Осел носить поклажу. Дресирований пес — капці господаря. Вітер носить уривки чуток, гавкіт собак і запах далеких пожеж.

Людина ж носить у грудях відчуття вічного життя та власної унікальності.

«Я не помру». «Таких, як я, не було». Ці фрази звучать раз у раз у душі людини. Цим думкам суперечить навколишній світ, де все штампується мільйонними тиражами і ніщо довго не живе. Ці думки, мов ридаюче немовля, намагається задушити подушкою суєти повсякденне життя.

А вони все звучать і звучать. Усе вирують у душі людини.

Гроші людина носить у кишенях. Окуляри — на носі. У грудях людина носить думки. Там, звідки вириваються гортанні звуки — насолоди, страху, ненависті...

Усе найголовніше людина носить у грудях. Не в портмоне, не в портфелі й не в кишенях.

Портфелі зберігають у своєму череві ділові папери, журнали, компромати, DVD-диски.

Кишені місткіші. Якщо це кишені шинелі, то в них кубики цукру, обліплені крихтами хлібу, тютюновий пил, порожня обойма. Кишеня п’ятикласника багата на рогатку, зім’яту хустинку, копійчаний дріб’язок.

Кишені юнака — це часто кишені джинсів. Вони вузькі, й у них не залізти. Тому вони бувають порожніми, як і думки юнака. Щоб знати про кишені більше, треба бути кишеньковим злодієм. Боже, борони!

У нас є сховища глибші, ніж ями в городі, та надійніші, ніж комірка у швейцарському банку. У нас є м’яз завбільшки з кулак. М’яз, що не знає спочинку і щосекунди розганяє кров по тілу.

На краю землі — дуб, на дубі — скриня, у скрині — качка, у качці — яйце, у яйці — голка. Голка — це найважливіше в казці.

У хвості галактики — маленьке Сонце. Довкола маленького Сонця літає малесенька Земля. На Землі живе малюсінька людина. У її крихітних грудях — ледь помітне серце. І там — усе. Там рай і пекло. Великий Бог зі Своїм Царством і страшний гріх зі своїм хаосом. Там місця більше, ніж у всьому Всесвіті.

Мов радіомаяк у відкритому океані, серце людське звучить з правильною періодичністю. «Я — вічний». «Такого, як я, не було»...

Вітер носить уривки далеких фраз. Мама носить на руках ридаючу дитину і слухає шум дощу за вікном.

Невміщувано великий світ пульсує разом із людським серцем. Іншого імпульсу він не має...