Історія життя на землі

Чи узгоджуються Одкровення і наука?

Автор: кандидат геолого-мінералогічних наук І. Ю. Бугрова зі співавторами

Дискусії про співвідношення біблійної оповіді та наукових даних про історію нашої планети не припиняються від самого виникнення християнства. Між тим, за вченням Православної Церкви, Святе Письмо й навколишній світ мають одне Джерело ― Творця. У чому ж справа? Хто має рацію?

Автори цієї невеликої статті ― люди, які професійно займаються наукою. Нам хотілося по-чесному, без натяжок у релігійній та науковій сферах, розібратися, як вирішуються питання, що постають під час зіставлення Святого Письма і наукових даних.

Православна концепція історії життя

У науці підтвердженням достовірності експериментальних фактів слугує відтворюваність гіпотез ― відповідність спостережуваних у природі явищ, внутрішня несуперечність, злагода із законами природи, можливість на основі цих гіпотез робити прогнози. У православному богослов'ї теж є критерій перевірки знання на істинність ― відповідність Святому Письму і тлумаченням на нього святих отців Православної Церкви. Про свої тлумачення Святого Письма святі отці говорили, що слова ці були навіювані Святим Духом. Вони перебували в ці моменти в такому стані, що надприродним чином могли споглядати створюваний або щойно створений світ. Такого роду знання ― одкровення від Бога, і знання більш істинного немає. Приклад тому ― слова Єфрема Сиріна: «Читав я початок цієї книги, і вникав у кожну її букву і в кожен вірш, який поступово зводить угору... А як скоро дійшов я до вірша, де пишеться історія раю, тоді захопив він мене з середовища книги і переніс у лоно раю... І мостом до раю і дверима в нього була для мене ця книга, пройшов я міст і вступив у рай; око залишалося зовні, а розум увійшов усередину, і почав я довідуватися про те, чого не написано... Духовним оком поглянув я на рай» (св. Єфрем Сирін «Про Рай»).

Якщо провести зіставлення слів святих отців, які тлумачили книгу Буття ― Іоанна Златоуста, Василія Великого, Григорія Нисського, Єфрема Сиріна, Макарія Великого, Симеона Нового Богослова та інших, що складаються у величну картину божественного творіння, можна сформулювати ряд положень, про які вони узгоджено свідчать (у цитатах ми будемо лаконічні, а особливо зацікавлених читачів відсилаємо до книги Серафима Роуза: «Буття: Створення світу і перші старозавітні люди» і збірника «Шестоднев проти еволюції»).

1. Світ був створений за шість творчих актів ― «днів»

«Ніхто не повинен думати, що шестиденне творіння є іносказання; не дозволено також говорити, ніби те, що за описом створене впродовж шести днів, те створене в одну мить, а також нібито в описі цьому представлені одні найменування, які або нічого не означають, або означають щось інше» (св. Єфрем Сирін «Про Рай»).

«Шість днів творіння не означають... такого продовження часу, у якому б речі, за законами тільки природи, утворилися й розкрилися зі створених на початку неба й землі; тому що в такому разі не можна було б сказати, що Бог закінчив справу Свою днем сьомим і спочив. Отже, дні творіння показують справжній порядок безпосередніх дій Творчої сили, які були здійснені в певний час» (свт. Філарет Московський «Нотатки, які скеровують до ґрунтовного розуміння книги Буття»).

2. У третій день творіння з'явилися всі роди рослин, у четвертий ― світила, у п'ятий ― всі роди риб і птахів, у шостий ― інші роди тварин і людина (створена окремо!); у кожному акті творіння організми з'являлися практично миттєво і потім суттєво не змінювалися.

«Хай проростить земля зілля. І земля, дотримуючись законів Творця, почавши з паростка, у коротку мить часу пройшла всі види зростання, і негайно довела рослинність до досконалості. Луки наповнилися травою; плодоносні рівнини, піднімаючись від жнив, у коливанні колосся, зберегли подобу хвилюючого моря. Усяка зелень і всякий рід овочів, усе, що росте чагарником, і що приносить стручкові плоди, у всьому достатку з'явилися тоді на землі... Але сказано: І древо плідне, яке творить плід, йому насіння його в нім, по роду на землі. По цьому слову згустилися чагарники, вибігли з землі всі дерева, які звичайно досягають надзвичайної висоти, ― ялини, кедри, кипариси, певга; всі дрібні дерева зробилися раптом гіллястими й густими; з'явилися рослини, що їх використовують для вінців ― троянди, мирти й лаври. Нічого цього раніше не було на землі, і все в одну мить часу прийшло в буття, з належною кожному властивістю... » (Св. Василій Великий «Бесіди на Шестоднев», Бесіда 5).

«Вийшло повеління, і води тут же почали народжувати; річки стали плодити; озера животворити; та саме море стало плодити різні види плазунів... Не записати нам безлічі імен усіх тих видів, які Божественним повелінням були оживотворені в одну мить. Одночасно приведено в буття речову форму і принцип життя... І кит, і жаба були приведені в буття в один і той же час, однією і тією ж творчою силою» (Амвросій Медіоланський «Шість днів»).

«Коли, по зборах вод у другий день, з’явилися річки, джерела, озера й болота: тоді води, розсіяні по цілому світу, за словом Божим, породили з себе гадів і риб: у безоднях сотворені кити, і серед хвиль у той же час здійнялися в повітря птиці» (св. Єфрем Сирін «Тлумачення на книгу Буття»).

«Уяви слово Боже, що пронизує всю твар; воно колись почалося, донині діє і готове діяти до кінця, поки не помре світ... так і природа істот, спонукана одним повелінням, рівномірно пронизує і твар, що народжується, і твар, що руйнується, зберігаючи послідовність родів за допомогою уподібнення, поки не досягне самого кінця; бо коня робить вона наступником коню, лева ― леву, орла ― орлу, і кожна тварина, яка зберігає в наступних одне за іншим поколіннях, продовжує до кінця всесвіту. Ніякий час не пошкоджує і не нищить властивостей у тварин. Навпаки, природа їхня, як нещодавно створена, протікає разом із часом» (Св. Василій Великий «Бесіди на Шестоднев», Бесіда 9).

3. Смерті в первозданному світі не було.

Святе Письмо каже нам у книзі Премудрості Соломона: Бог не створив смерті і не радіє загибелі живих, бо Він створив усе для буття... але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть...І ще ― устами апостола Павла, у посланні до Римлян: Твар скорилася суєті не добровільно, але через того, хто скорив її...

Святитель Іоанн Златоуст, один із Учителів Церкви, у «Бесідах на Послання до Римлян» коментує слова апостола Павла так: «Що значить ― твар скорилася суєті? Зробилася тлінною. Для чого ж і з якої причини? З твоєї вини, людина. Оскільки ти отримала смертне і схильне до страждань тіло, то й земля піддалася прокляттю, зростила терня й будяччя». У Творіннях ще одного з отців високого духовного життя, преподобного Симеона Нового Богослова, ми можемо прочитати: «Після злочину Адама не прокляв Бог рай... а прокляв лише всю іншу землю, яка теж була нетлінна й усе вирощувала сама собою... Тому, хто зробився тлінним і смертним, знехтувавши заповідь, по всій справедливості належало й жити на тлінній землі, і харчуватися їжею тління... Бачиш, що вся ця твар на початку була нетлінною і створена Богом у чині раю? Але потім Богом підпорядкована тлінню, і підкорилася суєті людській». Свт. Григорій Синаїт: «Твар не створена спочатку тлінною; але після підпала тлінню, скоряючись суєті» (Добротолюбіє, розділи про заповіді, догмати та інше, розд. 11). Св. Макарій Великий в 11-й Бесіді: «Поставлено його [Адама] паном і царем над усією твар’ю... після його полонення, полонена вже з ним разом твар, що служить і покоряється йому; бо через нього запанувала смерть над усякою душею...»

Ми розуміємо, до якої міри дико й незвично може сприйматися православне вчення сучасною людиною, яка зросла на звичайних шкільних і вузівських підручниках.

Був час, коли один з авторів цих рядків, тоді молодий науковець і досить агресивний атеїст, засміявся би в обличчя людині, яка б наважилася сказати щось подібне. І все ж його погляд найрадикальнішим чином змінився. Можливо, і Ви знайдете в подальшому тексті поживу для роздумів?

Перш ніж обговорювати наукові концепції причин зміни форм життя на Землі, коротко згадаємо, що говорить про фактичну сторону справи сучасна наука.

Що містять земні шари

У численних геологічних дослідженнях встановлено, що в товщі земних порід трапляються шари з різною флорою і фауною. Займалася і займається цим наука з красивою назвою «стратиграфія». В основних рисах класифікація земних шарів була розроблена ще в першій половині XIX століття. Подальші дослідження в різних регіонах, результати яких обговорювали на численних регіональних нарадах і міжнародних конгресах, уточнили й деталізували цю класифікацію. У результаті цієї колосальної аналітичної діяльності були випрацювані уявлення про порядок залягання цих шарів. Окремо таку роботу проводили щодо морських відкладень, окремо ― щодо відкладень суші.

Стратиграфическая классификация земных слоев

Різко різні за флорою і фауною шари в стратиграфії називають системами, а відповідні їм тимчасові відрізки земної історії ― періодами. Більш великі стратиграфічні підрозділи, що охоплюють декілька систем ― ератеми. Кількість наукових праць, що містять твердо встановлені факти щодо складу фауни і флори в різних земних шарах, настільки численна, що перерахувати їх у цій статті неможливо. Наприклад, у класичній монографії Рухіна «Основи літології» показано, що в океанічних і багатьох великих материкових відкладах (наприклад, в Західному Сибіру), нічим не порушених, чітко виділяють багато шарів з різною фауною екологічно подібних тварин, що належать до різних систем і стратиграфічних підрозділів. (Зацікавлені можуть ознайомитися з досягненнями стратиграфії і за іншими солідними джерелами, наприклад: Історична геологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Н. В. Куренівський, В. Є. Хаїн, Н. А. Ясаманов. ― 2-е видання, перероб. і доповн. ― М.: Видавничий центр «Академія», 2006 ― 464 с.; Зональна стратиграфія фанерозою СРСР. Довідковий посібник. ― М.: «Надра», 1991; Степанов Д. Л., Месежніков М. С. Загальна стратиграфія. ― Л.: «Надра», 1979; Янін Б. Т. Основи тафономіі. ― М: «Надра», 1983; Geyer O. F. Grundzuge der Stratigraphie und Fazieskunde. Stuttgart. Band 1, 1973. Band 2, 1977)

Загалом, фактів, доказово відповідних «класичній» стратиграфічній схемі, настільки багато, що визнати це артефактом якось не виходить. Бувають випадки, коли в одному шарі трапляються організми, що належать до різних систем, але це пов'язано найчастіше з наявністю структур, що вказують на розмив і перевідкладення шарів різного віку.

На малюнку показані основні стратиграфічні підрозділи земних товщ. На більшості ділянок земної поверхні присутні не всі шари, зазначені в таблиці, але їх порядок завжди зберігається, за винятком випадків насувів пластів, що супроводжуються чітко визначеними геологічними ознаками, які вказують на ці насуви.

Ми не будемо тут докладно описувати склад флори й фауни кожної із систем, тільки пунктиром пройдемо знизу вгору (див. малюнок, він допоможе!). Більшість читачів, мабуть, пам'ятають зі шкільних підручників: в архейських шарах і ранньому протерозої відомі сліди лише примітивного органічного життя, на зразок синьо-зелених водоростей; у кембрії з рослин також в основному синьо-зелені водорості, але тваринний світ представлений уже всіма основними типами безхребетних тварин, несхожих на сучасні; у девоні ― перші голонасінні рослини, ракоскорпіони й своєрідні риби; у кам'яновугільному періоді ― ліси гігантських плауноподібних рослин і земноводні, які нині не трапляються; в юрському періоді ― амоніти із закрученими гребенястими мушлями й динозаври. У кайнозої ― фауна і флора, загалом, схожі з сучасними, хоча не всі роди (рослин і тварин) дожили до наших днів.

Наукові концепції історії життя

Катастрофізм. У своїй відомій книзі «Міркування про революції поверхні земної кулі», опублікованій у 1830 р., Кюв'є, спираючись тільки на факти, які йому давала європейська геологія та палеонтологія, припустив в історії Землі наявність катастроф. Але ці катастрофи, за його уявленнями, не знищували весь органічний світ одночасно. Появу нових фаун Кюв'є пояснював багаторазовими переселеннями різних груп тварин у минулому. Послідовники Кюв'є ― найбільший американський учений-палеонтолог Л. Агассіц і французький геолог Д`Орбіньї запропонували теорію катастроф з багаторазовими актами творіння. Ці уявлення панували в палеонтології першої половини XIX століття.

Зараз обидва варіанти катастрофічної концепції малопопулярні, хоча гіпотеза, майже ідентична гіпотезі Кюв'є, згадується і в сучасній літературі. Однак важко собі уявити, що протягом 5 тисяч років, що минули після Всесвітнього Потопу, відклалася та колосальна кількість осадів (гірських порід осадового походження), яку ми бачимо зараз, а у відносно стабільному за температурним режимом океані змінилася безліч флор і фаун, причому кожна з них чекала свого часу в якомусь «заповіднику». Чомусь мали змінити одна одну кілька фаун трилобітів, амонітів, белемнітів, форамініфер, остракод, риб, земноводних і плазунів і багатьох інших груп, та так, що більшість видів вимерли начисто. Що стосується варіанту катастрофізму Агассіца-Орбіньї, за православним святоотецьким ученням акти творіння до появи людей не мали супроводжуватися вимиранням (смерті ще не було), а після створення людей дія Божа в області видоутворення вже припинилася ― Бог «спочив від справ Своїх».

Еволюційні концепції припускають поступове перетворення організмів протягом земної історії.

Перша цілісна еволюційна теорія була створена Ж.-Б. Ламарком. Вона була викладена ним у «Філософії зоології» (1809 р.). Для пояснення передбачуваних ним змін до ряду поколінь організмів учений сформулював кілька «законів». Перш за все, це «закон тренування і не тренування органів». Наприклад, жирафам доводиться постійно витягати шию, щоб дотягтися до листя, яке росте у них над головою ― тому їхні шиї стають довшими. Кроту під землею очі тільки заважають, і вони поступово зникають. Інший «закон» Ламарка ― «закон спадкування набутих ознак» ― корисні ознаки, набуті твариною протягом життя, на думку Ламарка, передаються потомству. Все дуже логічно, але згодом експериментального підтвердження припущення Ламарка не отримали.

Інша концепція ― «природна» еволюція на основі випадкових спадкових змін і природного відбору (перший варіант запропонований незалежно в середині століття Чарльзом Дарвіном і Альфредом Уоллесом). Ця гіпотеза досі існує попри повну відсутність доказів ― усі «докази», при уважному розгляді, такими не є. Це показано, наприклад, у монографії Р. Юнкера і З. Шерера «Історія походження та розвитку життя». Так, у палеонтологічному літописі не виявлено ніяких певних палеонтологічних доказів появи великих систематичних груп організмів еволюційним шляхом (ще Дарвін нарікав на їх відсутність, а «віз і нині там»). Неможливо без натяжок уявити (той же Дарвін писав про це), як би з’явилися в процесі еволюції складні органи, наприклад, очі або пера. Неможливо зрозуміти, звідки взялися здатність до творчості, совість і настільки досконалий інтелект людини. Неможливо пояснити настільки малоймовірну красу живої природи ― особливо незрячих організмів ― наприклад, квітів, коралів, форамініфер (комахи-запилювачі, як показали досліди Карла Фріша, цілком задовольнялися б для розрізнення кормових об’єктів кольоровими колами або трикутниками без усякої вишуканості ― навіщо квітам бути красивими? Форамініфер, дрібні водні одноклітинні організми, взагалі ніхто з водних мешканців не роздивляється).

Усі аспекти критики еволюційної доктрини, обговорювані в книзі Юнкера й Шерера, тут навести немає можливості, ― це досить складний і значний за обсягом текст. Тому наведемо лише один простий аргумент із книги «Загальна біологія. Підручник для 10-11 класів» (за редакцією д. б. н. Зарічної): «Для конструктивного перетворення гена одного виду істот у ген іншого виду в ньому має відбутися в середньому близько п’яти незалежних точкових корисних мутацій; для появи найпростішої ознаки потрібна зміна близько п’яти генів. Зазвичай за ознаку відповідає не менше десятка генів (усього в організмі ссавців кілька десятків тисяч генів, в організмі бактерій їх від десятка до тисячі). Таким чином, імовірність появи найпростішої нової ознаки становить всього 10-250! Це число настільки мале, що байдуже, скільки часу ми будемо чекати подібної мутації. За весь передбачуваний час існування життя на Землі не змогла би таким чином з’явитися жодна складна ознака».

Не маючи жодних доказових підстав, «природна» еволюційна концепція надзвичайно живуча. Одну з глибинних причин цього відверто сформулював лауреат нобелівської премії біохімік Джеймс Уотсон: «Теорію Дарвіна приймають не тому, що її можна спостерігати або довести за допомогою логічно несуперечливих даних, а тому, що її єдина альтернатива є очевидно неправдоподібною». Альтернатива концепції природного відбору ― концепція божественного творіння. «Природна» еволюція ― необхідна частина світогляду людини, яка бажає жити без Бога.

Є і концепція «еволюції, керованої Богом» ― у такому дусі писали прот. Гліб Каледа, прот. Стефан Ляшевський, диякон Андрій Кураєв, А. В. Гоманьков. При цьому Дні творіння вважають геологічними періодами або ерами. Характерні риси цієї концепції:

1. Передбачається, що істоти в кожний із «днів», які розуміються як геологічні періоди, з’явилися не одночасно, а протягом цього періоду;

2. У шарах, відповідних кожному геологічному періоду (крім архею та протерозою) присутні й тварини, і рослини, причому при просуванні знизу вгору з’являються нові групи організмів, як рослин, так і тварин, а багато зникають; організми піддавалися тривалим і суттєвим еволюційним перетворенням;

3. Більшість викопних видів вимерла ― значить, смерть була атрибутом цього світу (знаходять навіть скам’янілих ламар, з рота яких стирчить скам’яніла здобич).

Читач може зіставити ці твердження з наведеними вище судженнями святих отців про появу життя на землі. Так, ви не помилилися ― повне протиріччя за всіма пунктами. На жаль, погодження науки і святоотецького православ’я в «еволюції, керованій Богом», досягти не вдається.

Отже, ми залишили еволюційну концепцію у всіх її проявах і шукаємо далі. Можливо, картину, яку ми бачимо в товщах землі, можна пояснити якось інакше і так досягти бажаної гармонії науки та релігії?

«Потопна» гіпотеза. Одне з альтернативних еволюційному пояснень структури земних шарів виражено в книгах «креаціоністської» наукової школи: Б. Хобрінка «Еволюція. Яйце без курки», С. Головіна «Всесвітній потоп. Міф, легенда чи реальність?», у новому підручнику загальної біології для середньої школи за редакцією д. б. н. М.Г. Зарічної і науково-популярному нарисі С. Вертьянова «Походження життя». Щоб розкрити зміст цієї гіпотези, наведемо, з невеликими скороченнями, уривок з роботи С. Вертьянова:

«Найнижчі частини земної кори є вихідною створеною сушею, тому крім бактерій, там ніхто ніколи не жив... Верхньо-архейські та протерозойські шари відповідають глибоким малонаселеним океанічним западинам. У кембрійські шари потрапили, опинившись похованими потоками осадів, мільярди морських безхребетних, які живуть нижче за інші організми, на дні морів і океанів... Рештки риб, які жили вище, в прибережних шельфових зонах, перебувають у більш верхніх шарах. Земноводні й плазуни (крокодили, жаби та ін..) мешкають в болотистих прибережних зонах, тому вони поховані ще вище. Викопні рештки ссавців знаходять у верхніх геологічних шарах з причини їх проживання в континентальних умовах, а також втечі в більш високі місця від води, що піднімається...

Таємниця геологічних шарів розгадана: очевидно, у них позначився порядок поховання видів під час потопу, а зовсім не черговість їх походження».

Пропонуємо читачеві провести «мозковий штурм» на тему оцінки наукової життєздатності представленої гіпотези. Спробуємо вирішувати актуальні наукові проблеми, виходячи з припущення, що шари земних відкладень (за винятком найбільш нижніх і верхніх) сформувалися в результаті Великого потопу, який змив із суші в океан усе живе і неорганічний матеріал протягом короткого часу.

Проблема 1. Звідки під час одного потопу могли взятися багатокілометрові осади, що покривають більшу частину материків?

Інформація до роздумів: Осади бувають різного походження. Вони утворюються в результаті ерозійних процесів на суші; із осадових органічних речовин в океані; є результатом вулканічної діяльності або селевих потоків. Основна маса осадів на нашій планеті належить до двох перших категорій. Утворення осадів у результаті ерозії на суші та накопичення мулу у водоймах ― дуже повільний процес. Про утворення таких осадів за рік (тривалість Потопу) не може бути й мови. Виняток становить відкладення осадів у результаті дії селевих потоків на суші й каламутних потоків в океані. У цьому випадку з великою швидкістю накопичується осадовий матеріал дуже великої потужності. Однак такі процеси відбувалися і відбуваються локально. На суші такі осади трапляються в міжгірних і передгірних областях, а в морі ― біля підніжжя крутих континентальних схилів. У тому й іншому випадках загальна площа розповсюдження таких відкладень порівняно невелика (див.: Рухін Л. Б. Основи літології. Вчення про осадові породи. ― Л.: «Надра», 1969; Хаїн В. Є., Ломідзе М. Г. Геотектоніка з основами геодинаміки. ― М.: вид-во «Книжковий дім Університет», 2005; Geyer O.F. Grundzuge der Stratigraphie und Fazieskunde. Stuttgart. Band 1, 1973. Band 2, 1977).

Проблема 2. Чому організми з подібним способом життя (наприклад, трилобіти різних видів) в одному вертикальному розрізі утворюють різні фауни (набори видів), які змінюють одна одну? Причому це явище характерне для різних груп живих істот ― у різних земних шарах рослини, кишковопорожнинні, молюски, риби, плазуни та інші таксономічні групи мають різний видовий склад.

Інформація до роздумів: Різні за систематичною приналежністю організми розташовані в розрізах у певній послідовності. Причому чітко простежується не тільки вертикальна зміна комплексів цих організмів, але й зміна їх спільнот по горизонталі. Це пов’язано з прижиттєвим розселенням фаун. Чітко розрізняються групи, які населяли мілководдя (різноманітні його екологічні ніші), середні глибини (мілководний шельф), відкрите море і глибоководні ділянки. Всі ці групи існували одночасно. І таку горизонтальну зональність можна чітко простежити в пластах, що лежать один на одному (тобто послідовно змінюють один одного по вертикалі). (Див.: Зональна стратиграфія фанерозою СРСР. Довідковий посібник. ― М.: «Надра», 1991; Янін Б. Т. Основи тафономії. ― М: «Надра», 1983).

Крім того, дуже вже важко уявити, що саме потоп, який супроводжується виверженнями, надшвидким відкладенням осадів, селевими потоками та стрімким переміщенням величезних мас води в результаті затоплення континентів, міг створити настільки впорядковані структури ― численні й чітко розмежовані за видовим складом шари фаун, які ми бачимо в осадових породах.

Проблема 3. Чому наземні й літаючі плазуни юрського і крейдяного періодів поховані стратиграфічно нижче ссавців і птахів кайнозою ― «втечу від напливу води», могли б здійснити і ті, й інші?

Інформація до роздумів: При стратиграфічному визначенні приналежності шару враховується не тільки наявність кісток тих чи інших тварин, але й наявність і склад інших груп організмів і пилку рослин. Визначення шару робиться за сукупністю даних (див.: Історична геологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Н. В. Куренівський, В. Є. Хаїн, Н. А. Ясаманов. / 2-е видання, перероб. і доповн. ― М.: Видавничий центр «Академія», 2006).

Автори цієї статті на ці три «чому» на користь «потопної» гіпотези відповісти не змогли.

Пошуки виходу

Напевно, читачеві вже стало зрозуміло, що світ, шестиактне творіння якого описано в «Шестодневі», зовсім не схожий на той тлінний світ, на сліди якого ми натрапляємо в земних шарах. Вони не збігаються ― у часі та (або) просторі.

Виникає ситуація, у якій наш розум мечеться, не знаходячи виходу: світ земних шарів ― смертний, еволюція при цьому з позицій православ’я ― річ неможлива, а фауни і флори чомусь змінювали одна одну. Але вони не могли бути створеними багаторазово ― Господь уже «спочив від справ Своїх» після Шостого Дня. Жодна концепція, оцінена відповідно до природних закономірностей і того, що відомо нам із Божественного Одкровення, «не проходить».

Де ж вихід? У провідники з лабіринту візьмемо блискучу (неможливо утриматися від чудової характеристики!) книгу про історію людських знань і світоглядів «Гармонія божественного творіння» прот. Георгія Нейфаха ― науковця, священика і дуже розумної, освіченої людини.

Він, після розгляду існуючих у наш час пояснень історії земного життя, пропонує такий погляд: ми не знаємо, як це було. Ми не знаємо, як нетлінний світ перетворився на тлінний, як і чому цей тлінний світ змінювався.

Нам не зрозуміти ... Чи не занадто просто й безглуздо?

Для сучасної науки властиво відносно будь-якого природного явища намагатися відповісти на питання «як?». Це випливає з однієї з властивостей нашого розуму ― прагнення пояснити. Але іноді для якісних пояснень не вистачає матеріалу. Можна навіть сказати, що для повного пояснення завжди чогось не вистачає. Навіть для явищ сучасної нам дійсності наука створює лише моделі, які відображають тільки деякі властивості об’єкта чи явища (один із прикладів ― опис електронів як хвилі або як частинки). З історичними явищами ще гірше ― ми їх не спостерігали, і ніколи не дізнаємося достовірно, що і як там відбувалося. Але оскільки розум прагне зрозуміти незвідане, замість достовірних знань у теоретичну конструкцію вставляються припущення ― і гіпотеза, а то, дивись, і теорія готові. Тому найбільш обережні в судженнях учені до можливостей науки ставилися досить розсудливо, визнаючи їх обмеженість. Так, нобелівський лауреат фізик Річард Фейнман казав: «Ми маємо висувати припущення, що простягаються на незвідані сфери. Нічого поганого тут немає, тільки наука через це виявляється недостовірною. А якщо ви думали, що наука достовірна, то помилялися» (див.: Р. Фейнман «Характер фізичних законів»).

У науці вже не раз бували ситуації, коли нововідкриті факти кричущим чином не відповідали загальновизнаним теоріям. Так, досвід Майкельсона з вимірювання швидкості світла від рухомого джерела та дані по спектру випромінювання остигаючого тіла фізика початку XX століття пояснити не могла. Незабаром з’явилися теорія відносності й квантова механіка, які включили ці факти в нові теоретичні конструкції. Але де гарантія, що кожен факт чи сукупність фактів, які не пояснює сучасна наука, буде пояснений швидко і взагалі буде пояснений?

У науці й зараз є теоретичні побудови, які у звичних нам категоріях зрозуміти неможливо. Наприклад, електрон ― і хвиля, і частка, взаємовиключні хвильові й корпускулярні властивості його проявляються в залежності від того, як організовано експеримент. І це наука приймає як даність. За уявною простотою навіть матеріального світу ― невідома глибина. Чи можна вважати неможливим, якщо щось, приховане від нашого погляду чи розуміння зараз, діяло в минулому?

На відмову від пояснення земної історії життя можна дивитися як на прояв наукової сумлінності (ми не були свідками тих подій, не знаємо, які невідомі для нас природні, а тим більше надприродні процеси могли тоді протікати). Ми не знаємо, що відбувалося з часом і простором, але ж, маніпулюючи тільки цими категоріями, можна отримати безліч модельних пояснень.

Чому ж не розповідає нам докладно про земну історію Святе Письмо? Італійський астроном і фізик Галілео Галілей сказав: «Писання не вчить нас, як влаштоване небо, воно вчить нас, як туди потрапити». Можливо, Господь стратиграфічною загадкою гамує наш схильний до гордості розум, нагадує про нашу обмеженість? А, може, поважаючи людську свободу, уникає занадто сильного «тиску неспростовними фактами», даючи проявитися вірі? Як казав ще один видатний науковець, Альберт Ейнштейн, «за допомогою збігів Бог зберігає анонімність».

Господь іще під час земного життя не всім давав зустрітися з чудом. І журився про сумну вічну долю мешканців Капернаума, де стільки явлено було чудес.

P.S.

Дуже важко змінювати переконання. Один із авторів, коли став приходити до віри, рік буквально хворів у зв’язку зі зміною погляду на «еволюцію людини». Важко було прийняти й те, що з наукових позицій зараз незрозуміла причина змін флор і фаун в історії планети.

Можна припустити, що подібні труднощі можуть відчувати й інші люди, котрі цікавляться цим питанням. У зв’язку з цим дуже цікавий досвід людей, які змінювали свої погляди. Один із них ― Серафим Роуз, православний монах і високоосвічений інтелектуал ХХ століття. У процесі своїх пошуків Роуз із безбожного прихильника еволюції став апологетом православного святоотецького вчення. Можливо, його книги дозволять й іншим навчитися розуміти й цінувати скарби святооотецької думки, в тому числі й про створення світу.

І ще: найцікавішою є праця прот. Георгія Нейфаха, про яку вже йшлося, про релігійні та наукові погляди в різні часи. Спілкування через цю книгу з автором ― чесною і глибоко вдумливою особистістю, як нам здається, допоможе по-новому поглянути на численні звичні стереотипи.

Дата публiкацiї на сайтi: 29 June 2009

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Історія життя на землі

Історія життя на землі

Журнал «Отрок.ua»
Дискусії про співвідношення біблійної оповіді та наукових даних про історію нашої планети не припиняються від виникнення християнства. Автори цієї невеликої статті ― люди, які професійно займалися наукою. Нам хотілося по-чесному, без натяжок у релігійній та науковій сферах, розібратися, як вирішуються питання, що постають під час зіставлення Святого Письма і наукових даних.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 12 з 12
16:22 21.07.2009 | Павел Алексеев
Вера, конечно, выше доказательств и Откровение выше любой научной концепции. Но при сопоставлении стратиграфических фактов и библейского Шестоднева возникает интеллектуальное противоречие, которое нужно как-то объяснить или снять. Эта статья не умаляет значения науки до нуля, просто говорится о ее ограниченности и "нормальности" отсутствия объяснений каких-то явлений и фактов.
20:14 19.07.2009 | Yarick
Ксения, полнорстью согласен с вами, вера не нуждается в доказательствах. Наша в6ера это сама жизнь и поэтому мы должны все анализировать с точки зрения своей веры, даже науку
22:54 17.07.2009 | Ксения
на то она и ВЕРА чтобы верить не ища доказательств
14:04 14.07.2009 | Yarick
Это только попытка опровергнуть "современную науку" и всех ее приспешников, которая(наука) входит в явное противоречие с Писанием
13:44 13.07.2009 | Андрей
Братья и сестры, зачем прилагать столько сил для того, что бы подтвердить СВЯЩЕННОЕ ПИСАНИЕ наукой? Абсурд!
09:48 07.07.2009 | Yarick
Альзо шпрах «Ее Величество наука»:
ИСТОРИЯ – Христос не воскресал, а, может, Его вообще не было, Павел то ли был, то ли его не было.

АСТРОФИЗИКА – Вселенная произошла от Большого Взрыва частицы размером с булавку и даже меньше, вселенная бесконечна (что явный бред даже с точки зрения теории большого взрыва). Циклический принцип зарождения-исчезновения вселенной, который полностью противоречит Писанию, где «есть начало» и «есть конец».

ПСИХОЛОГИЯ – человек, чтобы не сорвало крышу, должен предаваться всем извращениям, на которые его подвинет его воображение. Мало того отцы психологии – Фрейд и Юнг. Фрейд известнее тем, что все выводил из одного места. А Юнгу его работы надиктовывала какая то сущность, кою Юнг называл Сатаной.

Список можете продолжить сами. Вспомните заповедь «Не сотвори себе кумира» - она в данном случае однозначно характеризует выражение «наука доказала».

Феофан Затворник о науке(http://seminar.msdm.ru/Texts/Epickop/Nayka.zip): «Вот быстро идут вперед науки. И пусть. — Но если они допускают выводы, противные откровенным истинам, каковы следующие: что все пришло в бытие потому, что Бог рече и быша, повелел и создашася, — или что, когда тело возвратится в землю, из коей взято, дух отыдет к Богу, Иже и даде его;— то ведайте, что они уклонились на распутие лжи и не идите вслед их.»

00:03 07.07.2009 | Никола Борисов
Однако с точки зрения геологии представление об отсутствии смерти до человека - это credo quia absurdum, и автору статьи это тоже ясно.
16:33 06.07.2009 | Павел Алексеев
Николе Борисову
Святые отцы о нетленности твари до греха человека и тленности ее после грехопадения писали вполне определенно (см.обсуждаемую статью). То, что они в своих использовали научеые представления своего времени (о стихиях), не придает этим представлениям догматического характера.
11:21 06.07.2009 | Никола Борисов
Автор, будучи профессиональным геологом, правильно заметил, что палеонтологическая летопись совсем не похожа на одновременное творение и на потоп. Кроме того, из нее видно, что древние животные умирали задолго до появления людей. Но не означает ли это ли то, что животные и не предназначены Богом для вечности, и в их смерти нет ничего противного Божьему замыслу, как пишет Кураев? А что до толкований древними Отцами Шестоднева в буквальном духе - так едва ли не меньше, чем про Шестоднев, древние Отцы писали про четыре элемента природы - огонь, воздух, воду и землю. Означает ли это, что Менделеев с его таблицей элементов числом поболее четырех - еретик, презревший учение Свв. Оо.? Все-таки, может быть, богословие не имеет отношение к естественной науке, и древние Отцы писали о Шестодневе буквально только потому, что в их времена не было геологии?
17:10 05.07.2009 | Катя
Очень-очень интересная статья! И вывод тоже)! Спасибо!
15:40 03.07.2009 | Павел Алексеев
Сейчас появилась еще одна интересная концепция, позволяющая согласовать святоотеческое богословие о Шестодневе и современные научные стратиграфические данные. Она изложена в книге Н.И.Никонова «Тайна шестого дня. Дни творения или миллионы лет?» - сведения о ней легко найти в через "Яндекс"
12:34 30.06.2009 | Yarick
Большое спасибо за статью. Я недавно нашел несколько интерестных сслыок по даному вопросу.

1. http://shestodnev.ru - православный сайт Миссионерского просветительского центра "Шестодневъ".
Интерестно на данном сайте отметить эту ссылку: http://shestodnev.ru/PravOsm005/Letter2008.htm - письмо ученых приснопамятному Патриарху Алексию II

2. http://shestodnev.narod.ru/ - старый сайт братства "Шестодневъ", есть материалы, которых нет на новом сайте

Если кто то знает интерестные сслыки по данной тематике, делитесь, буду очень благодарен.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: