Ковдра із клаптиків
Ковдра, якою я вкриваюся, не куплена в магазині, а пошита з клаптиків. Вона не дуже гарна, зате схожа на щось казкове. А ще під нею тепло...
Ковдра з клаптиків № 6 (48)
24.02.2011
Коли людина огорнена повітрям благодаті, коли вона потрапляє в атмосферу реального чуда, людина дивується. «Невже це я? — питає себе людина. — Невже все це відбувається зі мною?»
І коли людині совість нагадує про минулі помилки й беззаконня, падіння й неподобства, вона каже собі: «Невже це була я? Невже це відбулося зі мною?»
Клаптикова ковдра № 2 (32)
13.03.2008
Духовне життя було б надто легким, мало чого вартим, якби на кожен подих і на кожне прохання, звернені до Бога, ми отримували відповідь. Людина має бути готовою до мовчання Небес. З думкою про свою негідність молитовна людина має терпінням довести відданість Йому.
Клаптикова ковдра № 6 (30)
14.02.2008
Скрипи, шепотіння, сплески, зітхання... Повітря довкола нас не порожнє. Воно так насичене пам’яттю про тих, хто ним дихав, як Індокитай перенаселений людьми. І якби це була пам’ять тільки про справи людські, ми б давно задихнулися. Але, на щастя, у повітрі живе і Нагірна проповідь, і Гефсиманське моління, і розмови з учнями після Воскресіння. Це — головні звуки світу. І, мов весняна гроза, вони очищують повітря. 




