Читальний зал
Хороші книги — це наші скарби і наші друзі. Спілкуючись з ними, ми знаходимо і користь, і втіху. Але окрім цього, читання — то ціле мистецтво, якому можна навчатись усе життя.
Другий пілот
24.11.2014
«Я не думаю, что Бог создал демократическим мир«Я не думаю, що Бог створив демократичний світ. Він поставив батьків над дитиною, чоловіка — над жінкою, ученого — над невігласом, людину — над твариною. Якщо б людина не впала, патріархальне єдиновладдя було б і справді найкраще. Але ми грішні, і тому… “всяка влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно”. Ліки від цього одні — не допускати абсолютної влади, замінюючи її фікцією рівності». . Он поставил родителей над ребёнком, мужа — над женой, учёного — над невеждой, человека — над животным. Если бы человек не пал, патриархальное единовластие было бы и впрямь лучше всего. Но мы грешны, и поэтому …“всякая власть развращает, абсолютная власть развращает абсолютно”. Лекарство от этого одно — не допускать абсолютной власти, заменяя её фикцией равенства». 
Коми
21.09.2013
Подивіться, які зазвичай скупі, небагатослівні надгробні написи, як ущухає, згортається в крапку граматика, наближаючись до фіналу. У цьому тексті я хотів би навести кілька довгих цитат, виписок з художньої літератури, де відчувається це живе дихання речень, їхнє звуження і розширення у передсмертному та посмертному триванні.
Декарт відпочиває
22.04.2013
Читаючи Платона, я зовсім не зобов’язаний вірити в Платона. Читаючи Аристотеля, я зовсім не зобов’язаний любити Аристотеля. Мені й на думку це не спадає. Чесно кажучи, я можу користуватися методами Аристотеля, ненавидячи його самого, що абсолютно виключається по відношенню до тоненької книжечки Нового Завіту. Світські науки, кажуть, не полюбиш, якщо не зрозумієш. А Слово Боже не зрозумієш, якщо спочатку не полюбиш.
Трагедiя в дусi Гамлета
07.02.2013
Кажуть, за часів Шекспіра в театрі доволі часто ловили розшукуваних злочинців. Ті, упізнавши себе самих у сценічних злочинцях, починали плакати й ридати. Та що тут скажеш! І сучасний, і попередній президенти США, поза сумнівом, реальні люди. Але містер Піквік і д’Артаньян — не менш реальні люди, як не дивно. І ще велике питання — хто більше впливає на людство?
Ода читачеві
24.12.2012
Вчитися читати — це як учитися грати на фортепіано. Пам’ятаю, як одна моя п’ятирічна знайома, почувши, що її ровесник почав учитися грати на піаніно, щиро здивувалася: «Як, він не вміє?» Тому що в її уявленні грати — означало натискати на клавіші. Так дехто думає, що читати — означає складати букви у слова та речення.
Мощі святителя Тихона
30.01.2012
Однією з найрадісніших подій року, що минув, на наш погляд, стала публікація спогадів архімандрита Тихона (Шевкунова) «Несвяті святі та інші оповідання». Ця дивовижна книга — понад шістсот сторінок концентрованої радості, що Бог — є.Вихід книги — також привід нагадати читачам про дивовижний фільм «Псково-Печерська обитель», знятий отцем Тихоном ще в часи послушництва.
З дозволу автора, «Отрок» публікує одне з оповідань.
«Я смішна людина». А ти?
17.03.2011
Легше буває визнати себе злим, підступним, лицемірним, ревнивим, жадібним, звинуватити у всіх смертних гріхах — тільки б не видатися смішним. Здається, це чи не найстрашніше приниження, яке ми можемо собі уявити. Потрібно немало сили, щоби стати вище цього. І тому улюблені персонажі Достоєвського — ідіотики, юродиві, різноманітні ізгої — попри позірну слабкість, дуже сильні й сміливі люди.
Марні слова
24.12.2009
Горе тим, хто тикається з рукописами по редакціях, пише листи, нарікає на Промисел за несправедливість і живе з думкою про свою невизнану геніальність, як клоун з налиплою до лиця маскою. Для таких людей світ є несправедливим абсолютно. Як для Сальєрі з «Маленьких трагедій», для них «правди немає й вище». Наскільки чистіший і здоровіший добрий сміх над собою.
Дихання натхнення
21.12.2009
У всіх видів мистецтва є заслони й кордони,що їх межу не перетне людина, яка зовсім нічого не вміє в даній галузі. Тільки бідній поезії пощастило найменше. Кожен, хто вміє читати й писати, відчувши себе «обранцем Небес» і «улюбленцем натхнення», починає ліпити слова й рядки одне до одного в повній впевненості, що після руху кулькової ручки по аркушу на папері залишається нетлінний твір.
Читаючи дорожні знаки
16.03.2009
Якби я не любив поезію Бродського, якби я взагалі був глухим до римованих і ритмічних звуків і співчував лише цупкій тканині прозаїчного тексту, однак і тоді одна фраза з Нобелівської промови змусила б мене поважати Іосифа Олександровича. Він сказав: «Людина ― це продукт читання». Тобто не менше, ніж епоха, що породила, і батьки, що виховали, людину формують, виліплюють, творять прочитані книги.
Під покровом Різдва
07.04.2008
Ми сидимо під гіллям могутнього дерева і тримаємо на долоні насінинку. Ми — не біологи і не садівники, і нам невідомо, що в нашій долоні насіннячко цього ж дерева. Насінина, що стала деревом, шумить над нами своїм листям, і дерево, сховане в насінні, лежить у нас на долоні. Цей образ приходить до мене, коли наближається Різдво.
Казки для дорослих
07.04.2008
Колись двоє друзів, Толкін і Льюїс, полюбляючи наукову фантастику, захоплюючись Уеллсом, вирішили спробувати себе в цьому жанрі. Замість цього вони стали засновниками дуже популярного зараз жанру, який носить назву «фентезі». Це, безсумнівно, казки для дорослих, і лише небажання дорослих зізнаватися в тому, що вони люблять і читають казки, зумовило існування цього терміну.
Чому Бог так ченців любить?
24.01.2008
Тонка, точна у спостереженнях, світла за духом та іронічна за стилем, книга Олесі Ніколаєвої «Нічого страшного» викликає справжню читацьку радість. Це почуття виникає при знайомстві з сучасною літературою не так часто. Особливо у випадку з сучасною православною літературою. Взагалі, словосполучення «православний роман» вимогливого читача швидше насторожить, оскільки найчастіше релігійна прив’язка сприймається як виправдання, індульгенція недосконалому тексту, його рятівне «проте», як кажуть психологи. Чудові проза та поезія Олесі Ніколаєвої цього виправдання явно не потребують.
Поціловані Богом
26.11.2007
Наприклад, падає восени листок: лине вздовж стовбуру, здіймається нагору, підвладний вітрові, потім витончено обертається і, мовби у танцювальному поклоні, лягає на землю. Таких листів щороку падає на землю мільйон, і мільйон людей бачить це. Але знаходиться хтось один, хто може це гарно описати. Ми вдумуємося в рядки його оповідання і раптом розуміємо, що жодного разу за життя по-справжньому не дивилися на падаюче листя. Ми його не бачили, хоча на нього дивилися.
Навіщо нам вірші?
01.11.2007
Одне із призначень літератури, особливо поезії, — на доступному мистецтву рівні подолати нашу розламаність, розділеність розуму і почуття, повернути нам свіжість безпосереднього сприйняття. Головна справа співзвуччя поетичної мови в тому, що воно створює нові й несподівані поняття, у яких інших точок дотику нема.
Достоєвський in my life
02.10.2007
11 листопада 2006 року виповнюється 185 років із дня народження Федора Михайловича Достоєвського. Після смерті письменника минуло вже 125 років. Сьогодні нам хотілося тихо й неспішно поговорити один з одним і з читачем про те, що в нашому житті значив Достоєвський. Не рекламувати. Не захоплюватися. Просто розгледіти у своїй душі сліди, залишені письменником. Пом’янути раба Божого Федора…
Подорожі Маленького принца планетами мого життя
26.09.2007
Здавалося б, казки не входять до списку рекомендованої літератури для християн-початківців. Але вкотре перечитуючи «Маленького принца», хочеться порекомендувати книгу саме людям віруючим. Творчість Екзюпері пронизана християнськими ідеями. Ставши православною, я знайшла в його казці ще більше мудрості та краси. Для тих, хто зовсім не знайомий із християнством, ця книга могла б стати хорошим початком.
Мода на «чтиво»
11.09.2007
А моди бувають різні. Є, наприклад, мода «чтиво». Тебе ледь не за барки підтягають до помийного корита, змушують з нього хлебтати; ти запихаєшся, пересилюючи позиви до блювоти, дивишся праворуч і ліворуч на довгі шеренги подібних до тебе, і ви одне одному всміхаєтеся. Підморгуєте: мовляв, смачно, так? Ми на вершині. Ми прилучилися до культури. Це, по-моєму, фотопортрет спо¬живання сучасних «геніальних» опусів у світі літератури і мистецтва.
Читач і друг
09.09.2007
Запитайте себе: дружбою зі скількома людьми, які вже прописалися у вічності, ви можете похвалитися? Хто з них допомагає вам у години непорозуміння? Про кого з них ви не забуваєте молитися? Гадаю, що ці питання, як лакмусовий папірець, виявляють, правильно ви ставитеся до читання чи ні.
| Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |