Професія ― як жінка: не ти її вибираєш, а вона – тебе. Коли мене в дитинстві запитували «ким ти хочеш стати?», я зніяковіло мовчав і завжди заздрив одноліткам. Вони радісно рапортували про свою майбутню професію, а я ― не міг. Думав, поки не вирішу, ким бути, залишуся ніким. Драма розпалювалася. У школі всі мріяли стати льотчиками, а я висоти боявся. «Будеш прибирати сміття!» ― лякали вчителі. І мені ставало моторошно: сміття було страшнішим за висоту. Батько пожежником був ― а я боюся вогню, який із мене пожежник? От космонавти молодці! Але після Гагаріна мені в космос не хочеться…
Усі ми були в щасливій розгубленості після закінчення школи. В ейфорії випускного вечора ми вирішували: де вчитися? Після закінчення навчання виникло інше питання: навіщо вчився? У цей час спадали на думку слова Павки Корчагіна: «Життя треба прожити так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки». Але з партійної практики всі знали: найкраще рішення питання ― не вирішувати його.
Чим ближче був диплом, тим страшніше ставало. Куди піти працювати? На ярмарку професій є свої закони. Ми вибираємо ― так нам здавалося спочатку. Однак з часом помітили ― вибір не за нами. Розумні однокурсники чомусь торгують на базарі. Хтось із горя пішов на велику дорогу в ДАІ. Усіх вибрали обставини ― оголошення, знайомий, телефон. І все здається, що ми варті більшого.
Можна згадати фільм «Сміттяр». Зіткнення двох систем цінностей. Герої допомогли один одному заново оцінити все колишнє життя. Що важливіше? Припустимо, ми вибрали щось піднесене: «Очистимо землю від покидьків!» Ми чистимо-чистимо… а їх щодалі більше. Може, не те прибираємо? Спробуємо прибирати за кимось ― а що як наступного разу він кине менше… Ну, а що робота не престижна ― «Значить, доля така, ― має ж хтось сміття прибирати?»
Тільки нікому не хочеться двірником бути. Всі хочемо на пічці їхати. Одному не пощастило ― не там народився. Другий усе хоче змінити своїми силами. А третьому міняти нащо? ― Все добре! Що ж робити? Чи потрібно мені міняти роботу? ― Ні. Треба прагнути до кращого, але робити, що робиш.