Розділи: Журнал «Отрок.ua»

Я тут жив! або Нетуристичні Карпати

Юлія Комінко

10.02.2017

Перше, що я раджу всім своїм знайомим, які збираються в Карпати, — це відвідати тамтешні монастирі. На Закарпатті їх дуже багато. Це взагалі край, де люди справді люблять монастирі, люблять ченців, де не було масового закриття храмів і збереглися церковні традиції.

Жива вода пустелі

Надія Стешенко-Григор’єва

29.09.2016

Сімсот насельників налічувала лавра преподобного Феодосія, головним покликанням якого було служіння людям. Він улаштував в обителі лікарню, притулок для подорожніх, допомагаючи біднякам та немічним. У лаврі знаходили прихисток люди різних країн, тому богослужіння велося трьома мовами: грецькою, вірменською та грузинською. У 529 році у віці 105 років Феодосій Великий спочив і був похований у тій же печері, де довгі роки подвизався.

Навігатор матушки

Надія Стешенко-Григор’єва

07.05.2015

Ми їхали до Польщі на один день. Включили її до плану свого грандіозного автопробігу Україна — Польща — Білорусь. Так ми жартома назвали нашу поїздку до родичів у Брестську область, через Почаїв і Східну Польщу. Нам уперше випало так далеко й довго мандрувати з маленькою дитиною. Польща значилася в планах як сполучна, проміжна ланка, місток між пунктами А і Б, а вийшло, що в нашій тритижневій подорожі саме вона стала найяскравішим та незабутнім відкриттям.

Усередині калейдоскопа

Катерина Ткачова

05.01.2015

Подорож до Равенни може стати однією з найнезабутніших у житті. Маленькому сонному місту на півночі Італії випало зберегти так багато пам’яток християнського мистецтва, — від його перших образів до візантійського апофеозу, — як мало якій зі світових столиць. Недарма кажуть, що Равенна — місто більш візантійське, аніж сама Візантія. Навіть через п’ятнадцять століть під склепіннями базилік Равенни віє свіжістю, новизною та повною свободою.

Однією ногою в раю

Наталя Тіхонова

13.03.2014

Єрусалим — це локус поза часом і простором. Якщо є на землі географічна точка, найбільш близька до Неба, то ця точка, поза сумнівом, тут. «Відчуття Єрусалима», що єднає всіх, хто хоча б одного разу вдихав повітря цього міста, немислиме без досвіду Зустрічі — тієї, про яку мовчать слова. Саме вона тут — головна. А все інше — деталі.

Світло семи Церков: Дорогами святих апостолів

Катерина Ткачова

20.01.2014

Cвітло Христове не належить ніякому місцю, ні Єрусалиму, ні Візантії, ні Риму, воно освячує кожну людину, що приходить на світ. І апостоли не шукали забезпечення панування віри в якомусь конкретному місці, але всесвітнє братство християн або всесвітню Христову Церкву. Світло Христове перейшло з мармурових міст Азії до затьмарених невіглаством варварів, жителів степів, де виникли нові царства і міста під покровом хреста, що їх врятував".

Світло семи Церков

Катерина Ткачова

19.11.2013

Природа тут, як і раніше, зачаровує. Мальовничим фоном для цього кладовища мирської слави слугують два високі гірські хребти зі сніговими вершинами. Велику рівнину омиває золотоносна колись річка Пактол. Кажуть, і сьогодні на її берегах можна знайти сардонікс — камінь, що названий за іменем міста. І в центрі цієї природної розкоші — вічна поезія руїн.

Світло семи Церков: Дорогами святих апостолів

Катерина Ткачова

12.09.2013

І все ж таки загроза ззовні – не найважливіше в посланні. За справедливим зауваженням видатного біблеїста Р. Брауна, сучасний читач Одкровення часто виносить враження, що гоніння є єдиною небезпекою, заради якої і про яку написана ця книга, і часто тлумачать її у смислі зовнішніх загроз, наявних сьогодні. Насправді ж в Одкровенні досить багато говориться про теплохолодність і конформізм, які для сучасного християнства становлять загрозу більш актуальну. Ми не стоїмо перед проблемою вживання в їжу ідольських жертов, але хіба сьогодні християни не йдуть із легкістю на компроміси з духом часу, поступаючись своїми принципами?

Відкриття Венеції

24.06.2013

Нинішня Венеція — лише тінь давноминулих часів. Колись центр могутньої республіки, «королева Адріатики», вузол, що зв’язував Схід і Захід, сьогодні вона нагадує театральні декорації, які лишилися після бурхливої багатовікової вистави. Утім, предки сучасних венеціанців попрацювали на славу: щороку більше п’ятнадцяти мільйонів туристів приїздять у це місто задовольняти невід’ємну людську потребу дивуватися.

Світло семи Церков

Катерина Ткачова

20.05.2013

Усе, що залишилося від стародавньої Смірни, — це руїни агори, яку справедливо було б назвати форумом; будували його римляни. Схили стародавнього Пагуса — чудова місце для огляду краєвиду. Ще вгадується каміння цирку, де спраглий до видовищ натовп споглядав мучеництво святого Полікарпа, — з видом на море. А внизу, на березі, росте мегаполіс, з його новими драмами й комедіями.

Світло семи Церков

Катерина Ткачова

04.03.2013

Ми починаємо подорож дорогами Малої Азії — римської провінції, де в першому столітті по Різдві Христовому запалали світильники семи Церков, що згадуються апостолом Іоанном Богословом у книзі Одкровення. Сім християнських громад, до яких апостол Іоанн звертається, — це громади малоазійських міст Ефеса, Смирни, Пергама, Фіатір, Сардіса, Філадельфії та Лаодикії.

Записки зі старого Дубна

Юрій Пшеничний

03.09.2012

Зовнішній вигляд і слава багатого волинського міста видалися настільки характерними для Гоголя, що він для опису відважних походів запорізьких козаків у XVII ст. зробив Дубно центральним місцем свого твору «Тарас Бульба». Навіть після довгої облоги козаки так і не змогли захопити місто. А під час останнього бою з поляками неподалік Дубна відбулася драматична сцена покарання батьком сина за зраду товариства і батьківщини.

На прощу до загубленого міста

Протоієрей Олег Скнар

02.04.2012

Місто рожевого та червоного каменю, давнє, як сам час" — так назвав Петру один із представників західної цивілізації, який захоплювався її таємничою красою. У цьому році виповнюється двісті років з того часу, як місто, століттями сховане у близькосхідних пісках і скелях, було відкрите зовнішньому світу. Сьогодні Петра — найяскравіша перлина в короні Хашемітського Королівства Йорданія. З нагоди цього ювілею ми пропонуємо читачеві здійснити подорож в історію дивовижного міста, народженого природою та людським архітектурним генієм; міста, чия доля не менш цікава, ніж загадки єгипетських пірамід, південноамериканських міст, залишених давніми індіанцями, і мегалітів Стоунхенджу у Британії.

Сказання про древній Острог

Сергій Турович

19.12.2011

Найвідоміші сьогодні заклади в Острозі — це психлікарня обласного значення і академія. Два своєрідних полюси людської думки, розташовані на одному боці однієї вулиці. Взагалі, закладів психоневрологічного профілю тут аж три: є ще диспансер для жінок похилого віку і школа для дітей з вадами розвитку. Місцеві історики впевнені, що це не простий збіг, а продумана спроба радянської влади знищити народну пам’ять — стерти в масовій свідомості уявлення про місто як освітній і культурний центр.

Хрест на скелі Іфігенії

Олег Кочевих

22.08.2011

Від мальовничого шосе між Форосом і Сімеїзом взагалі не видно приморських поселень. Лише повороти-серпантини, що спускаються донизу крутим схилом, густо порослим південним лісом. Аж ось посеред цих зелених хвиль, що спадають до хвиль синіх, на кам’янистому мисі з’являється високий хрест. А неподалік з-над кипарисів виринає склепіння білосніжного храму. Це хрест на скелі Іфігенії і Казанська церква. Вони огортають, покривають Кастрополь — непомітний і невідомий курорт, що глибоко западає в серце кожного романтика.

Обіцянка раю

Дмитро Биков

05.07.2011

Найважче говорити про те, без чого не можеш жити: Крим став уже такою частиною мого світу, таким моїм обраним місцем на світі, що я не спроможний подивитися на нього відсторонено і розкрити таємницю його привабливості. Часом я шкодую, що народився не тут, а часом радію з цього: звісно, я не так любив би його, аби випало мені тут зростати і сприймати усю його розкіш як норму.

У пошуках зниклого Ковчега Завіту: частина 2

Протоієрей Олег Скнар

17.06.2011

Коли спорожніла гробниця Сина Божого, коли євангельська проповідь залунала у багатьох куточках Римської імперії, коли і сьогодні вона змінює життя людей, — необхідність у Ковчегові, у тій ролі, яку він грав у долі богообраного народу в ті далекі часи, справді втрачена. Можна навіть припустити, що матеріально Ковчег перестав існувати.

У пошуках зниклого Ковчега Завіту: частина 1

Протоієрей Олег Скнар

17.06.2011

А чи існував взагалі Ковчег Завіту, чи це вигадка авторів книг Святого Письма? Як і коли він зник, якщо навіть існував? Чи може сучасна наука повідомити, де він зараз? На ці запитання поки що немає остаточної відповіді, хоча безліч гіпотез і теорій прагнуть відхилити завісу від цієї таємниці. Чимало з них за своїм жанром нагадують сказання і легенди...

Новий рік у Дивеєво

Анна Котляр

27.12.2010

Зустріти Новий рік далеко від родини — ідея відчайдушна. Знайомі кричали з усіх сторін: «Ти не боїшся залишити чоловіка в таке свято?!» В сенсі — одного. Без мого нагляду. Інші турбувалися про дитину. Треті боялися лишати чоловіка з дитиною. Дитину — з чоловіком. Навіть мама брала благословення для мене в невідомого мені батюшки. Він сказав, що якщо поїхати на Новий рік із родини, то станеться щось страшне з усіма. Хто просив брати такі благословення? Я злякалася. Подумала. Вирішила — їхати. Не звертати увагу на залякування. Нормальні спокуси. Хтось же має в родині молитися? Я хочу підготуватися до Різдва.

Місто, подібне до неба

Протоієрей Вадим Бондаренко

31.08.2010

Стамбул. Місто двох континентів, двох цивілізацій. Сьогодні тут живуть майже 20 мільйонів мусульман і 2 тисячі православних. Час тягнеться повільно — і пробігає швидко. Він свідок і співучасник історії. Епізод вічності, для якої немає ні минулого, ні сьогодення. Час біжить, вічність залишається. І зберігає все: колір, запах, звучання... У жилах цього міста тече кров Константинополя. Його профіль відбивається профілем града святого Костянтина в глибоких водах Босфору. По блакитних хвилях усе так само снують кораблі, які зустрічає й проводжає вічна Софія...

Дар Києва

Варвара Шувалікова

25.03.2010

Київ — одне з небагатьох міст світу, де зримо простежується нитка часів. Тут усе ще живе дух давньої столиці Русі, сяє банями Києво-Печерська Лавра, ось уже дев’яте сторіччя підносячи молитви за весь рід людський. Та чи цінуємо ми те, що живемо в одному місті з Печерськими святими? Чи уважно читаємо їхні житія? Що ми знаємо про нових лаврських подвижників сторіччя двадцятого? Пропонуємо разом вчитатися в одну із сторінок історії Печерської обителі — історію Києво-Печерського, а тепер — Оптинського подвір’я в Санкт-Петербурзі, яке ріднить монастир над Дніпром з далеким північним містом.

Феодосійські нариси

Олег Кочевих

28.01.2010

Так, ніщо не нове для цього міста, в якому поєднуються всі часи, навіть революція. Немає, мабуть, таких радостей та прикростей, яких не бачила б феодосійська фортеця, всі ці вежі з казковими італійськими іменами. Утім, зосередження на «великих старожитностях» — поверховий огляд, протікання слів екскурсовода скрізь розум, фотосесія — все це може й завадити розумінню того, що тут приховується «поміж рядків».

Довгі роки я мріяв потрапити до Сербії. Вчив мову, як у музику, вслухався в дивовижні назви: Дечани, Студениця, Жича, Джурджеві ступові... Нарешті, завдяки молитвам святого Савви і гостинності наших сербських друзів, мрія здійснилась: я побував у Сербії, в самому її серці — Косово та Метохії.