Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Улюблений святий

Дива святителя Миколая

Так склалося (не випадково, а за Провидінням), що про найулюбленіших святих ми найменше знаємо. Мова йде про Божу Матір і про святого Миколая. Смирення не намагається проявлятись і прославитись. Смиренню добре в тіні, тому і «Благословенна між жонами», і найулюбленіші на Русі святі прожили так, що відомих фактів їхнього земного життя дуже мало.

Тим цінніша та слава, яку вони отримали після того, як залишили цей світ. Важко знайти християнське місто на карті світу, де Мати Божа не проявила б Свою чудотворну любов, зцілюючи, захищаючи, навчаючи людей, які потребують допомоги. Це стосується й Мірлікійського архієпископа.


Катерина Косьяненко. Святий Миколай

Його допомога швидка і дивовижна. Він і суворий, і милостивий одночасно. З кутка, де горить лампада, він уважно дивиться на простолюдина і на товстосума. У кожному храмі є його образ, і навіть якщо ми більше нікого зі святих не знаємо, то, побачивши Миколая, вмить відчуваємо себе в храмі наче вдома. Одне диво із тисячі мені хочеться згадати і переказати.

Цей випадок описаний у С. Нілуса в одній із його книг. Там мова йшла про злодія, який мав забобонну любов до Угодника, і щоразу, йдучи красти, ставив святому свічку. Не смійтесь над цим злодієм, браття. Це тільки збоку здається, що дурість очевидна. Якщо дивитись глибше, то пильність втрачається, і ми самі часто робимо невідомо що, не помічаючи безглуздості своїх вчинків. Так ось, злодій ставив святому свічки і просив допомоги в крадіжках. Довго все сходило йому з рук, і цей успіх він приписував допомозі Миколая. Як раптом одного разу цей по-особливому «набожний» злодій був помічений людьми під час крадіжки. У простих людей розмови недовгі. Грішника, спійманого на гріху, б’ють, а то й убивають. Чоловіки погналися за нещасним. Смерть наблизилась до нього і почала дихати в потилицю. Втікаючи від переслідувачів, він побачив мертвого коня за селом. Труп давно лежав на землі, із тріснутого живота тік гній, черви повзали по тілу тварини, і повітря навколо було отруєне запахом гнилі. Але смертний страх страшніший за будь-яку гидливість. Злодій заліз в гниюче черево і там, серед смердючих нутрощів, принишк. Переслідувачам навіть на думку не спало, що втікач здатний сховатися в трупі. Походивши навкруги та налаявшись досхочу, вони пішли додому. А наш «щасливчик», гинучи від смороду, розривався між страхом розплати і бажанням вдихнути свіжого повітря.

І ось йому, ледве живому від страху і смороду, являється Миколай. «Як тобі тут?» — запитує святитель. «Отче Миколаю, я ледве живий від смороду!» — відповідає нещасний. На що святий йому відповідає: «Ось так мені смердять твої свічки».

Коментарі тут зайві. Мораль — на поверхні. Молитва грішника смердить, а не пахне. Треба не тільки молитися, але і життя змінювати, скільки вистачить для цього сил. Так? Так. Але це висновки поверхневі. Тут є і глибший урок. І як казав хтось із літературних героїв: «Так-то воно так, але не так».

Миколай таки врятував грішника! Молитва хоч і смерділа, але до святого доходила, і в потрібний час Миколай згадав про нього. Нехай моя свічка нині смердить, нехай вона ще довго буде смердіти (бо не швидко запах вивітрюється), але я все одно її буду ставити.

Молитися чисто і гаряче, як свічка горить, за один рік не навчишся. Молитись так, щоб Богу було приємно, так, як нам ароматом кадила дихати, це — праця всього життя. І радію я, що Господь покарає, і Він же потім помилує. А святі в цьому на Бога схожі.

 

Або ось іще випадок. Це було в Києві під час німецької окупації. В одній сім’ї помирає мама. Залишається троє дітей, одне одного менше, а батько — на фронті. Діти кладуть маму на стіл. Що далі робити — не знають. Родичів немає, допомогти нікому. Знали діти, що над покійниками псалми читати треба. Псалтиря під руками немає, так вони взяли акафіст Миколаю, стали в маминих ногах і читають. «Радуйся, вмістилище великих чеснот. Радуйся, достойний співбесіднику ангелів. Радуйся, добрий наставнику людей». Звичайно, яка тут радість. Сам страх і горе. Але читають вони далі і дочитують до слів: «Радуйся, бо невинних із кайданів визволяєш; радуйся, бо навіть мерців ти оживляєш». І на цих словах — Свят! Свят! Свят! — мама відкрила очі і сіла. Змилувався Угодник. Прихилився на дитячі сльози.

 

Образ Миколая співзвучний і зрозумілий нашій душі. Святий за собою книг не залишив. І народ наш більше вірить справі зробленій, ніж слову промовленому. Миколай бідних любить, а в нас майже вся історія — суцільна історія бідності, простоти й убозтва. Коли італійці тіло святого вкрали і до себе повезли, з’явилося свято «літнього Миколая». Греки його до сьогодні не визнають, а наші пращури це свято осмислили по-особливому.

Діди дідам казали, що зійшли якось з небес Миколай та Касян по землі походити, допомогти може комусь. Зирк — а в глибокій калюжі чоловік з возом застряг. «Ходімо, — каже Миколай Касяну, — допоможемо чоловічку». А Касян говорить: «Нема бажання ризи райські бруднити». Ну, Миколай, сам поліз в бруд і віз виштовхав. Розчулився Господь на таке людинолюбство і дав Миколаю два свята на рік — влітку і взимку. А Касяну — один раз на чотири роки — 29 лютого. Ось так.

Загалом, з Писанням ми до сьогодні погано знайомі, невігластва і грубості в нас теж вистачає. Навіть поділитися можемо. Але якщо побачить наша людина ікону Миколая Угодника, вмить три пальці щіпкою складе і перехреститься. Скаже: «Радуйся, Миколаю, великий чудотворцю», — а Миколай з небес відповість: «І ти не сумуй, раб Божий. Прославляй Господа Вседержителя і словом, і вчинками».

Багато святих на землі було, багато ще буде. Але ми до Чудотворця прив’язані, наче живемо не в нашій північній країні, а Малій Азії, і не в епоху інтернету, а в IV столітті, в епоху Першого Вселенського Собору.

І це навіть до сліз чудово.

Опублiковано: № 1 (37) Дата публiкацiї на сайтi: 02 April 2009

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Улюблений святий

Улюблений святий

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
З Писанням ми до сьогодні погано знайомі, невігластва і грубості в нас теж вистачає. Навіть поділитися можемо. Але якщо побачить наша людина ікону Миколая Угодника, вмить три пальці щіпкою складе і перехреститься. Скаже: «Радуйся, Миколаю, великий чудотворцю», — а Миколай з небес відповість: «І ти не сумуй, раб Божий. Прославляй Господа Вседержителя і словом, і вчинками».
Розмiстити анонс

Результати 1 - 18 з 18
13:49 20.06.2011 | Лина
отец Сергий Круглов

ОТЧЕ НИКОЛАЕ

Говорят, что на небе все молоды,
Что в раю нету счета годам.
Отчего же ты, отче Николе,
Старым дедушкой видишься нам?

Легкий кашель, морщины, залысины,
Жест святителя, свет, чистота, —
Да, и старость прославлена в Истине,
Как и детство, легка и проста.

Мир без тени, лазурный и розовый,
Белобровый внимательный взор,
Белый саккос, льняной и березовый,
Мирликийский златой омофор, —

Образ вешний твой, церковка тесная, —
Сколько пролито слёз и соплей!..
Деды внуков лелеют и пестуют,
Как не пестует мать сыновей.

В нас уже не отыщешь смирения,
В нас уже не осталось любви.
Покалеченные поколения,
Дети блудные, внуки — твои.

Ты над нами, страстями болезными,
Держишь меч защищающий свой
Не за крыж, как палач, а за лезвие
Узловатой, сухою рукой.

Человекам дорога накатана:
Предстоит всем умрети — и суд.
И чему ты, душа, нас сосватала?
Где найдём мы последний приют?

Что присудится — то не изменится.
Но ты нас не забудешь и там,
И дарить будешь золото девицам,
И являться в пути морякам.
23:33 20.12.2010 | Татьяна С.
Очень трогательные истории и прекрасно написано. Спасибо.
18:49 03.05.2010 | Анастасия
замечательная статья..
даже слезы подступили..
спасибо Вам!!
05:07 11.09.2009 | Надежда
Огоромное спасибо за статью! За тепло, любовь в ней!
15:20 23.04.2009 | Елена
Большое спасибо, отче! Всегда с удовольствием читаю Ваши статьи. Они всегда поучительны и пронизаны любовью. Спаси Вас Бог!
14:04 21.04.2009 | Владимир
Благодарю...
13:11 16.04.2009 | Елена
Спасибо!!!!Ведь мы,порой,действительно забываем жизни святых,у которых надо учиться жить!
22:11 15.04.2009 | Anna
Otetz Andrei! Ny kak vi vsegda napisat' mozhete- vot tak vot -zamechatel'no! Spasi Gospodi!
16:52 10.04.2009 | Padshiy
Радуйся, Никола, великий чудотворче!
Очень хорошая статья, я почти прослезился, читая её.
Он очень добрый, милосердный святой человек. Я до сих пор не могу осознать тот факт, что он слышал мои молитвы - явное свидетельство истинности веры, молитвы, истинности православия. Понимаю, чо это так, а изменить себя не могу, но так стыдно перед ним. Все что не удавалось мне в этой жизни за посление годы успешно, все было с молитвой святому Николаю. И работу найти, и машину купить, экзамены сдать. А в целом жизнь никак не наладиться, потому что никак не дойду к тому, чему он учит меня своей помощью, всех нас учит. Ведь это же самая истинная проповедь - помощь оттуда, помощь святых...
22:13 09.04.2009 | Татиана
Однажды, на праздник Св.Николая, священник сказал на проповеди, что, наверное, не найдется ни одного человека, которому Николайчик хоть раз в жизни не помог. Наверное это так и есть. Мы с мужем познакомились в День Св. Николая. И теперь считаем этого святого небесным покровителем нашей семьи. И еще знаю две супружеских пары, которые соединили свои судьбы молитвами к Св. Угоднику Божию.
21:05 04.04.2009 | Елена
Спасибо батюшка!
19:14 03.04.2009 | Ирина
Хорошая статья.
Действительно,даже чтобы научится правильно обращаться к Господу нужны годы.А уж чтобы исправиться духовно - иногда и десятилетия.
Еще раз спасибо за статью.
С уважением,
Ирина.
17:00 03.04.2009 | Аня З
Да, так хочется молиться в церкви только о высоком, а поступками доказывать свою верность Богу
14:34 03.04.2009 | Надежда
Столько искренности в этой статье, столько тепла и любви, спасибо Вам большое, отче Андрею.
12:37 03.04.2009 | Галина
Дуже цікава стаття. Велике спасибі.
11:05 03.04.2009 | Андрей
Замечательное наблюдение- для Господа и для народа Божьего ценна прежде всего не книжная мудрость, не Богословие, а простота и любовь.
08:13 03.04.2009 | valeria
Zdravstvui -Otrak-xochu priobshitsa
s uvazeniem-Valeria
02:00 03.04.2009 | Николай Б.
Спасибо, отче Андрею.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: