Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

«Щасливе дитинство людства»?

Екскурс в античну філософію

Тим, хто вже міцно тримається за Христа вірою і молитвою, світська філософія нецікава як гірше порівняно з кращим. Тим, хто ще сперечається про віру з самим собою або займається місіонерством, філософія необхідна. Стежки, провулки, глухі кути людської думки треба знати тому, хто хоче допомогти знайти Шлях, Істину і Життя. Той, хто веде через ліс, має знати, де болото, де вітролом, де діброва. Той, кого вже, за висловом Льюїса, «наздогнала радість», про яку неможливо розповісти, може, принаймні, пояснити, чому не варто шукати радості ні в болоті, ні в ярі. Мабуть, таки варто почати легку розмову про історію людської думки, втім, не претендуючи на повноту картини.

Міф про Едіпа

У шкільному курсі відсутня історія філософії, і раптом в одинадцятому класі вимагають знати про вплив Ніцше на літературу. Класти цеглину на незбудовану стіну — те ж, що просто кинути її на голову.

Спробуємо будувати з античного світу.

Досі побутує уявлення, що це «щасливе дитинство людства», і, певна річ, це радісний контраст до «похмурого середньовіччя». Спробуємо перевірити фактами це твердження.

Ми називаємо «фатальними» ті обставини життя, які не можемо подолати. За уявленнями греків, над усіма: і людьми, і богами владарює невблаганний Фатум. Три його слугині Мойри (вони ж Парки) зайняті такою справою: одна пряде нитку життя, інша її перерізає, а третя записує долю у сувій — і нічого змінити не можна.

Зевс наказав терзати Прометея не стільки через вогонь, скільки для того, щоб провидець Прометей відкрив йому ім’я богині, син від якої може скинути його з престолу, як він колись свого батька.

Найстрашніший приклад безвиході й відсутності свободи — Фіванський цикл міфів, міфи про Едіпа. Батькові нещасного Едіпа було напророчено, що син уб’є його, і він намагався позбавитися дитини. Едіп вижив, виріс, ненароком убив старця, який замахнувся на нього з колісниці (це і був його батько), врятував Фіви від Сфінкса, став добрим і мудрим правителем і в повному незнанні одружився із власною матір’ю. Через кровозмішувача в місті почався мор. Едіп намагається дізнатися, хто викликав гнів богів, а пророк Тересій не хоче сказати правду: йому шкода Едіпа, мудрого і доброго. Незалежно від усіх його достоїнств, звершується воля невмолимого Фатума. Першою дізналася правду його мати-дружина і повісилася з жаху, а Едіп, у відчаї виколовши собі очі пряжками повішаної Іокасти, покидає місто, в якому почнуться чвари і війни між його дітьми.

Софісти і Сократ

На тлі такого (навряд чи радісного) уявлення про світ в античності існувало безліч філософських шкіл і напрямків. Поговоримо про ті з них, які увійшли до нашої мови у вигляді слів і афоризмів, які прямо стосуються нашого життя, незважаючи на віддаленість у часі в дві з половиною тисячі років.

В п’ятому столітті до нашої ери дуже багато афінян бажали просуватися службовими сходинками, вміти керувати господарством, бути гарними адвокатами. Словом, масове бажання прямувати в юристи і менеджери вже спостерігалося двадцять п’ять століть тому. Тоді ж і з’явилися в Афінах люди, які називали себе софістами, — так грецькою звучить слово «мудрець».

В нашій мові слово «софіст» має негативне значення. Софізм — неправдивий за суттю висновок, що формально здається правильним. Наприклад: якщо наполовину порожня і наполовину повна склянка однакові, то порожня і повна склянка однакові. Софістика — застосування в доказах словесних хитрощів, які вводять в оману.

Тоді, в Афінах, спершу це слово негативного значення не мало. Софіст — це мудрець, який брався навчити людину якоїсь професії. Однак часто софісти бралися за гроші навчати людей протилежних поглядів.

Уявіть, що ви хочете перемогти свого сусіда в суді, а я софіст. Ви приходите до мене, платите — я вчу вас бути переконливо правим. А потім до мене приходить ваш сусід, який платить не гірше, і я не можу відмовити йому в допомозі — вчу, як довести, що абсолютно правий саме він.

Філософську, світоглядну основу під софістику підвів Протагор. Він доводив, що все є істинним, а людина є мірою всіх речей. Іншими словами, що кому заманеться, те й істина. Вирішив дальтонік, що червоне — це зелене, — так воно і є. Кожен вважає істиною те, що йому зручно. Є такий філософський термін «релятивізм» (від латинського «відносний»), він означає уявлення про відносність, умовність і суб’єктивність істини.

А тепер я перекажу чудову історію, що трапилася з Протагором, на основі якої шановний читач сам судитиме про те, чи можливе життя людини і суспільства на основі релятивізму.

Протагор учив майбутнього адвоката. Він уклав зі своїм учнем угоду, що той сплатить йому за навчання після того, як виграє судовий процес. Однак учень, очевидно, мав засоби до існування, був лінивий і йти працювати не поспішав. Тоді Протагор пригрозив, що в будь-якому випадку дістане з нього гроші, і подав на нього до суду.

— Якщо я виграю, ти віддаси мені гроші за рішенням суду, а якщо виграєш ти — віддаси мені гроші за нашою домовленістю, — казав Протагор.

Але учень його був здібним, справжнім учнем софіста.

— Грошей ти в будь-якому разі не отримаєш, — відповів він Протагорові. — Якщо я виграю, я не буду платити тобі за рішенням суду, а якщо я програю, я не буду платити тобі за нашою домовленістю.

Афінянин Сократ (469–399 роки його життя) все своє життя і всім своїм життям заперечував софістам. Сократ стверджував, що існує об’єктивне благо, з яким людина має узгоджувати своє життя і свої роздуми.

Сократ нічого не писав, він пропадав на Агорі (афінській ринковій площі), проводячи бесіди з людьми. Сократ не виголошував повчань. Будь-яку розмову він починав з того, що зізнавався у своєму повному невіданні і просив співрозмовника його навчити. Кожен із радістю брався вчити Сократа, а він усе ставив запитання — і з’ясовувалося, що співрозмовник також нічого не знає. Сократ очищав співрозмовника від надуманого знання і запитаннями допомагав йому самому знайти правильну відповідь. Цей метод згодом назвали сократичною бесідою або іронією Сократа. Сократ часто іронізує і над собою, і над своїм співрозмовником, і ця іронія часто дратувала тих, кому він доводив їх власне незнання. Сократові належать відомі слова «Я знаю, що нічого не знаю», «Пізнай самого себе». Мені на душу лягає зауваження Сократа: «Дивовижно, що скульптори кам’яних статуй б’ються над тим, щоб надати їм людської подоби, і не думають про те, щоб самим не бути подобою каменя». Філософія Сократа не болото, а гай, його не дарма називають часом «християнином до Христа».

Впевненість в існуванні об’єктивної незалежної від людини істини робила його найзлішим ворогом софістів, і вони зрозуміли, що його треба стратити. Софісти Аніт, Мілет та інші звинуватили Сократа в тому, що він розбещує юнаків, вчить, що немає богів, і подали на нього до суду. Сократ був засуджений до смертної кари. Він мав випити чашу з отрутою — цикутою. Оскільки він усе життя вчив добра, а дотримуватися законів належить порядному громадянинові, втечею своєю він би перекреслив своє життя.

— Ти помираєш безвинно, — казала йому дружина, коли його засудили до смерті.

— А ти хочеш, щоб я помирав заслужено? — відповів Сократ.

Циніки і скептики

Залишивши осторонь найвідоміших філософів античності Платона та Аристотеля, торкнемося ще тих філософських шкіл, назви яких живуть у нашій мові як імена загальні.

Неподалік від Афін була розташована школа кініків (в латинській транскрипції — циніків). Найвідоміший її представник — Діоген. Навіть далекі від інтересу до філософії люди знають, що він жив у глиняній бочці. Залишається додати, що при цьому він втілював у життя основне положення кінічної філософії: необхідно відмовитися від усіх загальних понять, від загальноприйнятих норм життя і слідувати тим поняттям, які є в твоїй власній душі. Слово «цинізм» у нашій мові означає безсоромність, наглість, відверто зневажливе ставлення до норм моралі. Найкращий приклад дистильованого циніка в літературі — лорд Генрі з повісті Уайльда «Портрет Доріана Грея».

А от скептик близький до циніка, але суть його світогляду — сумнів, вічна критична недовіра до всього на світі. Засновник античного скептицизму — філософ Піррон. Скептицизм — це, перш за все, сумнів у можливості пізнавати істину. Скептикам закидали, що з їхньою філософією неможливо існувати. Щоб жити, треба хоча б щось приймати за правду. Як казав Аристотель, щоб дійти до міста, треба для початку бути впевненим, що місто є.

Ще раз скажемо, навіщо ці екскурси в далеку історію. Це допомагає не піддаватися гіпнозові моди, яка охоплює не лише штани, а й спосіб мислення. Якщо комусь здається, що він сучасний через те, що не має в душі нічого святого, йому варто розповісти, що його скепсис і цинізм припав пилом тисячоліть, і лише невігласа можна з легкістю перемкнути з «добре — погано» на «сучасно — несучасно».

Епікур і стоїки

Не обійтися нам і без згадки про двох досі популярних матеріалістичних філософій: епікуризму та стоїцизму.

Матеріаліст Епікур не визнавав нічого надприродного, не визнавав він і посмертного буття (як Берліоз Булгакова). Висновок з цього постулату в Епікура бездоганно логічний: сенс життя в тому, щоб уникати страждань і насолоджуватись. І хоча сам Епікур вважав, що не можна жити приємно, не живучи розумно, помірковано і справедливо, слова «епікуреїзм», «епікуреєць» про інше: про зніжене життя і чуттєві задоволення. Є дуже близьке поняття — «гедонізм». Слово це походить від грецького слова «насолода». Ще одна давньогрецька філософська школа проголосила метою і найвищим благом насолоду, а злом — усе, що несе страждання.

Нашу цивілізацію називають гедоністичною. Як оціночне поняття, як магічне закляття повторюється слово «Європа». Ось, до прикладу, один епізод. Молоді працівники на Хрещатику в Києві зводять поміст до святкування Дня Європи.

— Ви хочете, щоб Україна була європейською країною? — запитує журналіст.

— Хочемо, — відповідають.

— А що для вас Європа?

— Багато заробляти і добре харчуватися.

А як же інакше? А чи можна іншого бажати? — запитають дев’яносто зі ста, розмалювавши, ймовірно, цю просту схему «самореалізацією», «стильністю», «можливістю бачити світ».

Так, можна бажати іншого: як Ніс та Евріал в «Енеїді» Вергілія, бажати подвигу і померти за друга; можна служити Богові, королю і прекрасній дамі, як лицарі; можна за віру православну покласти свою чубату голову, як козаки.

Навіть усередині своєї гедоністичної цивілізації в глибині душі ми цінуємо і любимо зовсім не ситий добробут. Чи став би культовим фільм про те, як Фродо і Сем їдять омарів під пальмою, Гендальф милується своїм охайно підстриженим газоном, а Арагорн вибирає краватки в бутику?

Необхідно обмовитися ще і про філософію стоїків. Інтерес до стоїчної філософії був розповсюджений з четвертого століття до нашої ери до третього століття нашої ери. Представники стоїцизму були і серед рабів, і серед імператорів. Стоїчний мудрець — людина, яка осягнула зміст, характер передбачення, фатуму. Яким чином у світі, де керує доля, має поводитися людина? Чи є в неї свобода і необмеженість волі? Доля веде будь-яку людину; відмінність мудреця від дурня в тому, що доля розумного веде, а дурного — волочить. Свобода — це пізнана й усвідомлена необхідність. Цей погляд на світ повторився згодом у філософії марксизму. В сучасній мові слово «стоїк» означає людину, яка терпляче і мужньо переносить життєві випробування.

Людина в наші дні дивовижно не любить додумувати думку до кінця. Люди масово грають у астрологію, охоче говорять про долю, карму і не помічають, що замикають себе всередині безвихідності, змінюють подаровану християнством свободу на кінець царя Едіпа. Щоправда, якщо вірити в розташування зірок або фатум, одразу будеш ні в чому не винен: немає волі — немає й відповідальності. Так людині, замурованій у підвалі, не загрожують сонячні опіки.

Опублiковано: № 6 (30) Дата публiкацiї на сайтi: 04 February 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
«Щасливе дитинство людства»?

«Щасливе дитинство людства»?

Ірина Гончаренко
Журнал «Отрок.ua»
Тим, хто вже міцно тримається за Христа вірою і молитвою, світська філософія нецікава як гірше порівняно з кращим. Тим, хто ще сперечається про віру з самим собою або займається місіонерством, філософія необхідна. Стежки, провулки, глухі кути людської думки треба знати тому, хто хоче допомогти знайти Шлях, Істину і Життя. Той, хто веде через ліс, має знати, де болото, де вітролом, де діброва. Той, кого вже, за висловом Льюїса, «наздогнала радість», про яку неможливо розповісти, може, принаймні, пояснити, чому не варто шукати радості ні в болоті, ні в ярі. Мабуть, таки варто почати легку розмову про історію людської думки, втім, не претендуючи на повноту картини.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 7 з 7
14:48 17.03.2011 | katskova
Пример с дальтоником несколько неуместен, т.к. субъкт - больной человек, поэтому его точка зрения уже не может быть истинной. Приведу свой пример с жирной мясной едой. Ханты едят именно такую еду и чувствуют себя прекрасно. Европеец такой едой по меньшей мере испортит желудок. Значит и хант прав утверждая, что его еда лучшая; и европеец прав, повторяя тоже самое о своей не очень жирной еде.
10:21 19.09.2009 | катя косташ
как будто погрузились в старовину... спасибо вам!!!
16:34 17.03.2009 | Коля
На мою думку,чудова стаття!Навіть для людини далекої розкладено як по полицям:)
Воістину Сократ - хрестиянин до Христа!Він є прикладом для наслідування.
Дякую автору!Дуже гарні приклади - "притчі",із міфів.
Ще раз дякую.
17:03 28.09.2008 | ANONIM
Ужасная статья....
21:57 31.03.2008 | byzantium
Статья хорошая, для общего образования очень полезная. Алексею:
если хотите что-то серьезно возразить учителю философии, то тут надо будет очень серьезно быть готовым и прочесть как минимум диалоги Платона (диалоги сократа с разными людьми) и понять суть диалектики.
К слову Василий Великий советовал изучать античных авторов.
12:46 09.02.2008 | grettir
Эх, Алексей, думаю, если он хороший специалист, он найдет, что вам возразить... Вы просто делайте выводы, читайте, а там уже будет легче.
20:57 07.02.2008 | Алексей
Огромное спасибо за статью! :) Теперь будет что ответить преподавателю философии при очередном его "наезде" на христиан.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: