«Світ недосконалий, — думаю я, роздивляючись дівчат на вулицях. — Дівчата досконалі, а світ — ні».
Щодня я зустрічаю Дівчину Своєї Мрії — в метро, у супермаркеті, на роботі у сусідньому відділі. Вона одна чи в товаристві, йде назустріч або сидить у кав’ярні. Щодня бачу Її обличчя. Дивлюся в Її очі. Обличчя, очі, та й дівчата — завжди різні. І спокійно проходжу повз неї. Майже спокійно. Світ недосконалий. Це заспокоює.
Якби він був інакшим! Правильним і добрим! У цьому світі я спокійний та впевнений. Підходжу до дівчини, розмовляю з нею дотепно та невимушено. Вона достойно відповідає. Розмова, роман, щастя. Все стрімко й гарно. Я бачив таке в кіно.
Але світ недосконалий. У ньому я тупий і некмітливий. Моя заготована фраза — її несподівана відповідь — і я зависаю, пітнію і говорю банальності.
А найогидніше — страх. Як пережити відмову, приниження, розтоптану самооцінку? Страх ховається за поважні причини, вагомі аргументи.
— Знайомитися на вулиці непристойно.
— Ти надто заклопотаний зараз, ти поспішаєш.
— Та це взагалі — пристрасть! Борися з нею!
Цей перелік набагато довший — це список усіх недосконалостей світу.
І я забуваю про вдачі та успіх. Про спроби, котрі я все ж таки робив. Я думав, що смішний і жалюгідний, а мені називали ім’я і телефон. Приймали запрошення у кіно. Знайомство мало продовження. Не завжди, щоправда. Приблизно у половині випадків. Світ все ж таки недосконалий.
Але я не хочу пам’ятати про це. Переможений страхом, я не можу підійти. Не наближаюся. Не починаю розмову. Думаю про недосконалість світу. Заспокоюю себе фантазіями — яким світ може бути. Яким він буде, коли я перестану боятися. Тільки не зараз, звісно, а коли-небудь. Завтра. Потім.
А треба ж тільки зібрати залишки мужності. Зважитися. Підійти. Нехай просто перевірити — чи лишилося в залишках хоча б щось? Чи я просто соціальна одиниця невизначеної статі? Одиниця, що відмовилася від сили і відповідальності, що панічно боїться власної слабкості?
Але статистика — не на мою користь. Я не можу підійти.
Все менше у мене мужності. Навіщо вона мені?
Сумна нота.
Світ недосконалий. Настільки, наскільки недосконалий





