Нотатки вчорашнього студента

Реr аsреrа аd astra?
(Крізь терни до зірок)

Якщо писати про професію лікаря, опираючись виключно на досвід учорашнього студента-медика, котрий зовсім недовго пробув у його ролі, вийде не стаття, а ціла книга. Професіоналу з багаторічним досвідом, напевно, легко та приємно було б розповісти про свою професію, про «врятовані життя» та «вдячних пацієнтів», і, звичайно ж, про свій шлях «крізь терни до зірок». А вчорашньому студенту з його першими невдачами та розчаруваннями це значно складніше: заважає накопичена втома постійних спроб продертися крізь нескінченні «терни» до давно втрачених із поля зору ефемерних «зірок». Але все ж, варто спробувати, і, можливо, ці нотатки допоможуть комусь уникнути серйозної помилки, або ж стануть невеликим попередженням про зустріч з першими труднощами. І хочеться відразу ж чесно попередити: романтики не буде. Майже…

Якщо говорити про вибір професії лікаря, то він зовсім не простий: це не вибір ремесла, не вибір способу заробітку і навіть не вибір цікавої професії чи престижної спеціальності. Це більше схоже на вибір способу життя, оскільки мова йде не про те, ким ти будеш працювати, а, радше, про те, ким ти будеш для багатьох людей, яку роль ти зіграєш у їхньому житті. Напевно, це чимось схоже на професію священика (при всій недоречності тут слова «професія»). Вважаю, що той, хто коли-небудь серйозно хворів – зрозуміє. Адже для хворого людина в білому халаті – це не «виконавець службових обов’язків», і не «працівник клініки» з власними проблемами та прогалинами в знаннях.

Лікаря досить часто сприймають як «надлюдину» із надзвичайними можливостями (бо ж очікування хворих нерідко перебільшують можливості медицини). Лікар не може бути втомленим, хворим, не в настрої, роздратованим, голодним урешті-решт! Кожен ваш погляд будуть ловити, кожне випадкове слово запам’ятовувати, кожен жест оцінювати. Словом можна і вбити, і оживити. Одного разу викладач інфекційних хвороб, ніби жартома, сказав, що коли немає потрібних ліків (що до речі не рідкість) тоді лікуємо, наприклад, зеленкою та добрим словом; на практиці виявилося, що це зовсім не жарт…

Медицина – в жодному разі не ремесло. Ремісник відточує свою майстерність, діючи за налагодженою схемою, накопичує досвід та вдосконалюється. Для медицини така модель не підходить. Лікар працює не з матеріалом, а з живою неповторною, унікальною людиною; частими є ситуації коли вибір лікувальної тактики залежить від совісті та особистих якостей лікаря (тоді, коли юридично виправданими можуть бути обидва шляхи, лікар може йти на ризик, обираючи більш небезпечний, але перспективніший для хворого; або ж навпаки – не ризикуючи власною репутацію діяти за шаблоном, і цим не залишити хворому майже ніякої надії на покращення).

Медицина – не точна наука. Окремі медичні науки як, наприклад, фізіологію, біохімію, анатомію, фармакологію можна назвати точними, але медицину, в цілому – не можна. Парадоксально, але факт. І це зрозуміло: людина – неосяжна, її неможливо пізнати до кінця. Безперечно, тут є місце диву! Як приклад можна розглянути ефект плацебо: якщо хворому дати «пустушку» (наприклад, пігулку, що містить крейду чи іншу нейтральну речовину), і сказати, що це – надзвичайно ефективний лікувальний засіб який обов’язково подіє, в багатьох випадках можна очікувати на те, що він таки подіє! Таких випадків у літературі описано дуже багато. А наука, яка вивчає дію лікарських препаратів, завжди порівнює їхню ефективність із плацебо. Тобто ефективність лікування дуже залежить від віри хворого. Це означає і те, що віра повинна бути в лікаря, і те, що вона має на чомусь ґрунтуватися. На чому ж? Звичайно, на довірі до Бога, на надії в Його допомогу.

Парацельс казав, що сила лікаря – в його серці. Якось один літній досвідчений лікар поставив нам риторичне запитання: чому після чергування одного лікаря у відділі інтенсивної терапії (де досить тяжкі хворі) стан більшості з них покращується, а після чергування іншого – погіршується? То ж і підходи до лікування ті ж самі… Переконаний атеїст, він висловив припущення: можливо, і справді лікує Бог, а лікар – лише посередник (хороший або поганий)?

Іноді кажуть, що лікар сперечається з Богом. Звісно, це не так. Але часом може скластися таке враження. Реаніматор оживляє хворого, вдихаючи повітря в бездиханне тіло, змушує скорочуватися завмерле серце. Так, Бог дав людині здатність до творчості, до перетворення світу, до боротьби зі злом. Й іноді вдається врятувати життя, ніби «воскресити» людину. Але необхідним є розуміння, що без Його волі – нічого неможливо.

Того, хто думає про професію лікаря, хотілося б застерегти: сто разів подумайте! Буде тяжко, й іноді – нестерпно (звичайно, якщо у вас є совість). Будуть труднощі, розчарування, невпевненість, страх перед невдачею, муки совісті та багато чого іншого. Часто виникатиме непереборне бажання все кинути (багато кидають університет на 2-3-му курсі). Станете цинічнішим, черствішим; поетична, яскрава, ідеалістична картина світу стане бляклою, на ній з’являться похмурі деталі, зміниться світовідчуття… Не обов’язково, звичайно, це станеться з вами; я кажу про свій власний досвід і досвід багатьох моїх однокурсників. Але ви запитаєте: а буде радість? Хай не корислива, ну хоча б ковток холодної води на запиленій спекотній дорозі, щоб можна було йти далі? Відчуття задоволення від зробленого, вдячність? Буде, я це точно знаю. Не зі свого досвіду – його, поки що, немає, але ми бачили це в очах наших «учителів» – і відомих учених, і простих молодих лікарів. Але це – дар Божий, і він дається не відразу, і не всім.

Є один аргумент «за», що переважує всі «проти»: якщо ви вистоїте супроти всіх цих труднощів, тримаючись «за край Його ризи», то, можливо, зможете коли-небудь сказати, що життя минуло не даремно. Бо ж навіть найменша часточка полегшення та розради, подарована вами іншій людині або живій істоті, принесе незрівнянно більшу втіху, ніж будь-які задоволення. Цю радість неможливо купити, але можливо забрати з собою у Вічність.

Біля входу до однієї із клінічних кафедр висів напис: «Присвічуючи іншим – сам згораю». Як у пісні Макаревича про багаття. Звичайно, так жити та працювати мало хто міг (наприклад, як один із винятків – святитель Лука). Але ж якщо ти обираєш цей шлях, то на його початку повинно бути хоча б таке бажання, згода «згорати» для зовсім чужих, незнайомих і часто навіть несимпатичних тобі людей, на шкоду собі, своєму здоров’ю, своїй сім’ї. Якщо вже на початку шляху немає такого натхнення – починати не варто. Краще стати хорошим менеджером чи домогосподаркою, ніж посереднім лікарем. Тому що лікарі, врешті-решт, не бувають посередніми. Вони – або хороші, або погані.

Хочеться повністю погодитися з о. Андрієм Кураєвим, котрий зазначив на одній зі своїх лекцій, що медицина в нашій країні не є християнською сферою. Так, християнство навідувалося і в цю сферу, в особі таких людей як святитель Лука (Войно-Ясенецький), відомий київський лікар початку століття Яновський та, в цілому, багатьох інших… Але це та галузь, яка в першу чергу повинна бути християнською! Особливо в нашій країні – де людина не є надійно захищеною страхуванням та законами, іншого виходу немає. І ніякі Укази та Накази не можуть зробити її людянішою. Це можуть зробити лише ті люди, які живуть тут і зараз, у цій країні, тобто – ми. І це – найпростіший і безпосередній наш обов’язок: «…що тільки зробили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви зробили» (Мф. 25: 40). А що ми зробили? Насправді, саме зараз дуже потрібні православні лікарі, для яких і дитина-інвалід, і розумово відсталий, і 90-річний дідусь, і плід у материнській утробі – також безцінні люди, образи Бога, гідні співчуття та дієвої допомоги, а не безперспективні хворі або взагалі – не люди; і для яких смерть – не «м’ясо в яму», а двері у Вічне Життя, крізь які людина має пройти гідно.

Опублiковано: № 5 (10) Дата публiкацiї на сайтi: 09 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 3 з 3
11:02 17.03.2012 | Gotenot
Мені цинізму не додавати. Хочу зазначити, що цинізму - не значить сарказму, яким нині повний інтернет. Цинізму - значить, голої правди. А ідеалістична картина світу вже й так зруйнована тож я - майбутній лікар. Заявляю це з усією відповідальністю та реальними фактами. Не зовсім цинічний, бо не зовміс і лікар: ветеринарний лікар. а тварин ні в чому не можна обвинуватити: вони чисті. На відміну від людей. і тому тварин завжди хочеться лікувати, основним чином тому, що причиною їх хвороб є поводження з ними людей. А от людей в більшості лікувати не хочеться.
21:53 03.10.2007 | Виктория
Как хотелось бы поговорить с автором этой статьи! Узнать его поближе - что это за человек. Статья у него вышла просто замечательная! Если бы я только могла выразить этому человеку свою признательность за всю ту откровенность и честность, с которой были написаны все эти слова... Дело в том, что я сама ОЧЕНЬ хочу стать врачом и, поэтому, все, что написано в этой стаье было для меня...настоящей жемчужиной! Автор статьи так прав, говоря, что профессия врача - это не столько работа, сколько образ жизни. Пациенты зачастую ждут от врача очень многого (а впрочем и не очень - просто кроме ожидаемого выздоровления, люди очень ждут еще и ласковой улыбки, понимания и поддержки со стороны человека в белом халате). И настоящий, хороший врач должен дать это своему пациенту. Правда писал автор, что словом можно убить, а можно и оживить.
Такие врачи, которые вкладывали бы всю душу в свою работу, есть. Их к сожалению немного, но они есть! Лично мне очень повезло встретить одного удивительного, замечательного хирурга. Он мне очень помог. Человек этот действительно удивительный. Как бы мне хотелось, чтобы ВСЕ врачи были такими, как он!
Спасибо большое за этот рассказ - уверенна, он поможет многим.
14:25 01.10.2007 | Галя Ру
По-моему, тема чрезвычайно важная и острая, но кажется, что проблему эту разрешить практически невозможно.
Огромное спасибо за такую честную и понятную, очень сердечную статью.
Сижу сейчас больная - и по очень свежему опыту знаю, как лечит человеческая доброта)))

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: