Від серця до серця

фото Г.Розова

Я прийшов до Церкви дорослим, маючи родину, роботу й важкий тягар вчинків, які людина вже не може виправити. Попри це, Господь був милостивим, і до того часу моя кар’єра зросла настільки, що я займав керівну посаду в сфері маркетингу. Оскільки робота накладає відбиток на спосіб нашого мислення, я, займаючись щоденно розвитком торгівельних марок своїх клієнтів і розбудовою своєї невеликої організації, звісно ж, проводив деякі паралелі й у сприйнятті Церкви як певної суспільної організації.

І з цього погляду здавався очевидним цілковито сумний, на перший погляд, стан справ. В очах нецерковних людей Православ’я стійко асоціюється з чимось архаїчним і застарілим, чимось призначеним для старців і людей украй консервативних, з незрозумілими традиціями, сенс яких губиться в глибині віків. Дізнавшись про реальний стан справ, я був приголомшений! Адже навіть люди, що вважають себе православними, які зрідка відвідують храм, мають досить туманне уявлення про такі базові речі, як віра, таїнства, богослужіння... Цей контраст між уявленнями про церкву, які склалися в суспільстві, і реальною ситуацією здавався нестерпним. Православ’я програє пропагандистську війну всім, навіть найбільш миршавим, релігійним організаціям. Усі виходять до людей, озброївшись сучасними поглядами на життя й не висуваючи якихось суттєвих вимог. Їхній виступ ― це завжди масштабне шоу, або цікава інтелектуальна бесіда, або взагалі наукова фантастика, і все це з використанням сучасних засобів масової інформації, іншими словами ― пропаганда. А що ж таке пропаганда?

Пропаганда ― основа успіху будь-якого товару або послуги, політичної ідеї, і навіть благодійна діяльність без неї неможлива. Мета пропаганди ― формування іміджу товару, послуги, організації, ідеї. Щось було невідомим для людей або вони неправильно до чогось ставилися, і ми хочемо змінити їхні уявлення, розповісти, чому добре мити цим милом, літати цими авіалініями, голосувати за цю партію або, наприклад, боротися з наркоманією.

Ми знаємо дуже мало й мало цікавимося речами, ідеями й узагалі навколишньою реальністю. Припустимо, що ви винайшли дійсно дуже хороший пральний порошок, який зі своїм завданням справляється краще за інші мийні засоби. Як повідомити про це людям? Оскільки мало хто серйозно цікавиться новинками в цій сфері, і не сподівайтеся, що оголошення й навіть результати тестування вашого порошку в науково-популярному журналі якось сприятимуть його продажу ― це мало хто прочитає. Залишається лише реклама ― рушійна сила продажу й різновид пропаганди. Реклама прагне наочно переконати в перевагах нового товару, будучи не тільки рушійною силою торгівлі, але й двигуном науково-технічного прогресу. Комплекс уявлень споживачів про новий товар і називається іміджем. І розбудова іміджу є не що інше, як формування цих уявлень.

І якщо хтось скаже, мовляв, дідусі й бабусі прали без будь-яких порошків і ми теж можемо, то що можна сказати, наприклад, про боротьбу з наркоманією? Науці вже кілька століть відомо про шкідливість наркотиків, що в свою чергу ніяк не зашкодило ні розробці їх нових видів, ні масовому їх розповсюдженню, яке, на жаль, продовжується й нині. Однак варто зазначити, що осередок цієї хвороби суспільства на сьогоднішній день локалізовано, причому багато в чому завдячуючи пропаганді, що набула масових масштабів протягом останніх тридцяти років. Звісно, велика кількість людей потрапляє до тенет цього зла й зараз, подейкують навіть про легалізацію так званих «легких наркотиків», однак мало хто відмовиться визнати очевидний факт: європейську цивілізацію наркотики не змогли знищити так, як свого часу алкоголь знищив цивілізацію індіанців Північної Америки. У суспільній свідомості сформувався негативний імідж наркотиків, завдяки якому суспільство отримало своєрідне щеплення від цього зла.

Таким самим формуванням іміджу займається абсолютна переважна більшість релігійних організацій, особливо тих, що існують на Заході. Вони також формують свій імідж, використовуючи такі звичні для маркетологів, піарщиків та політтехнологів інструменти: рекламу, піар, масові акції, прямий контакт з людьми тощо. Чому ж ми не чуємо православну проповідь на тлі пропаганди інших організацій?.. Чому імідж Православ’я, який, здавалося б, ніхто не формує, так невигідно відрізняється від продуманих і технологічних акцій численних лжепроповідників, що приходять із Заходу та Сходу й народжуються в нашій постатеїстичній батьківщині?

Минув ще один рік мого життя. Для віруючої людини рік ― це не стаж, і наразі я лише починаю розуміти, наскільки далекий від того, якою повинна бути православна людина. Але що найцікавіше: я раптом зрозумів, що Православ’я повинно програти цю війну. Це написано в Євангелії. Перед тим як увійти в Єрусалим Спаситель промовив своїм апостолам: Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його... І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп’яття (Мф. 20:18-19). Ця поразка ― хрест, який ніс Спаситель під час Свого земного життя, про нього Він розповідав своїм апостолам, і вони не вірили. Це й наш спільний хрест, у це й нам тепер інколи не віриться. Тоді матір синів Зеведеєвих просила, щоб сини її сіли праворуч і ліворуч у Царстві Його. Спаситель відповів: Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або хреститися хрещенням, що я ним хрещуся? (Мф. 20:22) ― на що апостоли відповідали ствердно. І ми відповідаємо ствердно, так до кінця й не усвідомлюючи свого вибору. Уважна людина саме тому, що Православ’я програє цю війну, зрозуміє, кому служить свята Церква і кому ― всі інші.

Віра ― це не товар, і її не можна просувати на ринок людських сердець. Просто нічого з цього не вийде. Навіть Господь залишає людині право вірувати в Нього й бути з Ним ― або ж не вірити й не бути. Віра ― це вогонь, який передається від серця до серця нашим життям, нашими вчинками, нашим сповіданням віри згідно зі словами преподобного Серафима: «Здобудь дух смиренний, і тисячі спасуться навколо тебе», і в цьому величезна наша відповідальність й обов’язок! Спасіння багатьох залежить від того, якими є ми самі! Вчинки істинно православних людей не вписуються в плотську логіку оточуючих, і, доторкнувшись до життєдайної віри, людина може відчути у своєму ближньому Божу присутність і благодать Святого Духа. Як одного разу сказав митрополит Антоній (Блум): «Ніхто не повірить у Царство Небесне, доки не побачить його відблиску в очах іншої людини».

Опублiковано: № 8 (19) Дата публiкацiї на сайтi: 08 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
15:41 16.09.2011 | Антонина
Не Церковь для нас, а мы для Церкви. И никакой войны мы не проигрываем, т.к. мы не воюем, а спасаем тех, кто хочет спастись. Господь сам приводит в храм, кого считает достойным спасения.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: