Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Між минулим і майбутнім

Один богослов назвав теперішнє променем, що безперервно ковзає від уже втраченого минулого до ще не існуючого майбутнього. З цієї точки зору категорія часу — ілюзія. У той же час, кожна коротка мить нашого життя — це сходинка драбини, що веде або вгору, до духовних висот, або вниз, у безодню падіння.


Совість будить пам’ять. Розбуджена пам’ять хоче приспати совість, щоб людина не йшла плакати у безлюдне місце, а звично займалась звичайними справами.

Для совісті всі зроблені справи не мають терміну давності. Всі справи, які мають моральну оцінку, вчинені «сьогодні». Так думає совість. Оскільки вона — від Бога, а Його життя — це вічне «нині».

Час обманює людину. На тому колишньому полі, на тому місці, де Каїн убив брата, сьогодні, можливо, знаходиться багатоповерховий будинок. А може, там — майданчик для гольфу. Ви скажете тим, що грають: «Люди! Не грайте тут у гольф! Тут відбулося перше в людському світі вбивство!» — А вам дадуть відповідь: «Ну і що? Не живіть минулим. Живіть сьогоденням. Грайте з нами».

Можливо, це логічно. Але у совісті є своя логіка. Совість уперта і не завжди погодиться навіть вислухати сторонні докази. «Вчора», «рік тому» і «до Різдва Христового» для неї існують одночасно. Якщо гріх, значить, гріх, і немає терміну давності.

Коли ми говоримо (наприклад, гортаючи фотоальбом) «це я у школі», «це я в армії», то смисловий наголос у нас падає на тимчасові обставини: «в школі», «у садочку», «на відпочинку». Для совісті ж важливо те, що і там, і там, і скрізь — один і той самий «я».

Спогад про гріх обпік тебе, але ти відразу ж наказав виступити наперед армії виправдань. «Я не знав», «це було давно», «я в цьому каявся», «так усі робили». Якщо окрему відмовку перетворити на камінь, то їх кількості буде достатньо, щоб змурувати великий будинок. І ти навіть можеш сказати з часом: «Учителю, дивись, які будинки!» Але неодмінно почуєш у відповідь: Поправді кажу тобі: Не залишиться тут навіть камінь на камені (див. Мт. 24, 2).

Сховане буде знайденим, забуте згадається, те, про що, здавалося, не знав ніхто, буде проголошено на дахах.

Подумаєш про це, коли будеш сидіти на верхній полиці в сауні, і по спині пробіжить холодок. Осмислиш це, стоячи на зупинці трамваю у водохресний мороз, і стане раптом так гаряче, що шапку знімеш.

Минуле не зникло. Воно просто сховалося. І тим страшнішою буде потім його раптова поява.

Майбутнє теж плодить обмани і примножує ілюзії. Воно саме — майбутнє — ще не настало. Ще воно саме є лише можливістю, але воно вже намагається нам брехати і примножує обіцянки, як аферист під час торгової оборудки. У нашому фантастичному майбутньому ми думаємо, що все встигнемо виправити, ми залижемо рани, прикриємо наготу і сором красивим одягом, благородною вагою хороших справ переважимо сміття помилок і підлот. Загалом, «Ми заживемо... Ми побачимо небо в діамантах... ми будемо багато працювати і чесно їсти хліб... ». Як Манілов, можливо, ми побудуємо чудовий міст або навіть ощасливимо заразом усе людство.

Коли щоки хворобливо рум’яняться від солодких мрій, совісті важко повстати проти цієї фікції. Все-таки мріється про хороше. І кому з нас не близькі слова з арії князя Ігоря: «О, дайте, дайте мне свободу! Я свой позор сумею искупить»? Хто і як насправді спокутував свою ганьбу, отримавши «свободу», знають, знову-таки, тільки Бог і совість. Очевидно лиш те, що мріяти буває дуже шкідливо. Роз’ятрений мріями, запалений ними розум здатний з іще більшою силою відвертатися від дійсності, гордувати нею, віддалятися від практичної діяльності. Будь-які серйозні зміни вимагають завзятості і часом рутинної праці, коли бажана мета, здається, віддаляється, а не наближається. Любитель фантазій і швидких результатів рідко здатний витримати полуденну спеку і важку роботу.

Жити у борг — негарно. Небезпечно звикати до кредитів, особливо якщо береш їх заради речей і цілей другорядних. Майбутнім, як кредитом, не можна розплатитися за минуле. Надією на майбутнє добро не можна заглушити моральний біль, народжений минулим.

Його, майбутнього, може взагалі не бути. Ножиці в руках голови приймальної комісії легко перерізають стрічку на об’єкті, що здається. Ножиці смерті ще легше перерізають стрічку нашого життя. Чим менше «об’єкт готовий до здачі», тим нестерпніше раптове вторгнення смерті в наші плани на майбутнє.

Безплідним фантазіям про майбутнє відповідають ностальгічні спогади про минуле. У «Степі» Чехова юний герой слухав розмови дорослих на ночівлі біля багаття. Йому здавалося, що він бачить перед собою глибоко нещасних людей, які були безмежно щасливі у своєму далекому минулому. Цей висновок неминуче народжувався з почутого. Про все, що наповнює їхнє життя сьогодні, люди говорили з роздратуванням, чи злістю, чи гидливою втомою. Коли ж вони згадували минулі роки, то очі в них загорялися і в голосах починали звучати бадьорі нотки. Там — у минулому — їх любили, вони були сильними, розумними, й, головне, щасливими. Чехов вкладає в уста юному герою важливий висновок: «Російська людина не любить жити. Вона любить згадувати про життя». Якщо в чеховському слові ми впізнаємо себе, значить, у нас усередині не все як слід.

В одній із проповідей митрополит Антоній (Блюм) говорить про необхідність «повернутися до себе під шкіру». Тобто про необхідність жити конкретно, а не мрійливо. Але конкретно жити та мислити може і торговець на ринку, і злодій, що замітає сліди. Значить, потрібно, щоб у даному випадку конкретність живилася не мирською логікою, а щирою вірою. Адже якщо сучасного Адама Бог, як колись у раю, запитає: «Адаме, де ти?», — То Адам скаже або «Я згадую минуле», або «Я мрію про майбутнє». Обидві відповіді не повинні мати місця. У всякому разі, не повинні займати стільки місця у нашому житті, скільки займають сьогодні.

Щоб не застрягати в тому, що було, і не створювати в думках міражі прийдешнього, потрібно ходити перед Богом. Цей біблійний вислів означає саме жити «тут і зараз», але не як доведеться і не як захочеться. Це означає жити напруженим і уважним внутрішнім життям і відносити до себе те, що Творець сказав тоді ще Авраму: Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний! (Бут. 17, 1) Саме виконання цієї короткої і великотрудної заповіді додало згодом до імені праотця ще одну літеру. Він став Авраамом — батьком усіх віруючих.

Зміна імені означає внутрішню зміну. І ми повинні змінитися, щоб отримати ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його. (Об’явл. 2, 17).

Отримання нового імені співпаде зі скасуванням часової розірваності.

Часова тканина, поділена на століття, роки, тижні, секунди, поступиться місцем вічності. Вже часу не буде (Об’явл. 10, 6). Отже, минуле більше не турбуватиме совість, і фантазії про майбутнє не будуть відбирати у душі силу.

Опублiковано: № 4 (40) Дата публiкацiї на сайтi: 26 October 2009

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 25
11:42 03.11.2012 | Ирина
И в этом узнаю себя!Большое спасибо!Пришло осознание!
14:06 15.03.2012 | Анна
Спасибо!
20:05 19.02.2011 | Сергей
Ваше преподобие,о.Андрей!
Спаси Вас Господь! Спасибо за чистый источник!
12:38 02.02.2011 | Ольга
Спасибо,отец Андрей,вы,как всегда,очень доходчиво для мирского человека изложили суть.
23:49 05.11.2010 | Анна
Спаси Вас Господи! Уважаемый отец Андрей!
00:43 16.01.2010 | Анатолий
Спасибо Вам,о.Андрей! Федору-почитайте "У стен церкви" С.И.Фуделя и,Бог даст,Ваше мнение изменится.
10:52 14.01.2010 | Михаил
Хорошая статья. Доходчиво написано. Спасибо!:)
20:04 26.12.2009 | Ксения
Не стоит.Надеюсь этот человек вразумится.
14:40 14.12.2009 | Роман
Федор, да запретит тебе Господь! О даче ложных показаний т.е.о клевете ты предупрежден. Ответ держать придется, как и нам всем. Одумайся.

Вот вопрос: православные, стоит ли вообще отвечать на подобные реплики?
15:47 28.11.2009 | Федор
"Изменение имени означает внутреннюю перемену"пишет автор,но так же и наоборот "внутренняя перемена требует изменения имени",но почему-то организация,в которой состоит о.Андрей не хочет наименоваться именем,которое ей по праву принадлежит,а именно "блудница,седящая на красном звере и в руке держащая чашу,наполненную мерзостями и нечистотами и блудодеявшую с царями земными",а упрямо именует себя Русской Православной Церковью,хотя с 1943 года имя это она потеряла.Вместе с совестью ее "пастыреначальников".И если совесть не пробудит память о.Андрея и он честно не признается,что обманывает людей,то окажется в одном месте с лже-патриархом Сергием и иже с ними.
18:48 23.11.2009 | Андрей
СПАСИ ГОСПОДИ за статтю. Очень мудро и главно правильно изложено.

Статаття пришлась очень к стати осознания своих проблем.
Слава Богу что есть такие Св. Отцы
18:00 03.11.2009 | AnDrey
Прочитав статью, с удивлением осознал, что всё описаное в ней имеет место в моей жизни. Живу воспоминаниями о прошлом с надеждами на будущее, а настоящее незаметно ускользает. Благодаря статье в мою жизнь пришло осознание проблемы, а это уже половина решения. Спасибо.
17:35 02.11.2009 | Антоний
Сильно!.. "Открыл" для себя о.Андрея,прочитав его книгу "Мы вечны! Даже если этого не хотим". Молодчина! Очень глубоко и по-новому! Дай Бог ему сил и здравия!
00:45 02.11.2009 | Игорь К.
Я не христианин, но иногда, изредка, мечты и желания у меня бывают простые, спокойные, а не "воспаленные", без претензий на непременный успех, славу, месть и т.п.

Скажем, в детстве мне очень хотелось, чтобы мои родные и мои домашние животные не умирали никогда. Но, они умирали...
И у меня остается лишь легкая бесконечная грусть и непонимание.
21:08 01.11.2009 | Александр
Всегда с удовольствием смотрим Ваши передачи. Спасибо большое!
12:45 01.11.2009 | Инна
Ваши статьи всегда доходят до глубины души!А главное они всегда соответствуют моим сегодняшним проблемам.
Благодарю ВАС!
02:50 01.11.2009 | Kseniya
Spasibo!
07:45 31.10.2009 | Anton
Спасибо огромно, всегда с нетерпением жду ваших статей, всегда встряхивают от будней суеты и возвращают к жизни!!!
18:15 29.10.2009 | Дмитрий(Jont)
Премного благодарю автора за статью. Она представляется мне весьма полезной, в особенности полезной для молодого поколения, к которому, впрочем, отношусь и я.
Могу добавить, что настоящее можно считать настоящим только в данный момент времени. То же "год назад" - настоящее, прошлое и будущее в разные моменты времени.
И вспоминается фраза:"Твой бой здесь и сейчас".
13:11 28.10.2009 | Юлия
Спаси Господи!
Очень глубоко и всегда вовремя...
22:58 27.10.2009 | Hudoga
Меня всегда, как и теперь, очень трогают статьи написанные отцом Андреем. Бывая в Киеве, всегда стараюсь заехать в Ионинский. И хотя бываю там редко и зачастую мимолётно, эта обитель вызвала у меня самые тёплые чувства, как только переступил порог. Как я туда первый раз попал -это отдельная, очень занятная(а местами даже забавная история).
Что касается статей о.Андрея, их можно распознавать без подписи автора.
Они живые, а не написанные "патамушо статью нада написать". Потому и читаем с удовольствием и, будем надеяться, с пользой для души.
P.S. Впрочем, великий Леонардо говаривал, что больше пользы творческому человеку от искренне бурчащих врагов, нежели от льстящих друзей:-)
16:04 27.10.2009 | Максим
Re Алла: или не получит вообще: "Возможно, это тоже великая мудрость Творца:
вечное сознание грехов своих без осознания возмездия за них..." (Град обреченный)
13:52 27.10.2009 | Алла
Спасибо, отец Андрей, за ваши статьи, за то, что несете тяжелый крест миссианства.
Растолкуйте, пожалуйста, если человек покаялся и грех ему простили, почему совесть гложет за совершенный проступок и не умолкает? Почему стыд и горечь за совершенный грех остается с человеком и не уходит в прошлое? Значит ли это, что окончательное прощение он получит только после Суда или не получит вообще?
08:22 27.10.2009 | Наталья
Благодарю,Господь вовремя послал информацию созвучную с моим сегодняшним мироощущением.
Только сегодня в 7.00 я делилась со своим мужем желанием жить "Как захочется"( по -женски легко и красиво),понимая умом , что так никогда не будет!Господь ведет меня другим путем и я не сопротивляюсь!И так светло и радостно на душе.
08:04 27.10.2009 | Елена
Спасибо Вам за ваши статьи,они именно тревожат совесть

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: