Хроніки минулого
Минуле зберігає в собі безліч уроків. Пропонуємо разом з нашими авторами погортати сторінки історії людства, держави, Церкви...
ДуЖе серйозна справа
11.12.2014
Пропаганда в наш час (відраховуючи від початку ХХ століття) завжди показувала речі значно гіршими чи набагато кращими, аніж вони є насправді. Але її неприйняття не повинно полягати в антитезі, яка протиставляє одні надхмарні палаци іншим. Реалізм і частка іронії будуть тут найбільш доречними. Адже християнство все ж знає, який цей світ і яким має бути майбутній.
Ні юдея, ні елліна?
04.12.2014
Не секрет, що в сучасній свідомості окремих православних народів національне виступає на перший план і домінує над релігійним. Нам особливо цікаво, як феномен націоналізму проникає в церковне життя і змінює свідомість церковного народу. Це тим більш актуально, що «грецький світ» не єдина в сучасному світі спокуса для православного християнства.
Подорожі до вічного дому
04.08.2014
Біблійне протистояння Давида й Голіафа важко прикласти до карти Першої світової війни. Кожний із ворожих блоків постає Голіафом, і навіть маленька Сербія була частиною величезної Антанти. Давид змагається на іншому рівні, в багнюці та холоді окопів: ось цей зарослий бородою і волоссям, наче єгипетський відлюдник, французький «пуалю», німецький учорашній студент — лейтенант, російський «різноокий» поет-кавалерист — усі вони, по обидва боки фронту, в Шампані й Галіції, нагадують відважного пастушка, що вийшов із пращею проти величезної і нещадної сили «віку цього».
Не більше ніж видимість
09.06.2014
Ікони й дерев’яні статуї спалювалися в багаттях — під веселі пісні, в колі людей, що танцювали карманьйолу, поряд із гільйотиною — по-справжньому шанованою святою дівою революції. Патріотизм, як завжди, виправдовував будь-які акти вандалізму. Із книг робили пижі. Гробниці й свинцеві дахи абатств ішли на кулі, старовинні слюсарські вироби й огорожі храмів — на списи. Тепер перелита бронза дзвонів розцвітала віялами артилерійської картечі. Цікаво, що зворотне перетворення відбувається набагато рідше, наче метал гармат уже не хоче співати, йому більше пасує мовчання Вандомської колони.
Католицизм і Православ’я
30.05.2013
Cьогодні середньозважене «обивательське» ставлення до католицизму в православному середовищі — частіше підозріливе. Надмірна зловтішна увага наших підручників і деяких літераторів до помилок католицизму (інквізиція, індульгенції, гріховні вчинки деяких єзуїтських місіонерів і католицьких пасторів) також сприяють відторгненню католицизму на Сході. В кращому випадку католиків у нас вважають заблукалими братами.
Маленькі солдатики
17.05.2012
Вони рухались по різні боки кордонів, сповнені тріумфу, немов лицарі, немов хрестоносці, — тільки згодом стало зрозуміло, що велична процесія стане хрестовим походом дітей, хрестовим походом бідних, і — як уже в 1915 році напише Максиміліан Волошин — «це покоління буде винищене, воно вже майже винищене європейською війною вщент».
Новини з Давнього Рима
02.02.2012
Новини завжди схожі. Вони не ті самі, але вони схожі. На глибині, там, де відбувається абстрагування від деталей стилю і фактажу, а залишається гола суть, вони просто однакові. Настільки однакові, що той, хто відчув цю однаковість, зразу стає на кілька секунд Соломоном. «Усе суєта, — говорить черговий сумуючий мудрець і додає: — немає нічого нового під сонцем».
Тіні незабутих предків: трагедія в Багреївці
12.08.2011
За спогадами мешканців Ялти, у Біла Справа: Південь
04.08.2011
За три дні листопада 1920 року із Севастополя та інших портів Криму вийшло в напрямку Туреччини більше ста кораблів, перевантажених пасажирами. Вони вивозили майже 90 тисяч осіб. Нарешті, 14 листопада організатор цієї унікальної за успішністю евакуації, правитель Криму і «білий» головнокомандувач Петро Врангель, останнім пройшов через колонаду севастопольської Графської пристані і піднявся на борт судна. Біла Справа в європейській частині Росії завершилася.
День Господа
23.02.2009
Про сміливість адмірала, яка переходила всі межі, ходили легенди. Матроси прозвали Павла Степановича «Нахіменко відчайдушний». Його хоробрість справді була безмежною. Дехто вважав, що він просто шукає собі смерті. Нахімов нехтував небезпекою, яка загрожувала захисникам Севастополя щосекунди. Не було й дня, щоб він не обходив укріплення, на яких солдати гинули десятками.
Дух степової фортеці
13.09.2007
Нам страшно йти за козаками, бо якщо сьогодні утопити сектантів, всі води вийдуть з берегів. Уже не сяде мученик за віру на палю обабіч дороги. Там тісно від голих дівчат. Ми уже не можемо наздогнати останнього п’яничку-січового, що читав акафісти напам’ять. Коли криваві розбишаки співали на кліросі псалми — дух степової фортеці лякав лукавих за морями.
Загибель Содома і Гомори
13.09.2007
Що відрізняло жителів Содома і Гомори — це їхня крайня розпуста. Коли Ангели прийшли в Содом і зупинились у Лота, мешканці міста не могли не бачити і не знати цього — в такому невеликому місті не приховаєш нічого. Жителі Содому стали вимагати у Лота видати їм його гостей: Виведи їх до нас, хочемо їх спізнати (Бут. 19,5). Ця подія призвела до знищення міста; Ангели вивели звідти Лота і його родичів, і Господь пролив на долину та чотири міста в ній сірчаний і вогняний дощ...А що, панове, монастиря не треба?
11.09.2007
У 2006 році виповнилося 140 років із дня заснування Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря, який став рідним домом не лише для ченців, але й для тисяч парафіян. Історики пов’язують із заснуванням монастиря подію, що вплинула на хід історії всієї Російської імперії.
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
Отрок.ua в: |