Записки на полях душі. №1 (12)

Кілька слів новоначальному

Змінювати чи змінюватися?

Святой пророк Моисей получает скрижали с десятью заповедями. Синай. Икона XIII века

Всі наші біди від гордості. Часом ми переступаємо церковний поріг, гадаючи, що то ми знайшли Бога. Але правильно зауважив о. Андрій Кураєв: «Не ми знаходимо Бога, це Він знаходить нас!»

— Ось я віднедавна до церкви ходжу. Але бачу, так би мовити, «незамуленим оком», що багато чого тут потрібно змінювати!

— Майже згоден з Вами, — відповів батюшка, — але змінити потрібно лише одне. Треба двері в храмах зробити дуже низькими. Щоб кожний, хто заходить до церкви, спершу вклонився, а потім вже дивився, що і як переінакшувати.

 

За міркуваннями про те, наскільки зрозумілим є богослужіння, народ поділяється на «консерваторів» та «реформаторів». Ми свідомо залишимо осторонь категорію людей, яким це взагалі байдуже — тих, хто ходить лише набрати святої води та освятити ковбасу.

Але що робити тому, для кого відвідування храму не є пустою формальністю? Вихід є. Маленька книжечка «Всенощное Бдение и Литургия» — серйозна підмога для розуміння богослужіння. В усякому разі, незмінюваних текстів добового кола. Те, що не сприйняв на слух, вдало компенсується читанням. Можна затримати ненадовго увагу, поміркувати над почутим, «пройнятися». Максимум за півроку середньостатистичного відвідування богослужень людина може вже навіть часи читати. Принаймні цивільним шрифтом. Та найголовніше те, що парафіянин відчуває себе не глядачем, а співучасником храмового дійства. Він уже знає, що за чим співають і передбачає події служби. Але...

Стоїть якось у храмі новоначальний, простежуючи за книжечкою хід літургії. Тут «бабка-чорний грак» хапає його за книжку:

— Вдома треба до причастя готуватися! А тут не читальня! Молитись треба!

— Та я за службою слідкую.

— Вдома треба за службою слідкувати! А тут батюшка за всім слідкує!

Ось тобі й відповідь... Я чомусь гадав, що батюшка також молиться, а не «стежить за всім». Ну та Бог із нею, з бабкою...

Можливо, є сенс проявити «ініціативу знизу»: поговорити з настоятелем храму і завести на видному місці пачку таких книжок. Кожний може взяти аби скористатися, а після служби поставити на місце. Більш досвідчені охоче підкажуть тому, хто спізнився, «де ми зараз». Так, з часом книжки розтріпаються та зачитаються. Але й коштують вони недорого — зібрати гроші на їх поновлення легко.

Струни духовні

Струна дає точний та чистий звук лише тоді, коли вона правильно натягнута. Від недбалого стояння в храмі замість молитви виходить лише «брязкіт». Перетягни струну — і звук фальшивий, і розірветься скоро. «Перетягнутість» душі — свідоцтво духовного зваблення.

Налаштуй себе на молитву — і твоя душа заспіває до Бога в молитовнім хорі голосів.

Що краще знаєш церковну службу, тим менше звертаєш уваги на зовнішнє, тим глибше сприймаєш внутрішнє. Зовнішнє — лише сяйво благодаті. Внутрішнє — це його Джерело. Внутрішнє неможливо висловити словами, це дотик Бога до людського серця.

«Новини благочиння»

Подейкують, що невдовзі в наших храмах введуть дві нові церковні посади: «відбиратор» та «розтоптатор». Перші будуть відбирати мобілки, що пищать під час служби, а другі...

Перед входом до храму — вимкни мобілку!

Покаяння

Коли Господь торкається серця, людина раптом розуміє, що Православ’я — це не лише стояння зі свічкою на Великдень. Що бути православним немислимо без регулярних Сповіді та Причастя. Про те, коли і як піти до сповіді, вам розкажуть. Але про що ви розкажете священику і як саме ви це зробите?

Десятирічний отрок прийшов на сповідь. Витяг списаний дитячим почерком папірець і заходився «каятися» в гріхах, вочевидь переписаних під керівництвом мами з грубої церковної книжки. Часто навіть не розуміючи сенсу вимовлених слів.

— Ну, це ти з книжки переписав, — перервав його батюшка, — а від чого тобі дійсно соромно? Що заважає тобі заснути? Про що неприємно навіть згадувати?

— Я... Ну, я... Я дівчинці з нашого класу в портфель води налив. А ще, коли один хлопчик у дворі попросив у мене машинку погратись, сказав, що його батьки — жебраки. Він розплакався та пішов. А ще я з рогатки голуба вбив. Просто так вбив. Хлопці сміялись — і я разом із ними. Хоча мені й жаль голуба було.

— Бог тебе простить, — тихо сказав батюшка, — ти вже знаєш, що чинив підло. В однокласниці попроси пробачення. В хлопчика з двору — теж. І постарайся йому подарувати від щирого серця гарну іграшку. Твар живу також милувати треба та захищати від злодійства. Ну, все в тебе? Чи ще щось?

— Все... Ні! Ще зі мною, у мене... — сльози рікою полилися із дитячих оченят, — моя бабуся! Вона померла навесні. Вона любила мене. І я її теж. Але коли вона сердилася на мене, я їй у спину дулі крутив та пальця показував! Адже я вже навіть пробачення попросити не можу...

— В неї не можеш — але можеш у Бога. Гадаю, милістю Божою вона тебе вже пробачила і молиться про свого улюбленого онука перед Богом. А ти молися про упокоєння своєї бабусі, хоч коротенько, але щодня. Бог тебе простить.

Божі заповіді та ми

Десять Заповідей знають всі — виконують не всі.

1. Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.

Хай не буде тобі інших богів переді Мною (Вих. 20, 2–3).

В погоні за «прогресивністю релігійних уявлень» багато хто сьогодні намагається з’єднати те, що з’єднати неможливо. Окультна література та нехристиянська містика породжують повну «кашу» в головах новоначальних. Тут тобі й Ісусова молитва, й Агні-йога, і Будда з Крішною в одній упаковці. Тут і поради якомога частіше соборуватися — «задля прочищення чакр»! Незнання своєї віри та гордовит е прагнення пізнати чужі вірування породжує повне сум’яття в душі. І, як результат цієї плутанини, — замість «Вірую у Єдиного Бога Отця Вседержителя...»:

— Ну, я не те, щоб у Бога вірю. Просто вірю в те, що там, зверху, хтось є і все про всіх знає.

— Судячи з Вашого опису, Ви вірите в тьотю Клаву з 10-го поверху, — зазначив батюшка.

2. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій (Вих. 20, 4–5).

Сьогодні навряд чи хтось заходиться вирізьблювати з каменя ідола. Але талісмани та амулети продаються в кожному кіоску. Проте й без них перетворитися на ідолопоклонника зовсім не важко. Кумиротворення — улюблена розвага пересічних громадян. «Культова книга, культовий фільм, культова група», — чути звідусіль. Сучасна мас-культура породила вже тисячі «культів» та «культиків». Підліток з орлиним зором раптом починає носити «гарріпоттерівські» окуляри. Дівчина ніяк не візьме до тями, чому в овочевому магазині не розуміють простих ельфійських слів. А хтось і розсердитися може, якщо почує від вас, що в піснях Rammstein’а нема відповідей на всі життєві запитання.

Коли ж на зміну зачаруванню приходить розчарування, ідоли руйнуються. Але, руйнуючись, ранять уламками фанатів, що стоять біля їх підніжжя. Відтак, «к хитам сезона относитесь спокойнее!»

І на завершення. Якщо весь вільний час ви бігаєте болотами в пошуках «великого вчителя джедаїв» — негайно припиніть дивитися «Зоряні Війни»!

3. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно (Вих. 20, 7).

Багато хто, щойно переступивши церковний поріг, на кожному кроці каже: «Господи, Господи!» Не заради молитви до Всевишнього — просто так, для прислів’я, «аби пов’язати слова в реченні». Адже Господнє Ім’я сильна башта (Пр. 18, 10) — то й не вдавайтеся до нього без потреби. Інакше — купа красномовних слів — і жодного щирого.

Або ось так:

— Батюшка! Простіть-благословіть!

— А за що простити? Ви мені нічого поганого поки що не зробили.

— За все простіть, за всі гріхи...

— З гріхами — на сповідь. А благословити на що?

— Ну, благословіть їхати до двоюрідної сестри кума в Запоріжжя, продавати дім.

— Люба! Який кум, який дім, яке Запоріжжя? Та я ж Вас вперше в житті бачу...

Варто добре пам’ятати слова Спасителя: Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. (Мф.7, 21). Краще бути, ніж видаватися.

4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його. Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого (Вих. 20, 8–10).

Невідвідування храму сьогодні часто виправдовують браком часу. Мовляв, «треба гроші заробляти». Та хіба всі гроші заробиш? А може, від того й не вистачає їх постійно, що в храмі рідко буваєш?

5. Шануй свого батька та матір свою (Вих. 20, 12).

«Як мене дійняли ці предки!!!», — заявляємо ми, відстоюючи своє право на триденний загул з друзями. І геть забуваємо про «дошкульність», коли, випрані та напрасовані, виходимо з дому. До батьківського життєвого досвіду ми звертаємося лише тоді, коли батькам доводиться вирішувати наші проблеми. Проблеми, що виникли внаслідок нашої власної дурості та безтурботності.

6. Не вбивай (Вих. 20, 13).

«А хіба я кого вбив?» — почуєш від багатьох. А хіба ні? За попередньою змовою, без усіляких вагань сотні пар в Україні щоденно «позбуваються незапланованих дітей»!

Але й без цього узаконеного дітовбивства убивць серед нас вистачає. Скільки разів бажали ми ближньому: «Щоб ти здох!» Скільки разів кортіло розбити чиюсь голову. Хіба Бога боялися ми? Ми боялися міліціонера! А не було б його... Але для того, хто живе без страху Божого, і міліціонер невдовзі перестане бути перешкодою. З кожним роком кримінальні хроніки дедалі частіше заповнюються повідомленнями про безглузді, нічим не вмотивовані вбивства.

7. Не чини перелюбу (Вих. 20, 14).

Про те, що подружні зради і блуд — це гріх, відомо всім. Однак співжиття майбутнього подружжя до шлюбу сьогодні стає печальним фактом. А потім ще дивуються, чому хворіють їхні діти.

Церква називає це «обкраданням шлюбу». В багатьох «нормою» стало знайомитися в ліжку, а про вінчання згадувати, коли блудити набридне. От і маємо, що сучасні шлюби не міцніші за весняні «собачі весілля».

Коли світ струшують сексуальні революції, православні поповнюють лави контрреволюціонерів.

8. Не кради (Вих. 20, 15).

Якщо ми не нишпоримо по хвіртках і не громимо сейфи, це ще не означає, що ми «чисті на руку». Ми рідко посягаємо на чуже, але, не задумуючись, кладемо до кишені «не своє». Ми «забуваємо» сплачувати за проїзд, виправдовуючи себе тим, що «інші крадуть більше». Усякий з нас, хто посягає на чуже, вважає себе «шляхетним Робін Гудом», будучи насправді банальним шахраєм. Жоден не хоче бути обкраденим, але багато хто прагне вкрасти. А потім ще й обурюються: «Все розікрали!» Коли не хочеш, аби до тебе влізли злодії, привчи себе хоча б платити в автобусі. Бо усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки (Мф. 7, 12).

9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього (Вих. 20, 16).

Тут мова йде не лише про надання неправдивого свідчення в суді. Аби порушити цю заповідь, достатньо періодично «перемивати кістки» оточуючим. Не знаючи ні причин, ані обставин, ми поспішаємо поділитися з друзями своїми домислами щодо безчестя ближніх та дальніх. Левова частка нашої щоденної балаканини — розповіді про оточуючих нас «негідників». Так і живемо — сидячи всією скопою у вигрібній ямі та кидаючись на всі боки своїми та чужими нечистотами. Може, варто з цієї ями вибиратися?

10. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого (Вих. 20, 17).

— Скажіть, Шуро, чесно, скільки Вам треба грошей для щастя? — спитав Остап. — Тільки підрахуйте все.

— Сто карбованців, — відповів Балаганов, із жалем відриваючись від хліба з ковбасою.

На превеликий жаль, багато хто не може, подібно до Шури, відповісти на це просте запитання. І через те продовжує неситим оком оглядати околиці, розливаючи хвилі заздрощів.

— От коли б мені такий Лексус!

— Ну і що б ти з ним робив? Думав би, де ставити, як охороняти, чим заправляти, де ремонтувати?

Наші бажання можуть бути безмежними. Обмежувати їх можемо лише ми самі. Варто завжди пам’ятати про те, що Бог, за милістю Своєю, подає людині не бажане, а благопотребне. Тобто те, що буде благом для її душі. Визнач те «необхідне і достатнє», що потрібно тобі, і навчись задовольнятися цим.

Навіть у життєвій практиці присутня ця мудрість. «Система повинна бути адекватною до користувача», — вважають бувалі комп’ютерщики. І справді, чи потрібен тобі найшвидший процесор лише для того, аби годинами розкладати пасьянси та ганятися за чудовиськами у віртуальному світі?

Але, якщо душа твоя буде чиста, Бог неодмінно подасть усе необхідне, аби ти служив Господу і ближньому своєму на благо. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться! Не лякайся, маленьке стадо, бо Отцю вашому вподобалось дати вам Царство (Лк. 12, 31–32).

Опублiковано: № 1 (12) Дата публiкацiї на сайтi: 10 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Записки на полях душі. №1 (12)

Записки на полях душі. №1 (12)

Валеріан (Головченко)
Журнал «Отрок.ua»
Кілька слів новоначальному. Змінювати чи змінюватися? Струни духовні. «Новини благочиння». Покаяння. Божі заповіді та ми
Розмiстити анонс

Результати 1 - 6 з 6
01:28 26.02.2013 | dolya
Мне кажется, Господь установил наследственность для блага человека как дополнительный аргумент: не делай зла, будет плохо не только тебе, но и твоим потомкам. На себя наплевать - подумай о детях, внуках, правнуках...Возможно, этим можно объяснить количество родов - третий и четвёртый. Это - "видимый период", когда человек в течении земной жизни может непосредственно наблюдать процессы наследственности на предках и потомках.
20:29 10.02.2011 | Татьяна
Спасибо!!! От всей души!!!
19:28 07.10.2010 | Валентина
Статья улыбнула и научила....подучила)
19:28 07.10.2010 | Валентина
Статья улыбнула и научила....подучила)
21:43 25.01.2010 | Ксения
А как понимать слова со второй заповеди "Не делай себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху, и что на земле внизу, и что в воде ниже земли; не поклоняйся им и не служи им, ибо Я Господь, Бог твой, Бог ревнитель, наказывающий детей за вину отцов до третьего и четвёртого рода, ненавидящих Меня, и творящий милость до тысячи родов любящим Меня и соблюдающим заповеди Мои" про детей наказывающий за вину отцов?
15:12 23.10.2009 | Елена
Спасибо за прекрасную статью. Слава Богу, что "...Он находит нас!"

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: