Уміти читати не означає лише пробігати очима по друкованому аркушу і, складаючи букви в слова, осягати сенс кимось складеної фрази. Крім майже незліченних книжок і журналів, у нас перед очима завжди є одна,завжди розкрита, книга ― небо й земля, природа, створений світ.
Якщо безграмотність відносно букв людських успішно подолана, то безграмотність відносно священних знаків, написаних у природі Божою рукою, зберігається і навіть зростає. Розширюються міста і, разом із їх зростанням, зростає кількість людей, які не помічають природи й нечутливі до неї.
А між тим щовесни природа на наших очах являє ожилу книгу Буття, ті її сторінки, на яких розповідається про створення Богом світу. Ми не могли бути глядачами тих величних картин, які описані на самому початку Священної Книги. Але премудрість Божа винайшла засіб, щоб ми щорічно споглядали щось подібне.
Перше слово Всемогутнього було: Хай станеться світло! І навесні, зимове сонце, що слабо світило, поступово набирає сили, день зростає, теплішає повітря. Природа, оживаючи, готується прикраситися зеленню і квітами.
Незабаром після цього Господь сказав: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І що ж ми бачимо в природі? Зігріті сонячними променями, сніги й льоди стають водою. Незліченні струмки й потоки стікаються разом, вливаються в річки, щоб потім наповнити собою моря й океани. Оголена земля, відпочила за зиму, пуста й порожня. Але вона готова народити із себе життя, пам'ятаючи сказане колись: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. Творче слово Боже перебуває повік, і, слухняна Творцю, земля щорічно знову прикрашається килимом із незліченних квітів і трав, запах яких духмяніє краще за будь-який ладан. Немає нічого сильнішого за воду. І немає нічого багатшого, ніж земля. Їжа для тварин і людей ― в її надрах. В її цілющих травах заховане наше здоров'я. Її краса наповнює наші серця радістю, і ми, слідом за Господом говоримо, що це добре.
За рослинним царством слідує царство тваринне. Безліч птахів, які зимували в теплих краях, прилітають туди, звідки відступила зима. Через величезні відстані, залишаючи внизу моря й гори, вони прилітають, щоб вити гнізда, виводити пташенят, сповнювати повітря радісними звуками.
Їм вторує водна стихія. З ожилих водних глибин ближче до тепла, на поверхню випливають риби, грають, б'ють хвостом, радіють оновленому життю. І побачив Бог, що це добре. І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!
І людина з приходом тепла виходить із осель на повітря, знімає з себе важкий одяг, повними грудьми вдихає свіже й цілюще повітря. На неї, створеної не для ліні, а для діяльності, чекає нова праця. Її плуг повинен порушити земний сон, під її веслом повинна зашумувати водна поверхня, свіжий вітер повинен надути її вітрила. Хочеться сказати їй ― з Богом! Та й сама вона, мружачись від весняного сонця і, по-діловому, поплювавши на руки, каже собі ― з Богом ― і береться за роботу.
Книга Буття оживає на наших очах. Триває життя. Будемо вдячні Творцеві життя.