Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Нове народження

Є книги, які можна читати й перечитувати не раз, і в різні періоди свого життя знаходити в них усе нові й нові повчальні думки.

У цьому номері «Отрока» ми пропонуємо увазі читача два листи ігумена Никона (Воробйова) з книги «Нам залишене покаяння», де зібрані сотні послань духовним чадам ― мирянам і чернецтву. Сподіваємося, що збірник листів отця Никона стане для багатьох читачів настільною книгою.

Листи написано під час гонінь. Після війни вже не було масових розстрілів й арештів духовенства та віруючих, але переслідування християн ще тривали. Чотири роки провів автор цих листів в сибірських таборах, тому він добре розумів стан своїх духовних дітей. Він втішає, наставляє, викриває, закликаючи до покаяння й терпіння, вчить правильно долати скорботи й молитися. У його листах постійно звучить думка, що в наші духовно вбогі часи, коли майже повсюдно відсутні духовні наставники, нам залишилося тільки покаяння й терпіння скорбот: «Нашому поколінню Господом допущений шлях, передвіщений давно: віра й покірливе терпіння скорбот і хвороб. Особистий же подвиг ми не можемо нести ― впадемо в зарозумілість і загинемо в духовній омані».

Народився майбутній ігумен Никон (в миру Микола Воробйов) 1894 року в родині селян Тверської губернії. З юності він поривався до наук, сподіваючись у вивченні філософії та психології знайти істину й зрозуміти сенс життя. Пізніше отець Никон казав: «Зрозумів я, що як наука не дає нічого про Бога, про майбутнє життя, так не дасть нічого й філософія. І цілком ясним став висновок, що треба звернутися до релігії». Закінчивши один курс Психо-Неврологічного інституту в Петрограді, він із повним розчаруванням залишає навчання.

Вихований у традиційно православній родині, у дитинстві він не знав живої віри, але жага істини змусила його шукати Бога. Він щиро просив: «Господи, якщо Ти є, то відкрийся мені! Я шукаю Тебе не для яких-небудь земних, корисливих цілей. Мені одне тільки треба: є Ти чи нема Тебе?» І Господь таємничо відкрився. Відтоді все в житті Миколи Воробйова змінилося. Почалися роки невпинного подвигу.

У 36 років Микола в Мінську приймає чернечий постриг з іменем Никон. За рік стає ієродияконом, а незабаром ієромонахом. У 1933 році його було заслано на п’ять років у табори, 1937 року звільнено. З відкриттям храмів під час війни в 1944 році відновив священицьке служіння, був призначений настоятелем храму в Козельську, потім низка переведень з одного міста в інше і, нарешті, призначення в місто Гжатськ.

У Гжатську жив отець Никон дуже бідно, грошей ніколи не мав ― він роздавав їх нужденним. Майном його були тільки найнеобхідніші речі та книги. Багато випробувань і марноти житейської пережив батюшка у Гжатську. «Але ця марнота, ― казав він перед смертю, ― дала мені можливість побачити: нічого не можемо ми самі зробити доброго».

Про одне з найважливіших пережитих ним одкровень отець Никон розповідав: «Одного разу мені прийшла думка, абсолютно чітка і ясна: а що таке всі наші справи, всі наші молитви, наше все? Треба кликати, як митар: Боже, милостивий будь мені, грішному! Серце ось тут у мене й зрозуміло, зрозуміло, що найсуттєвіше ― це милість Божа. Це було осмислено не розумом, а серцем. І ось відтоді я став зрощувати в собі цю думку, жити цією думкою, молитися цією думкою, щоб Господь не забрав, а розвинув її».

Перед смертю отець Никон пережив тяжку хворобу. У цей час батюшка не раз вражав оточуючих своєю прозорливістю. Близькі його дуже хвилювалися, щоб отець Никон не помер за їх відсутності, а він їм казав: «Не хвилюйтеся, не помру без вас. Коли треба, всіх покличу...»

Помер отець Никон 7 вересня 1963 року. Після смерті залишив духовний заповіт. Ось рядки з нього: «Прошу жаліти й любити один одного, допомагати взаємно в матеріальній і духовній нужді. Де мир і любов ― там Бог, там радість і порятунок, а ворожнеча й заздрість від диявола. Рятуйтеся».

Мир тобі!

Як твоє самопочуття? Чи не занепадаєш духом? Не повинні ми піддаватися зневірі, наріканню на хвороби свої і на скорботи, бо встановлений Богом закон, більш твердий, ніж небо й земля, закон, що багатьма скорботами належить увійти в Царство Боже. А ми нині прийшли в такий період життя людства, коли рятуються лише покірливим терпінням скорбот, з вірою в Бога й надією на Його милосердя. Іншими шляхами зараз не вміє рятуватися ніхто. Залишився для нашого часу тільки один-єдиний шлях: терпіння скорбот. Преподобний Ісаак Сирін пише: «Більше будь-якої молитви й жертви дорогоцінні перед Богом скорботи за Нього й заради Нього». А кожна скорбота, яку ми приймаємо без нарікання, з думкою розсудливого розбійника, саме: що за гріхи, для порятунку й очищення надсилаються скорботи, і, отже, «гідне за справи наші приймаємо», ― будь-яка скорбота за такого ставлення до неї стає скорботою заради Господа, хрест наш особистий перетворюється на Хрест Христовий, і ми через нього рятуємося. Аще з Христом постраждаємо, то з Ним і прославимося, ― каже апостол Павло.

У хвилини скорботи й смутку корисно пам’ятати пораду преподобного Ісаака Сиріна: «Тримай завжди в пам’яті найтяжчі скорботи скорботних і озлоблених (наприклад, у тюрмах, засланнях та ін.), щоб самому тобі віддати належну подяку за малі й нічого не значущі скорботи, які в себе знаходиш, і бути в змозі переносити їх з радістю».

У скорботах, які переносяться з радістю, із вдячністю Господу, Який рятує нас через страждання, прихована радість духовна, радість сходження духовного від сили в силу.

Чим більше людина докладає своєї праці для очищення себе від усякого гріха, очищенням думок, почуттів, бажань гріховних, навіть порожніх, чим більше примушує себе до невпинної, чистої, уважної, від усього серця і з усяким благоговінням молитви, тим слабкішими стають скорботи, тим легше стає їх переносити, тому що мета, для якої потрібні й надсилаються скорботи, досягається іншим шляхом, шляхом своєї праці, спонукання на дотримання заповідей; постійного жалю сердечного за недостатнє виконання їх. Це вболівання серця й спонукання до добра можуть замінити інші засоби й скорботи.

Особливо треба стежити за собою, щоб бути м’яким, добрим до ближніх своїх. «Наше спасіння в ближньому», ― каже преподобний Пимен Великий. Це означає, що якщо людина має правильне ставлення до ближнього, тобто виконує святу заповідь: люби ближнього твого, як самого себе, ― то через це обов’язково матиме сили виконувати й усі інші заповіді, і головну з усіх ― заповідь любові до Бога. Не можна любити Бога, ставлячись погано хоча б до однієї людини. Це цілком зрозуміло. Любов і неприязнь не можуть бути в одній душі: або та, або інша. Якщо буде любов до ближніх, то вона породить і любов до Бога. І та, й інша ― таємничі й далеко не те, що ми знаємо зі стосунків «ветхої людини». Тільки досвід покаже людині глибину заповідей, у міру оновлення душі, через їх виконання.

Ось що написалося, коли я взявся за перо, щоб що-небудь написати тобі. Рятуйся, не сумуй, не нарікай, не ображай нікого різким словом. Молися, завжди намагайся мати Бога перед собою.

Твій отець Н.

Люба N!

Отримав Ваш лист про хворобу Любові. Вона не сходить з моєї пам’яті. Хоча всім, великим і малим, неминуче доводиться покидати цей світ, проте, коли це має статися з близькою нам, дорогою людиною, то мимоволі всією душею протестуєш проти цього. У глибині кожної людини є усвідомлення свого безсмертя. Вона і справді безсмертна, а те, що ми називаємо смертю, є нове народження в інший світ, перехід від одного стану в інший і для більшості християн, безсумнівно, в кращий, нескінченно кращий. Ось чому й не слід було б сумувати при наближенні смерті, а, радше, радіти, але ми або мало віримо в майбутнє життя, або страшимося його, та й тутешнє життя занадто міцно тримає нас.

З духовного погляду треба б радіти за Любов. Господь дає їй підготуватися до майбутнього життя, але бере й страх ― чи не заремствує вона, чи не буде малодушною. О, коли б вона змирилася, звернулася всім серцем до Бога, покаялася щиро у всіх своїх помилках, причастилася з вірою й благоговінням Святих Таїн! Тоді стала б смерть для неї радістю, новим народженням, переходом до тих, хто любить її всією душею, чекає на неї, щоб наповнити її радістю, досконалою, яка ніколи не закінчується, якої око не бачить, вухо не чує, і на серце людині не сходить.

Перекажіть Любові моє глибоке співчуття до неї і велике побажання подолати скорботу смерті й легко, радісно перейти у майбутнє життя, справжню батьківщину нашу, приготовану нам від створення світу, де людина зробиться подібною до Ангелів, де лице її просвітиться наче сонце.

Перекажіть їй також: за те, що вона, не знаючи мене, багато років ставилася до мене з любов’ю, я не забуду її ніколи, чи буде вона ще довго жити, чи скоро помре. І після смерті вона буде дорога мені. О, якби я мав відвагу сказати, що моя душа завжди буде біля неї і тут, і в майбутньому житті!

З нами Бог! Якщо людина людину може любити й жаліти, то яка любов Божа до нас, якщо вона для нашого спасіння привела Його на Хрест! Тому нехай не боїться Любов, хай сподівається на безмежну любов Божу!

Нехай Любов виправдає своє ім’я і відчує любов до Бога, що зазнав і за неї жахливі муки, образи й хресну смерть. Тоді Любов небесна зробить Любов земну своєю рідною дочкою, причасницею слави й блаженства Божественного життя. Довести свою любов до Бога треба терпінням скорботи розлучення з цим світом, терпінням болісної хвороби без нарікання, щоб зробитися причасниками страждань Христових. Якщо ж із Ним страждаємо, то з ним і прославимося.

Ще повторюю: Любове, моя душа з Вами, усією силою вона бажає Вам того, що вище було написано. Терпіть, не нарікайте. Якщо збідніє віра, кажіть: «Господи, хочу вірити, хочу бути істинною християнкою. Господи, допоможи моєму невірству!» І Господь не залишить Вас!

Опублiковано: № 6 (36) Дата публiкацiї на сайтi: 05 February 2009

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Нове народження

Нове народження

Никон (Воробйов)
Журнал «Отрок.ua»
О, коли б вона змирилася, звернулася всім серцем до Бога, покаялася щиро у всіх своїх помилках, причастилася з вірою й благоговінням Святих Таїн! Тоді стала б смерть для неї радістю, новим народженням, переходом до тих, хто любить її всією душею, чекає на неї, щоб наповнити її радістю, досконалою, яка ніколи не закінчується…
Розмiстити анонс

Результати 1 - 6 з 6
16:39 20.05.2011 | Анна
Спасибо!
13:57 11.02.2009 | Наталья
Спасибо всем горомное за помощь, спасибо за ссылки. Книгу нашла, читаю с большим удовольствием.
23:15 06.02.2009 | Константин
Да , "где просто там Ангелов со сто" и что тут еще скажешь.
Наталья , на православном портале есть аудиокнига Игумена Никона , очень удобно , когда руки чемто заняты (домашней работой например) или по дороге на работу - слушать .
http://www.predanie.ru/mp3/igumen_Nikon_Vorobjov/
15:49 06.02.2009 | Alexander
http://pravoslavnyedvd.ru/download/biblio/repentance1.zip
13:03 06.02.2009 | Yarick
Отче Никоне, моли Бога о нас
12:31 06.02.2009 | Наталья
Спасибо огромное за статью! Так просто пишет Игумен Никон в своих письмах, так доступны к пониманию становятся сложные вещи. Захотелось прочитать сборних всех его писем. Не подскажите где можно приобрести такую книгу?

Коментар:
Книга уже была дважды переиздана. Электронная версия первого издания доступна на странице библиотеки "Благовещение". Второе издание Сретенского монастыря можно приобрести во многих иконных лавках храмов и даже во многих книжных интернет-магазинах.
Иеродиакон Савва

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: