Знайомство

Статистика стверджує, що найчастіше молоді люди знайомляться в компаніях, на святкуваннях чиїхось днів народження, у спільних друзів. Епоха вносить свої корективи. Все більше родин зобов’язані своєю історією інтернету. Все рідшою стає вулична мізансцена «я оглянулся посмотреть, не оглянулась ли она, чтоб посмотреть, не оглянулся ли я...» Що думаєте ви, наші дорогі читачі, про різноманітні способи знайомства? Чи завжди ініціатива має походити від сильної статі? Де пощастило вам зустріти свою головну любов?

Фото: В. Донейко

Марія, 22 роки, журналіст:

Свою найголовнішу в житті людину я зустріла на вступних іспитах в інституті, тільки тоді я ще не знала, що він і є моєю долею. Здогадуватися про це я почала лише за два з половиною роки по зустрічі, а от мій чоловік виявися значно прозорливішим за мене. Він одразу зрозумів, що ми маємо бути разом і довго-довго мене чекав. До знайомств на вулиці та в транспорті я ставлюся нормально. Я не вважаю це «непристойним», але й не радила б розраховувати на романтичне і глибоке продовження такої зустрічі.

А от першим виявляти увагу, я думаю, все-таки повинен хлопець. Просто тому, що непристойно дівчині кидатися на юнака, який їй сподобався. Її доля — лише скромні погляди і нічого більше, тому що повагу до себе втрачати не можна ні в якій ситуації.

До клубів знайомств я ставлюся з гумором, бо читала на православних сайтах такі докладні описи майбутньої нареченої, що просто дивувалася. Наприклад, «волосся в дівчини моєї мрії має бути довгим, вії також, вона повинна в усьому коритися чоловікові, ходити до храму щонеділі та причащатися не менше 2-х разів на місяць». Ось такі запити, в яких головне, безумовно, точність. І якщо Ви, мила дівчино, нещодавно зробили собі гарне каре, то не бачити Вам цього принца. Але я знаю одну пару, в якій чоловік і дружина знайшли одне одного саме на православному сайті знайомств. Тому, виявляється, буває і так. Щоправда, дуже рідко, на жаль. Усе ж ніякі сайти не можуть бути адекватною заміною живого спілкування. А його в молодіжних колах завжди достатньо.

Микола, 21 рік, студент:

Я зі своєю другою половинкою познайомився на сайті знайомств. До того ж, обидва були зареєстровані там із «липовими» анкетами — просто подивитися, що це таке. Не сказав би, що сайти знайомств в інтернеті аж надто корисні для душі, але Господь Своїм промислом вміє і найбільше зло перетворювати на добро. За що Йому велике спасибі.

Важливий не спосіб знайомства, а те, що відбувається в душі людини, яка розпочинає спілкування. Покірній душі нічого не зашкодить.

Явно виявляти ініціативу дівчині, думаю, не варто, це може призвести до протилежного ефекту, знітити хлопця. Адже за природою він лідер у стосунках, з цим треба змиритися. Це не значить, що треба чекати біля моря погоди — можна пускати в хід маленькі жіночі хитрощі, яких повно в арсеналі кожної дівчини.

Олександр, 28 років, підприємець:

Свою майбутню дружину я зустрів у храмі. Нас просто познайомив батюшка.

Вважаю, що нічого непристойного у знайомстві на вулиці / у транспорті немає. Люди можуть зустрітися в найнесподіваніших місцях.

Звичайно, дівчина має підбадьорити хлопця, який їй сподобався. Адже саме для нього було зроблено мільйон приготувань для сьогоднішнього вечора. Головне, витримати ту грань, за якою нас підстерігають розв’язність і нескромність.

Проти інтернету як способу знайомства нічого не маю. Ще в незапам’ятні часи, коли підключення до мережі здійснювалося за допомогою купи дорогих і незграбних приладів, а сам інтернет мав досить розмиті обриси, я познайомився там із великою кількістю чудових людей. З деякими досі підтримую стосунки. А деякі стали кращими друзями. Дуже велику увагу треба приділяти специфіці спілкування і репутації чатів і форумів.

Микола, 24 роки, менеджер із туризму:

Одного разу моя наречена зізналася, що спершу її від мене нудило. Ми тоді не спілкувалися, просто вона помітила мене в храмі. Сам майбутню дружиноньку помітив одразу: симпатична, і спідниця не «чорна-до-землі» — отже, можна спілкуватися. Привід познайомитися незабаром знайшовся: при храмі намітилась «православна молодіжна активність», де ми і перетнулися. За півроку я вже був представлений батькам, і почала вимальовуватися відповідь на мої молитви.

Чи може дівчина виявляти ініціативу? Впевнений, що так! Інша справа, що в ненав’язливій формі, натяками. Якщо хлопець недурний — зрозуміє, а дурень кому потрібен?

Важливим моментом є «перевірка» майбутньої половинки на сумісність світоглядів, працьовитість і здатність долати труднощі. Є сенс сходити в похід, уважно придивитися до батьків і друзів обраниці, познайомити зі своїми батьками і священиком. Без молитви з кінцівкою «нехай буде воля Твоя» не обійтися. Пам’ятаю, мій товариш брав покірливо слухняну обраницю в походи з наметами. Після весілля виїздити на природу з ночівлею вона рішуче відмовилася, — доводиться йому розділяти радощі похідного життя з друзями і донькою.

Дарія, 23 роки, перекладач:

Зустріти свою половинку можна де завгодно. Навіть у храмі на сповіді. Я прийшла вперше, і мене мучили найпохмуріші думки. Саме тоді я побачила свого судженого. Він стояв, високий, прямий, впевнений у собі, серед натовпу людей, які чекають на священика. І з духовністю в нього було, як мені здалося, «все схоплено». Тут ще священик викликав його з натовпу, як приятеля: «Колю, іди сюди».

«От... кінь у пальто, — подумала я, — і тут „свої“». Якби мені сказали, що цей хлопець із підкреслено рівною поставою за кілька років буде моїм чоловіком, я б дуже здивувалася. Але коли ми познайомилися, виявилось, що людина вміє усміхатися і навіть жартувати. І взагалі не така вже самозакохана... Потім були спільні поїздки, турпохід і... благословення батюшки повінчатися.

Напевно, познайомитися на вулиці або в транспорті можна. Але мені здається, це має бути якась екстремальна (в хорошому значенні слова) ситуація. Щось таке, що відгукнеться в серці серйозним почуттям.

До клубів знайомств ставлюся з певним скептицизмом: велика вірогідність того, що в процесі віртуального спілкування двоє можуть «нафантазувати».

Юлія, 25 років, літературний редактор:

Свою любов я зустріла спершу на сторінках «Отрока». Мені просто дуже сподобалось одне оповідання. А вдруге, вже наочно, я зустріла його, мою любов і автора цього оповідання, одного сонячного зеленого дня у дворі Іонінського монастиря. До того ж, сталося це не зовсім так, як можна було б собі уявити в мріях або як це буває у фільмах. Мене з ним познайомили друзі, та й знайомитися я, чесно кажу, не дуже хотіла, тому що одна справа гарне оповідання, а інша — жива людина, з якою треба про щось говорити тощо, а я не дуже комунікабельна, можу і розгубитися. Пам’ятаю, щоправда, одне особливе відчуття. Коли я лише побачила його, то одразу якось заспокоїлася: сумніви і напруження минули, а ми ж іще не вимовили ні слова. Може, і у вас так бувало?

Обізнані люди кажуть: «В житті буває все». Отже, справжню любов можна зустріти де завгодно. Напевно, людина зріє, зріє, доростає до любові, а коли вона готова, то Бог Сам знайомить її з тією, іншою, яка також дозріла, і статися це може і в трамваї, й у потягу, і на вулиці, й у метро... Чому ні? Але це за умови, що все станеться без навмисної підготовки: «Піду, мовляв, зараз познайомлюся з любов’ю всього життя в автобусі». Напевно, так не вийде. Але ж знайомляться люди і не обов’язково для того, щоб вийти заміж або одружитися, вони можуть познайомитись і стати друзями, співрозмовниками, і це також зовсім непогано.

Якщо хлопець здатен виявити ініціативу — чудово, але все залежить від того, як її виявляти. Річ не в тім, щоб двозначно жартувати, як це часом прийнято, коли знайомство починається з якихось слизьких натяків або штучних, надуманих компліментів. Важко бути щирими, особливо хлопцю і дівчині, коли вони бачаться вперше, але спробувати варто. Нехай це буде щирий, добрий експромт, коли один почне, а другий підтягне. Багато що стає зрозуміло вже в той момент, коли двоє намагаються так імпровізувати: чи говорять вони однією мовою, чи це зовсім різні люди.

Один зі способів бути щирими, особливо для сором’язливих, закомплексованих людей, — це саме інтернет. Там можна забути про свою недосконалу зовнішність, про те, куди подіти очі та руки, як одягнутися для знайомства. В мережі є два «чистих розуми», які спілкуються, тому що в них знайшлося щось спільне. Зустрітися можна і потім, якщо знайомство стало чимось серйозним, а спілкування не набридає. Можна знайомитися за інтересами, шукати однодумців, розпитувати іноземців про їхні міста і звичаї. Деякі люди, які й не думали зустріти свою половинку в мережі, зустріли її саме там, а інші, які розсилали резюме і фотографії, так ні з ким і не познайомилися. Хочете серйозних стосунків — придивляйтеся до людей, які знайомляться в інеті з вами. Чого вони шукають — розваги, гострих відчуттів, чи дійсно з якихось причин бачать у мережі свій шанс на сімейне щастя?

Сергій, 27 років, програміст:

Своє головне кохання я зустрів біля видавництва одного православного журналу для молоді. Ми домовилися побачитися саме там, а разом і познайомитися. Моя головна любов була на той момент гостею редакції цього самого православного журналу для молоді, й мене попрохали показати їй місто.

Не знаю, чому я погодився, — адже ніколи не вважав себе ні провідним столичним краєзнавцем, ні знавцем міста. Та й в усному мовленні мені часто буває складно сказати з десяток слів так, щоб вони були об’єднані спільним смислом. Тому, думаючи про те, що ж буде, я мимохіть пригадував усі невдачі «публічних» виступів, які мали місце в моєму житті. І мені було що згадати!

Подібними похмурими і неглибокими самокопаннями я наперед перекривав собі кисень і відчайдушно змушував себе нічого особливого від цієї зустрічі не чекати. А чекати чомусь хотілося... Я був у паніці та надії. Через моє хвилювання спілкуватися зі мною було складно. А моїй любові належало провести зі мною цілих кілька годин без перерви! Бідолашна...

В призначений час я був біля видавництва. До мене підійшла дівчина з короткою стрижкою, в синій сукні і запитала: «Ви Сергій?» Я відповів ствердно, і ми вирушили. Результатом цього, окрім весілля, стала також зміцніла впевненість, що професія екскурсовода не для мене.

Аліса, 28 років, хореограф:

Свою любов — чоловіка — я знайшла в храмі. На мій погляд, це незвична історія, але мені не хочеться розповідати її на сторінках журналу. Можу лише навести текст пісні, яку чоловік написав задовго до того, як ми зустрілися. Вона — про нас:

Легкие знаки, намеки на поступь,
Волосы осени, ищущей встречи.
Он не знаком с теми вопросами,
Ей не известны данные речи.
Но уходящая вдаль поволока
Их разлучила, так было бы проще.
И развела в разные стороны,
Чтобы свести чуточку позже.
И они ищут друг друга в потёмках,
Долго блуждая, и не находят.
Ждут, трепеща, прекрасное завтра,
И вспоминают вчера и сегодня...

Отож, я шукала в темряві, блукала в просторі, в тому числі й інтернету, а цей скарб знаходився так близько — в цьому ж будинку. Просто будинок дуже великий...

До слова, про інтернет. Мені здається прекраснішим знайомство в звичайному житті, «випадково», «несподівано», віч-на-віч. До інету приходиш тоді, коли ніби залишилася остання мотузочка надії, коли починає працювати глузд. Але в цьому немає нічого поганого. Просто в юності дуже живе очікування дива зустрічі, пам’ятаєте Тетяну Ларіну: «Душа ждала кого-нибудь...» Але ж нічого не змінилось, і яка дівчина не думає: ось я йду вулицею, така гарна, а назустріч він, такий розумний, веселий і кмітливий! До якогось часу мила романтика радянського кіно, де безпосередні та відчайдушні хлопці так просто і природно знайомилися з дівчатами, здається звичайною справою. Але, на жаль, чи то кіно брехало, чи то «покоління здрібніло», але доводиться усвідомити, що зараз усе не так, і взагалі, життя є життя.

І якщо перейти від «романтизму» до християнства, то думаю, що треба як можна раніше визначитися з вибором життєвого шляху і рухатися в цьому напрямку. Все-таки розумніше рятуватися не самотужки. І не варто витати в емпіреях і чекати до сорока років, коли принц впаде з неба, а треба, як казав легендарний Костя з «Покровських воріт», бути «творцем своєї біографії», не забуваючи, звісно, просити допомоги в Творця Всесвіту. Впевнена, що кожен, хто шукає, знаходить!

Євгенія, 23 роки, ботанік:

До знайомств на вулиці я ставлюся негативно, зі мною кілька разів намагалися познайомитись якісь одержимі хлопці, один із них навіть одразу пропонував вийти за нього заміж. Це вершина легковажності. І моєю природною реакцією був переляк і підкреслено холодна відповідь: вибачте, я не хочу говорити.

Виявляти ініціативу в знайомстві має, звичайно, чоловік. Дівчина, яка з усіх сил намагається показати, що їй небайдужий хлопець, виглядає в кращому випадку недолуго, а то й вульгарно. В жінок є сильніша і дієвіша зброя, ніж стрілянина очима. Що саме? Чуття, яке дозволяє їй без зайвих слів усе розуміти і володіти ситуацією.

Чомусь раніше для чоловіків була природною галантність, увага до жінки, незалежно від того, чи симпатизуєш ти цій дамі, чи ні. Це виховання. А зараз молоді люди або сором’язливі до того, що не можуть розмовляти з дівчиною, чи нахабно самовпевнені. Зрозуміло, що, коли хлопця переповнюють почуття, йому не так уже й легко опанувати себе і без тремтіння в голосі сказати про свою симпатію.

Себе в клубі знайомств уявити не можу, але цілком припускаю, що й там можна знайти свою половинку. Щоправда, мені здається, що туди звертаються вже зневірені люди. Шукати треба перш за все рідну душу, друга, а не «сканувати» всіх хлопців: чи підходить мені цей у наречені чи ні? Безпосередність і щирість — ось що цінно в момент знайомства, зародження почуття.

Ніка, 21 рік, студентка:

На кухню подруги привів якось інтернет-знайомий свого друга. Разом спілкувалися одну зиму. Наприкінці весни новий знайомий пішов до армії. Потім випадково його зустріла в переході метро, він щойно відслужив. Мені здавалося, що армія для такої тонкої і творчої людини — жахлива психологічна травма. І я вирішила його рятувати.

Тому в романі нашому і громадський транспорт, й інтернет відіграли свою роль.

При знайомстві ініціативу може виявляти, хто хоче, тільки нехай «активіст» пам’ятає про те, що ініціатива карається виконанням. «Клуби знайомств» вважаю марним витрачанням часу.

Ксенія, 25 років, музикант:

З моїм майбутнім чоловіком ми зустрілися на вечірці в друзів. Я випадково потрапила в компанію, де знала від сили дві з половиною людини; одразу стало зрозуміло, що ми дуже симпатичні одне одному. Спільні друзі показали дива винахідливості та дипломатичності, м’якими підштовхуваннями і легкими натяками вони створили для нас цілу низку сприятливих до спілкування ситуацій. За півтора роки ми обвінчалися.

Дмитро, 28 років, інженер:

Свою любов я зустрів на роботі. Коли побачив — зрозумів: все, треба одружуватися. Пам’ятаю, що кожного ранку, коли йшов на роботу, просив Бога, щоб Він усе влаштував. Дуже просив...

Думаю, що відсоток «щасливих і порядних» вуличних знайомств вкрай малий. Чи має ініціативу виявляти хлопець? За природою своєю — так. Але «за розумом»... Хлопець далеко не завжди вигадає щось розумне для знайомства або початку розмови. Непогано, коли дівчина першою починає розмову.

Що стосується спілкування в інтернеті, то важливо розділити форум-клуби для «просто знайомств» і місця, де люди саме спілкуються на різні теми. На мою думку, останнє значно корисніше, це дає цілком реальний привід познайомитися; крім того, всі спілкуються за інтересами, а це дуже важливо.

Надія, 30 років, журналіст:

Мабуть, найнеромантичнішим і найнезвичайнішим у моєму житті було знайомство з чоловіком. Зараз так уже не знайомляться, а років сто тому саме так було прийнято. Словом, нас познайомили мами. Вони все вирішили без нас: а чому б і ні? З наших дітей вийде чудова пара. Я довго пручалась і на зустріч пішла лише з любові до мами, сподіваючись у душі, що це буде перша і остання зустріч. Але не так сталося, як гадалося. Напевно, наші мами знають про життя і про нас щось таке, чого не знаємо ми, в силу відсутності досвіду і мудрості. В результаті маминої протекції ми одружились і живемо вже майже 6 років і досі вдячні мамам за інтуїцію.

В цілому, я — за чоловічу ініціативу. Якщо чоловік інфантильний або сором’язливий не в міру, варто замислитись — а може, він і не потрібен тобі зовсім?

Ірина, 21 рік, філолог:

Від самого дитинства я була впевнена, що моя зустріч із принцом буде незвичайною, і це буде щось небувале. Але вийшло зовсім не по-моєму, і я познайомилася зі своїм коханням найбанальнішим способом: на дні народження в подруги.

Кожна епоха дає свої можливості. Раніше знайомилися на балах — тепер на сайтах. Напевно, віртуальні стосунки — вибір чисто індивідуальний. Не слід відкидати цей спосіб познайомитись, як щось неприйнятне — але й панацеєю його вважати не варто.

І нарешті — гордієв вузол: хто ж має виявляти ініціативу? Канув у Лету час пишних суконь і дихальних солей, дівчата працюють нарівні з хлопцями. Хлопці часто виявляють інфантильність — як у поведінці, так і в зовнішньому вигляді. Світ перевернувся з ніг на голову. І тим не менше, активну позицію в стосунках традиційно приписують «сильній» статі. Не раз чула від хлопців, що вони лише радіють ініціативним дівчатам, але реальність підтверджує зворотне. При найменшому натяку з боку дівчини ці сміливці біжать світ за очі. Часом буває смішно до сліз. Наприклад, дівчина просто симпатизує хлопцю, якийсь бік його життя їй цікавий: робота, захоплення чи щось інше, і вона хоче поспілкуватися з ним поближче. Ось вона кличе його на прогулянку чи на каву. На обличчі його неважко прочитати, про що він зараз подумав: «Одружуватися з нею? Не готовий! Мені ще рано! І взагалі, не люблю я її!» Вголос вимовляється: «Вибач, у мене завал на роботі».

Незважаючи на панічний страх перед одруженням, багато хлопців стверджують, що мріють знайти свою єдину. Але при появі такої в своєму житті з легкістю «відморожуються». Наведу приклад багатолітньої давності. Коли тато вперше побачив маму, вона відпочивала на морі з подругою. А він був «мачоподібним» юнаком із коробкою шахів під пахвою. Тато був хлопець видний, гарний і освічений. Подруга мами його посилено зваблювала, гуляла з ним вечорами, чого лише не робила! При цьому під час повільного танцю з мамою татове серце калатало так, що навіть із піонерської відстані мама це почула. Так він і лишався бездіяльним протягом усього відпочинку, поки не скінчилася путівка — тоді довелося вдаватись до рішучих заходів. Він викликався забрати в адміністрації бази відпочинку паспорт, щоб дізнатися мамину домашню адресу...

Один знайомий зізнався мені, що просто боїться зробити перший крок. Ключове слово тут — страх. Страх бути відкинутим, неприйнятим, непотрібним. Але стосунки — річ, можна сказати, експериментальна. Поки не спробуєш — результату не одержиш. Ну а раптом ця дівчина,— межа мрій хлопця, до якої він боїться підійти,— сама ночами в подушку плаче і вірші йому присвячує? І перша глянути на нього боїться... Хлопчики, будьте сміливішими, це дуже полегшить життя вам і дівчатам (схоже на рекламу, правда?). Якщо вже мрієте про принцесу — будьте ласкаві стати відважним лицарем.

Ігумен Іоасаф (Перетятько):

Не добре, щоб бути чоловіку самотнім (Бут. 2, 18). Дівчата і хлопці тягнуться одне до одного, адже, відповідно до задуму Творця про людину, гармонія знаходиться в єднанні двох «половин»: чоловіча розсудливість, логіка, воля доповнюється жіночою емоційністю, чуйністю, ніжністю. Самотність не властива природі людини (і тому шлях ченця — це шлях надприродний). Зустріч зі своєю половинкою — одна з головних подій життя, і від того, як людина поведе себе в момент знайомства, залежить подальший розвиток стосунків. Річ тут не лише в тому, щоб «гарно себе подати» і «підкорити». Хлопцю важливо усвідомлювати, що перший крок, ініціатива, рішучі дії — це доля чоловіка. Страх чоловіка бути незрозумілим і відкинутим, не знайти потрібних слів, з одного боку, і жіноча готовність виконати за чоловіка його «роботу» в стосунках, що зароджуються, з іншого, характеризують нашу епоху не з кращого боку. Не даремно герой фільму «Іронія долі» нарікав: «У нас зник дух авантюризму, ми перестали лазити у вікна до коханих жінок». А дівчата, зіштовхнувшись із пасивністю хлопців, часом виявляють явну і підвищену увагу до обраного об’єкта. Варто помітити, що в такій ситуації не виключено, що скоро ваш обранець (а заразом і кумоньки, і подружки) почують від вас скарги, що чоловіки «здрібніли», стали інфантильними, не готові брати на себе відповідальність, ухиляються від прийняття важливих рішень. Багато можна списати на риси характеру, на «мамине виховання», на підступи американських феміністок, однак доля вини лежить і на милих дівчатах! Звільнивши чоловіка від необхідності зробити перший крок, заявити про свою симпатію, закласти фундамент стосунків, ви кладете цеглину в майбутню стіну нерозуміння і запитань типу «Чому він нічого не може вирішити сам? Чому він такий пасивний?» Однак віддати хлопцю ініціативу — зовсім не означає мляво спостерігати за його зусиллями. Господь обдарував жінку дивовижною здібністю — емоційною інтуїцією, тому їй буває дійсно простіше вибрати правильний тон спілкування, спрямувати, заохотити молодого чоловіка. Уважна дівчина завжди зможе створити ситуацію, в якій хлопець розкриється з цікавого їй боку. Думаю, за таку допомогу чоловік буде вдячний значно більше, ніж за «взяття приступом». Не будемо забувати, що кінцевий етап романтичних стосунків — створення родини, малої Церкви. А главою родини треба бути чоловікові, як Христу — Главою Церкви.

Про найрізноманітніші способи знайомств хочеться сказати одне: зародження почуття, момент, коли виникає та сама «іскра», — це для нас таємниця, диво. Премудрий Соломон казав, що не можна пізнати шляху чоловіка до серця жінки (Прит. 30, 19). Сказати, що любов неможливо зустріти дорогою на роботу — означає відкидати можливість дива, яке звершується за Божим задумом, незалежно від наших планів на день і роздумів про те, що пристойно, а що не пристойно. Наше завдання — зуміти прийняти Промисл Божий про себе, не пройти повз цей дар. Адже любов, нехай навіть у самого свого витоку — це дар Божий, який нам заповідано зберігати і примножувати.

Опублiковано: № 1 (31) Дата публiкацiї на сайтi: 27 March 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Знайомство

Знайомство

Журнал «Отрок.ua»
Статистика стверджує, що найчастіше молоді люди знайомляться в компаніях, на святкуваннях чиїхось днів народження, у спільних друзів. Епоха вносить свої корективи. Все більше родин зобов’язані своєю історією інтернету. Все рідшою стає вулична мізансцена «я оглянулся посмотреть, не оглянулась ли она, чтоб посмотреть, не оглянулся ли я...» Що думаєте ви, наші дорогі читачі, про різноманітні способи знайомства? Чи завжди ініціатива має походити від сильної статі? Де пощастило вам зустріти свою головну любов?
Розмiстити анонс

Результати 1 - 8 з 8
13:38 02.01.2011 | Марина
как ни крути, а прежде всего я бы на вашем месте помнила о том, что "отношения" - это самая жестокая ловушка в мире. кажется, и. брянчанинов сказал о семье : "не могу понять, как люди решаются на такое", чему я очень симпатизирую. лично для меня такие вот рассуждения - весьма и весьма наивны. а я вот считаю: если надо - встреча произойдет, а если ее не происходит, надо заниматься своими проблемами. по большому счету НЕ НАДО об этом беспокоиться. вас видят. вас слышат. если вам нужны гарантированные рецепты, то испробуйте хотя бы такой - когда женщина решает все проблемы насчет своей жизненной самостоятельности, вопрос о личной жизни решается автоматически. я считаю, что звучит неверная постановка вопроса. улаживайте свои отношения с Христом, когда там все будет как надо, отношения с людьми меняются сами. безмужие - не позор и не унижение. и женская инициатива тут совершенно не при чем. лидерские качества распределяются чадам Божьим совершенно не по половому признаку. не загоняйте себя в угол такими суевериями, девушки.
2000% феминистка
13:18 03.02.2010 | Виктория, переводчик
Я познакомилась со своим молодым человеком на православном сайте. Причем совершенно случайно. На работе был очередной застой, я "лазила" в интернете и зашла на форум о.Кураева. Там девчонки обсуждали новый сайт знакомст. Я решила: "Дай зайду, все равно делать нечего." Зашла, разместила свою анкету, и буквально через два-три дня познакомилась с ним, прямо в день его рождения. Уже, Слава Богу, почти 8 месяцев встречаемся (даже несмотря на проживание в разных городах). Вместе ходим в церковь, хотя человек и не до конца православный. Зато дух у него куда более православный, чем мой... Он сам мне заявил, что сотворение детей, например, возможно только после венчания, т.е. после благословения Творца. Мне даже объяснять ничего не пришлось.
Познакомиться можно везде. Пути Господни неисповедимы. Спаси Вас Господи!
20:35 14.09.2009 | Наталия
статья хорошая,всегда интерестно писать о том как люди находят друг друга...вот бы и меня нашли...
06:45 05.09.2009 | СЕРГЕЙ
МОЙ КОНТ.ТЕЛ.8(044)417-18-44;
МОБ.ТЕЛ.8(098) 265-35-86
06:41 05.09.2009 | СЕРГЕЙ
Мне 45 ЛЕТ,ПРАВОСЛАВНЫЙ,ПО ПРОФЕССИИ ИНЖЕНЕР - МЕХАНИК,К.Т.Н.ЛЮБЛЮ ПУТЕШЕСТВИЯ , РЕЧКУ,РЫБАЛКУ,ЛЕС, ЦЕРКОВНЫЕ СЛУЖБЫ ОСОБЕННО МОНАСТЫРСКИЕ,ПИШУ СТИХИ.
18:48 20.11.2008 | Оля
"Явно проявлять инициативу девушке, думаю, не стоит, это может привести к противоположному эффекту, привести парня в смущение. Ведь по натуре он лидер в отношениях..." Железная логика!!! :) Не обижайтесь :)
19:02 08.08.2008 | Ольга Борисовна
Времена меняются, а проблема -где, как и с кем познакомиться, чтобы "раз и навсегда", осталась. Хорошо рассуждать, когда тебе 18-20. Но вот уже и 21, и 23, и 25. А "его" все нет и нет. Ни на улице, ни в походе, ни поездке, ни в храме. Даже в мужских монастырях - всюду женщины. Мою дочку- добрую, милую, образованную, пытался знакомить (точнее, сосватать), даже батюшка! И ничего не получилось, "жених", видать, оробел... Вот и приходится искать пару на сайте. Ничего не выйдет, так хоть время с пользой пройдет, в общении.
Кстати, у моих друзей дочь нашла свою судьбу именно на православном сайте знакомств. Только в отличие от моей, она свою анкету выставила на всеобщее обозрение. (А мы вот боимся...)
Напрасно кто-то думает, что в "старопрежние времена" вопрос решался однозначно. Между прочим, в наших краях в XVIII - XIX веках девушки с приданым приезжали на ярмарку и становились в ряд. А женихи ходили и выбирали! И если все складывалось, в сей же день и обручались. Ну, а если нет - приходилось несостоявшимся невестам уезжать домой. Жестоко, но вариант. Так что все средства хороши, да и "под лежачий камень вода не течет".
00:13 09.04.2008 | Дарья, 21 год, ю
Как-то интернет-знакомая поделилась сомнениями, которые ее обуревали из-за остро посетившего желания "был бы милый рядом". Я тогда сказала, что в такой ситуации представляю себя только плачущей и молящейся. И вот она - эта ситуация - настала, я плакала и молилась. Через несколько дней, после службы меня познакомили с молодым человеком. Я знала его только в лицо, причем его присутствие в храме последнее время очень отвлекало меня от собственно службы. Он тоже признался, что какое-то время назад заметил меня среди постоянных прихожан (точнее - прихожанок). Вот так-то бывает... Впрочем, любовь - слишком серьезное слово, чтобы считать вышеизложенное ответом на вопрос "Где посчастливилось вам встретить свою главную любовь?".
Что до мест и способов знакомств, то приемлемы различные варианты, в том числе и Интернет. В конце концов, все зависит от познакомившихся людей. Вот только такой пересказанный мне диалог тоже не кажется лишенным здравого смысла:
"- ... я в него всю душу вложила, а он в эту душу и наплевал...
- А где вы познакомились-то?
- На дискотеке.
- И чего Вы ожидали?.."
Инициатива - вопрос сложный. Брать девушке инициативу в свои руки, ссылаясь на инфантильность сегодняшних молодых людей, по меньшей мере недальновидно. Мол, я только с ним познакомлюсь, а уж потом он окажется "настоящим мужчиной". Вряд ли. Недавно прочитала у о. Ильи (Шугаева), что молодому человеку воспитание жены нужно начать до свадьбы. Девушке, может, стоит мужа тренировать собственной безинициативностью. Если б только это было легко...

Мира всем и любви!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: