Світ моїми очима
Розмаїтий, величезний, нескінченно чудовий, а іноді й божевільний світ розгорнувся саме за твоїм вікном. «Світ моїми очима» — це інші країни, нації, культури, побачені очима молодих православних мандрівників.
Зустрічі на Ельбі
16.05.2011
У Німеччині трамваї ходять за розкладом. Там взагалі все за розкладом і за правилами; часом здається: замри — і почуєш, як чітко і злагоджено працюють тонкі деталі величезного годинникового механізму цієї країни.Про те, скільки часу лишилося до наступного трамвая, сповіщає електронне табло. Мені треба було чекати хвилин десять (німець би сказав: «десять хвилин», тому що десять — це десять, а не щось середнє між дев’ятьма й одинадцятьма). 
Давня Вірменія
12.05.2011
Що спільного між такими відомими людьми, як генералісимус Олександр Суворов, мариніст Іван Айвазовський, священик Павло Флоренський, письменник Василь Немирович-Данченко, поет Булат Окуджава? Сполучна ланка між усіма цими видатними людьми — той несподіваний для багатьох факт, що в жилах кожного з них текла вірменська кров.
Перезавантаження Грузією
31.01.2011
Ділячись із подругами враженням про гостинність грузинів, я жартувала, що «блідолицій» дівчині в Тбілісі достатньо просто спитати дорогу — і все, вважай, ти вже заміжня. Й ось, не минуло й півроку, як подруга Катя, разом з якою ми борознили простори Сакартвело, повідомила мені, що виходить заміж. Причому за того самого хлопця, котрий у день нашого від’їзду показував їй дорогу.
On the road
28.01.2011
Усе, що говорять про кавказьку гостинність, — чистісінька правда. Більшість грузинів вирізняється винятковою для наших місць люб’язністю і бажанням допомогти. Тому приймати подарунки — матеріальні й нематеріальні — у Грузії доводиться частенько. Що казати, якщо навіть таксист одразу після відмови скористатися його послугами, негайно пояснить, як доїхати маршруткою, куди тобі потрібно.
Чорногорія: проекція ідеальної Європи
20.12.2010
Пори року змінюють одна одну й історія повільно рухається далі, продовжуючи випробовувати чорногорців на тривкість доброї волі. Те, що виявилося не під силу воїнам ісламу, німецьким та австрійським окупантам, комуністам — за те сьогодні взялися політтехнологи. Те, за що віками помирали серби й чорногорці, — хрест і свобода — сьогодні зважене, пораховане, оцінене.
«Мне стали слишком малы твои тёртые джинсы…»
25.10.2010
Багато хто не любить янкі за те, що вони (нібито) нав’язують світові свою культуру. Але ж середньостатистичний американець робить для просування своєї культури нітрохи не більше, ніж середньостатистичний мешканець
Зелена хвиля
16.09.2010
сучасні дітлахи здатні розрізнити тисячі різних логотипів, але не в змозі назвати й десяток рослин, які ростуть навколо будинку. І я шкодую, але не дивуюся цьому, тому що й сам логотипів знаю достатньо, а ось серед дерев можу розрізняти березу, тому що біла, сосну, тому що колюча, і тополю, тому що висока.
Старі рани Нового Світу
24.08.2010
Пропоную всім нам — і тим, хто любить Америку, і тим, хто її ненавидить (бо вона всього цього варта) — точку зору, ракурс на її історію. Я пропоную вивчати її історію як історію сект або численних протестантських деномінацій, як історію продовження релігійного життя Європи і стверджую, що поза контекстом розвитку протестантизму історію Америки зрозуміти не можна.
Відкриття Америки
19.08.2010
500 років тому ніхто не чув про Америку. 240 років тому ніхто не знав, що таке США. За європейськими мірками, в такої юної країни ще все попереду. Однак нація, що виникла на новому континенті, хоча й виросла з європейців, вирішила кроїти себе тільки за мірками своїми власними, американськими. Можливо, саме в цьому наша з ними схожість: ми, як і вони, відрізняємося від решти світу.
Записки з-під пальми
14.06.2010
На Сході турботи щодо готування їжі, прибирання в номері, продажу сувенірів у магазині лежать не на слабких жіночих, а на сильних чоловічих плечах. Мимоволі згадуєш наші кафе й готелі, де на кожному кроці чиясь мати чи донька з утомленими очима й смутком у куточках рота приймає замовлення й перестилає постіль. Якщо це ціна свободи та рівності, то я за нерівність і проти свободи.
Біблійні перехрестя Синаю
17.05.2010
Мало хто з тих, що зустріли світанок на горі Мойсея, встоїть перед спокусою розповісти, «як це було». Сотні тисяч людей щороку виконують цей шлях, але туристу рідко спадає на думку, що його досвід — не унікальний. Але хто в змозі змалювати схід сонця в цих горах так, щоб запам’яталося головне, а не побутові дрібниці? Справжніх поетів ніколи не було багато. А тому схід на Синаї краще побачити самому.
Розмова про найголовніше
14.05.2010
Маленьке містечко в Єгипті на березі моря. Незліченна кількість крамничок, відвідання яких становить особливий пункт у списку курортних задоволень. Часто я бачив у цих магазинчиках книги. Це був Коран, якщо продавець був мусульманином, і це було Євангеліє, якщо продавець — християнин. У цих книгах неодмінно були закладки, і сам їх зовнішній вигляд говорив про те, що їх читають, а не тримають для краси.
Копти: Сповідники наших днів
10.05.2010
Окрім пірамід та скарбів Луксору копти мають чим пишатися перед людством. Усі перші пустельники — Антоній, Павло, Паїсій, Пахомій та багато інших — були коптами. Антоній Великий навіть не знав грецької мови, говорив тільки коптською. Мова коптів зберегла елементи мови фараонів. На початку нашої ери ієрогліфічне письмо староєгипетської мови змінилося грецькими літерами, а мову почали називати — коптською.
Європа «А»
09.11.2009
Ранок вихідного
Це найкращий час у європейських містах — і в столичних мегаполісах, і в провінційних містечках. На вулицях зовсім пусто, й твої кроки тільки підкреслюють прозору тишу ранку. Вогні реклам і вітрин непомітні в сонячному світлі. Місто легко й невимушено відкриває тобі своє справжнє обличчя.
Барви Індії
23.07.2009
Індуси вкрай доброзичливі і миролюбні. Це не корислива доброзичливість арабського торгівця, який сподівається на тобі заробити, і не лицемірна привітність американця, якому ти взагалі не цікавий. Індуси щиро гостинні, в будь-якому разі, стосовно іноземців. Інша національна риса — повна відсутність здатності конфліктувати. Індус скоріше погодиться, ніж буде суперечити, навіть якщо його співбесідник не правий, але наполягає на своєму.
В долоні Господній
16.04.2009
До цього міста неможливо приїхати вперше, сюди можна лише повернутися. Як повертається стомлений подорожній додому після довгої розлуки. На кількох квадратних кілометрах землі, у безкінечних часових пластах — мов у долоні Господній. Тут тисяча років — як мить, а мить — як тисяча років.
На Берлін!
30.03.2009
З залізобетонною безцеремонністю стіна пролягла крізь вулиці й будинки, крізь життя і долі. Поблизу Рейхстагу є невеличкий імпровізований меморіал, присвячений тим, хто загинув, намагаючись подолати цю стіну. На паркані прикріплені роздруковані на принтері фото. Чоловіки, жінки, люди молоді і не дуже, навіть діти, вони намагалися покинути Східну Німеччину; їх убивали власні прикордонники. За різними оцінками, при спробі втечі загинуло від 125 до 1245 осіб.
Побачити Париж і не вмерти
01.09.2008
Дехто все життя мріє потрапити до Парижа, а коли приїжджає, то помічає лише те, як тхне у французькому метро і як швидко зростає кількість арабського населення. Мені, з моїм слабким нюхом і темпераментом, схильним до знаків оклику, розчарування не загрожувало. Це ж Париж!!! Прийняття і любов з першої ж секунди допомогли мені зосередитися на тому, щоб устигнути все... в межах списку.
Три враження від Парижа
01.09.2008
Париж — місто невгамовних мрійників. Думаюча людина збоку виглядає бездіяльною. Так і Париж можна легко сплутати з таким собі дженджиком. Виставку стилів, вернісаж ідей, закарбованих у камінні, гармонію архітектурних ансамблів можна прийняти за хизування. Зовсім ні! Париж запрошує до роздумів. І до співтворчості.
Монгольський степ
19.06.2008
«Ти не українець, якщо в тобі немає монгольської крові», — єдина фраза, яку чистою російською мовою сказав старезний монгол, що навчає стрільбі з лука відвідувачів етнографічного музею під Улан-Батором. Незабаром я дійсно почував себе в Монголії як удома, проте кров тут ні до чого.
Побачити Святу Землю...
10.04.2008
Попереду десять днів на Святій Землі. Збираєшся у подорож і думаєш: «Як довго!» Будуєш якісь плани, щось собі уявляєш... А там — усе зовсім не так. Настільки «не так», наскільки це можливо. Ця Земля перевертає всі уявлення про світ, людей, віру, святість, народи, політику — про все. Очікування перетворюється на подив. Євангельські рядки набувають нового виміру, їх теж починаєш читати по-іншому, коли на власні очі бачиш ті місця, про які там йдеться. Майже всі уявні картини, що їх накопичив, можна викинути, мов сміття: там це просто не потрібно.
Іспанія: життя простих католиків з перервою на обід
29.11.2007
Прекрасна Іберія не розчарувала мене. Там справді смачно готують і чудово танцюють, а биків убивають дуже артистично. Проте це все вже описано, намальовано й оспівано у римах геніями всіх історичних епох. Я ж вирішила написати про ті речі, що стали відкриттям особисто для мене. У цій статті — мій погляд на те, що саме робить іспанців іспанцями.
Слава Сербії
19.11.2007
Минулої осені хор монастиря, в якому я співаю, запросили до Сербії на фестиваль православних хорів. Спершу я не сприйняла це як велику подію. Ну що таке сербський фестиваль? Маленьке незнамените свято в маленькій незнаменитій країні... Відтоді, як ми повернулися, минуло вже кілька місяців, а я все ще сумую за Сербією — маленькою великою країною, де сільський фестиваль стає подією всесвітнього масштабу, а кожного гостя приймають, як Ангела Божого, де діти можуть бути так само безстрашними, як дорослі, а дорослі здатні плакати, як діти.
Полька
19.11.2007
У напівтемряві монастирського храму до мене підійшла жінка — чорна насунута на очі хустка, опущені очі, стримані рухи. Потім я дізналася, що до цієї сербської жінки на ім’я Полька з особливою шаною ставляться співвітчизники — питають поради у складних життєвих ситуаціях, просять молитов, пишуть їй записки. Справа в тому, що Полька і ще чотири жінки стали сповідницями наших днів. Вони залишилися в косовському місті, котре залишили всі серби. П’ять років вони жили при церкві в центрі Джаковиці, оточені озброєними албанцями-мусульманами, під щоденною загрозою смерті.
Зі Швеції з любов’ю
18.10.2007
Мої студентські спогади про Швецію — це суміш юних років, романтизму і безтурботності щодо хліба насущного. Тоді шведська реальність здавалася мені ідеальною, і я мріяла пожити там якомога довше. А то й лишитися назавжди. Але, як виявилось, і рожеві окуляри здатні змінювати колір. П’ять років потому я вже оцінювала все за іншим принципом: чи хотіла б я, щоб тут виросла моя донька?
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |