Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Таланти — в обіг

Чи потрібні Церкві таланти?

Що таке талант? У чому секрет його привабливості? Талановита людина завжди виділяється в суспільстві та привертає увагу. На талановиту людину хочеться бути схожим, у неї закохуєшся і мимоволі заздриш легкості її рухів, почуттів та геніальній простоті її глибокої думки.

Людей часто поділяють на талановитих, удачливих і невдах. Прогресивна частина суспільства — це ті люди, котрі змогли реалізувати свій потенціал, досягти успіху і визнання. Але десь у цій тіні існують ще й невдахи, котрі нічого істотного так і не змогли зробити в цьому житті, як-то кажуть, зарили в землю свій талант.

 

Уважніші роздуми примушують іноді поглянути на речі інакше. Характерний приклад. Події відбувались в одній із сільських парафій Волині. Якимось дивом туди потрапив пенсіонер з консерваторською освітою. Але зовсім несподівано його благочестиве прагнення зустріло відсіч, тому що надто вже сильно виділявся оперний голос серед скромних вокальних силкувань кліросних бабусь. І в результаті вибухонебезпечна суміш образи та розчарування надовго відштовхнула його від храму. Здавалося б, він був правий: невже Церкві не потрібні таланти?

Церква не має потреби ні в великих артистах, що жертвують свої таланти, ні в ефектних голосах. Їй потрібне серце людини: Милості хочу, а не жертви (Мф, 9, 13). Церква з радістю приймає всяку людину, обдаровану чи просту, але при цьому очікує, поки людина відчує потребу в Богові, а не в підходящому концертному майданчику для демонстрації своїх здібностей. За словами свт. Миколи Сербського, наші таланти і чесноти — це лише пальне, яке запалює Своїм вогнем Господь, і Він нічого не може зробити, поки це паливо не просохне від вологи марнославства і гордині в духовно витверезуючому просторі храму. Тоді лише талант стає благословенням, а не прокляттям.

Стати зіркою?..

Святий Іоанн Дамаскін був дуже талановитою людиною, відомим оратором та письменником і тим самим здобув велику повагу в миру. Коли ж він прийшов у монастир, то перше, що заборонив йому робити ігумен, це співати, писати і проповідувати — все те, завдяки чому він мав вагу в суспільстві. І більшої за цю скорботу, за цю внутрішню ломку душі, що витвережувалася від хмелю марнославства, йому ніколи не доводилося переживати. Коли він, порушивши благословення, написав на смерть свого друга панахиду, що її досі ми співаємо в храмах, то був покараний: тими ж руками, якими писав, прибирав усі нечистоти в монастирі. Таке жорстоке благословення ігумен дав зовсім не тому, що не любив мистецтво, але для здобуття смирення і терпіння. І через деякий час Іоанн знову співав, писав і проповідував. Але він виніс для себе рятівний урок: талант не є метою, а лише засобом, що призначений для безкорисливого служіння ближнім, бо ж любов — це служіння.

Такою була сутність земного життя Христа, Котрий явив справою, що, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх (Ін. 13, 1). Адже Свої Божественні чесноти Він повністю віддав для служіння людині. Саме це Він хотів сказати розпашілим у релігійному ентузіазмі учням, коли перед Таємною Вечерею зняв із Себе одежу і, узявши рушника, підперезався і почав умивати ноги учням, і витирати рушником, яким був підперезаний (Ін. 13, 4–5). З точки зору християнської етики, якщо ти маєш більше талантів чи можливостей, маєш твердішу соціальну чи духовну платформу, то, значить, більше людей ти можеш охопити своєю увагою і любов’ю і відповідно привернути до себе любов Божу. Іншими словами, важливо не працювати талантові, а працювати талантом: Бо дав Я вам приклад, щоб і ви так робили, як Я вам учинив. Раб не більший за пана свого... (Ін. 13, 15–16).

Особистий приклад Христа говорить про те, що наші таланти зовсім не вдосконаляться, коли про них будуть сурмити в новинах або на перших сторінках газет — швидше навпаки. Як відповів якось святитель Інокентій Московський на почутий ним вигук «Мрію стати зіркою»: «Будь ласка, лише не ставайте зіркою на чийомусь зношеному мундирі! І що ж це за життя, якщо ти існуєш для задоволення чужого зору, чужого слуху, для розпалення чужих бажань і думок? Жити на очах у всіх — значить загнати своє особисте сокровенне життя у далекий, забутий самим тобою кут».

Тому ступінь досконалості наших талантів залежить від правильного їхнього використання для служіння. Ось що виносить зі свого життєвого досвіду Ф.М. Достоєвський на сторінки щоденника: «Найвищий ужиток, який може людина зробити зі своєї особистості, з повноти розвитку свого „я“ — це віддати його цілком і всім безроздільно і самовіддано». Тому коли мене пробиває нудьга зелена, що я не такий обдарований, як мій улюблений гітарист Річі Блекмор з групи «Deep Purple», я згадую про те, що Святі отці просили забрати в них дари Божі. «Бо почувши про наявність дару і отримавши менше, — пише блж. Феофілакт Болгарський, — ми можемо побідкатися, що обділені в обдаруваннях. Але почувши про служіння, не так засмутимось, бо воно вказує на працю. Що ж ти журишся, коли Він іншим наказав працювати більше, а тебе пощадив».

І результат праці важливий, але все ж не так, як настрій серця, з яким людина будь-що робить. Саме в цьому, у найголовнішому, стратегічному масштабі життя людини Господь зрівняв перед Собою всіх людей незалежно від значущості їхніх обдарувань — хай то буде двірник, що старанно підмітає вулицю, або всесвітньо відомий художник, що недбало накидає ескіз майбутнього шедевру. Цей дивовижний принцип оцінки діянь людських Господь розкрив, коли порівнював, що клали до храмової скарбнички багатії та бідна удовиця. По правді кажу вам, що ця бідна вдова найбільше за всіх поклала, бо всі від наллишку свого поклали в дар Богові, а вона з убозтва свого поклала весь прожиток свій, який мала (Лк. 21, 3–4).

Мистецтво служити

Господь дивиться на серце людини, й іноді у найнесподіваніші для нас моменти життя, коли ми впевнені, що робимо добро, Він не знаходить там місця для Себе. «Часом можна давати милостиню потай, але так, що всі бачитимуть, — зауважує блж. Феофілакт Болгарський, — а часом у всіх на очах, але цього не помітить ніхто». Тобто Господь цінує таланти людини не за зовнішнім ефектом, а за сердечним мотивом. Важливий не результат, а старання, — таким є релігійний контекст людської діяльності. Ніхто, наприклад, окрім рідного батька, не зможе впізнати у кривульках синочка найгарніший у світі пейзаж і цілком серйозно оцінити його старання на найвищий бал. «Праця людини і мала, і велика, — пише прп. Єфрем Сірин, — мала насправді, велика за волею, бажання якої безмежне. Людина не багато може зробити зі своєї сили, але багато з бажання і волі своєї». Тому якщо чийсь маленький внесок у глобальну справу «боротьби за мир у всьому світі залишився випадково непоміченим, то це не значить, що він не оцінений Богом. Бо ж, мабуть, немає такої людини, котра б не відчувала радість на душі після того, як вона зробила щось хороше.

Ця тиха непомітна радість бути з Богом і перебувати в любові зі всіма і є тією винагородою, яку обіцяв Господь Своїм учням в обмін на їхні таланти та довіру. Це внутрішнє щастя бути непоміченим і спонукало Святих отців ховатися від визнання і просто забувати поставити своє ім’я під іконописним шедевром, яким захоплюються покоління людей. Такого роду прекрасне «безумство» насправді тільки й можна назвати найрозумнішою поведінкою.

Коли одного разу до Оптиної пустині приїхав архієрей, то під час огляду обителі спитав у старця Анатолія, що супроводжував його, хто ж це так доладно улаштував скит. Старець, котрий і був його упорядником і начальником, відповів:

— Ігумен благословив улаштувати цей скит.

— Але хто ним керував?

— А братія старанно працювала, — мовби не почувши, продовжував він.

— Але хто ж був упорядником?

— Отець ігумен поставив керуючого...

Так владика і не зрозумів, хто ж усе так гарно влаштував у скиту. Мистецтво служіння Богові та людям і є талантом життя, вкладеним Господом у кожну людину.

Це головний мотив запропонованої Христом притчі про таланти. Вже загальновживаним став вислів «закопати свій талант». Але частіше за все зовсім не євангельське розуміння вкладається в ці слова. Не тому, як пробитися в люди і вдало реалізувати свої здібності, вчив нас Христос. Навпаки, саме на вершині Парнасу найзручніше закопати свій талант, і десь на задвірках бомонду найпростіше віддати його в обіг.

Якість срібла, відданого в розпорядження рабам, не цікавить Господаря, це все одно належить Йому. Він чекає іншого: довіри, старанності чи хоча б поваги. У цьому, найважливішому, всі раби рівні між собою. «Під талантами тут мається на увазі те, що знаходиться у владі кожного, — або покровительство, або маєток, або навчання, або щось подібне. Тому ніхто не повинен казати: я маю один талант і нічого не можу зробити. Можеш і з одним заслужити схвалення. Ти не бідніший за євангельську вдовицю, не нижчий за званням за Петра та Іоанна, котрі були з простого народу, неосвічені — але за те, що були старанні й робили все для спільного блага, отримали небесний спадок. Істинно, ніщо так не люб’язне Богові, як корисне для всіх життя» (свт. Іоанн Златоустий).

Віддати свої таланти в обіг — це, на думку Павла Флоренського, значить віддати себе всього служінню ближнім. І Господь, навіть коли ми не маємо такого бажання, все одно хоч один талант, хоч одну можливість, але дасть людині — із надією, що вона все ж таки реалізує її і знайде своє щастя в служінні любові.

Опублiковано: № 4 (28) Дата публiкацiї на сайтi: 26 November 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Таланти — в обіг

Таланти — в обіг

Денис Таргонський
Журнал «Отрок.ua»
Церква не має потреби ні в великих артистах, що жертвують свої таланти, ні в ефектних голосах. Їй потрібне серце людини: Милості хочу, а не жертви (Мф, 9, 13). Церква з радістю приймає всяку людину, обдаровану чи просту, але при цьому очікує, поки людина відчує потребу в Богові, а не в підходящому концертному майданчику для демонстрації своїх здібностей.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
20:13 11.03.2008 | Маша
Таланты - это к Богу путь,
И как велик их не сгубивший,
Кто мир сквозь дар сумел вдохнуть,
И братьям это разрешивший!!!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: