Експедиція
Рубрика «Експедиція» запрошує здійснити подорож в просторі й часі...
На прощу до загубленого міста
02.04.2012
Місто рожевого та червоного каменю, давнє, як сам час" — так назвав Петру один із представників західної цивілізації, який захоплювався її таємничою красою. У цьому році виповнюється двісті років з того часу, як місто, століттями сховане у близькосхідних пісках і скелях, було відкрите зовнішньому світу. Сьогодні Петра — найяскравіша перлина в короні Хашемітського Королівства Йорданія. З нагоди цього ювілею ми пропонуємо читачеві здійснити подорож в історію дивовижного міста, народженого природою та людським архітектурним генієм; міста, чия доля не менш цікава, ніж загадки єгипетських пірамід, південноамериканських міст, залишених давніми індіанцями, і мегалітів Стоунхенджу у Британії. 
Сказання про древній Острог
19.12.2011
Найвідоміші сьогодні заклади в Острозі — це психлікарня обласного значення і академія. Два своєрідних полюси людської думки, розташовані на одному боці однієї вулиці.
Взагалі, закладів психоневрологічного профілю тут аж три: є ще диспансер для жінок похилого віку і школа для дітей з вадами розвитку. Місцеві історики впевнені, що це не простий збіг, а продумана спроба радянської влади знищити народну пам’ять — стерти в масовій свідомості уявлення про місто як освітній і культурний центр.
Хрест на скелі Іфігенії
22.08.2011
Від мальовничого шосе між Форосом і Сімеїзом взагалі не видно приморських поселень. Лише повороти-серпантини, що спускаються донизу крутим схилом, густо порослим південним лісом. Аж ось посеред цих зелених хвиль, що спадають до хвиль синіх, на кам’янистому мисі з’являється високий хрест. А неподалік з-над кипарисів виринає склепіння білосніжного храму. Це хрест на скелі Іфігенії і Казанська церква. Вони огортають, покривають Кастрополь — непомітний і невідомий курорт, що глибоко западає в серце кожного романтика.
Обіцянка раю
05.07.2011
Найважче говорити про те, без чого не можеш жити: Крим став уже такою частиною мого світу, таким моїм обраним місцем на світі, що я не спроможний подивитися на нього відсторонено і розкрити таємницю його привабливості. Часом я шкодую, що народився не тут, а часом радію з цього: звісно, я не так любив би його, аби випало мені тут зростати і сприймати усю його розкіш як норму.
У пошуках зниклого Ковчега Завіту: частина 2
17.06.2011
Коли спорожніла гробниця Сина Божого, коли євангельська проповідь залунала у багатьох куточках Римської імперії, коли і сьогодні вона змінює життя людей, — необхідність у Ковчегові, у тій ролі, яку він грав у долі богообраного народу в ті далекі часи, справді втрачена. Можна навіть припустити, що матеріально Ковчег перестав існувати.
У пошуках зниклого Ковчега Завіту: частина 1
17.06.2011
А чи існував взагалі Ковчег Завіту, чи це вигадка авторів книг Святого Письма? Як і коли він зник, якщо навіть існував? Чи може сучасна наука повідомити, де він зараз? На ці запитання поки що немає остаточної відповіді, хоча безліч гіпотез і теорій прагнуть відхилити завісу від цієї таємниці. Чимало з них за своїм жанром нагадують сказання і легенди...
Новий рік у Дивеєво
27.12.2010
Зустріти Новий рік далеко від родини — ідея відчайдушна. Знайомі кричали з усіх сторін: «Ти не боїшся залишити чоловіка в таке свято?!» В сенсі — одного. Без мого нагляду. Інші турбувалися про дитину. Треті боялися лишати чоловіка з дитиною. Дитину — з чоловіком. Навіть мама брала благословення для мене в невідомого мені батюшки. Він сказав, що якщо поїхати на Новий рік із родини, то станеться щось страшне з усіма. Хто просив брати такі благословення? Я злякалася. Подумала. Вирішила — їхати. Не звертати увагу на залякування. Нормальні спокуси. Хтось же має в родині молитися? Я хочу підготуватися до Різдва.
Місто, подібне до неба
31.08.2010
Стамбул. Місто двох континентів, двох цивілізацій. Сьогодні тут живуть майже 20 мільйонів мусульман і 2 тисячі православних.
Час тягнеться повільно — і пробігає швидко. Він свідок і співучасник історії. Епізод вічності, для якої немає ні минулого, ні сьогодення.
Час біжить, вічність залишається. І зберігає все: колір, запах, звучання...
У жилах цього міста тече кров Константинополя. Його профіль відбивається профілем града святого Костянтина в глибоких водах Босфору. По блакитних хвилях усе так само снують кораблі, які зустрічає й проводжає вічна Софія...
Земля, яка обрала Небо
27.10.2008
Довгі роки я мріяв потрапити до Сербії. Вчив мову, як у музику, вслухався в дивовижні назви: Дечани, Студениця, Жича, Джурджеві ступові... Нарешті, завдяки молитвам святого Савви і гостинності наших сербських друзів, мрія здійснилась: я побував у Сербії, в самому її серці — Косово та Метохії.
Косово: скривавлене серце Сербії
16.10.2008
У ХХІ ст. в самому центрі просвітленої Європи відбуваються події, які більше нагадують найпохмуріші часи далекого середньовіччя. З мовчазної згоди урядів західних країн, за повної байдужості їх мешканців, які вважають себе християнами, під байдужим поглядом численних правозахисних організацій цілеспрямовано знищуються унікальні пам’ятки православної культури, які є надбанням усього людства...
Моя свята Сербія
25.09.2008
Вона потрапила в черговий раз у телевізійні новини, в газетні статті та в душі багатьох людей під час натовських бомбардувань. Єдина європейська країна, яка після Другої світової дізналася, що таке небо, на якому не видно сонця через ворожі літаки. Тоді багато хто в усьому звинувачував Мілошевича, згадували Тіто, розмірковували про Першу світову і про вистріл у Сараєво. Але багато хто розумів інше: щоб «цивілізований» світ зняв із себе свою маску і божевільно вишкірився, треба чимось дуже його роздратувати.
Формула Карпат
04.09.2008
Схоже, Карпати нам колись далися для того, щоб ми усвідомили, наскільки ми самі по собі, без допомоги Згори слабкі. Тут усе сприяє втраті людської самовпевненості. Тут особливо зрозуміло, що сподіватися лише на свої сили — значить здатися на поталу природі. Адже вона у Карпатах п’янка, божевільна навіть у спокійному своєму диханні. Що вже казати, коли розгнівається.
И творчество, и чудотворство
04.02.2008
Передати словами атмосферу міста, його внутрішній дух. Дати відчути найтонший аромат міського життя. Це складне завдання неймовірно полегшується, якщо пишеш про Одесу. Про неї в цьому стилі пишуть безперервно. Жанр настроєвих нарисів міського побуту народився ледве не тут. І тепер у нашій свідомості юрмиться ціла серія образів Одеси. Ми їдемо сюди вперше і вже добре уявляємо, у яку міську атмосферу зануримося. Пишу ці рядки і посміхаюсь: адже Одеса — столиця жартів, сатири, іронічного всепереосмислення; батьківщина Ільфа з Петровим, Саші Чорного, Жванецького. Часом здається, що Одеса — батьківщина самого гумору.
Рідна наша печера
10.09.2007
Історія людства починалася в природних печерах. І головні події історії цього світу теж пов’язані з печерами. Спелеолог іде в печеру саме для того, щоб донести її дух до наземного світу. Щоб у своїй душі, у своїх наукових працях, у своїх розповідях і фотографіях передати хоча б часточку цього таємного світу, цього прекрасного зачарованого царства.
Харків: історична мозаїка
08.09.2007
Харківська земля — історичне, генетичне порубіжжя. Споконвічно тут вирував кордон між Великим Степом та осідлими землеробами. Харків — наша недолуга Америка. З того часу, як зі степу вигнали татарів, у цей Новий Світ звідусіль переселяються активні й працьовиті люди. Це надзвичайно робоче місто, яке залишається таким і в ХХІ сторіччі.
Львів при світлі рампи і за лаштунками
08.09.2007
Львів — неможливе місто. Воно просякнуте різдвяною казковістю, вибуховістю й східною яскравістю. Але одночасно і сумом, осіннім жалем, гірким повивом зів’ялого листя. Воно пахне солодким шоколадом і гіркою кавою. Воно дзвенить трамвайним чи то плачем, чи то сміхом. Львів посміхається, але не простодушно, а «мудрствує лукаво».
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |