Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Смертельна ціль життя

Є один старий анекдот про те, як розмовляють два близнюки в материнській утробі. Один каже: «Слухай, а чи є життя після пологів?» Другий відповідає: «Не знаю, звідти ще ніхто не повертався».

Улюблене хобі живих ― шукати сенс життя. Це цілком зрозуміло й пробачно. Щоб забрати в смерті жало, треба вигадати протиотруту. Наприклад, можна сказати, що ціль людського буття в тому чи іншому. Я це підтвердив своїм життям і тому спокійний. Чи сказати, що буття не має сенсу, і це теж підтверджується моїм життям. І я знову спокійний. В обох випадках ціль одна й та сама ― самозаспокоєння.

Але багато хто з нас не усвідомлює, що вважає Бога «винуватцем» свого життя, а, виходить, і лих, котрі воно приносить. Він винен і в тому, що ми живемо, і в тому, що ми вмираємо. Але Той, Хто є Саме Життя, створюючи людину, не міг створити її інакше, ніж для життя. Людині була дана свобода розпоряджатися своєю внутрішньою суттю. Вона спроможна змінювати себе зсередини, але їй не дано змінювати закони всесвіту. А смерть ― це один із таких законів.

Чи потрібна людині смерть? Адже Бог не залишає Своє творіння і дає йому все необхідне в цьому світі. Земля ростить, вода втамовує спрагу, вогонь зігріває, повітря животворить тіло... І серед усіх цих дарів смерть також дана людині як дещо необхідне для життя. Це, звісно, вимушений дар і тимчасовий. Тому що Бог смерті не створив, і не може бути нічого «спільного у світла з темрявою». Панування смерті у світі просто дозволене Богом. Проте чи може Бог допустити щось, що не принесе зрештою користі? Невже люблячий Отець може залишити синів Своїх напризволяще перед тим, із чим Він Сам не в змозі впоратися? «Воскресіння Христове видівши», Церква сповідує перед усім світом, що такого не може бути. Приблизно дві тисячі років тому смерть згадала, що вона не вічна, а вічним є тільки Бог. Більше того, вона сама мимоволі послугувала для торжества Життя. Коса смерті натикнулася на Наріжний Камінь, «Який став за основу». Віруючий у Мене, якщо й помре, оживе, ― сказав Христос. І тільки в очах того, хто вірує у Христа, Винуватець Життя припиняє бути винуватцем смерті.

Християнство перевернуло все з ніг на голову, довівши, що земне життя не є головним. А головне почнеться після смерті. І якщо земне життя ― це лише підготовка, то важливо не те, що ти тут залишиш, а те, з чим підеш. Я вважаю, що в кожної людини є вибір ― покласти край життю за допомогою смерті чи подолати смерть за допомогою життя. Принаймні, Христос вчить і допомагає робити останнє.

Щомиті народжується і вмирає безліч людей. Смерть працює не покладаючи рук, щоб догнати й перегнати Життя, але залишається вічно в ролі тієї, що доганяє. Життя піддається вимірюванню тільки часом. І Смерть зробила Час своїм союзником. І яким могутнім союзником! Отже, за «чорних» грають і Смерть, і Час. Здавалося б, вони отримали вирішальну перевагу. Але це тільки здається, тому що за «білих» грає Той, Хто створив і життя, і час, і колись самих «чорних».

Що я, смертний, можу сказати про смерть, поки я живий? Значно більше про неї знає Безсмертний, Котрий був живий до неї й залишився живим після. Що можу розповісти про смерть я, котрий ніколи не вмирав? Краще прислухайтесь до Того, Хто вмирав і, воскреснувши, сказав: І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! А Його апостол у посланні до жителів Риму написав: коли ми з’єдналися подобою смерті Його, то з’єднаємось і подобою воскресіння. Головне ― залишатися з’єднаними.

Так, звісно ж, дуже важливо для людини знайти своє місце в житті. Без сумніву, кожному треба знати, для чого він живе. Життєві цілі різні у матері, у бізнесмена, у солдата. Але я думаю, що є ще одна, заповітна ціль життя, яку треба шукати тут і зараз, ― це ціль смерті.

Опублiковано: № 7 (18) Дата публiкацiї на сайтi: 11 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
23:50 30.10.2009 | Владимир
Очень интересная статья. Только скорее "Христианство вернуло всё с головы на ноги"

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: