На роботі – як у Церкві

— Отче Іоно, коли молоді люди приходять до Церкви, світська робота, раніше така улюблена, стає для них обтяжливою. У чому тут справа?

— Думаю, справа у зміні пріоритетів. До чого прагне пересічний житель мегаполісу? До кар’єрного росту, стабільності, збільшення зарплати... Коли ж Господь дає серцем почути слово Євангелія — не хвилюйтесь, що будете їсти та що пити, ні для тіла вашого, у що одягтися (Мф. 6, 25), душі відкривається нове розуміння щастя. Душа приходить до того, що щастя — не в посадці дерева чи зведенні будинку, а в наближенні до Бога. Колишні цілі стають смішними, перспективи — не настільки привабливими. У цей час змінюється весь лад душевного життя. Душа стає чутливою до брехні, фальшу, болісно переживає жорстокість і несправедливість.

Мало в яких організаціях сьогодні робота базується на євангельських заповідях. У сучасних колективах часто панує заздрість, іде природний добір, діє «закон джунглів». Робота, побудована на принципах кар’єризму, обтяжує церковну людину. Та й методи роботи багатьох фірм не завжди порядні. Складно не піддатися загальним настроям, не розслабитися й не відступити на ті позиції, з яких починав духовне життя. Тому молодь шукає роботу при церкві або у православних людей — хоч мало платять, зате душі спокійніше. Особливо небезпечні сфери — торгівля, реклама, шоу-бізнес. Тут нормою вважається гра на низинних почуттях, і свідомо допомагати цьому християнин не повинен у жодному разі.

Однак є безліч прикладів, коли людина, яка воцерковилася, залишившись на своїй роботі, одухотворяє її євангельським змістом: Так нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі справи й прославляли Отця вашого Небесного (Мф. 5, 16). Якщо християнин живе й працює гідно, не приховуючи своєї віри, то багато оточуючих за його прикладом приходять до Христа. Проповідувати необов’язково, досить жити по-християнськи, і приклад такого життя без слів зверне до Бога багатьох.

— Чи вдається молодим людям поєднувати роботу з церковним послухом? Що сьогодні вони можуть зробити для Церкви?

— Якщо людина молода, не обтяжена сімейними справами й робота не поглинає весь її час, то є сенс присвятити частину дозвілля церковному послуху. Радісно бачити, що багато хлопців і дівчат, палаючи вірою, маючи поривання до Бога, не можуть задовольнятися тільки відвідуванням богослужіння раз на тиждень. Людині, яка увірувала в Христа, хочеться послужити Йому та ближнім. Благо, можливість така є: майже в кожному храмі необхідна допомога у прибиранні; при багатьох парафіях проводиться соціальне служіння.

Наприклад, у Кирилівській церкві парафіяни надають допомогу пацієнтам психіатричної лікарні, у храмі св. великомучениці Варвари при київському онкоцентрі охочі можуть приділити час дітям, хворим на рак. Багато храмів усе ще лежать у руїнах, і хлопці з молодіжного центру «Реставросъ в Украине» організовують трудові експедиції країною для допомоги провінційним храмам і монастирям, які будуються. Зрозуміло, допомагати храмам потрібно не самочинно, а з благословення настоятеля і свого духівника.

— Якщо все ж молодій людині зовсім незмога залишатися на світській роботі, які її шанси знайти роботу в Церкві? Які професії на сьогоднішній день найбільш затребувані?

— Сьогодні постійну оплачувану роботу в Церкві отримати складно. Відродження релігійного життя почалося більше п’ятнадцяти років тому, і за цей час виховалося не одне покоління людей, які бажають працювати при храмі. Є, втім, низка занять, завжди затребуваних. У парафіяльних виданнях і друкарнях потрібні редактори, журналісти, верстальники, друкарі. У храмах, які відновлюються, — представники будівельних професій. Там, де є автомобіль для церковних потреб, потрібні водії. Необхідні також півчі, художники, архітектори. Але щоб отримати роботу при храмі, потрібно бути воцерковленою людиною.

— Які проблеми пов’язані з церковною роботою? Які її переваги?

— Багатьох хвилює низький рівень оплати праці. На жаль, сьогодні Церква не має можливості забезпечувати високі зарплати, оскільки перебуває на стадії відновлення. Крім того, не обійтися без спокус. Ворог роду людського, якого зовсім не тішить, що людина перебуває при храмі, проповідує, служить Господу, неодмінно буде показувати непривабливі сторони церковного життя. Потрібно пам’ятати думку Святих отців, що якщо за доброю справою не було спокуси — вона не прийнята Богом, і ставитися до спокус з терпінням і любов’ю.

Окрім того, необхідно постійно пам’ятати про високу міру своєї відповідальності. Коли людина має шанс своєю працею безпосередньо допомагати справі Божій, вона зобов’язана намагатися це робити так, щоб не отримати замість благословення осуд. Потрібно пам’ятати: Проклятий, хто робить роботу Господню недбало (Єр. 48, 10).

Є і така небезпека церковної роботи, як звикання до святині. Якщо людина не причащається, не сповідується, не має духівника, тобто формально працює при храмі, але над своєю душею не трудиться, то робота така нерятівна.

Головний плюс роботи в храмі — ні з чим не порівнянна радість: Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати! (Пс. 26, 4).

— Чи є у молодої людини, що працює в церковній організації, можливість прояву ініціативи, простір для творчого та професійного зростання, адже відомо, що в Церкві все робиться з благословення й через послух?

— Благословення — це прохання благодаті Божої для творення всякої доброї справи. Тому будь-яка добра ініціатива, яка здійснюється з благословення священства, сприяє росту, як духовному, так і професійному. Але рости треба так, щоб це зростання не призвело до марнославства й гордині. Той, хто трудиться у храмі, не повинен відчувати себе особливим, таким собі стовпом Церкви. Благословення потрібно і для смирення, і для усвідомлення того, що ти працюєш на славу Божу через послух. Святі отці вчили, що благодать повертається до людини тим шляхом, яким покинула її. Людина пала в Адамі, коли той не послухався Творця, і саме непослух став основою гріха. Наша воля може бути зцілена тільки послухом Церкві, священноначаллю, духівнику. Тільки так ми можемо виявити послух Христу, на славу Котрого приходимо трудитися в Церкву.

Розмовляла Катерина Ткачова

Опублiковано: № 5 (10) Дата публiкацiї на сайтi: 09 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
16:35 26.07.2009 | Сергий
а на какие вакансии в церкви я могу устроиться после окончания духовной академии?(кроме священника)

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: