Запитання до Неба

«Ти б Мене не шукав, коли б уже не знайшов», — сказав Господь одному з тих, хто невпинно Його шукав. У правильному запитанні завжди криється прихована відповідь, а у правильному пошуку цілком вгадується те, що шукалося. Саме питання щодо пошуку сенсу життя визначає принаймні дві речі. По–перше, запитання ставиться людиною. По–друге, сенс існує. Спробуємо пояснити ці уявні очевидності.


Разом з усіма тваринами люди шукають їжу і воду, тепло й безпеку. Проте сенс життя шукають лише люди. Це — видова відмінність людини, і якщо хтось із людей цим не переймається, то ризикує відстати від поїзду з надписом «людина розумна». Принаймні людині, яка не думає про вічність і справжні цінності, може бути відведене те місце, яке серед птахів займають пінгвіни і кури — мають крила, але зовсім не здатні літати.

Отже, людина, що почала ставити собі, іншим, Небу важкі й гострі запитання, справді стала людиною. Від себе колишньої, байдужої вона відрізняється так само, як пташеня відрізняється від яйця, з котрого вилупилося.

Але в запитаннях думки треба не лише мислити й питати. Важливо додумувати до кінця і вислуховувати відповіді. Цей шлях не кожен долає. На якомусь етапі людина може стомитись, їй може закортіти повернутися до минулого життя, в якому немає місця світоглядному занепокоєнню. Вона ладна тоді вважати щасливцями тих, хто живе самими інстинктами. Людина може наважитися тоді й сама вести безсловесне життя.

Якщо йти вперед немає снаги, а котитися донизу не дозволяє совість, то син Адама промовляє гіркі слова про те, що все безглуздо. Більшість сторінок у книзі всесвітньої історії заповнені змалюванням бадьорого бігу в непотрібному напрямку або прикрих помилок, або втомленістю від подоланого шляху.

До багатьох імен, які сама собі вигадала людина (Sapiens, Faber*), можна додати ще одне — «людина, що заблукала». Вийшла з Раю і потрапила в непролазні лісові хащі. Вийшла з Єрусалима і, по дорозі до Єрихона, потрапила під жорстокі стусани злодіїв. Від цих стусанів на якийсь час знепритомніла, а прийшовши до тями, не може згадати, звідки вийшла і куди прямує. Саме тому, хто заблукав, властиво шукати себе і питати «де я?», «куди мені йти?»

* Homo sapiens, homo faber (лат.) — людина розумна, вміла.

Вище побіжно було сказано, що важливо не лише питати, але й слухати. Музика вмирає не зі смертю великих майстрів, а зі зникненням вдячних і чуйних слухачів. Читач потрібен поету не менше за мецената. Великий актор називає глядача «Його Величність». І Бог забувається (а тому — всі смисли плутаються), коли внутрішній слух у людей втрачає чутливість. Звідси й євангельська тема подвійної людини — внутрішньої і зовнішньої. «Той, хто має вуха слухати, хай почує». А інакше: «слухом почуєте, та не зрозумієте».

Запитання ставляться не для того, аби вони лише відлунювалися. Мають звучати і відповіді. Вони є, їх лише слід навчитися чути. Пошук сенсу життя для людини зливається воєдино з пошуком себе й Бога. А Бога без Бога пізнати неможливо. Можна помітити Його сліди, можна відчувати Його дотики. Але для більшого необхідне Одкровення. Бог має Сам про Себе сповістити нас. А інакше ми так і будемо тішитися здогадами й інтуїцією, накручуючи довкола них шар за шаром барвисті тканини фантазій.

Той, хто запитує, кращий за байдужого, і той, хто визнає, що нічого не знає, кращий за того, хто твердить, що знає геть усе. Якщо для заблукалих існують свої побоювання і свої страждання, то для «віднайдених» є свої спокуси. Можна приписати почуту відповідь своєму хисту, а не Божій милості. Можна зачерствіти і заспокоїтися, неначе Рай уже досягнутий і життя прийшло до найвищого завершення. Можна зневажати тих, хто ще не чув голос «Духу, що дихає, де хоче». Загалом, якось зустрітися з Істиною — не означає назавжди заспокоїтися. Добра занепокоєність і чутливе серце мають лишитися.

Примусити Гостя завітати до нашої оселі ми не можемо. Але ми можемо прибрати оселю, викинути мотлох, накрити на стіл, а тоді терпляче чекати. Наша справа — відчистити глечик і зсередини, і зовні, а води нам наллють. Наполегливий пошук, біль і втома від цієї праці і є виорюванням тієї землі, в яку має впасти дорогоцінне сім’я.

До того, хто зачах від питань і кому життя, як і Іову, спротивило, відповідь прийде м’яко, немовби дощ на засохлу землю. До зраненої, лежачої посеред дороги людини відповідь прийде, неначе Лікар, що промиває рани вином і маслом. Тому, хто мандрує хвилями, а не суходолом, хто втомився від хитавиці та не здатен більше їсти протухлі припаси, відповідь прийде, немов довгоочікувана смужка землі на обрії.

Відповідь неодмінно прийде. В Його світлі ми побачимо чітко і себе, і ближнього, і славетне Місто майбутнього. Пережиті дні стануть зрозумілими до останньої секунди. «Відбіжить хвороба, сум і жаль».

Слід лише не припиняти пошуки і не впадати у відчай від довгого очікування.

Опублiковано: № 3 (33) Дата публiкацiї на сайтi: 21 August 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Запитання до Неба

Запитання до Неба

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
«Ти б Мене не шукав, коли б уже не знайшов», — сказав Господь одному з тих, хто невпинно Його шукав. У правильному запитанні завжди криється прихована відповідь, а у правильному пошуку цілком вгадується те, що шукалося. Саме питання щодо пошуку сенсу життя визначає принаймні дві речі. По—перше, запитання ставиться людиною. По—друге, сенс існує. Спробуємо пояснити ці уявні очевидності.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 4 з 4
17:22 02.09.2008 | Елена
Я точно знаю, что Он приходит всегда, когда кажется, что уже никто не прийдет...Я знаю наверняка, что Он ласкаво погладит по голове, согреет сердце и подарит надежду, когда надеяться уже не на что... И что только Он дает силы ждать Его прихода и верить в это безоговорочно.
Спасибо, Отче, дай Вам Бог здоровья и вдохновения.
00:57 26.08.2008 | Анна
Люди добрые!!!! Как трогательно и вместе с тем просто! "можно заметить Его следы, можно почувствовать ЕГО ПРИКОСНОВЕНИЕ..." почувствовав однажды Его прикосновение, жизнь делится на "до и после" и ждешь, ждешь этого прикосновения дни, годы, жизнь...
Спаси Господи!
13:14 24.08.2008 | Marina
Мы часто задаем себе вопрос почему так, почему не по-другому? Мы начинаем вопрошать к Господу и думать, что он нас забыл...Но Господь рядом всегда стоит только позвать, и он придет. Хорошие слова, которые дают надежду - спаси Вас Господи батюшка.
13:09 22.08.2008 | Катерина
Когда мысли напоминают броуновское хаотичное движение, когда не знаешь как же быть, что делать и куда идти, что выбрать и как решить, голова тихо склонятеся от понимания своего бессилия и неразумия. И вопрошает душа к Богу о помощи управить все и разрешить по Его великому замыслу и усмотрению... Не забывать бы только об этом в те минуты, когда хочется сделать все самому. Ведь что я могу сам... Да ничего... Спаси Господи!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: