Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Льюїс, Толкієн та одежна шафа

Услід за «Гаррі Поттером» та «Володарем Кілець» на екрани кінотеатрів вийшла ще одна казка — «Хроніки Нарнії». Після «Страстей Христових» це, можна сказати, другий вихід християнства на великі екрани, реванш істини у масовій культурі після «Коду да Вінчі» та фільмів Скорезе.

Приємні дрібниці

Глядач, який до походу в кінотеатр прочитав книгу, звичайно очікує побачити на екрані ті ж картинки, які уявлялися йому під час читання. Тоді, звичайно, розчарування не уникнути — адже режисер і вся компанія кіномейкерів бачать казку по-своєму. Якщо хочете отримати задоволення від фільму — або не поспішайте читати книгу, або не налаштовуйтеся на «свої» малюнки. Тому що книга й кіно — абсолютно різні субстанції. Вони окремо зроблені й живуть окремо.

Кіно вийшло зовсім непогане, а чому? По-перше, Ендрю Адамс показав себе хорошим мультиплікатором. По-друге, творці фільму уважно поставилися до дрібниць Наприклад, у перших кадрах фільму німецькі літаки летять бомбити Лондон. Кабіни літаків — справжні (консультувався у спеціалістів); бомболюки — справжні (консультувався у спеціалістів). Дітей знайшли найсправжнісіньких, а не «причесаних» фотомоделей. Таких дрібниць у фільмі безліч, й у підсумку залишається приємне відчуття: тебе не дурять!

Кіно чи мультик?

У 1959 році Льюїс був проти екранізації «Хронік Нарнії». Він вважав, що зображення антропоморфних тварин навіть на фотографії незмінно перетворюється у «блазенство або кошмар». Льюїсу здавалася блюзнірською думка про те, що актор буде грати роль лева Аслана. Ідею мультиплікаційної анімації Льюїс розглядав поблажливіше. Хоча в тому ж листі писав, що в Діснеї поєднуються «геній та несмак». Окрім того, це спростило б сенс, закладений ним у твір.

Зрозуміло, на той час були одні технічні засоби, зараз — інші. Адамс переконливо показав, які приголомшливі картинки виходять, якщо до діла застосувати сучасні технології.

Фільм знятий не точно за книгою, а за мотивами казки, у вільному переказі. Але, на щастя, без вільного трактування сенсу! (У мене тільки одне зауваження: Едмунд не був таким уже поганим та нестерпним із самого початку). Щодо сенсу: утішно, що творцю фільму вдалося точно розглянути в казці та передати у фільмі головне — жертовність Аслана. До речі, якщо когось бентежить це ім’я, скажу: Аслан — тюркське слово, означає Лев. У книзі Одкровень говориться про Христа як про Лева від коліна Юдиного. Цей образ використав Льюїс для своїх казок. З тюркської слово перекочувало до турецької, узбецької та чеченської мов. Так що не поспішайте вірити «знавцям», які стверджують, що режисер свідомо зробив випад на адресу Росії, використавши чеченське слово.

Сюжет

Жили-були в Лондоні четверо дітей. Коли Лондон почали бомбардувати, їх відправили до маєтку одного професора. А професор виявився письменником — так вони потрапили на сторінки казки.

Починається історія зовсім не казково. Граючись у хованки у старовинному домі, діти знаходять шафу, що якось «дивно себе поводить», точніше, кудись веде. Через шафу діти потрапляють у казковий світ Нарнії. До речі, у назві фільму фігурують слова «чарівна шафа», що не зовсім правильно: адже шафа звичайнісінька, і лише якщо хтось дуже захоче, вона стане чарівними дверима до іншого світу.

У Нарнії править Біла Чаклунка, яка встановила зиму без кінця. Ця зима страшна тим, що в ній ніколи не настане Різдво.

Традиційна силова боротьба добра і зла у казці — не головне. Так, відбувається вирішальна битва, є жертви — вбиті та поранені. Але все в казці умовно, немає потоків крові, як у Толкієна, немає натовпу орків. Основна битва Нарнії відбувається всередині: з ким ти? З Асланом чи з Чаклункою? Головна небезпека тут — прийняти зло за добро. Особливо якщо тебе чимось «підгодували» (чарівний рахат-лукум).

І ось з’являється зрадник, який за законами «стародавньої магії» повинен померти. За нього вмирає інший, і за законами «більш стародавньої магії», про які Чаклунка не здогадується, він воскресає.

У казці розгортається картина спасіння Нарнії, яку ось-ось захлесне зло. Те ж саме бачимо й у «Володарі Кілець», за однією відмінністю: у Толкієна зло — зовнішнє, воно з усіх сторін насідає у Середзем’ї. У «Хроніках» зло — всередині, саме зсередини кожної душі Чаклунка хоче назавжди заморозити Нарнію.

Три способи написати казку

Першу книгу «Хоббіт, або туди й звідти» — Толкієн склав з історій, розказаних на ніч своїм дітям. Саме вона найбільше з-поміж його книг і схожа на казку. Хитрі книговидавці сказали: «Давай далі!», і тут професор Толкієн розвернувся: з академічним підходом написав мегатрилогію. Так, Толкієн писав як християнин, але все християнство у нього виявилося настільки завуальованим, що й самим християнам складно розібратися. У Санкт-Петербурзі вийшло цікаве видання «Володаря Кілець» — переклад з богословськими коментарями та примітками. Там все розтлумачено і зрозуміло, але це капля в морі великих тиражів.

Льюїс первісно писав християнську казку (і не приховував цього). Тобто він писав просто хорошу казку — як християнин. Він уявив, як би розгорталося Євангеліє у казковому світі.

Льюїс в одній статті пояснює, що існує три способи писати для дітей будь-якого віку. Перший спосіб: розказати дитині, своїй або чужій, історію, подивитися на реакцію і записати. Так вчинив Толкієн, коли писав «Хоббіта». Другий спосіб: проштудіювати усю дитячу психологію — і на основі отриманих знань написати абсолютно незрозумілу книгу. Схоже, що Толкієн, знавець усієї можливої міфології, так вчинив зі своєю трилогією. Він придумав свій власний міф у складному світі, своєрідну сагу про героїв. Мені здається, що Толкієн перепильнував: вийшло добре, але трохи штучно. Існує думка, що між Льюїсом і Толкієном виникла суперечка з цього приводу. Толкієн дорікав Льюїсу щодо безпідставності його казки. Він вважав так: якщо вже щось писати, то треба продумати все, навіть мову ельфів. Льюїс у свою чергу заперечував, що казка — це не роман. Читаючи «Володаря», я пропускав стомливі есе про особливості хоббітів, нескінчені родоводи й т.і., хоча, звичайно, припускаю, що комусь подобається скрупульозно розбирати походження ельфійських прізвищ.

Третій спосіб, яким користувався Льюїс: потрібно просто малювати картинки на папері, словами або фарбами — неважливо. Дітям потрібні малюнки, а не романи. Розповідаючи про створення «Хронік Нарнії», Льюїс писав, що все почалося з образів. Спочатку з’явився образ фавна із парасолькою у засніженому лісі. Далі до цього малюнка він додав наступний, і так далі.

Льюїс і Толкієн задумували писати книги про християнство, не вимовляючи вголос імені Христа. У кого вийшло краще? Не знаю. Коли Толкієн писав «Володаря», суспільство, хоч і не відразу, але здогадалося, звідки вітер віє. Коли твір потрапив до нашого суспільства, де більшість людей Євангеліє зроду не читали, а лише чули про нього по телебаченню, — надсенс втратився. Люди настільки занурюються у цей вигаданий світ, що починають грати в нього (рольові ігри толкієністів). Мало хто думає про те, що книга Толкієна може щось означати. У «Хроніках» же християнська ідея відверто перебуває на поверхні, і казка здатна відразу дати посилання на Першоджерело. Іншими словами, можна придумати таку хитромудру алегорію (Толкієн), що втратиться той сенс, заради якого вона задумувалася. З іншого боку, коли почали згадувати, що є Така Книга, саме цей варіант здається найпридатнішим.

Друзі-письменники

Але за всіх відмінностей у творчості двох письменників спільного набагато більше! Праця їхнього життя ― літературне місіонерство. Звісно, воно було різним; у кожного письменника ― свої підходи й прийоми. В обох випадках є свої достоїнства й недоліки. Їхні голоси по-різному звучать у різних декораціях.

За життя письменники дуже допомогли один одному. Толкієн допоміг Льюїсу прийти до віри, коли той був атеїстом. У листі Льюїса читаємо: «Творець найбільшого міфу ХХ століття доводив мені, що християнство — не міф». У творчості Толкієна Льюїс бачить приклад проповіді художнім словом. У «Хроніках Нарнії» образ Професора списаний з Толкієна. Творці фільму навіть потурбувалися про зовнішню схожість.

При позірній різниці друзі-письменники створили тандем: один написав християнську казку для дітей, яку читають дорослі, інший написав християнський міф, який полюбили й діти. А нам пощастило — ми можемо обирати! Або читати обох, неважливо: головне — результат. Письменники заповнили прогалину між християнським і людським, Євангелієм та необізнаністю, вони заселили територію «Середзем’я» християнської культури.

Після сеансу

Подивившись кіно, багато хто захоче прочитати книгу. Рекомендую читати в перекладі Н. Трауберг і Л. Сумм або за редакцією Трауберг. Адже «працелюбні» книговидавці заповнюють прилавки сумнівними перекладами. Існує чудовий восьмитомник зібрань творів Льюїса, який невдовзі планують перевидати.

Хочеться вірити — глядачі, які бачили фільм, задумаються про те, що Аслан дуже на Когось схожий, що «десь ми це вже бачили (читали, чули)». В одній із казок діти, залишаючи Нарнію, кажуть: «Аслан, невже ми Тебе більше не побачимо?» І Великий Лев відповідає: «Я є і у вашому світі. Тільки в мене там інше Ім’я...»

 

Опублiковано: № 1 (20) Дата публiкацiї на сайтi: 13 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Льюїс, Толкієн та одежна шафа

Льюїс, Толкієн та одежна шафа

Олександр Бойко
Журнал «Отрок.ua»
Услід за «Гаррі Поттером» та «Володарем Кілець» на екрани кінотеатрів вийшла ще одна казка — «Хроніки Нарнії». Після «Страстей Христових» це, можна сказати, другий вихід християнства на великі екрани, реванш істини у масовій культурі після «Коду да Вінчі» та фільмів Скорезе.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 8 з 8
19:45 30.04.2011 | Джон
Очень понравилась статья!!!! Как все тонко и ясно разложено по своим полкам. Узнал много нового, того чего и не знал))))) Но я где-то читал о том что Толкиен говорил о том, что он изначально не собирался писать книгу с христианским подсмыслом.... В общем статья ЗАМЕЧАТЕЛЬНАЯ)))
18:28 27.07.2010 | Рома
А я прочитал, вернее просмотрел Властелина уже будучи христианином и просто в восторге! Все дело в отношении к произведению, ведь в Евангелии тоже можно ко многому цепляться но стоит ли?
02:18 02.06.2010 | Сергей
Выбор предстоит каждому из нас, и каждый из нас ответственен за него сам.
02:13 02.06.2010 | Сергей
Любопытное дело. Одни пишут письма о сатанистах, увлекающихся Толкином. А я знаю человека, уверовавшего в Бога по книгам Толкина, особенно после прочтения книги "Сильмарион", и сопоставления ее с книгой Бытие.
Стремясь отказаться от язычества, мы можем несознательно переступить через черту разумности, отказывая себе в праздновании Дней рождения, Нового года, и еще много чего безобидного. А ведь вопрос не в том, хорошо ли праздновать, или плохо, а в том - как ты это делаешь? Ведь Господь эти праздники не запрещал!
15:36 01.06.2010 | Олег В
– Что же вы поняли?
– Произошло это, когда, изучая биографию Толкиена, я узнал, что он запретил переводить имена своих героев, героев своих демонических миров, на другие языки, а требовал сохранить такое же их произношение и написание, как в оригинале. Тут для меня кое-что стало проясняться. Не буду здесь давать этому серьезную богословскую оценку, это требует большого времени. Отмечу лишь кое-какие моменты, чтобы читатель задумался. Толкиен создавал космогонию. В его произведениях перед человеком разворачивается удивительное пространство миров, населенных некими сверхъестественными существами. Причем это не просто плоды авторской фантазии. Толкиен был профессиональным историком и лингвистом-исследователем. Поэтому он не столько изобретал, сколько реконструировал историю и очень многое черпал из древних культов, которые изучал очень внимательно. По сути, его фантазийная реконструкция была прямым отражением той языческой реальности, которая когда-то имела место в реальной истории. Многие его герои носят имена древних богов, то есть, с точки зрения Православия, демонических существ. Как и, в общем, его построения соответствуют определенным культам, которые он лишь слегка интерпретировал через призму своей фантазии.
Иными словами, его фантазия зиждется на той духовности, которая в свое время была побеждена христианством
15:34 01.06.2010 | Олег В
Приведу выдержку из интервью с православным психологом и сектоборцем Изяславом Адливанкиным.

Исходя из опыта, я задался вопросом, почему толкиенисты, бывшие (по крайней мере, в нашем культурном пространстве) в определенном смысле предшественниками «готов», с таким трудом выводятся из того тяжелого духовного состояния, в которое они впали под воздействием своего увлечения. А подчас и вообще не выводятся. Конечно, человек, увлекавшийся романами Толкиена, вовсе не обязательно становится сатанистом. Но я не знаю ни одного сатаниста, который бы в свое время не увлекался романами Толкиена! А у меня практика по этой части весьма обширна. Так вот, я задался вопросом, каким образом многие люди, которые начали увлекаться подобными вещами, быстро повреждаются как личности? Это очень серьезная проблема, своего рода феномен. И в какой-то момент я, как мне кажется, докопался до сути.
20:04 02.02.2010 | Кюша
Недавно прочитала повесть Льюиса "Расторжение брака".Очень понравилось,всем рекомендую.Хочу прочесть "Хроники Нарнии",автор статьи еще больше заинтерисовал.Спасибо вам большое.
12:47 27.03.2008 | Анастасия
Конечно надо читать, читать все части Хроник!!!!
И вообще ,люди, надо читать!!!!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: