У ювеліра

Він сидить у маленькій будочці посеред великого торгівельного центру. Я прийшов до нього полагодити застібку на срібному ланцюжку.

Ювелір розглядає кільця ланцюжка через величезну лупу й усміхається. Йому щось там відкривається ― якийсь інший світ, не видимий неозброєним оком.

― Ось бачите ― бирка з пробою. Вона гостра і майже перетерла кільце, на якому тримається хрестик. Її б забрати.

― Давайте заберемо, ― погоджуюсь я.

Я дивлюся на ювелірну роботу і згадую про одного свого знайомого. Це людина, яка мені дорога. Місяць тому я привітав його з днем народження. А він про мій (на минулому тижні) забув. І взагалі ― якось не поспішає демонструвати мені свою прихильність. Просто я йому не потрібний і не цікавий.

Ну й фіг з ним.

― А ось кільце майже перетерлося, ― ювелір показує мені срібне колечко, яке потоншало до товщини людської волосини. Треба замінити.

― Міняйте, ― знову киваю я.

До речі, якраз сьогодні він мені надіслав смс. А я йому ― не відповім. Ну як, прикольно, коли у відповідь ― тиша?

Я пригадав, як цей хлопець розповідав мені, що його батько ніколи не хвалив. Лише сварився, коли той провиниться. І тому в нього проблеми з вираженням симпатії. Любити не вміє, коротко кажучи.

А в мене теж мама все життя: «вчишся погано, характер м’який, нічого з тебе не буде». Мені звідки взяти це вміння любити? У магазині купити, чи що?

Взагалі-то все логічно. Комусь не додали любові. Ось кільце вилетіло. Він когось проігнорував ― і отримав мінус одне кільце у відповідь. Звичайно, ланцюг відносин рветься. Усе логічно й піддається поясненню ...

А система ж із червоточиною. Працює давно, і хтось чорний тоді ж, дуже давно, насипав у неї піску. І вона буксує. Гальмує. Димиться. І я, виявляється, в ній ― маленький гвинтик. І той, хто все це вигадав, дивлячись на мене зараз, потирає долоні. Схоже, я виправдав його сподівання.

А ювелір продовжує усміхатися і щось бурмоче. Він знайшов уже третє слабке кільце. З мене вже 45 гривень.

Смішно було б, якби він простягнув ланцюжок і сказав: тут три кільця негодящих і завтра ваш ланцюг порветься. Його краще викинути. Я б сказав йому, що він дурень і даремно займає місце в цьому торгівельному центрі.

Так, диявол мене майже підловив. Дякую ювеліру. Забираю ланцюжок і дістаю мобільний. Треба буде написати моєму знайомому щось хороше. Зробити йому приємне. Хоча, можливо, він мені й не відповість. Але це вже його вибір. Я свій зробив.

Дата публiкацiї на сайтi: 08 November 2012

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 6 з 6
16:05 19.11.2012 | Надежда И
Спасибо за такой простой и по-человечески понятный рассказ! Я тоже испытываю такие искушения! Храни вас Господь!
11:21 10.11.2012 | Тома
не раз приходилось чувствовать такие эмоции. Красивое сравнение с цепочкой.. большое спасибо)
22:04 09.11.2012 | Ольга
Благодарю Вас, Александр. Очень нужная статья. Очень доступен и понятен смысл написанного. Храни Вас Господь!
10:21 09.11.2012 | Максим
Ну, отошлет автор свой СМС, ну, прочитает его человек. И что выйдет? - Этот "подозрительный тип гражданской наружности" потерзается чувством вины, покорчится... Не уверен, что этот СМС нужен - автору и его корреспонденту... Впрочем, тут в основном о ювелире. Ему точно - по фиг. А вот дьявол точно будет рад. Таки подловил.
09:39 09.11.2012 | Анна
Спасибо, как интересно изложено. Простая жизненная ситуация и как многому учит! Помощи Божией в дальнейшем.
23:11 08.11.2012 | Иулия
Спаси Господи! Глубокий смысл. Действительно, чаще всего мы не замечаем, когда, как и чем нас искушает дьявол. Нужно учиться быть на чеку каждое мгновенье, чтобы "не оправдать его надежд"! ))

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: