Петро Ілліч Чайковський. Спляча красуня, DVD
Виконавці: Світлана Захарова, Девід Холберг; оркестр Большого театру, диригент Василь Синайський
Новий рік логічно почати з музики Петра Ілліча Чайковського, — у цьому році буде святкуватися його 175-річний ювілей. Стара добра казка Шарля Перро оживає на сцені Большого театру. Розкішна постановка, створена до відкриття основної сцени після багаторічної реставрації, — результат співдружності італійців та росіян. Художники з костюмів, декоратори та сценографи — італійські майстри, музиканти й найкраща у світі балетна трупа — Большой театр.
Ідея створення цього балету виникла в директора імператорських театрів Івана Всеволозького ще в 1886 році. Йому хотілося здивувати столичну публіку: створити пишну виставу в стилі балетів при дворі Людовіка ХІV. Всеволозький писав Петру Іллічу: «...тут може розігратися музична фантазія і можна створювати мелодії в дусі Люллі, Баха, Рамо... Якщо думка Вам до вподоби, чого ж не взятися Вам за створення музики? В останній дії потрібна кадриль усіх казок Перро — тут мають бути і Кіт у чоботях, і Хлопчик-мізинчик, і Попелюшка, і Синя Борода». Сценарій цієї феєрії було написано Всеволозьким у тісній співдружності з хореографом Маріусом Петіпа.
Постановка 2011 року унікальна тим, що в ролі принца Дезіре виступив американець Девід Холберг — перший в історії іноземець, запрошений до складу трупи, — ідеальне втілення доброчесного, казково красивого балетного принца.
Густав Малер. Симфонія № 4
Виконавці: Королівський оркестр Консертгебау, диригент Леонард Бернстайн
Коротко розповісти про Густава Малера складно, мабуть, тому, що це один із містиків у музиці, творчість якого важко розщепити на складові. За життя він був більше відомий як видатний диригент Віденського філармонічного оркестру. Його твори змогли осмислити й полюбити лише нащадки. Малер — учень Віденської консерваторії, він брав уроки композиції у Брукнера, у цей же час захоплено слухав лекції з історії та філософії. Його музика до кінця ХІХ століття була не просто новаторською: своєю еклектикою та позірною незв’язаністю вона порушувала всі усталені уявлення про прекрасне.
Четверта симфонія Малера, у якій світ представлений так, ніби на нього дивиться дитина, здивувала слухачів не властивою Малеру доти врівноваженістю, стилізованою, неокласичною подобою і, здавалося, безхмарною ідилічністю музики. «Писати симфонію — означає усіма засобами наявної техніки будувати новий світ. Усе життя я писав музику тільки про одне: як я можу бути щасливий, якщо де-небудь іще страждає інша істота», — так говорив композитор про свою творчість. В основу ідеї симфонії покладено дитячу пісеньку про небесні радощі, у якій рай видається місцем, де смачно годують, де всі танцюють і веселяться, але і в цій наївній мрії вгадується надломленість і приреченість.
Арканджело Кореллі. Op. 6. № 8. «Christmas Concerto»
Виконавці: ансамбль Hungarian Chamber Orchestra Pécs, диригент Татраї Вільмош
Творчість видатного італійського композитора та скрипаля Арканджело Кореллі справила величезний вплив на європейську інструментальну музику кінця XVII — першої половини XVIII століття. Він по праву вважається засновником італійської скрипкової школи. Складно назвати іншого композитора, творчість якого отримала б настільки безумовне та одностайне визнання за життя. Імовірно, це пояснюється не тільки його талантом і працелюбністю, але й незрівнянною артистичною чарівливістю. Кореллі досяг у своїй творчості досконалості, виступаючи як скрипаль, керуючи найкращими капелами, пишучи для скрипки та навчаючи грі на цьому інструменті. Кореллі-композитор невіддільний від Кореллі-виконавця. За свідченням його учнів та сучасників, виконавчий стиль Кореллі вирізнявся винятковою виразністю та шляхетністю. Він умів бути ліричним, задумливим і зосередженим, і одночасно — схвильованим, патетичним та стрімким.
Останній опус Кореллі — дванадцять Великих концертів (Concerto grosso), у наш час саме вони стали твором, що найчастіше виконується. Увазі читачів «Отрок» рекомендує Christmas Concerto з циклу Concerto grosso, твір, написаний у різдвяну ніч.
Альфред Шнітке. Concerto grosso № 1
Виконавці: Гідон Кремер, Тетяна Грінденко, Юрій Смирнов, Камерний оркестр Європи, диригент Генріх Шіфф
«Він мовби вивів музику за межі часу й простору», — так кажуть про Альфреда Шнітке його сучасники. Представник радянського музичного авангарду — автор опер, балетів, симфоній, сюїт і ораторій, музики для кіно й театру. У царині його зацікавлень були теорія музики, релігія та філософія. Серед багатьох композиторів Шнітке виділяється тим, що він був справжнім філософом. Його твори були надовго заборонені для виконання в Радянському Союзі, майже до кінця 70-х років широка аудиторія знала його виключно як автора мелодій до багатьох фільмів. Шнітке називали дисидентом радянської культури, проте стан відносно влади його цікавив найменше. Він намагався усвідомити, яку роль у сучасному світі грає митець. Коли Шнітке поставили запитання, чи ідентична музика до релігії, він відповів так: «Ні, вона як людина. І з неї є вихід і у вище, й у нижче».
«Отрок» рекомендує один із найвідоміших творів композитора Кончерто гросо № 1. У цьому творі подано панораму різних стилів та жанрів. Шнітке використав прийом полістилістики як спосіб вираження конфлікту класичної гармонії світовідчуття та какофонії сучасного життя.
Варвара Зуєва
