Про походження хмар, або Нариси етимолога

або Нариси етимолога

Ця стаття — не роздум, не аналіз. Це набір прикладів. Щось на зразок фотоальбому, який відрізняється несподіваністю ракурсів. Об’єктом же нашого «фотографування» стали слова. Точніше, їхнє походження.

Щоденно використовувані нами слова російської, української та інших мов деколи мають карколомно цікаву історію свого походження. Між багатьма словами є несподівана й знаменна спорідненість. І в цілому, етимологія — наука про походження слів — не менш ніж висока література, здатна виявляти маловідомі для нас багатства нашої ж мови. А це значить — надавати нашому буденному мовленню нових сенсів.

Разом з тим зазначимо, що етимологія, як і будь-яка наука про старожитності, має справу не з точними істинами в останній інстанції — а лише гіпотезами, концепціями окремих учених. Наведені нижче приклади — це найпоширеніші, прийняті багатьма вченими гіпотези стосовно тих чи інших слів. Із будь-якою з цих версій можна сперечатися; багато з них уже мають альтернативні припущення вчених.

Чи можете ви повірити, що російські слова «волк» і «облако» — спільного походження? А проте слово «волк» походить від слова «волочить» («зверь волочит свою жертву»), а «облако» — від «обволакивать» («облака заволакивают небо»). До речі, російські слова «облачать», «облачение», «оболочка», «влечение», «увлекаться» — теж звідси. А «обволакивать» і «влечь» — це все форми дієслова «волочить».

Ще про тваринно-хмарні зв’язки. Слово «туча», за думкою деяких мовознавців, походить від давнього «тук», тобто жирна, найкраща частина худоби. Точніше кажучи, спочатку від «тука» пішло слово «тучный» — угодований, соковитий, налитий. А вже словосполучення «тучное облако» (налите майбутнім дощем, яке дає можливість налитися зерну) перетворилося ще в сиву давнину просто в «тучу».

Тепер звернемо увагу на українську «хмару». Це слово походить від польського «хмура», від нього походять і українське «похмурий», і російське «хмурый». Саме ж польське слово, скоріше за все, походить від давніх слов’янських понять, яким відповідають російські «сумрак» чи українське «присмерк» (сутінки) — найближчими родичами яких є «морок», «мерехтіти».

Візьмемо схожі за типом слова «ткач», «рвач», «врач». Перші два з них походять від «ткати» й «рвати» і визначають людину, яка займається тією чи іншою дією. Але тоді «врач» — від якого слова-дії? Виходить так, що від слова «врать»!

«Що за жарти?!» — обуряться лікарі. І будуть неправі: цей курйоз підносить нам «бабуся» сучасних слов’янських мов — давня праслов’янська. В ній «врать» означало цілком нейтральну дію: говорити зі значенням, виголошувати, проповідувати, віщати. Звідси й пішло давнє, ще язичницьке, «врач» — чаклун, знахар, провісник (таке значення слово «врач» зберегло в сучасних болгарській і сербській мовах).

Від значення «знахар» до значення «лікар» шлях, звісно, недалекий. А слово «врать», яке описувало манеру проповідей язичницьких жреців, з часом набуло звичного тепер негативного значення. Чи треба уточнювати, чому?

Дуже цікавий кущ споріднених слів дає давній індоєвропейський корінь, який, за гіпотезами фахівців, звучав приблизно як «крм», а означав — відділяти, різати, пиляти. Від нього в російській мові походять «кромсать», «кромка», «кремень» (спершу — відкремсані відщепи каменю), «кормить» (спершу — наділяти членів роду окремими шматками), «кремль» (окреме місце) і навіть «корма» (коли човни робилися зі стовбура дерева, кормою ставало місце відпилу, кромка деревини).

В українській мови від цього кореня походить важливе дієслово «керувати». Спочатку він мав форму «кермувати». А виникло слово на річках — на маленькому судні капітан-рульовий зазвичай перебував на кормі, від назви якої й сам руль отримав ім’я «кермо», і рульовий прозвався «керманичем».

Ще цікавіше, що від того ж давнього кореня зі значенням «різати, пиляти», очевидно, походять і російські слова «укромный» (спершу — врізана схованка, на зразок дупла в дереві чи печери в горі) і «скромный» (такий, окремі частини котрого зв’язані, тримаються разом, не розсипаються, ніби «скромсані» — тобто стримана людина).

Зрештою, сучасні слова «крім» і російське «кромешный» теж звідси. «Крім» означало «назовні, за межі». Спочатку так казали про предмет, який відокремили й відкинули геть; потім про будь-який вихід за межі. Наприклад, у відомому слов’янському тексті вечірніх молитов є рядок «соблюди нас от... тємния сласті кромє», який означає прохання зберегти нас від сластолюбства зовнішнього, скерованого на інших або інше.

А похідне від «крім» російське слово «кромешный» у давнину означало просто «зовнішній», «який перебуває поза межами». У сучасну російську мову воно проникло на плечах старослов’янського євангельського тексту, в котрому говориться про «мрак внешний» (старослов’янська «тьма кромєшная» — тепер цей вислів набув значення «непроглядна темрява») — тобто про пекло, яке перебуває немовби поза Божою благодаттю.

Галіцизм «на кшталт», який недавно став популярним в українському мовленні, походить від польського «кшталт» — образ, силует, фігура, постать, подоба (адже «на кшталт» і в російській означає «по образу»). Польське ж слово, в свою чергу, — це освоєне нашими сусідами німецьке «гештальт». Воно теж означає образ, постать, силует, утім, не тільки зовнішній, а й душевний образ, вдачу людини.

Російське «печаль», за думкою етимологів, походить від «печь»; наше «горе» — від «горіти». Саме так, порівнюючи з вогнем, жаром наші пращури зафіксували ці емоції. Тоді як російська «грусть», припускають учені, має спільне походження зі словом «гризти», а «тоска» — зі словом «тіснити»; це вже інші душевні відчуття.

Російське поняття «стыд», за найпоширенішою версією, виникло від спільного кореня зі словами «стыть, студёный, стужа» і спочатку означало відчуття холоду. Звідси ж і негативне «постылый» — той, до якого залишилося тільки холодне ставлення. Аналогічно трапилося і з коренем «мороз»: від нього пішло негативне визначення «мерзкий» — страшенно холодний, з крижаним серцем.

Утім, найцікавішу етимологію, мабуть, має слово «гнів». Походить воно, як думають мовознавці, від «гнити, гній». Коментарі, як кажуть, зайві.

Від слова «знати» походять «знак», «значення», «знайомий». Це хоча й не зовсім очевидно, але легко зрозуміти. А крім того, від «знати» походять і «знамя», «знамено», «ознаменування». Адже за знаменем розуміють, чиє це військо; знак, знамення — дають знати про щось.

Продовжуючи про знамена, згадаємо, що голландське слово «флаг» увів до російської армії особисто Петро І. До цього по всій Русі, як і в нинішній Україні, казали «прапор» — звідси й цілком руське звання «прапорщик», первісно — знаменосець. А слово «прапор» в сиву праслов’янську давнину, скоріше за все, звучало «поропор» і, мабуть, походило від того ж кореня, що й «парить», «парус», «перо» (давній корень — думають учені — означав рух, політ).

Від того ж «рухового» кореня походять, як думають, і «перти», «спиратися», «сперечатися», «пороти», «праща», «прати» і навіть латинське porta (двері, ворота). А останнє, в свою чергу, перейшло до багатьох мов світу, в тому числі й до слов’янських, у вигляді слів «порт», «портал» і декотрих інших.

Російські «брак» і «беременность», не смійтесь, теж спільнокореневі за своїм походженням слова. «Брак» — похідне від слова «брать». Початкове слово «беремя» — скоріше за все, від того ж дієслова.

Давнє слов’янське «рамено» — плече, передпліччя — за однією з версій, походить від дієслова «рать», «орать», порівняйте з нашим «орати». Відразу зрозуміло, яким було основне заняття давніх слов’ян — якщо частину тіла, яка втомилася при цьому занятті назвали: «пахотне», «рамено».

Заняття пращурів можна вирахувати й за російськими словами «мелкий» і «крупный». Адже слово «крупный» спершу означало — подібний до крупи, а «мелкий» — подібний до меленого зерна — муки.

Крім одвічно слов’янських слів, є в російській мови чимало цікавих досить старих запозичень. Наприклад, слово «ерунда» виникло в семінаріях ХVIII століття від латинських граматичних термінів «герундій» і «герундив». Це була дуже складна й заплутана мовна тема, мало для чого придатна в подальшому житті.

Розмовне слівце «шантрапа» пішло від французскього словосполучення «не шантра па» («не буде співати») — мабуть, повторюваного якимось регентом, який набирав хор із селян. «Прохвост» не має нічого спільного з хвостом — це освоєння німецького «профосс»: так в петровську добу називали бригадирів виробництва, серед яких, очевидно, траплялося чимало пройдисвітів.

Чи здогадувалися ви, що «редька» й «радикал» — слова етимологічно спільнокореневі? Справді, первісна руська форма «редис» запозичена нашими пращурами з німецької мови, де вона походила від латинського «радикс» (корень). А від того ж латинського слова походить і прикметник «радикаліс» (спершу мав значення — «корінний»).

Також спільне походження мають зовсім не схожі слова «картопля» й «трюфель». Вони також прийшли до нас з німецької мови, яка, в свою чергу, сприйняла свої слова «картоффель» і «трюффель» в різні епохи з одного й того ж італійського «тартуфелло». Італійське ж слово походить від латинського «терретубер» — «земляна шишка».

Продовжуючи овочевий ряд, побачимо, що латина несподівано простежується і в «капусті» (слово бере своє походження від римського «компоста», що означає «складена»), і в «кабачку» (латинське «капутіум» — «подібне до голови, головешка»). Натомість давньогрецька мова відзначилася в слові, що означає в російській мові буряк — «свекла» («секлон»), в «огірку» (грецькою «агурос», «нестиглий», адже зелений огірок, який ми їмо, — це не зовсім стиглий плід), простежується латина і в назвах інших овочів.

Фінно-угорські народи, розчинившись в російському народі, залишили після себе чудову пам’ять у вигляді топонімів — географічних назв. Утім, багато з цих назв наші пращури освоїли й змінили до такої міри, що лише фахівці знають про фінську основу тієї чи іншої назви.

Наведемо лише один приклад. Назву міста Козельськ, біля якого розташована Оптина пустинь, практично всі вважають чисто слов’янською, яка походить від назви тварини. Насправді, більшість назв калузько-орловсько-брянського регіону є обрусілими фінськими іменами — тут мешкали зниклі племена мещера й мурома. До речі, у найближчих родичів цих племен — нинішніх удмуртів, комі, мордви — і тепер є сотні географічних назв, які закінчуються на «-ельск», «-ял». Розгадка є простою — «єли» у східнофінських мовах означає «село, поселення».

Отже, Козельськ, за думкою вчених, — це просто освоєний нашими пращурами фінський топонім «Коз-єли» — Соснове Село. Хто бував в Оптиній, підтвердить справедливість такого визначення цих місць.

А на півдні України через зрозумілі історичні причини більшість давніх назв річок і багато назв поселень — татарського, тюркського походження. І якщо про значення татарських топонімів Криму розповідає кожний екскурсовод, то більш північні татарські запозичення частіше за все залишаються невідомими й для самих мешканців тих місць.

Як приклад назвемо чималі річки Інгул «на яких стоять Кіровоград і Миколаїв) та Інгулець (на ній розташований величезний Кривий Ріг). Обидва водні шляхи отримали свої назви від татарського «єні-голь» — «нове озеро». Назва вказує, що ці степові річки зручні для спорудження гребель. До речі, центр Кіровограда й зараз стоїть на штучному міні-водосховищі — греблі Інгула.

Відомо, що міста й місцевості деколи отримують офіційні імена на честь полководців, які перемогли поряд з цим місцем битву. А сторона, яка програла, згадується хіба що в топонімах на зразок урочища Шведська Могила під Полтавою.

Але є з цього правила й виняток. До революції значне кавказьке місто Черкеськ іменувалося Баталпашинськ — росіяни назвали свою фортецю на честь турецького воєначальника Батал-паші, чия величезна армія була безславно розгромлена на цьому місці маленьким російським загоном. За словами етимолога Льва Успенського, такою була гусарська «ввічливість, яка переходила в глузування».

І навіть після радянського перейменування в Черкеськ іронія над поваленим 220 років тому Батал-пашою залишилася на карті міста. Родовище мірабіліту під Черкеськом і тепер називається Баталпашинськими соляними озерами.

Наостанок не можна не згадати про походження слова, яке є назвою нашого журналу. Тут ситуація дуже цікава — ще не існує етимологічної гіпотези про слово «отрок», яка б приймалася більшістю вчених. Найпоширеніше припущення — про те, що слово «отрок», як і «пророк», походить від слова «ректи» (казати) і означає підлітка, який не має права промовляти на віче. Проте етимологи, які складають словники, наводячи цю версію, зазвичай самі ставлять позначки: «неясно», «сумнівно», «потребує детальної перевірки».

Цей ряд прикладів багатющої історії наших буденних слів можна продовжувати нескінченно...

Опублiковано: № 5 (41) Дата публiкацiї на сайтi: 26 November 2009

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 12 з 12
17:40 28.04.2016 | арташес
В русских словах и именах встречается приставка "арт". Она есть не только в русском языке.видимо,это как -то связано с санскритом,т.к.встречается ,в основном ,в языках индоевропейской языковой семьи,причем в разных,по значению словах,а чаще в именах.хотелось бы знать,что оно значит.
17:34 16.11.2010 | Денис
Народ а почему облака не рассыпаются???
13:57 24.02.2010 | i krutoy
Спосибо!Мне в школе задоли это наити!:)))))))
11:20 30.12.2009 | некий
очень интересно!!!!!!
14:54 10.12.2009 | Аня З
Хотелось бы больше узнать об этой науке. Вспоминаю себя в детстве, когда задавала вопрос о происхождении того или иного слова.
Особенно было приятно прочитать о р. Ингул, т. к. живу в Николаеве
13:26 01.12.2009 | Николай Б.
Этимология -- это очень интересная тема. Напечатайте ещё такую статью (статьи).
18:10 30.11.2009 | Аня
ух ты!
Спасибо!!!
да, познавательно)))
как всегда отрок радует своими статьями)))
13:52 29.11.2009 | skazka
Как филолог, отмечу, что очень интересно))
23:42 27.11.2009 | Лиля
Спасибо!Познавательно!
15:06 27.11.2009 | Олександр
Цікаво, дякую за інформацію:)
09:04 27.11.2009 | Галина
Очень интересно!!!
08:53 27.11.2009 | ***
Очень интересно!С благодарностью!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: