчора рок-музики — офіційно — не існувало, але, певна річ, вони цього не пам’ятають. Діти не знають, що то був за час, коли реальність у нашій країні була зовсім іншою. Вони не можуть відчути, наскільки іншою була ця країна, коли записи рок-музики були підпільними, а не піратськими, коли прикладалися не до ікон, а до прапорів, потайки ходили до храмів і читали «самвидав».

Ми знаємо, але не пам’ятаємо той час, що був реальністю для наших батьків і дідів. Так з кожним поколінням іде в минуле — в історію, на сторінки підручників і романів — цілий світ: живі люди, події, ідеї, що колись оволодівали масами, та ідоли, яким поклонялися.

Проте щось залишається і переходить у нову епоху. Щось борсається на поверхні навіть кількох епох. А щось було, є і буде завжди. І це не лише наші одвічні проблеми — дурні та дороги.

Десять століть тому київський князь Володимир хрестив Русь. Князь прийняв християнство, і за князем християнство прийняли поляни, древляни, в’ятичі, кривичі, дреговичі та інші племена, об’єднані під могутньою і мудрою рукою Володимира. Певно, мало в історії прикладів такої безболісної, безкровної і масштабної революції, якою стало прийняття православ’я Руссю. Можливо, це єдиний приклад.

За цю понад тисячу років на широких просторах Русі трапилося все, що лише може трапитися в історії, — становлення і падіння держав та імперій, війни і нашестя, голод і епідемії. Завойовники всіх племен і народів, різного штибу вожді й тирани, провісники «нової віри» і руйнівники храмів, пройдисвіти і самозванці всіх мастей. Неначе хвилі, накочувалися вони на Русь, і, неначе хвилі, не залишали по собі сліду.

Віра святого князя Володимира та її твердиня — Православна Церква — тисячу років йшли до нас, і вже тисячу років вони з нами. Віра і Церква пережили часи піднесень і падінь, розкол, утиски, терор і епоху офіційного атеїзму. Переслідувачі ще не забуті, а над нашою землею знову підноситься Хрест.

Адже храми споруджують «ні цар, ні Бог, ані герой». Храми завжди будують люди, і будують усією громадою — по копійці, по цеглинці, убогі та багаті, грішники та праведники. Чому ж ми знову і знову, вже 1020 років споруджуємо храми? Навіщо ми відновлюємо храми, зруйновані нашими ж руками? Для чого нам віра?

Раніше — немає значення, коли — таке запитання не виникало б, а коли б і виникло, то з тим, хто запитує, «розібралися» б досить швидко і жорстоко. Одначе це, так би мовити, перегини, наша людська нетерпимість. Віра святого князя Володимира — Православ’я — пропонує людині вибір. Опції прості, та стають зрозумілими не одразу. Очевидно, повне розуміння приходить лише тоді, коли твій вибір не тільки стався, але й відбувся.

Перша опція — коротке життя і смерть назавжди. Ти сам собі господар і правитель, і вільний вирішувати, у чому сенс твого життя будь-якої миті. Можеш щохвилини змінювати цей сенс або вести абсолютно безглузде життя. Дозволено все. А потім смерть тіла і вічна, безнадійна, сповнена відчаю і страху «скам’яніла мука» душі, що скиглить коло навічно «зачинених воріт» своєї справжньої обителі.

Проте смерть може бути початком не лише страждань — смерть може стати початком іншого, вічного життя. Того життя, позбавленого страждань, сумнівів, страху, хвороб і нещасть, докорів сумління і маячні розпаленої совісті, яке нам одвічно було призначене. Звідси, з «поцейбічної» точки зору, таке життя може видатися нудним. Як, не боротися і не шукати, не знаходити і не здаватися?! — Повір, вічне життя душі в її істинному притулку не видасться нудним. Те життя інше. Його не можна оцінити за мірками, прийнятними для життя нашого тіла. Зараз те життя неможливо уявити, як важко уявити сьогодні підпільний рок-концерт або «самвидавську» книгу. Однак те життя — це природний стан душі, що зовсім ненадовго була полонена в незатишному тлінному тілі, що з радістю вирвалася до світла і щастя — глибокого, всеосяжного, безтурботного і неминущого щастя. Адже ти бував щасливим? — Сильне відчуття, але таке скороминуче... Вічне життя нашої душі — це постійне відчуття щастя.

 

Приймаючи віру, ми обираємо своє майбутнє. Але до майбутнього веде не лише вибір мети, але й вибір шляху. А різні шляхи ведуть до різної мети. Віра допомагає нам вибрати мету і шлях. Саме так, визнавши «я вірую», ти зовсім не робиш вибір, а поступаєшся початковому вибору своєї душі. Адже ти завжди сам страждаєш, образивши когось? Якщо сказав неправду? Якщо був несправедливим до ближнього? — Це твоя душа-християнка дає тобі знак: уже час!

Виходячи з вибору своєї душі, ти починаєш шлях до своєї справжньої домівки, до свого справжнього «я», до того майбутнього, котре визначив для тебе Господь. До визволення душі від «мерзенного тягаря» сумнівів, що «розбивають у грудях любов». До знання того, хто ти є і яким ти є насправді. Наш бунт проти особливостей цього шляху — це не бунт, що викликає захоплення. Це лінощі, що заслуговують осудження. Чи готовий ти пожертвувати вічним життям своєї тремтячої від щастя душі? — Постав собі це запитання, коли душа-християнка вступає у конфлікт із тілом.

Проте багато складного в нашому житті, і молода душа не завжди готова дати відповідь. Іноді вірити недостатньо, іноді треба й знати. Саме на допомогу тому, хто шукає відповіді, ми, наші пращури і пращури їхніх пращурів уже тисячу років зводимо храми. Йди до храму, там тобі допоможуть. Будь певним, двері храму відкриті саме для тебе.

 

Святий Володимир пішов за покликом своєї душі та зробив вибір за всіх своїх співвітчизників. У ті часи такий вибір визначав не лише майбутнє душ слов’ян, але й потенційних спільників і ворогів Русі. Тоді битва за душу людську велася не лише у храмах, а й на полі битви. Слов’яни щедро заплатили за свою віру мільйонами життів... Сьогодні може здатися, що настали легкі часи, і віра стала справою мирною і суто особистою.

Це омана. На зміну сокирам і ятаганам у битві за душу пішли в хід більш вишукані та тонкі засоби. Принципом сучасної «цивілізованої демократичної держави» є визнання віри особистою справою громадян і надання гарантій свободи віросповідання. Це означає, що держава не втручається у справи віри і Церкви, однак при цьому фактично надає рівноправний статус будь-якій вірі, культові, віруванню і загалом будь-якому набору рухів тіла і словосполучень, які хто завгодно оголошує релігією. То ж чи не є ця свобода прихованим і руйнівним втручанням у життя твоєї душі?

Але ж це жахливо — наша православна віра, принесена людям Господом, Який прибрав подобу Людини і прийняв страшну і мученицьку смерть заради любові до нас і нашого спасіння, віра, котра пропонує тобі можливість вічного і чудового життя, віра, що вже живе у твоєму диханні, раптом стає в один ряд із вигадками божевільних і пройдисвітів. Так, сучасна держава перестала гнобити священиків і їхню паству. Але при цьому дала дорогу будь-якому культові, що претендує не більше не менше — на твою безсмертну душу.

Православ’я ж є шляхом визволення душі, пригніченої гріхами і лінивою плоттю, шляхом набуття душею її найвищого стану — радощів від спілкування з Творцем.

Тому така «ліберальна цінність», як свобода віросповідання, є знаряддям значно могутнішим за вогонь і меч. Це навіть не черговий «-ізм» — це справжня чортівня.

 

Якою б короткою не була наша мить на землі, вона існує і проходить у тісному спілкуванні з іншими людьми. Тобі ще належить довідатись, як складно буває жити поруч із собі подібними. Настільки складно, що для багатьох стало професією примирення ближніх одне з одним і з дійсністю (це філософи, політологи, юристи, психологи, соціологи...). Для розв’язання складних ситуацій ці люди пропонують безліч надзвичайно складних і заплутаних правил. Як-то кажуть, якщо від хвороби існує багато засобів, хвороба невиліковна... Віра пропонує тобі лише одне універсальне правило — полюби ближнього свого як самого себе. Це вимагає великої праці, проте ясність і простота концепції роблять цю працю радісною. І — ти неодмінно переконаєшся — дуже ефективною.

У храмах, в університетах, на вулиці, по сусідству безліч людей, котрі охоче дадуть відповідь на запитання «Для чого нам віра?». І буде названо багато причин і міркувань, надзвичайно логічних, чудових, дотепних, інтригуючих і просто цікавих. Ці відповіді будуть подібними до визначення щастя — для кожного знайдеться своя відповідь і своє визначення. Але мені здається, що ти вже знаєш відповідь. Вибір за тобою.

Опублiковано: № 4 (34) Дата публiкацiї на сайтi: 15 September 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Для чого нам віра?

Для чого нам віра?

Максим Федорченко
Журнал «Отрок.ua»
Храми споруджують «ні цар, ні Бог, ані герой». Храми завжди будують люди, і будують усією громадою — по копійці, по цеглинці, убогі та багаті, грішники та праведники. Чому ж ми знову і знову, вже 1020 років споруджуємо храми? Навіщо ми відновлюємо храми, зруйновані нашими ж руками? Для чого нам віра?
Розмiстити анонс

Результати 1 - 12 з 12
12:08 19.02.2010 | Максим
Дарья, Вы так неоригинальны, что просто даже удивительно, при нынешнем обилии источников и их доступности. На все Ваши рассуждения есть точные и емкие ответы. Не до всего, знаете ли, можно и - главное - ПОЛЕЗНО - доходить своим умом. "Чем больше я знаю, тем больше я не знаю" - как только Вы начнете узнавать православие, Вы поймете, как часто и как глубоко Вы заблуждались. Простите.
23:57 06.01.2010 | Дарья
5.Почитай отца твоего и мать твою, чтобы тебе было хорошо и чтобы продлились дни твои на земле, которую Господь, Бог твой, даёт тебе.

Да..родителей надо любить...какими бы они не были..но ведь бывают случаи, исключения, в которых родители: погибают\бьют\ либо вообще бросили.. 5.

6.Не убивай.

Да с этой я согласна...ведь мы не звери чтобы убивать друг друга на пропитание, это мир, мы должны жить в мире...6

7.Не прелюбодействуй.

7...то есть не изменяй по-русски не изменяй в браке...согласна, но не совсем, ведь бывают и исключения..то есть смотрите...допустим у какой то пары свадьба...жених погибает (был случай в Новосибирске...жених перешёл через дорогу в киоск и его машина сбила..насмерть) невеста же..долго в депрессии...но тут счастье...встречает другого...опять любовь..но ей нельзя..ведь это ЗАПОВЕДЬ! иначе ад...христианство....и из-за этого всю жизнь быть несчастной..

8.Не кради.

8..согласна..воровать нельзя..

9.Не произноси ложного свидетельства на ближнего твоего.

9...извините конечно но везде есть исключения (почти везде) бывают...скажешь правду...убьют...мягко говорю ложь во благо. но если ты соврёшь хоть раз...всё ты в аду...

10. Не желай дома ближнего твоего; не желай жены ближнего твоего, ни поля его, ни раба его, ни рабыни его, ни вола его, ни осла его, ни всякого скота его, ничего, что у ближнего твоего.

10...да..зависть..но без этого никуда..хотя можно...всё равно даже в шутку...всё я тебе завидую...и всё ты осуждён..нарушена заповедь..
_______________________________________________________________

В этом тексте сугубо моё мнение никого не хотела обидеть просто высказалась..
Это просто бред...никто всё равно не прочитает...а если и прочитает...всё равно спасибо
23:56 06.01.2010 | Дарья
2.Не делай себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху, и что на земле внизу, и что в воде ниже земли; не поклоняйся им и не служи им, ибо Я Господь, Бог твой, Бог ревнитель, наказывающий детей за вину отцов до третьего и четвёртого рода, ненавидящих Меня, и творящий милость до тысячи родов любящим Меня и соблюдающим заповеди Мои.
2...почитайте..в чём смысл? в том что Господь Бог самый лучший, никого на Земле нет...это бред..и в это люди верят...

3.Не произноси имени Господа, Бога твоего, напрасно, ибо Господь не оставит без наказания того, кто произносит имя Его напрасно.


3...нельзя лишний раз произнести его имя..это же абсурд, обычное дело сказать: «о боооже», или «господи», случайно, а если ты христианин всё ты нарушил заповедь...ты попадёшь в ад на муки..и это ужасно.

4.Помни день субботний, чтобы святить его; шесть дней работай и делай в них всякие дела твои, а день седьмой — суббота Господу, Богу твоему: не делай в оный никакого дела ни ты, ни сын твой, ни дочь твоя, ни раб твой, ни рабыня твоя, ни [вол твой, ни осёл твой, ни всякий] скот твой, ни пришелец, который в жилищах твоих; ибо в шесть дней создал Господь небо и землю, море и всё, что в них, а в день седьмой почил; посему благословил Господь день субботний и освятил его.

4..Мы..христиане..но все учатся (многие) в субботу..святой день блин, это Рабочий день..для нас..мы привыкли..


23:55 06.01.2010 | Дарья
Для меня вера, это прекрасно, верить во что то, не важно во что, для каждого это святое, его святое, в его маленьком мирочке.
Но возьмём Россию...нашим предками внушали веру...у них не было право выбора на это..их заставляли верить...заставляли...только с недавних пор появился выбор..
Верят в Бога слабые люди, им нужна поддержка свыше/с выше, да они верят но во что, никто не доказал, что он существует...а эти заповеди о чём они? прочитайте...10 штук:

1.Я Господь, Бог твой, Который вывел тебя из земли Египетской, из дома рабства; да не будет у тебя других богов пред лицом Моим.

1..заставляет верить только в это...ни во что друго

21:35 12.11.2008 | Dasha
Очень надеюсь, что эта статья поможет моей подруге понять и принять веру...
13:46 01.10.2008 | Yarick
Слова " И безчинства - "это не главное" - главное внутри быть хорошим" были сказаны с иронией, как бы от имени гностиков
09:04 01.10.2008 | Yarick
Со всем согласен кроме
>>>Что можно слушать рок, быть ди-джеем, ... но помнить, что не это главное. Спасибо большое за статью.
То что вы описали называется "православный лубок", фраза "Ничто внешнее не может помешать внутреннему" понятая буквально очень близкак гностицизму. Гностики тоже верили, что ихние оргии никак не повлияют на их внутренний "покой души". И безчинства - "это не главное" - главное внутри быть хорошим
22:57 25.09.2008 | Dmitry
По статистике, религиозно одарённый (тот, для кого религия - одна из важнейших составляющих его жизни) американец за свою жизнь меняет 6-7 конфессий (выбор там обалденный:). До поры до времени это игра, и я глубоко убеждён - до момента встречи с Православием. Поэтому принцип свободы вероисповедания, гипертрофированный на Западе до абсурда (как и любой другой свободы), можно активно использовать для распространения православной веры. Вот у нас-то ситуация совсем противоположная. Нужно всеми силами беречь свой менталитет от антихристианских веяний (национализма, культа потребления, гламура), говорить людям - что главное, а что - нет. Что православный - это не бабушка, которая раз в год приходит в храм на Пасху. И не вечно постящийся угрюмый человек, слушающий исключительно радио "Радонеж". И не кликуша, каждый год предрекающая приход Антихриста. Что можно слушать рок, быть ди-джеем, заниматься бизнесом, но помнить, что не это главное. Спасибо большое за статью.
13:53 23.09.2008 | Степан
Интересно как реагировал бы Максим и Yarick, если бы их дети жили, воспитовались в "сытой Европе", и если бы там существовал запрет или просто ущемлялись все другие вероисповедание, помимо доминирующего и исторически сложившегося как национального.
Правда описали бы немного другую позицию :0)
Считаю, что этим правом свободы и либерализма в мире Церковь не может, а ДОЛЖНА воспользоваться и идти нести Благую Весть людям, которые ее не знают, либо заблуждаются.
Пастырь должен боротся за паству, за овец, дратся с волками не на жизнь, а на смерть!
И не надо оправдыватся, мол я не буду никому себя и свою веру навязывать...
Св. ап. Павел шел и сражался.
14:12 17.09.2008 | Yarick
"Принципом современного «цивилизованного демократического государства» является признание веры личным делом граждан и предоставление гарантий свободы вероисповедания. Это значит, что государство не вмешивается в дела веры и Церкви, однако при этом фактически предоставляет равноправный статус любой вере, культу, верованию и вообще любому набору телодвижений и словосочетаний, который кто угодно объявляет религией. Так не является ли эта свобода скрытым и разрушительным вмешательством в жизнь твоей души?"
Очень хорошо сказано - уже кое-где в "сытой Европе" сатанизм объявлен "вероисповеданием". То есть если мы прочитаем "Дунем плюнем на диавола" - это уже будет "разжигание межрелигиозной розни". Побольше бы статей (не обязательно в Отроке, а и во всех СМИ) о "прелестях" либерализма, может тогда бы и призадумались мы....
Дай вам Бог написать еще много хороших статей
08:37 17.09.2008 | Алексей
Все в статье правильно сказано. Орел на российском гербе давно уже не двуглавый ((( А про сестричку Украину даже вспоминать не хочется. Вот они, либерасты, во всей своей красе ((
08:35 16.09.2008 | Игорь
"...Да, современное государство перестало притеснять священников и их паству. Но при этом дало дорогу любому культу, претендующему — ни много ни мало — на твою бессмертную душу.
.....Поэтому такая «либеральная ценность», как свобода вероисповедания, — орудие почище огня и меча. Это даже не очередной «изм» — это настоящая дьявольщина."

В этих словах, уважаемого Максима, читается что государство должно запретить все религии, кроме Православия. Я предостерёг бы от таких крайностей.
Моё мнение-они больше принесут вреда чем пользы. Организованной колонной в Церковь не ходят, и к вере не приходят.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: