Про антихриста, що має прийти, завжди писали багато. І це не дивно. За справедливою думкою о. Андрія Кураєва, сьогодні серед православної літератури значно простіше знайти книгу про антихриста, ніж про Христа. Тільки книги якісь «дивні». Здається, і написано все правильно, і цитати зі святих отців є. Але після їх прочитання багатьох охоплює панічний жах. Хочеться замкнутися у своїй квартирі, у своєму маленькому світі. Двері нікому не відчиняти – ні друзям, ні ворогам. Навіть Христу, Котрий стукає у двері… Це часто призводить до особливої форми самоомани, духовної спокуси. Мовляв, увесь світ лежить у злі, а останній справжній християнин – «Я, коханий»!
Однак є й інші книги. Про те, що Церква Христова буде жива до кінця часів, що сили пекла не переможуть її (Мф. 16, 18). Книга Юлії Вознесенської «Шлях Кассандри, або пригода з макаронами» стала для багатьох православних справжнім відкриттям. І стала «православним бестселером» минулого року. Звісно, строгий богослов-критик може знайти в ній недоліки. Але це ж не трактат. Можна сприймати цю книгу як завгодно. Як «православне фентезі», як казку, як притчу. Безперечно лише одне – ця книга укріплює віру немічних, вселяє світло надії в серця.
Хтось назвав «Кассандру» антиутопією. Почасти це справедливо. Адже сюжет розгортається у страшному світі, що гине. Світі, де зацарював «великий Месс» (антихрист). У світі, з якого все світле витравлене й вигнане у віртуальну «Реальність». Та й там існує лише у вихолощеному вигляді. Лише промислом Божим головна героїня дізнається про інший світ. Світ тих, хто не визнав обивательського існування. Тих, хто у смертельній небезпеці не забув Бога.
Мабуть, єдиною складністю під час читання стали перші 20 сторінок, які описують сурогатне фентезі віртуальної «Реальності». Справжній же світ можна визначити як «тоталітарний кіберпанк». Світ синтетичної їжі, одягу й почуттів. Світ, де немає місця для жалощів і милосердя. Світ, де загони «екологістів» очищують планету від бур’яну, що розплодився, тварин-мутантів і, як з’ясовується пізніше, від асоціальних елементів, які не вклонилися Мессу.
А до чого ж тут макарони? Це запитання не раз виникне і в Кассандри. І хоча знайомий з літургією читач зможе здогадатися, цю книгу варто прочитати!
Уже вийшло продовження повісті про Кассандру – «Паломництво Ланселота». Дуже хочеться скоріше прочитати й цю книгу.
