Офіс-фейс

Журнал «Наступник»

Зустрічаються у парку матусі з візочками. «Твій ким працює?» ― «Менеджером». ― «А мій ― офіс-менеджером». ― «А мій ― у маркетингу». Усе, життя вдалося. Усі влаштовані, прилаштовані, вхожі до офісного світу. Чим вони там керують, що рекламують ― це уточнювати в розмовах якось не прийнято. Головне ― менеджер.

Колись давно мені на очі потрапив журнал (не пам’ятаю назви) про те, як треба складати резюме, проходити співбесіду і т.і., щоб потрапити на хорошу роботу. Звісно, «офісну». Це була тема номеру. Статей десять. У них детально розписували, як необхідно одягтися, як себе поводити, як себе відрекламувати, щоб прийтися до смаку потенційним роботодавцям (наголос робиться на спільні та закордонні фірми).

І картина вимальовувалася дуже цікава. Зі статті в статтю проглядало приблизно однакове «офісне» обличчя, яке повинно бути одягнене строго й достатньо дорого (втім, рекламникам й іншим «творчим» рекомендувалися і навіть пропонувалися легка недбалість і помірний понт), повинно поводити себе респектабельно, але самовпевнено, щохвилини виражати властиві цьому обличчю індивідуалізм та вільнодумство, що базуються на обов’язковому наборі ліберальних цінностей, володіти такими якостями, як пунктуальність, акуратність і обов’язкове честолюбство. Ну і плюс професійні навички. Таке обличчя мало всі шанси потрапити на непильну роботу в офіс. (Пам’ятаю, начитавшись зразків «резюме» і «співбесід», мені захотілося побешкетувати: вдягтися як годиться, прийти куди-небудь поспівбесідуватись і там у середині уставної розмови видати щось невимушене.)

Людину, яка потрапила на бажану роботу, очікує відточування вже апробованого на співбесіді іміджу з подальшим проробленням і розвитком усіх вищеописаних рис. Цьому сприяють зазвичай (із власного досвіду знаю) і прокачування мізків під час спільно-обов’язкових вікендів у заміських пансіонатиках (для укріплення корпоративної етики), і дружньо-неодмінно-спільні п’ятниці-суботи (з безкоштовним пивом і безкоштовними стукачами) по нічних клубах, і ще низка подібних заходів, певно, запозичених із практики тоталітарних сект.

Таким чином скоро новачок має всі шанси влитися у широкий офісний світ, де люди цінують свої гроші (не розкидаються ними, як славнозвісні «нові руські»), цінують свій час (будь-яка відпускна хвилинка використовується для подорожей: гірськолижних узимку й купальних улітку; це неодмінний атрибут цього світу), а найбільше цінують свій комфорт (починаючи від умілого користування всіма новітніми досягненнями цивілізації і закінчуючи відкладанням народження дітей «ближче до 35-ти»). Це, загалом, дуже милі люди. Компанійські. Люблять пожити самі й не заважають жити іншим. Тільки ось не «наші» якісь. Бр-р-р.

До речі, у тому ж журналі була цікава статейка про те, що й офіс-менеджери, виявляється, теж плачуть: на Заході все більша кількість топ-менеджерів впадає у вже досить розповсюджену хворобу під назвою «втрата мотивації». Тобто зрозуміти вони не можуть, бідолашні, для чого їм далі жити і працювати? Гроші є, нічні клуби виходжені, туристичні маршрути об’їжджені (в тому числі й екзотичні), будинки і квартири придбані й об лаштовані ― що далі? Таким бідолахам журнал радить піти у дворічну оплачувану відпустку, подумати на дозвіллі про буття, ще краще ― набратися духовної мудрості десь на Тибеті й, оновленим та окриленим, знову приступати до своїх топ-менеджерських обов’язків. Може, полегшає.

Поки ж більшості нашої молоді до цих висот далеко, і вони з радістю і надією вирушають на «співбесіду» (вони ж то, думається їм, зуміють розпорядитись і своїм часом, і своїми грошима). Так що ряди офісних працівників не рідшають. Широка респектабельна посмішка новоявлених яппі стає все більш привабливою у містах і селах нашої країни. Один із популярних нині іміджів, бажаний для багатьох спосіб життя.

Зрозуміло, що сучасний західний офіс ― респектабельне протиставлення молодіжній наркотичній культурі, а нерідко і закономірний підсумок бурхливих пошуків «відгуляної» молоді. Він чистий, він діловитий, він дозволяє «вести гідний спосіб життя». До речі, цей вираз, як і слово «кар’єра» (вінець творчих офісних пошуків), є ключовим. Люди хочуть «жити гідно». Бути чесними? Добрими? Моральними? Можливо, патріотичними (гідними дітьми своєї Батьківщини; працювати на благо країни)? Нічого подібного. Жити «гідно» означає лише одне ― жити багато й уміти цим багатством розпоряджатися. Цьому офіс навчить: працювати для себе, для кар’єри і жити після цієї роботи ― для себе.

Західний офісний спосіб світогляду й існування все активніше запроваджується у нашій країні. Виникає низка серйозних питань. Питання перше: а що можна цьому протиставити? З першого питання випливає і друге: невже робота в офісі є злочином і ціла низка професій має поповнити особливий список «заборонених» православній людині? Звичайно ж, ні. Робота в офісі нічим не гірша від багатьох інших.

Та, на жаль, «робота в офісі» ― це не лише робота, але й стиль сучасного життя, який чудово проявляє її дух. «Робота в офісі» ― певна псевдорелігія зі своїм «культом» і священними текстами (типу журналу «Космополітен»). Відповідь, здавалось би, проста: не вклоняйся. Та чи так просто встояти, коли щоденно присутній на святі золотого тільця?

Опублiковано: № 2 (21) Дата публiкацiї на сайтi: 09 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 7 з 7
21:28 16.03.2012 | Gotenot
Більше всього не поважав і не поважаю офісну роботу. Я поважаю інтелектуальну, а не офісну роботу. Інтелектуальну чи фізичну. Ні перше, ні друге в офісі не потрібне. Сам маю доступ в один із найбліьш середньостатистичних офісів Про що ж там балакають? Про роботу? Ні. Духовний розвиток? Про що ви, панове... Про дурню. Це - деградація людей, запливших жиром. Звісно, якщо людина працює в офісі над чимось корисним, це добре. Але чи все те корисне, що нині робиться в офісах?

Відчуваю, що тут, як ніколи, мене можуть неправильно зрозуміти. Мені байдуже.
11:06 10.06.2009 | Таня
автор статьи будто бы с другой планеты к нам спустился, а может из другого промежутка времени. и по этой причине не знаком с реялиями сегодняшнего дня. в этой статье очень много неоправданной необоснованной критики. Давайте сначала с дефинициями разберемся. Офис - это на сегодняшний день то место, где находятся и выполняют свою бухгалтер, юрист, экономист и другие НЕ МЕНЕЕ важные сотрудники компании. Так скажите кто из них не достоин уважения и в нем нет необходимости?!!! Бухгалтер? Почему эта женщина, которая может ни одного своего ребенка кормит, да еще по ночам над своими счетами корпит,не может быть православной? Только лишь потому что место , где она работает из конторы в офис переименовалось? Может быть уважения недостойны юристы или экономисты? и еще мне непонятно, почему менеджеры с Вашей стороны подвергаются таким яросным нападкам? Я менеджер и при этом я православная. Работала в разных компаниях, но при этом никто меня в клуб не тянет, "космополитен" священным текстом для меня не является. И я не знаю людей для которых Космополитен является священным текстом. Вот. Любой труд достоин уважения. И нельзя людей осуждать ну или сомневаться в их духовности только потому что Вам название профессии не нравится
12:01 02.06.2008 | Анна
Нужно учесть, что допоздна на работе кроме карьеристов остаются те, кому сегодня дали большое поручение (или всё время по разным причинам любят заваливать заданиями выше, чем сотрудников), т.е. те, кто сами бы этого не хотели, а так же тугодумы. Я хочу сказать, что у каждого свой режим работы, возможно, кому-то трудно сосредоточиться, пока в офисе много людей.
Что касается православных ценностей, то большинству офисных работников легко их придерживаться: не воруй, будь трудолюбив, добр к сотрудникам; сколько бы ни было свободного времени, трать его на близких, семью; ходи в церковь (в крайнем случае, не сильно афишируй это на работе) - это всё легко достижимо. Частному предпринимателю в этом смысле труднее (обычно сегодня все люди делятся на тех, кто работает на себя, и "на дядю"). Не надо бояться, что это пришло с Запада - там же не всё зло.
В других комментариях об этом не упомянули, но один из самых важных моментов в статье и в современной западной модели работы с персоналом - очень усиленные психологические треннинги, с явным душком восточных религий, что даже наталкивает на мысли о секте. Я с этим сталкивалась. Должна сказать, что современная психология, по крайней мере, популярные методики, которыми пестрят книжные прилавки, вообще сильно с душком восточных религий и жёстких манипуляций сознанием. Вот с этим нужно бороться. Если уж ты работаешь в офисе, лучше на эти мероприятия ходить, но абстрагироваться от них, не принимать близко к сердцу. Тогда это будет почти как простой безобидный балаган.
13:09 01.04.2008 | Светлана
Просто надо везде и всюду оставаться самим собой. Сначала будут с тобой бороться и подгинать под себя, но потом, люди будут уважать за вашу индивидуальность. Главное относится ко всем с любовью, а не доказывать свой православный образ жизни спорами и агрессией. Кстати в офисе работа не такая уж и "непыльная"! а очень даже тяжёлая. Порой кажется лучшебы руками работать, чем головой.
22:02 07.03.2008 | ANF
Можливо не варто серйозно сприймати статті журналу "Космополітен" і не варто критикувати те, про що точно не знаєш.
Яке свято золотого тільця??? Людям інтелектуальних професій для виконання службових обов'язків потрібне приміщення із комунікаціями - офіс. Чи Ви проти інтелектуальної роботи (бухгалтерів, держслужбовців, керівників, науковців?...)Чи взагалі працювати не потрібно, бо це веде до спокуси? Для того що б стати хорошим спеціалістом у будь-якій галузі завжди треба йти на певні жертви. Представимо унікальну ситуацію.Ви потрапляєте на прийом до лікаря, який би не засиджувався у бібліотеці до пізна, не не затримувався на практичних заняттях, коротше не здобув необхідну підготовку. Не захотіли б ви мати бухгалтера, який через недосвідченість неправильно нараховував заробітну плату. По-друге, приймаючи на роботу абсолютно не знайому людину(а не родича, чи дитину друга)роботодавцеві залишається небагато шансів вияснити підходить цей кандидат, чи ні. А резюме, співбесіда - це лише представлення інформації.
В той же час головне БУТИ, а не ЗДАВАТИСЬ. Тому як би ти не вдягся і яке б блискуче резюме ти не склав би - у важких ситуація виявиться ким ти є насправді.
Вибачте, але саме ваша стаття є спокусливою для модлодих людей, які ще не мають досвіду роботи.
Кожна людина має своє унікальне покликання, а розвиваючись професійно і через якісне виконання своєї справи може принести користь суспільсту. Працюючи в колективі у кожного виникають обставини, в яких людина може допомогти,підтримати ближнього - колегу.
10:46 05.03.2008 | Ксюша
Я работаю в офисе. Да, нелегко внутри при этом оставаться православной, но где легко? На стройке, где всюду матеряться; на рынке, где постоянно пьют "чтоб согреться" и становяться алкоголиками; в маркете, где тоже ничем не лучше??? Или избрать какую-то творческую профессию, или на гос предприятии, но как на копейки, которые она дает, прожить, творить дела милосердия, помогать ближним, оказавшимся в трудном материальном положении... да и кто сказал, что тут мало соблазнов? Так что наверно любая работа может послужить как для оправдания деградации и падения, так и для духовного роста...
17:59 21.02.2008 | Ksenia
Конец рабочего дня, сотрудники потихоньку собираются домой, но я знаю, что и в этот раз несколько "ископаемых экземпляров" будут прищурено вглядываться до полуночи в свои ноутбуки: подводить итоги, готовиться к презентациям, переговорам, брифингам.. А ведь у них есть и семьи и дети. Как расценивать это позднее сидение на работе? как попытка обеспечить семью? карьеризм? трудоголизм? Может, автор статьи знает ответы на эти вопросы?

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: