Лінія життя
Долі людські — в руках Божих. Спостерігаючи за несподіваними поворотами «сюжетних ліній» в житті наших сучасників, дуже важливо помітити дію Божого Промислу в кожній долі...
Особливий покупець
03.01.2012
Покупці не змусили на себе чекати. Майже ніхто не готовий до Нового року на всі 100 процентів. 31 грудня ви обов’язково згадаєте про кількох людей, яким просто необхідно подарувати хоч крихітний, але обв’язаний стрічкою згорточок.
І от десь перед обідом до нас забрів представник найбільш неприємного для мене типу покупців. 
Отець Василій
15.12.2011
А ми були надто нерозумні й надто «доброчесні», аби зрозуміти просту істину: елементарна людяність вимагає, щоб ми негайно пішли. Пішли й залишили людину наодинці з болем, зі стогонами, породженими болем, з думками про смерть, з напівчутними молитвами. Але ми тоді виконували заповідь: «хворий був і відвідали Мене», тому сидіти збиралися довго, хоча це й мучило священика.
Мудрець і проповідник
10.11.2011
Жив на світі один чоловік, який умів ставити віруючим такі мудровані запитання, що найбільш упевнені з них збентежувались і йшли, втягнувши голову в плечі. Був і ще один чоловік, який умів так гарно говорити про Господа, що найбільш зайняті люди полишали свої заняття, щоб його послухати. Смішливі при цьому переставали сміятись, а в сумних розгладжувалися зморшки й починали сяяти очі.
Диваки
20.10.2011
Після таких історій, звісно, не дивуватимешся нічому. Тітка Женя, котра якимось чином залишилася живою, не могла пройти повз безхатніх котів. Її підірвана стражданнями, травмована душа прагла когось нагодувати, зігріти, захистити, притиснути до себе. Родини в неї не було. З усього стражденного світу живих істот вона зупинила свій жалісливий погляд на нявкаючих тваринах.
Три соломинки
13.04.2011
Більше тридцяти п’яти років свого життя вона віддала хронічному алкоголіку. Сказати віддала — значить нічого не сказати. Він декілька разів умирав, замерзав у люті морози на вулиці, отримував незліченні травми, а вона його знаходила і знову повертала до життя, у той час як його життя означало для неї пекло.
Таємниця лікарняних халатів
10.02.2011
Одного разу хлопчаки, а з ними і мій бравий дядько, розкопали курган неподалік від села. Цей пагорб був курганом лише за формою; старі люди казали, що до війни тут ніяких курганів не було.
Виявилося, це був німецький дот. А може, й не дот. Доволі широке приміщення було заставлене до самої стелі ящиками з харчами й напоями. П’ять гвинтівок — вичищені й змащені — складені пірамідою. У кутку — мотоцикл BMW з коляскою...
Довжиною в рік
03.01.2011
За кілька днів до від’їзду я викликала Сергія на розмову, в якій поставила жорстку умову: або я, або Вена… Я й зараз зіщулилася, згадуючи, яким вимученим поглядом він подивився на мене, перш ніж мовчки розвернутися й зачинити за собою двері. Це трапилося 31 грудня. Більше про нього я нічого не чула.
Родич
01.11.2010
Лише одна обставина бентежила мене в нашому соборі. Після молебню з акафістом відкривали раку з мощами святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського. Люди з розчуленням та благоговінням прикладалися до святого, а я швиденько відходила до свічного кіоску, тягнучи за собою дитину. Я просто не могла себе змусити цілувати чорні руки померлої людини!
Пояс Богородиці
01.11.2010
Хтось із наших парафіян мимохідь запитав про православних. Пастор так само мимохідь і відповів: «Це найбільш фанатичне відгалуження від католиків, з купою помилок і забобонів. Вони, наприклад, поклоняються всіляким святим, їхнім зображенням, їхнім останкам і навіть речам. Як можна, наприклад, ганчірочку шанувати нарівні з Богом?» — пастор говорив, а мене переповнювала радість, що я належу до істинної, високої церкви.
ЖВЛ
13.09.2010
Він був Тарзаном плавнів, повелителем риб, птахів, звірів і дачниць. Він і схожий був на Тарзана — мускулястий, засмаглий, довге заплутане волосся, ясно-сині очі. У чому б він не вийшов на берег, завжди здавалося, що на ньому настегенна пов’язка зі шкіри леопарда й намисто із зубів того ж хижака. Куди б він не дивився, здавалося, що він прицілюється.
Ключ до всіх замків
20.03.2008
Високий парубок незграбно завмер у дверях, тримаючи в руках тарілку з половиною торта, а Таня спалахнула до коренів волосся, мріючи, щоб у напівтемряві кімнати ніхто не помітив її конфуз. «Сусіда Митю» вона знала чудово — адже всього лише кілька років тому він досить часто бував у них. І всі вважали його нареченим Анни. І він сам так вважав.
Хлопець, який не зміг підійти
03.03.2008
Якби він був інакшим! Правильним і добрим! У цьому світі я спокійний та впевнений. Підходжу до дівчини, розмовляю з нею дотепно та невимушено. Вона достойно відповідає. Розмова, роман, щастя. Все стрімко й гарно. Я бачив таке в кіно. Але світ недосконалий. У ньому я тупий і некмітливий. Моя заготована фраза — її несподівана відповідь — і я зависаю, пітнію і говорю банальності.
Мишка
09.09.2007
Усі читали «Гидке каченя» Андерсена. Хтось, може, й сплакнув. А чому? Каченя шкода? Чи щось більше, щось світле — те, що непоправно лишилося в дитинстві? Але навряд чи хтось шукав християнський зміст у цій добрій і сумній казці. Зате в кожного з нас було своє «гидке каченя», якого ми не помітили. Прикро...
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |