Кінохроніки № 3 (75)

Летять журавлі (1957)

На цю картину про велику війну й покоління людей, яке її пережило, чекала яскрава доля. Фільм не вписується в рамки радянських ідеологічних аксіом, не має однозначних трактувань, його герої — не плакатні радянські товариші. Це фільм про долі, про жіночий характер, про зраду, про вибір поміж високим подвигом в ім’я любові й банальним побутовим комфортом, про страждання, яке спостигає кожну людину в цьому житті.

У 1957 році французький режисер Клод Лелюш, перебуваючи в Москві, зовсім випадково потрапив на Мосфільм, де на той момент ішли зйомки картини «Летять журавлі». Лелюш був уражений побаченим — роботою оператора Сергія Урусевського, акторами, режисером Калатозовим. Йому показали лише фрагменти відзнятого матеріалу, і цього було достатньо... Він повертався до Парижа з ідеєю розповісти керівництву Каннського фестивалю про те, що в СРСР знімають дивовижну картину, яку фестиваль неодмінно має продемонструвати всьому світові. Фільм «Летять журавлі» отримав Золоту пальмову гілку, а також особливу премію за внесок в операторське мистецтво.

Пабло Пікассо, приголомшений після перегляду картини, промовив: «Це найкращий фільм, який я бачив за сто років». Хай би це було й перебільшення, але, щоб здивувати Пікассо, погодьтеся, треба було постаратися.

Іда (2013)

У цьому році лауреатом Оскара в номінації «найкращий іноземний фільм» стала картина «Іда» польського режисера Павла Павліковського. Друга світова війна стала однією з найважливіших тем у кінематографі другої половини ХХ століття. Осмислити її та розповісти про долі родин, які потрапили у вир воєнних подій, аби це більше ніколи не повторилося, — завдання не одного покоління режисерів.

Фільм зібрав буквально всі найважливіші призи: за режисуру, операторську роботу й сценарій. Чому в ювілейний рік закінчення Другої світової війни ця трохи похмура й старомодна, на перший погляд, картина так зачепила серця не лише кінокритиків, а й глядачів?

Події фільму переносять нас у 1960-ті роки, його головна героїня — юна послушниця католицького монастиря. Вона чекає на чернечий постриг, але незадовго до цієї події дізнається, що вона єврейка, а її батьки загадково загинули під час війни. Іда тимчасово полишає монастир, аби разом зі своєю тіткою з’ясувати обставини смерті найближчих людей.

Разом із головною героїнею глядач проходить усі етапи пізнання себе, занурюється у світ пристрастей і жорстокості, зіштовхується з іншим світоглядом. Ця історія не лише про наслідки війни, але й про втрату Бога й віднайдення Його. Сам режисер так сказав про свій твір: «Фільм „Іда“ не для соціальної діагностики, а для зосередженої медитації».

Незламний (2014)

Спільна творчість Анджеліни Джолі й братів Коенів — захоплива й дивовижна історія життя Луї Замперіні, американця італійського походження, спортсмена-бігуна, учасника Олімпійських ігор 1936 року в Берліні. Тоді він не переміг, але встановив рекорд зі швидкості подолання останнього, фінального кола, чим привернув до себе увагу, і на нього покладали великі надії. Він мріяв поїхати на Олімпіаду 1940 року в Токіо. Ігри в 40-му не відбулися: почалася війна. Але до Японії наш герой усе ж потрапив...

Фільм знятий за романом Лори Хілленнбранд, де біографія героя змальована докладно. Глядачеві ж дістається, мабуть, найважчий період життя Луї — випробування війною, смертю товаришів, жорстокістю виживання й таборовими буднями. Те, що, здається, давно мало зламати Луї, робить його тільки дужчим. Благородство, мужність і надія народжують справді олімпійський характер.

За межами байопіка залишився цікавий факт: після пережитих жахів приниження в таборах Луї довго не міг звільнитися від жадоби помсти, але Господь торкнувся його серця, і він пробачив своїх кривдників. По війні герой повернувся до Японії, щоб особисто обійняти й сказати слова примирення тим, від кого зазнав знущань і завдяки кому зрозумів, що таке справжня любов.

Неймовірні пригоди містера Співета (2013)

Жан-П’єр Жене, автор незабутньої «Амелі», зняв новий фільм у притаманній йому неповторній манері. Світ диваків і симпатичних психопатів у французького режисера завжди супроводжується чудовою музикою та своєрідною наївно розфарбованою «картинкою».

Десь у глухій американській провінції живе десятирічний хлопчисько, містер Співет, — надзвичайно кмітливий і талановитий. Він винайшов вічний двигун, але мало хто в це вірить. Його батьки — фермери, кожний із них занурений у свій власний маленький світ і не цікавиться тим, що відбувається в голові сина-вундеркінда. Подорослішати, усвідомити можливості свого таланту й знайти взаєморозуміння з рідними допоможе тільки цілковите перезавантаження. Співет вирушає до Вашингтона, де на нього чекає справжня винагорода за наукову працю і випробування славою та успіхом.

Картина начебто тяжіє до жанру «дитячого кіно», але дітям, швидше за все, якраз буде недосяжний увесь психологізм фільму. Тут показані емоції, зрозумілі людині, яка пережила втрату близького. Десятирічний хлопчик сумує за загиблим братом, з яким був нерозлучний. Звільнитися від цього почуття й прийняти життя таким, яким воно є, допоможуть випробування й роздуми. «У крапель води є дивовижна властивість — вони завжди знаходять шлях найменшого опору, а в людей усе зовсім навпаки», — так розмірковує Т. В. Співет. Зате шлях подолання дозволяє відкрити в собі самому нові грані.

Опублiковано: № 3 (75) Дата публiкацiї на сайтi: 15 June 2015

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: