Еволюція одного ідола

«Якщо не Господь будує дім, марно трудяться будівничі». Якщо не Бог стоїть на чолі, туди стає диявол. Хто ж стоїть на чолі будівництва нашого земного дому? Чи змінилося щось у зв’язку з новими суспільними тенденціями?

Людство завжди любило створювати ідолів — починаючи з кам’яних стовпів і закінчуючи абстрактними ідеями. Один із «наймасивніших» людських кумирів з’явився порівняно недавно — в середині XVIII століття, але встиг пробратися глибоко в свідомість homo sapiens. Ім’я йому — Прогрес, він же — Стійкий Розвиток; останнім часом вживати цей красивий псевдонім вважається ознакою гарного тону.

На відміну від своїх побратимів — нерухомих бовванів — Прогрес завжди кудись рухається. А спереду гордо крокує Наука — та, що має рівняти йому стежки. Силкуючись перетворитися на єдиний світогляд, вона в той же час розщеплюється на все більшу кількість мало пов’язаних між собою дисциплін.

...І рухається бідолашний Прогрес, наче у казці, «ярами й байраками».

Попри мрії видатних умів, засліплених Просвітництвом, задоволення базових потреб не принесло людині спокою, а науково-технічна революція — полегшення праці. Задоволення одних потреб породжує інші; машини, замість полегшувати долю людини, використовуються для вичавлювання з неї якомога більшої кількості продукції. Це зрозуміли ще луддити* — і почали громити свої станки.

* Луддити — учасники перших стихійних виступів трудящих (кінець XVIII — початок XIX століття) проти запровадження машин і капіталістичної експлуатації у Великобританії. Назва походить від імені легендарного підмайстра Неда Лудда, що зруйнував свій в’язальний станок.

«Загальному благу» розвиток продуктивних сил служить лише опосередковано: коли росте виробництво, знижується рівень безробіття. А взагалі, як давно вже показав Маркс, використання машин в умовах капіталістичної економіки призводить лише до інтенсифікації праці та продовження робочого дня. Якщо сьогодні нормальний робочий час становить вісім годин, а не дванадцять або п’ятнадцять, то це — аж ніяк не наслідок розвитку капіталізму. Це розвиток всупереч йому. Можна по-різному ставитись до масових рухів протесту, але не можна не визнати, що покращенням умов праці ми завдячуємо саме їм. Відвойовувати доводилось «кожен сантиметр»: право на достойну плату та вихідні, на грошову допомогу внаслідок хвороби та безробіття, пенсію, введення охорони праці, заборону експлуатації дітей. Дуже часто активістів робочого руху піддавали жорстким репресіям — аж до страти, а демонстрації розганяли поліцейськими кийками й кулями.

Вслід за умовами праці поступово зросла і якість життя. Якщо раніше людина вкладала всі свої сили у виробництво просто аби вижити, то в наші дні значну роль відіграє мотив престижу: більше заробляти, щоб більше витрачати, і завдяки цьому здаватися «успішним». Як висловився Тайлер Дерден із фільму «Бійцівський клуб», «ми працюємо на роботах, які ненавидимо, щоб купувати речі, які нам не потрібні».

Неконтрольоване зростання виробництва в ім’я потакання слабкостям і потакання слабкостям в ім’я зростання, ставши принципами руху людства вперед, привели світ на межу екологічної та соціальної катастрофи.

Щоб відповісти на нові виклики, Прогресу довелося трішки змінити свій образ — принаймні зовнішній. Заводські труби, що стирчали на загривку, він прикрив бутафорськими квіточками, в деяких місцях підфарбувався зеленою фарбою і взяв красиве псевдо. Найменувавшись Стійким Розвитком, він нібито став ще й триєдиним: економічним, екологічним, соціальним. Поєднати ці іпостасі поки не вдається: орієнтована на розширення, економіка не може зупинити нераціональне збільшення використання ресурсів, забруднення навколишнього середовища, а також вирішити кричущі гуманітарні проблеми.

Окрім засмічування планети, в умовах інформаційного суспільства відбувається засмічування свідомості.

Сьогодні середньостатистична людина пропускає крізь себе у сотні разів більше інформації, ніж кілька століть тому. Найперше і найбанальніше — її надлишок перевантажує мозок. Перевантаження призводить не лише до порушення пам’яті (коли можна по-новому «написати» чужі вірші), але, як стверджують психологи, також до атрофування емоційної сфери. Дійсно, якщо кожен день чуєш про смерті, хвороби, катастрофи, бачиш на екрані криваві картинки — все це починає здаватися нормальним і перестає викликати якісь особливі почуття.

Друге: більше сприймати не означає більше знати. Інформація стає знанням лише тоді, коли вона — шляхом багаторазового переосмислення — перетворюється на одне ціле з людиною. Про яке знання можна говорити, якщо людина, не встигнувши навіть осмислити до пуття своє запитання, за допомогою кількох кліків комп’ютерною мишкою знаходить на нього кілька тисяч відповідей — гранично стислих (щоб не було «многабукаф»!) і гранично поверхових. А чого варті брошури з розряду «Філософія Канта за півгодини»!..

Нарешті, проблема полягає не лише в надлишку інформації, а й у тому, що більша її частина — як і більша частина інших товарів, що виробляються (пост)капіталістичною економікою, — є звичайнісіньким мотлохом.

Маси завжди вимагали видовищ і завжди отримували їх. Але ще ніколи в історії видовища не виливалися на людину в таких кількостях — у вигляді реклами, різноманітних шоу, ширпотребних фільмів. Відображаючи занижену масову шкалу «цінностей», сучасний медіапродукт працює на подальше її зниження: позбавлена ідеалів і проголошена ідеалом сама для себе, людина неминуче деградує, пірнаючи все глибше у вир служіння власним пристрастям. Ринок відповідає на це пристосуванням — і так далі.

І все-таки, в західному суспільстві виробляється нова система цінностей, що дає Прогресу/Стійкому Розвитку привід знову заявити про свої права. Її поява викликана все тим же зростанням рівня життя, і характеризується вона як «постматеріалістична».

Центр уваги постматеріаліста переноситься з володіння тими благами, які можна побачити й відчути на дотик, на рішення екологічних і соціальних проблем, він намагається досягнути гармонізації суспільного життя. Крім науки, він кличе на допомогу філософію і навіть релігію, але... в новій системі цінностей релігії відводиться роль певного «врівноважуючого елементу», що має згладити негативні явища і забезпечити настання нічим не порушуваного міщанського благополуччя.

Як пише американський соціолог Рональд Інглхарт, «постматеріалісти не є нематеріалістами, а тим більше антиматеріалістами». Навпаки — нова людина більше, ніж раніше, довіряє світу. Свою економічну й фізичну безпеку вона сприймає як щось само собою зрозуміле: «З точки зору широких мас населення, людська участь більше не піддається такому сильному впливу зі сторони непередбачуваних сил, як то було в аграрному і ранньому індустріальному суспільстві». Отримавши ілюзію гарантованості виживання й осмілівши, людина починає активніше, ніж зазвичай, заперечувати традиційні релігійні та сімейні норми, оголошуючи їх застарілими. Зростає довіра до світу, і це підриває довіру до будь-яких «організованих форм релігії». При цьому, як свідчить статистика, люди все більше думають над «сенсом життя». З’являється прекрасний ґрунт для процвітання різноманітних езотеричних сурогатів, покликаних «гармонізувати» людину, а іншими словами — забезпечити їй максимальний душевний комфорт в умовах комфорту матеріального. Саме те, про що писав апостол Павло: настане час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожаданнями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували (2 Тим. 4, 3).

«Нова духовність», що набирає силу, має відчутний екуменічний пафос. Вона несе не меч, а мир. Істина перетворюється на поняття відносне — якщо вона не служить благоденству або не сприяє примиренню різних соціальних груп, її можна просто-на-просто «відмінити». Наприклад — дозволити вінчання гомосексуалістів, як це зробили в деяких «церквах». Формування сатанинської «релігії майбутнього», про яке говорив отець Серафим (Роуз), стає все більш очевидним...

Постматеріалізм означає не відмову від старих ідей, а проникнення їх на більш глибокий рівень — «матеріалізацію» духовності. Якщо раніше Прогрес, опираючись на Науку, просто заперечував Релігію, то зараз він намагається змусити її служити собі.

Сумнівно, що нові цінності скоро стануть надбанням усього людства. По-перше, для цього необхідно, щоб воно перетворилося на один-єдиний гіперетнос, а глобалізація поки не досягла таких масштабів. По-друге — постматеріалізм характерний, перш за все, для економічно розвинутих суспільств.

Але що буде, якщо утопія таки стане дійсністю? Якщо одним махом вирішаться всі економічні й соціальні проблеми? Скоріше за все, відбудеться остаточна моральна і духовна деградація. Адже без Бога на чолі людство здатне «прогресувати» (або «стійко розвиватися») лише в один бік. Тим більше, якщо воно впевнене в своїй безпеці. І тим більше — в умовах інформаційно-сміттєвої атаки.

Попри те, що люди — нарешті! — поглянули навкруги й побачили наслідки власної жадібності, світ і досі продовжує борсатися на поверхні. Адже причини всіх бід творіння — в його відірваності від Творця. В пошуках справжньої Істини треба «пірнати» вглиб — щоб вибудувати своє життя навкруг неї, а не склеювати маленькі істинки, які плавають на хвилях, у спробах досягти ілюзорної гармонії. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все інше вам додасться (Мф. 6, 33). Людство робить навпаки — шукає всього іншого, творячи свою власну «праведність».

І рухається Прогрес далі — ярами й байраками.

 

Опублiковано: № 3 (51) Дата публiкацiї на сайтi: 02 July 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Еволюція одного ідола

Еволюція одного ідола

Сергій Турович
Журнал «Отрок.ua»
Щоб відповісти на нові виклики, Прогресу довелося трішки змінити свій образ — принаймні зовнішній. Заводські труби, що стирчали на загривку, він прикрив бутафорськими квіточками, в деяких місцях підфарбувався зеленою фарбою і взяв красиве псевдо. Найменувавшись Стійким Розвитком, він нібито став ще й триєдиним: економічним, екологічним, соціальним.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 7 з 7
16:37 06.11.2012 | Ирина
Ув.Сергей! Как насчет того, что "ни один волос не упадет с головы вашей, без воли на то Отца вашего Небесного...". Прогресс, как Вы себе и другим его представляете,конечно же гибелен для человечества. Но ведь не только зло от Прогресса? Медицина,восстановление храмов,благодаря новым строительным технологиям,современные станции очистки сточных и промышленных отходов,интернет-ресурс на котором мы находимся, и мн.др.,разве это плохо? Разве это не от Бога?
17:48 20.09.2011 | Антонина
Очень хорошо написано. О многом задумалась. Актуально для нашего времени. Спасибо.
11:35 21.07.2011 | турович
Дима,
дякую за зауваження. На жаль, писати як о.Андрій я не вмію, хоча й хотів би(
Думалка по-іншому працює.
10:27 18.07.2011 | Дима
Хорошая статья, но такое впечатление, что перепечатана из серьезного философского журнала. Очень много специфических слов и выражений, показывающих несомненную образованность и интеллект автора, но не соответствующих аудитории, на мой взгляд.
Тот же о. Андрей о сложных вещах говорт гораздо проще.
С уважением.
11:03 08.07.2011 | Елена
«...мы работаем на работах, которые ненавидим, чтобы покупать вещи, которые нам не нужны...».Не в бровь, а в глаз!Спасибо за статью.
09:50 02.07.2011 | morovan
Отличная статья
21:51 30.06.2011 | Андрей Карпенко
Спаси, Господи! Хорошо написано.
Особенно страшен "прогресс" в Церкви-это уже точно формирование религии будущего. Особенно, когда за десять дней созывают Поместный собор...

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: